Використання елементів психології в екскурсійній практиці

МІНІСТЕРСТВО   КУЛЬТУРИ   УКРАЇНИ

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ і  МИСТЕЦТВ

 

Кафедра   міжнародного   туризму

 

 

 

 

 

Реферат з дисципліни «Екскурсознавство»

На тему:

«Використання елементів  психології в екскурсійній практиці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка

V курсу групи Т- 48 м

Денисенко Людмила

 

 

Київ 2013

Екскурсоводу задля впливу на слухачів необхідно знати та всіляко  використовувати основні положення  психології.

 “Психологія як наука за допомогою спеціальних методів розглядає і вивчає об’єктивні, реально існуючі психічні явища і факти. Узагальнюючи результати досліджень, вона виявляє особливості, закономірності побудови та розвитку психіки, функціонування її механізмів.

  Оволодіння системою психологічних знань сприяє зростанню психологічної культури окремої людини і всього суспільства, покращенню якості життя, психічного здоров’я людини, підвищення рівня навчальної та професійної діяльності, громадської поведінки”.

На сучасному етапі  психологія являє собою дуже розгалужену  систему наукових дисциплін, що перебувають  на різних щаблях формування, пов’язаних з різноманітними сферами практики.

Екскурсоводу слід розглядати питання психології в екскурсійній практиці з позиції психологічного пізнання.

  “Психологічне пізнання – це пізнання психічного, опосередкованого багатогранними істотними конкретними зв’язками, в які включене життя людини, його природи, конкретного змісту, механізмів і закономірностей розвитку. Дане пізнання відбувається на різних рівнях узагальнення – від практичного до теоретичного і, навпаки, шляхом з’ясування особливостей ситуативних, мотиваційних, дійових і після дійових психічних феноменів”.

Виходячи з зазначеного, психологію слід розглядати як науку  про психічні явища, до складу якої входять:

• психічні процеси: мислення, сприйняття, пам’ять, відчуття;
• психічні стани: бадьорість чи пригніченість, працездатність чи втома, неуважність тощо;

 

• психічні властивості особистості: темперамент, характер, здібності, переконання, ін.

  Реалізація завдань екскурсійного обслуговування неможлива без знання психології аудиторії, закономірностей формування соціально-психологічних явищ, засобів та механізмів взаємодії людей у процесі спілкування. Саме тут екскурсоводу допоможе знання основ соціальної психології, яке дозволить йому орієнтуватися на певну аудиторію з відповідними запитами, інтересами, особливостями мислення. Їх обов’язково слід враховувати, здійснюючи диференційний підхід до роботи з різними групами.

До основних соціально-психологічних  факторів, якими повинен користуватися  екскурсовод, належать такі компоненти психології груп:

• соціальні потреби та інтереси (матеріальні та духовні), які є спонукальними стимулами діяльності та впливу на ставлення до змісту екскурсії;
• соціальні почуття, емоції, настрої, які характеризують аудиторію;
• характер, зміст установок, ціннісних орієнтирів та життєвих планів суспільних груп;
• пізнавальні можливості екскурсантів, що основані на знаннях, соціальному досвіді, який визначає ступінь сприйняття та засвоєння інформації;
• переконання, погляди та оцінки, характерні для суспільної групи, яка є аудиторією.

 У процесі роботи з групою екскурсовод повинен завжди пам’ятати, що “життєдіяльність людини відбувається у складному та мінливому середовищі, тому вона потребує вміння орієнтуватися в навколишніх умовах та пристосовувати до них свої дії. Знання про зовнішній і свій внутрішній світ людина набуває в ході чуттєвого та логічного пізнання дійсності за допомогою пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприймання, мислення, уяви. Пізнавальна діяльність завжди розпочинається з чуттєвого відображення світу у відчуттях та сприйманні”.

 Отже, відчуття – це відображення окремих властивостей екскурсійних об’єктів при їх безпосередньому впливі на органи чуття та сприймання, коли ці властивості екскурсант пізнає не окремо, а в цілому. Але сприймання не можна розглядати лише як суму відчуттів. Наприклад, екскурсанти сприймають пам’ятник як витвір мистецтва, як данину пам’яті видатній людині, а не як поєднання бронзи та граніту. Сприймаючи об’єкт показу при допомозі екскурсовода, екскурсант не лише виділяє певну групу відчуттів та об’єднує їх у цілісний образ, але й усвідомлює цей образ, розуміє його, залучаючи для цього свій минулий досвід.

