Туризм в Україні: проблеми і перспективи конкурентноздатності

Реферат на тему: 

“Туризм в Україні:  

проблеми і перспективи  

конкурентноздатності” 

ПЛАН 

Мета роботи 

Постановка проблеми 

Аналіз проблеми 

Пропозиції до розв’язання проблеми 

Обґрунтування  пропозиції та  вибір альтернативи 

Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями 

Необхідні ресурси  та умови 

8.   Висновки 

1. Мета роботи.  Ця робота присвячена аналізу  глобальної та регіональної

конкурентноздатності  України в галузі туризму. На перший погляд тема

видається досить легкою. На сьогоднішньому ринку туристичних послуг

України існує  безліч інформації з приводу того, куди можна поїхати, до

яких туристичних  операторів звернутися по допомогу, яка  вартість тієї чи

іншої послуги. Але  така інформація є досить хаотичною, з неї повною

мірою не можна  робити жодних висновків про стан самої галузі та

проблем, які в  ній існують. Якщо ж намагатися розібратися  більш

детально, все ж  певні довідкові дані можна віднайти. Так, наприклад,

досить легко  можна знайти, інформацію, що у 1999 році в Україну в’їхало

4,2 млн. чол.,  виїхало – 8,2 млн. чол.., а внутрішній  туризм становив

6,4 млн. чол. тощо. але такі дані самі по собі  нічого не говорять, адже

ми знаємо, що все  пізнається у порівнянні. На мій  погляд, пересічному

громадянинові досить важко розібратися з такою безліччю статистичних

даних. Так, з ними можна ознайомитися, але, закривши газету чи журнал,

одразу і забути. Найважливіше, на мою думку, відсутнє або подане досить

коротко та не широко розповсюджене. Це має бути повний огляд  всієї

галузі туризму  України з поглибленою інформацією, статистичними

відомостями, аналітичними висновками та критичними зауваженнями. 

Саме цього я  прагнула досягти у своїй роботі. Звичайно, це лише моє

власне бачення  тієї ситуації, що існує зараз, базоване на офіційних

відомостях, що подаються в газетних статтях, на інтернет-сайтах та

задекларовані в  прийнятих законах. Проаналізувавши  їх, я спробувала

зробити певні  висновки у вигляді тих пропозицій, виконання яких, на мою

думку, покращить  стан всієї галузі, наблизить її до світового рівня, і

дасть можливість туризму стати однією з основних статей наповнення

бюджету. Тим більше, що навіть при певному скептицизмі  мого підходу до

розв’язання проблем  туризму, не можна не погодитися, що наша країна

об’єктивно має  відповідний потенціал для досягнення успіху у цій сфері.

Слід зазначити, що ємкість ринку туристичних  послуг на сьогодні є досить

значною та відносно сталою, тому, на мій погляд, найважливішим  зараз є

не збільшення цієї ємкості, а спрямування зусиль на розв’язання

нагальних проблем галузі туризму в Україні, про які йтиметься нижче. 

2. Постановка проблеми. Проблеми, які існують на сьогодні  в галузі

туризму України, є  наріжним каменем всієї роботи, тому до їх з’ясування

слід підходити  дуже уважно. Саме від того, на скільки  правильною,

адекватною та вчасною є затронута проблема, залежить доцільність моєї

роботи. Адже її основне  завдання, на мій погляд, полягає  не лише в

простому перерахуванні  всіх негараздів галузі, а, насамперед, в

галузі, а, насамперед, в

об’єктивній оцінці та пошуку найефективнішого шляху виходу з кризи,

розв’язання поставлених  задач. Тому  для виявлення проблем  українського

туризму буде доцільно розглянути стан цієї галузі на світовому  ринку і

порівняти його з  ситуацією в Україні. Саме таким  шляхом, але враховуючи

особливості та специфічні риси нашої країни, можна розкрити всю

глибинність провідних  проблем галузі. 

Характерною рисою  кінця ХХ століття став бурхливий  розвиток туризму -

найбільш демократичної  та інтернаціональної сфери суспільної

діяльності. Потужний імпульс до цього було дано на Першій всесвітній

конференції “Туризм  як впливова силу збереження миру” (1988 р.

Ванкувер), де вперше пролунав заклик  до поширення та пропаганди туризму

як гаранта миру та безпеки , який впливає на громадян різних країн, їх

економіку, культурну  спадщину, традиції, релігію та ремесла.  

Водночас туризм є однією з найприбутковіших  галузей світової економіки

і по своїй економічній  віддачі вийшов на її провідні позиції: на нього

припадає близько 10%  виробленого у світі валового продукту та близько

30% світової торгівлі  послугами. Також ним закумульовано  близько 7%

світових капіталовкладень.  Кількість міжнародних туристичних  мандрівок 

постійно зростає  (з 25 млн. у 1950 р. до 675 млн. у 1998 р.),

відповідно доходи від готельно-туристичних послуг також

підвищуватимуться прискореними темпами  і можуть зростати від 445 млрд.

