Кредитно-грошова система України

пануюче положення кредитних  грошей;

посилення емісії грошей з метою кредитування приватного підприємництва і держави;

державне регулювання  грошового обігу.

Розрізнюють також грошову  систему з твердим забезпеченням  і вільний грошовий обіг. Така відмінність  пов'язана з регулюванням дефіциту грошової маси в звертанні. У системах з твердим забезпеченням недостача  грошей законодавче забезпечує положення  про норми покриття. У той же час існує небезпека недостатнього постачання народного господарства грошима (дефляція), якщо в економіці, що розвивається грошова маса не може бути збільшена через недостачу золотих запасів в центральному банку. При вільному грошовому обігу завжди існує небезпека надмірного збільшення грошової маси (інфляції), так як не існує ніяких законодавчих положень про покриття грошей, що знаходяться в звертанні.

У сучасній вітчизняній  економічній літературі існують  і інші підходи до класифікації грошових систем. Так, Л.Г. Прусова вважає, що тип грошової системи визначається змістом її елементів і їх взаємодією, які обумовлюють тенденції розвитку і закономірності функціонування грошової системи. Це дозволяє виділити наступні типи грошових систем:

Неринкова грошова система  відрізняється наявністю значних  обмежень в функціонуванні грошей (талони, картки і , використовуються адміністративні  методи регулювання грошового обігу.

Грошова система ринкового  типу характеризується вільним функціонуванням  грошей. Зберігаються тільки деякі  обмеження проведення грошових операцій на рівні банків як елемента грошової системи.

Відкрита грошова система  в ній відсутні обмеження на проведення валютних операцій юридичними і фізичними особами.

Грошова система закритого  типу - передбачає використання валютних обмежень, які обумовлюють ізоляцію національної економіки від світової.

Саморегулирующаяся система  система металевих грошових знаків (монометаллизм, біметалізм).

Характерними бісами сучасних грошових систем є:

скасування офіційного золотого змісту, забезпечення і розміну  банкнот на золото;

перехід до нерозмінних  на золото кредитних грошей, які  перероджуються в паперові гроші;

випуск грошей в обіг не тільки в порядку банківського кредитування господарства, але і  в значній мірі для покриття витрат держави (в основному випуск державних  цінних паперів);

переважання в грошовому  обігу безготівкового обороту;

посилення державного регулювання грошового обігу.

Становлення національної грошової одиниці, грошової системи, як і фінансової системи, по-справжньому  почалося з 90-х м. м., хоч товарно-грошові  відносини на території сьогоднішньої  України розвивалися паралельно з товарно-грошовими процесами Європи і Азії. Цьому сприяли внутрінациональний і міжнаціональний розподіл праці, розвиток відповідних економічних і торгових зв'язків.

Національні гроші є  не тільки засобом товарообмінних процесів, платежів, накопичення, але і обов'язковим атрибутом національно-державної системи. У національній грошовій одиниці виражається стан системи виробництва, труда, розподілу, обміну, стан держави, управління і тому подібне. Як функціонує держава, як воно впливає на систему виробництва, так і національна грошова одиниця виражає себе в звертанні.

Сучасні гроші в Україні  мають свою предісторию. У Київській  Русі в обігу були так звані  кунні гроші хутра або шкіри  хутрових тварин куниці і білки. У XI-XII ст. з розвитком торгових відносин в князівській Україні розвивається виготовлення металевих грошей в формі срібних злитків гривні. Відомі київська гривня - шестикутний злиток і чернігівська гривня - ромбоподібний злиток. Обидві гривні містили по 196 грамів срібла, яке дорівнювало 7,5 кунніх грошей. У XII ст. з'являється золота гривня, в якій містилося 4,4 грами золота, яке дорівнювало 50 куннім грошам. У кінці XIII ст. з'явився срібний злиток, який дорівнював половині срібної гривні, він отримав назву карбованець. З розпадом Київської Русі припинилося звертання національних грошових знаків.

У другий раз національні  гроші з'являються з відродженням української державності на початку XX ст. Перші українські паперові гроші  були випущені 24 грудня 1917 року як кредитні квитки вартістю 100 карбованців на суму 53250 тисяч карбованців.

У березні 1918 Центральна Рада ухвалила закон про гривню як грошову одиницю Української  Народної Республіки, про карбування монет і випуск державних кредитних  квитків. Дві гривні дорівнювали  одному карбованцю, а одна гривня 100 крокам. За час правління Центральної Ради було випущене українських паперових грошей на суму 115626300 карбованців.

Після проголошення Акту про незалежність в Україні всі  ще були в звертанні російські  рублі. У Бішкеке (Киргизстан) сталася  зустріч глав держав СНД, на якій розглядався проект угоди про єдину грошову систему, денежно-кредитно-валютну політику держав, які зберегли рубель як законний платіжний засіб. Україна не схвалила угоди. Справа в тому, що по ряду причин, в тому числі об'єктивного характеру, наприклад, через високу вартість енергоносіїв, економіка України загалом втратила конкурентоздатність в межах СНД. Про це свідчить хоч би той факт, що в Україні рівень середніх цін був вище в порівнянні з іншими державами. Якщо Україна залишилася б в рублевий зоні, перед нею поставили б вимогу припинити будь-які самостійні кроки в сфері бюджетної, грошово-кредитної політики і оплати труда і на першому етапі підпорядкували б справу емісійно-кредитного регулювання Центральному банку Росії, на другому міждержавному емісійному банку, який здійснював би регулювання єдиної грошової системи. Це означало б, що жодній позики своїм підприємствам Україна протягом 1992-1993 рр. вже не змогла б видати, і як наслідок розорення маси підприємств металургійною, вугільною і інших галузей промисловості, тобто всіх тих, які мають рівень витрат вище, ніж в інших республіках СНД.

