Державний кредит

 

За угодою, яку укладає  позичальник з МФУ, КМУ зобов'язується перед юридичною особою — кредитором погасити заборгованість юридичної  особи — позичальника, якщо вона не зможе зробити цього сама. Лімітом  загальної суми боргу є максимальний розмір державного боргу на певну  дату, включаючи реструктуризовані  борги.

 

Суб'єкти підприємницької  діяльності, щодо яких прийнято рішення  надати державні гарантії, зобов'язані  подати зустрічні безвідзивні та безумовні гарантії банків, фінансові  показники яких відповідають вимогам, визначеним Нацбанком, та сплачують  до Державного бюджету України плату  за їх отримання, розмір якої встановлюється КМУ.

 

Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань, належать до платежів за боргом. А в разі невиконання  юридичними особами своїх зобов'язань  органи Державної податкової служби за поданням Міністерства фінансів України  та банку-агента, який обслуговує борг, здійснюють утримання на заставлене майно або порушують справу про  банкрутство. З 2001 р. до боржників за зобов'язаннями за іноземними кредитами, за якими видана державна гарантія, застосовується механізм правового  впливу, передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р.

 

Така сама норма є й  у БКУ у ч. 4 ст. 17: "у разі невиконання  юридичними особами своїх зобов'язань  щодо погашення та обслуговування наданих  на умовах повернення кредитів, залучених  державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та утримання заборгованості перед  державним бюджетом України з  наданих підприємствам і організаціям позичок із Державного бюджету України, наданих за рахунок коштів, залучених  державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками  органи утримання застосовують механізм утримання цієї заборгованості у  порядку, передбаченому законом  для утримання не внесених у строк  податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників".

 

З покращенням економічних  умов у країні можна розраховуватися  з кредиторами достроково. Так, постановою КМУ "Про достроковий викуп  облігацій внутрішніх і зовнішніх  державних позик" від 20 листопада 2000 р. № 1720 була дана згода із пропозицією  Мінфіну України про достроковий  викуп державних облігацій у  межах коштів, передбачених у державному бюджеті. Але право на достроковий  викуп отримували суб'єкти господарювання, які погасили заборгованість по сплаті податків та усіх обов'язкових платежів і за позиками, наданими за рахунок  іноземних кредитів, залучених під  державні гарантії. У постанові визначено  види облігацій, порядок викупу і  розміри дохідності, яку сплачують  за облігаціями, що викуповуються достроково. Вартість облігацій, які підлягають достроковому викупу, розраховується Мінфіном України та Державним казначейством  України.

 

Згідно із затвердженою раніше домовленістю, Україна зобов'язана  була розрахуватися з МВФ до 2009 р. Але НБУ прийняв рішення  та повернув МВФ державний борг у  розмірі 1,8 млрд дол. США до кінця 2003 р. Дострокове повернення боргу дало змогу Україні заощадити 40 млн  дол. США за рахунок відсотків, які  мусила б виплачувати держава.

 

Міністерство фінансів України  з метою скорішого повернення запозичень і більш ефективного  використання одержаних кредитів працює над змінами умов діючих запозичень і розробкою умов для здійснення нових. До основних методів управління боргом належать:

 

• рефінансування — погашення  старої заборгованості шляхом випуску  нових позик;

 

• конверсія — зміна  розміру дохідності позики: зниження або підвищення відсоткової ставки позики (як правило, ставка знижується);

 

• консолідація — продовження  строку її випущених позик;

 

• уніфікація — об'єднання  кількох випущених позик в  одну;

 

• відстрочка погашення позики, коли діяльність із випуску стає невигідною і неефективною;

 

• анулювання, тобто відмова  держави від своїх боргових зобов'язань.

 

Наказом міністра фінансів України  від 5 травня 2004 р. № 308 затверджено "Порядок  здійснення дострокового погашення  довгострокових державних облігацій  із достроковим погашенням".

 

Дострокове погашення  облігацій здійснюється емітентом  після здійснення п'яти купонних платежів за ними. Погашення відбувається на дату здійснення купонного платежу  за ними у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний  рік для погашення та обслуговування державного боргу. Дострокове погашення  здійснюється за номінальною вартістю.

 

 

3.3. Правові основи державного  кредитування. Відносини з іноземними  інвесторами

 

Державний кредит. Держава  виступає кредитором і надає позички  за рахунок бюджетних коштів. Особливість  цих правовідносин полягає в  тому, що вони належать скоріше до бюджетних  правовідносин. Держава та органи місцевого  самоврядування на умовах добровільності, зворотності, строковості та відплатності надають позички на:

 

1) житлове будівництво  молодим сім'ям;

 

2) одержання освіти.