дол. у 1998 р. до приблизно 2 трлн. дол.  у 2020 р. (за припущеннями).

За даними Всесвітньої  туристичної організації, щорічно  подорожує більше

800 млн. чоловік.  Примітним є те,  що більш  ніж в 40 країнах світу

туризм є основним джерелом надходжень національного  бюджету, а в  70 –

однією з трьох  статей.   Наприклад, в Іспанії  частка прибутків від

іноземного туризму  в загальній сумі надходжень від  експорту товарів та

послуг складає 35 %, на Кіпрі та в Панамі – понад 50 %, на Гаїті – більш

як 70 %і. 

На фоні бурхливого розвитку світового туризму  закономірно  постає

питання про роль України  на світовому ринку туристичних  послуг.  Слід

зазначити, що об’єктивно вона має всі передумови  для інтенсивного

розвитку  внутрішнього та іноземного туризму: особливості  географічного

положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного,

історико-культурного  та туристично-рекреаційного потенціалів. Більш

детально про  її можливості йтиметься нижче. Але, нажаль, не все є таким

безхмарним. На фоні світового туризму, який набирає  потужностей

фантастично швидкими темпами, Україна виглядає досить скромно. На

сьогодні українські громадяни є своєрідними інвесторами зарубіжних

країн, що є одним  з найболючіших питань всієї туристичної  галузі. Адже

туризм, за розрахунками фахівців, лише у вигляді податків міг би щороку

приносити в державну скарбницю  до 4 млрд. дол. 

Безумовно, що причини  такого становища треба шукати в складній

соціально-економічній  ситуації в державі, в невідрегульованості

механізмів стимулювання туристичної індустрії, відсутності  ефективної

стратегії розвитку цієї галузі як на національному, так  і регіональному

тратегії розвитку цієї галузі як на національному, так і регіональному

рівнях. Але проблема, на мою думку, є значно ширшою. Питання  стосується,

мабуть, не лише туристичної  галузі України, а взагалі шляхів залучення

країн з перехідною економікою (до яких належить і Україна) до могутніх

інтеграційних процесів та  конкурентноздатності таких економік на

світовому ринку. 

Традиційно конкурентоспроможність трактується  як зумовлене

економічними, соціальними  і політичними факторами стійке становище

країни або товаровиробника  на внутрішньому і зовнішньому ринках. Для

України важливим є розуміння того, що ключові параметри

конкурентноздатності  товарів, підприємств і галузей  формувалися  у

структурі внутрішніх і зовнішніх зв’язків СРСР –  країни, яка на період

розпаду перестала  відповідати  сучасним критеріям конкурентноздатності.

Потенціал УСРС, хоча і був досить значним,  проте  ефективність його

реалізації була вкрай незадовільною. Національна  економіка України, яка

успадкувала традиційно матеріально- та енергомісткі виробництва, була

об’єктивно неспроможною витримати  конкуренцію  на світових ринках.

Вкрай несприятливі внутрішні умови  розвитку  при  порівняно слабких

міжнародних позиціях  економіки України примушують активно  шукати

нестандартні  шляхи виходу з кризи, засоби формування по-справжньому 

міжнародно конкурентноспроможної  національної економіки. 

Отже, підсумовуючи все вищенаведене, приходимо до досить простого, але

водночас вирішального висновку. Так, можна з впевненістю  стверджувати,

що в галузі туризму проблемним сьогодні є неефективне  та нераціональне

використання відповідних  ресурсів, сьогоднішній рівень розвитку

туристичної індустрії  не відповідає наявному потенціалу. Це є

визначальним питанням,  яке має  диференційовану структуру, складаючись,

в свою чергу, з  ряду інших, більш конкретних питань. Так, до останніх

можна віднести насамперед відсутність розвиненої інфраструктури, низьку

якість обслуговування, відсутність якісної реклами  та глибинної

інформації про  готелі, санаторії, тури по країні та послуги, які

надаються, на світовому  рівні, значний податковий тягар тощо.   

3. Аналіз проблеми. Для глибинного розуміння тих  процесів, які

призводять до виникнення та існування згаданих вище проблем в галузі

туризму, слід більш  детально проаналізувати ситуацію, що склалася на

цьому ринку послуг.  

Незважаючи на широку “географію” туристів, які  приїжджають до нашої

країни, їх переважну  частину (78%) складають туристи з  колишнього СРСР,

і в першу чергу  – з Росії, Бєларусі та Молдови.  Щодо інших країн, то

найбільше Україну  відвідують  туристи з Угорщини, Словаччини та Польщі

(табл.1). При цьому   частина іноземних туристів, які  подорожували в

туристичних групах, є досить незначною – лише 1.2%. Більшість громадян,

які, за існуючою класифікацією, розглядаються як іноземні туристи,

фактично такими не є, а відвідують Україну зі службовими або приватними

цілями (і в тому числі – для ведення приватного бізнесу). Це водночас є

яскравим свідченням недостатності розвитку в Україні  організованого