Сприймання – це не пасивне відображення екскурсійних об’єктів, а складна діяльність, у процесі якої екскурсант сприймає те, що його оточує, розуміє об’єкти показу та розповідь екскурсовода. Тому велике значення в процесі сприймання має словесне (мовне) визначення екскурсійних об’єктів.

 Реакція екскурсантів  на мову екскурсовода – психологічне  явище.

Думка, висловлена розпливчато  та незграбно, поступається силою впливу думці, яка сформульована образною та ясною мовою.

Це може призвести до зниження уваги аудиторії чи, навіть, повної втрати її. Щоб цього не сталося, екскурсоводу важливо знати, якою повинна  бути мова оратора, щоб найкраще донести  зміст екскурсії до слухачів.

Вона не повинна переобтяжуватись абстрактними поняттями, бо це утруднює сприймання матеріалу. Перед екскурсантами  не виникає ніякої конкретної картини, навіть якщо всі слова їм знайомі. Щоб уявити, про що йдеться, екскурсантам необхідно напружити уяву та подумки  розгорнути абстрактні поняття до видимих (зримих) образів. Вони не уловлюють  змісту міркувань екскурсовода, швидко стомлюються, у цьому випадку  – увага втрачена. Тому екскурсоводу при підготовці до екскурсії доцільно замінити широкі абстрактні поняття  на слова, які викликають живу та яскраву  уяву. Тут важливо не саме слово, а те, яку уяву та почуття воно викликає.

 

Друга вимога до мови екскурсовода – точність та ясність висловлення  своїх думок. Їх відсутність та багатослів’я – наслідок невиразності думок. Подібна  мова викликає у свідомості екскурсантів порізнені образи. І якщо вони намагаються  скласти з цих образів цілісну  картину, це заняття їх швидко стомлює. Надалі все, про що говорить екскурсовод, сприймається пасивно. Зайві слова  відвертають увагу слухачів і  не дають змоги розуміти основу екскурсії.

Мова екскурсовода повинна  бути чіткою, простою. Готуючи текст, екскурсовод повинен знаходити  до ладу слова та вирази, і тим  самим забезпечити ефективність своєї мови. При цьому не слід захоплюватись великою кількістю  урочистих слів. Надмірне використання високих слів, недоречний пафос найчастіше викликають досаду. Зловживання найвищими  ступенями (наприклад, якщо “церква” чи “пам’ятка”, то – “найунікальніша”, якщо “бульвар”, - то “дуже розкішний” і т. ін.) призводять до того, що, навпаки, вражають найменше. В результаті увага  екскурсантів різко знижується. Тому екскурсовод повинен тонко відчувати, де сказати просто, а де піднятися  до пафосу.

Увага аудиторії залежить і від того, як володіє екскурсовод  технікою мови. Дикція, тон, темп викладення – основні вимоги до мови екскурсовода. Млявість вимови, не договорювання  кінця фраз, невірна вимова заважають  аудиторії зрозуміти екскурсовода. В результаті – одні не сприймають активно викладення матеріалу, інші звертаються з питаннями до сусідів  і т. ін. Підвищення чи пониження  темпу мови, так само як і тону голосу, збуджує реакцію людини, викликає мимовільну увагу. Змінення темпу  та тону мови дасть змогу екскурсоводу підсилити увагу слухачів, привернути її до найбільш важливих об’єктів та положень розповіді.

  До елементів техніки мови слід віднести міміку та жести. У поєднанні зі словами вираз обличчя та жести підсилюють емоційність мови, привертають увагу слухачів. Погляди екскурсантів звернені на екскурсовода, і дуже погано, якщо він лишається нерухомим та байдужим.

Однак слід застерегти, що дикція, інтонація, поведінка екскурсовода впливають на увагу аудиторії, але це лише зовнішні фактори, не пов’язані зі змістом мови. Звідси висновок – володіння технікою мови привертає увагу екскурсантів, але не може бути вирішальною умовою успіху екскурсії.

Головне в усій екскурсії  її змістовність.

Особлива вимога до мови екскурсовода – багатий словниковий  запас, що робить її вільною та переконливою. А це – одна з умов підтримування  уваги екскурсантів.

  У випадках, коли зовнішні ознаки об’єкта невиразні чи змінені і екскурсант не має змоги відразу сприйняти його, екскурсовод за допомогою слова викликає певні образи, які дають можливість зрозуміти об’єкт, виходячи з минулого досвіду екскурсанта, його відчуття та сприймання.

Екскурсоводу слід керуватися тим, що “відчуття та сприймання людини виконують в її життєдіяльності дві основні, тісно пов’язані між собою функції, – з одного боку, інформують про властивості середовища, а з іншого – організують дії людини відповідно до зміни умов. Для ефективного здійснення цих функцій, відчуття і сприймання повинні об’єктивно відображати як ситуацію, так і дії людини, які мають бути адекватними ситуації”.