 

Такі кредитні відносини  можна визначити як урегульовані фінансово-правовими нормами, суспільні (економічні) відносини, в яких суб'єкти держави й органів місцевого  самоврядування надають кредити  в грошовій формі юридичним та фізичним особам на умовах зворотності, строковості, відплатності і добровільності за рахунок державного або місцевих бюджетів.

 

До прийняття БКУ в  юридичній літературі українських  авторів окремо розглядалися питання  державного і муніципального кредиту  та державного і муніципального боргу. БКУ не вміщує поняття державного або місцевого кредиту. Держава  і муніципальні органи можуть бути (як правило) позичальниками, але можуть бути і кредиторами. В останньому випадку змінюється поняття і  сутність державного кредиту. Ці відносини  скоріше можна назвати державним  або муніципальним кредитуванням.

 

Державне або муніципальне кредитування — врегульовані фінансово-правовими  нормами економічні відносини, в  яких суб'єкти держави й органів  місцевого самоврядування надають  кредити в грошовій формі з  державного і місцевих бюджетів юридичним  особам і громадянам на умовах зворотності, відплатності, строковості, добровільності й обов'язкової забезпеченості.

 

Відносини, які виникають  у зв'язку з кредитуванням за рахунок  бюджетних коштів, є складними. У  них беруть участь багато суб'єктів. Міністерство фінансів України після  затвердження закону про Державний  бюджет України, в якому визначається сума коштів, що можна витратити  на надання кредитів молодим сім'ям на будівництво чи на здобуття освіти, вступає у відносини з центральними виконавчими органами, банківськими установами, з якими одержувачі кредитів укладають кредитні угоди після  представлення необхідних документів. Кредити, які виділяються з Державного бюджету України на будівництво  житла, є дійсно пільгові під малі відсотки, на багато років. Оскільки кошти  на державне кредитування відпускаються  з державного та місцевих бюджетів, сутність відносин та їх види, розглянуті нижче, — у видатках бюджетів.

 

Кошти для кредитування індивідуального  житлового будівництва і кошти, що повертаються позичальниками, та відсотки за кредит перераховуються на реєстраційні рахунки в територіальних органах  Державного казначейства.

 

Інституційна система  міжнародних і валютно-фінансових відносин включає численні міжнародні організації. Ці організації об'єднує  спільна мета — розвиток співробітництва  і забезпечення цілісності та стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства. До організацій, що мають  всесвітнє значення, належать спеціалізовані інститути ООН:

 

• Міжнародний валютний фонд;

 

• Міжнародний банк реконструкції  та розвитку;

 

• Міжнародна асоціація розвитку;

 

• Світовий банк.

 

Відносини України з міжнародними фінансовими організаціями юридично опосередковуються Законом України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку  реконструкції та розвитку, Міжнародної  фінансової корпорації, Міжнародної  асоціації розвитку та Багатостороннього  агентства з гарантій інвестицій" та угодами між Україною та цими організаціями.

 

Програми кредитування Світового  банку передбачають операції, які  стосуються конкретних вимог, пов'язаних із перебудовою і капіталовкладеннями.

 

З Європейським банком реконструкції  і розвитку Україна співпрацює за такими напрямами, як енергетика і телекомунікації.

 

Співробітництво з Міжнародним  валютним фондом пов'язане з регулюванням валютно-кредитних відносин і наданням Україні допомоги за валютних ускладнень шляхом надання коротко- і середньострокових  кредитів.

 

Головним призначенням кредитів "стенд-бай" є кредитування макроекономічних програм країнам — членам МВФ. Кошти видаються певними порціями (траншами) через установлені проміжки часу. Хід виконання кредитної  угоди контролюється з допомогою  цільових критеріїв. З їх досягненням  позичальник отримує наступну порцію кредиту.

 

Стабілізаційні програми розробляє МВФ спільно з країною-позичальником. Програми, спрямовані на використання переважно ринкового регулювання  економіки, мають дефляційний характер. Вони включають: скорочення державних  витрат, особливо на соціальні потреби; збільшення податків на особисті доходи; відміну або зменшення державних  субсидій на продовольство і товари широкого вжитку; підвищення облікових  ставок, обмеження обсягу кредиту; девальвацію  національної валюти, запровадження  єдиного валютного курсу, регулювання  зовнішньої заборгованості.

 

Для успішного функціонування бюджетної системи держави, погашення  бюджетного дефіциту, втілення у життя  програм розвитку економіки України  потрібно вдосконалити юридичну базу, що регламентує бюджетний процес, розробити гнучку систему оподаткування, юридичні та економічні концепції і  програми з урахуванням світового  досвіду, що дасть змогу вирішити проблему дефіциту державного бюджету, відшукати належні шляхи та способи  правового регулювання в області  державного кредиту з урахуванням  національних довгострокових інтересів  і безпеки країни.