Знання, отримані на екскурсії, не впливають відразу на безпосередню діяльність екскурсантів. Лише вірна  подача їх екскурсоводом через мову та методику впливають на пізнавальну  діяльність. Прийоми аналізу, виділення  суттєвих рис об’єктів показу, узагальнення та висновки із того, що показали, про  що розповіли, знаходять своє місце  пізніше, коли екскурсант мимохіть починає  діяти так само, як екскурсовод  робив це під час екскурсії. Особливого значення це явище набирає при  формуванні вірних наукових понять. Поняття  – форма людського мислення, яка  відображає найсуттєвіші ознаки предметів  та явищ об’єктивної дійсності, закономірності та взаємозв’язки між ними.

Поняття завжди є узагальненням. Точність формулювання понять, які  робить екскурсовод, особливо важливі  і повинні бути доступними для  розуміння екскурсантів. Тому екскурсовод, коли робить узагальнення підтеми чи основного питання, повинен бути дуже уважним. Неясність формулювання поняття може спантеличити екскурсанта  і призвести до утворення слабких  та нестійких уявлень та узагальнень.

Виходячи з психологічних завдань, діяльність екскурсовода включає дві складові: підготовка до екскурсії (докомунікативна фаза) та безпосередня робота з групою (комунікативна фаза). Кожна з цих фаз спрямована на вирішення різних завдань.

Перше завдання докомунікативної фази полягає у визначенні екскурсоводом особливостей аудиторії: середнього віку екскурсантів, рівня їх підготовки, знань, професії тощо.

Далі екскурсовод повинен виділити основну лінію екскурсії, її мету, враховуючи соціально-психологічні особливості групи. Екскурсовод не повинен бачити в екскурсантах абстрактну аудиторію і вести екскурсії для всіх груп однаково. Йому необхідно визначити, хоч і не дуже глибоко, потреби та інтереси слухачів і, виходячи з цього, знайти основне, центральне в екскурсії саме для певної групи

 Наступний етап докомунікативної  фази – логічна організація  матеріалу. Вона полягає у визначенні  шляхів розкриття мети та завдання  екскурсії, логічності у розповіді  та показі основних об’єктів  екскурсії, систематизації основних  підтем та питань, допоміжного  та ілюстративного матеріалу.

Серед психологічних завдань, які має, насамперед, вирішити екскурсовод  у комунікативній фазі його діяльності – встановлення контакту з групою. Від взаємодії екскурсовода з  аудиторією, залежить успіх екскурсії  в цілому. Саме контакт екскурсовода з групою визначає психологічний  настрій, рівень уваги слухачів, а  тим самим і ступінь сприйняття.

Одне з основних психологічних завдань у діяльності екскурсовода полягає в тому, щоб заволодіти інтересом аудиторії і підтримувати його упродовж всієї екскурсії. У цьому випадку значно підвищується рівень та ефективність сприйняття та засвоєння екскурсійного матеріалу.

Важливе психологічне завдання, яке вирішує екскурсовод у комунікативній фазі, є організація уваги екскурсантів. Екскурсовод повинен сконцентрувати увагу перш за все на основних об’єктах, підтемах екскурсії. При цьому зосередженість уваги передбачає таку її спрямованість, при якій людина в процесі екскурсії абстрагується від усього, що безпосередньо не пов’язане з об’єктами екскурсії та інформацією екскурсовода. Екскурсовод повинен з перших хвилин заволодіти увагою групи, направити психологічну діяльність екскурсантів (мислення, сприймання, уяву, пам’ять) на певні об’єкти, смисловий зміст екскурсії.

 Врахування соціально-психологічних  особливостей аудиторії екскурсовод  реалізує в комунікативній фазі, а визначення основних ознак  слухачів йому слід зробити  ще до початку екскурсії.

Враховуючи особливості аудиторії, екскурсовод має можливість передбачити наслідки своїх тверджень та доказів, реакцію слухачів на той чи інший об’єкт, факт. А це – шлях до формування твердих переконань у екскурсантів.

Екскурсовод повинен керувати аудиторією, активно впливати на розумову діяльність слухачів, формувати та використовувати в процесі екскурсії соціально-психологічні фактори, про які йшлося вище (настрій, колективну думку, соціально-політичні погляди, традиції). Перед екскурсоводом постає психологічна проблема: яким чином будувати міжособистісні стосунки та як повести аудиторію за собою, як управляти аудиторією.