Керівництву України  стало зрозуміло, що альтернативи виходу з рублевий зони не було. Підписання угоди про єдину грошову систему  призвело б до надзвичайно важких наслідків для економіки України, спричинило б подальше зниження і без того дуже низького життєвого рівня, різко загострило б соціально-політичне положення.

10 січня 1992 року в  Україні почалася грошова реформа,  в готівковому звертанні з'явилася  перехідна національна валюта український карбованець (купон). Його завданням було захистити споживчий ринок України від напливу російських рублів з Росії і інших країн СНД. У міждержавних розрахунках в кордонах СНД продовжували використати російський рубель, який негативно впливав на економіку України. Функціонування російського рубля паралельно з купоном продовжувалося до 12 листопада 1992 року. З цього дня спеціальним Указом Президента України функціонування рубля в грошовому обігу було припинено. Так завершився перший етап грошової реформи.

Однак позитивний потенціал  купоно-карбованця себе практично вичерпав. Крім того, тимчасова грошова одиниця  не може виконувати одну з найважливіших  функцій ринкового господарства функцію накопичення. А без реалізації цієї функції не можна подолати кризу виробництва, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу.

Через затримку з введенням  в обіг власної грошової одиниці  знижувався і міжнародний престиж  України.

25 серпня 1996 року Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», по якому:

1) з 2 вересня 1996 року  в обіг вводиться національна  валюта України гривня і її  сота частина - копійка;

2) в обіг були випущені  банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень і размінна монета номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Емісія українських карбованців була припинена;

3) українські карбованці  підлягали обміну на гривні (банкноти  і размінну монету) по курсу  100 000 карбованців за 1 гривню, суми  до 100 млн. українських карбованців обмінювалися на гривні готівкою, а більше за 100 млн. крб. зараховувалися на внески в банках з правом їх вільного використання в гривнях;

4) з 2 по 16 вересня 1996 року на території в готівковому  звертанні функціонували гривня  і український карбованець, який поступово вилучався із звертання;

5) з 24.00 16 вересня 1996 року функціонування українського  карбованця в готівковому звертанні  припинилося. 

Єдиним законним засобом  платежу на території України  стала гривня, таким чином, починається формування сучасної грошової системи України.

З введенням в Україні  в обіг національної грошової одиниці  гривні починається період формування власної грошової системи. Грошова  система це форма організації  грошового обігу, встановлена державним  законодавством. Вона передбачає рушення готівки і здійснення безготівкових розрахунків в процесі звертання товарів, виробництва і надання послуг, здійснення різних платежів і тому подібне. Україні доводилося національну грошову систему створювати з самого початку, оскільки та, що до цього існувала, не була національною. Національна грошова система включає:

назва грошової одиниці;

міру цін;

види державних грошових знаків;

порядок емісії грошей;

регламентацію безготівкового звертання;

державні органи по регулюванню  грошового обігу.

Особливе місце в  грошовій системі займає Національний банк України (НБУ). Він виконує ряд  специфічних функцій:

є емісійним центром  країни, тобто в його обов'язку входять  підготовка заходів і випуск державних  банкнот;

служить офіційним сховищем (скарбницею) золотовалютных ресурсів і інших скарбів країни;

виступає «банком банків», тобто здійснює операції тільки з  банками, які входять в національну  кредитну систему;

представляє інтереси України  в міжнародних валютно-фінансових організаціях;

є центром регулювання кредитногрошовий сфери;

виконує обов'язки «банку уряду».

На відміну від інших  банківських інститутів НБУ не ставить  прибутковість метою своєї діяльності, він прагне до стабільності кредитногрошовий сфери. НБУ є автономним державним  інститутом, юридичною особою, він підлеглий законодавчому органу України і працює згідно з власним статутом.

Кожна грошова система  починається з назви грошової одиниці. У Україні карбованець  став грошовою одиницею перехідного  періоду і знаходився в співвідношенні 1:1 до російського рубля. На той час золото і срібло в практиці світового господарювання було зняте як основу забезпечення маси паперових грошей і гарантії їх як стабільної міри цін. Вартість грошей і стійкість їх курсу визначали вже чинники ринкового механізму, як національної економіки, так і світовий. У умовах ринку найкращим показником стійкості і дієвості грошової одиниці є високоефективний і якісний труд, втілений в форму маси товарів різного асортименту і високої якості. Україна на той час не мала не тільки сформованого ринкового механізму, але і високоефективного виробництва. Більш того виробництво знаходилося в стані хронічного спаду, криза його заглиблювалася недостатністю власних енергетичних ресурсів, які Україна вимушена була купувати в Росії. Росія, в свою чергу, переводила продаж енергоносіїв на рівень світових цін, що ускладнювало введення національної грошової одиниці, оскільки курс її до російського рубля постійно падав.

Внаслідок економічної  кризи, відсутності стимулів до високоефективного виробництва досягнути високої якості труда було практично неможливо, а значить і неможливо створювати міцну національну грошову одиницю і грошову систему загалом.

Після виходу з рублевий зони на карбованець, як тимчасову грошову  одиницю, покладали всі функції грошей, крім світових. Цим актом долалися труднощі, які виникли після розриву купонного і рублевого звертання. Український карбованець почали використати і в безготівкових розрахунках і вільно обмінювати в банках на гроші країн СНД. Крім того, введення українського карбованця передбачало поновлення на торгово-економічній основі вже розірваних технологічних зв'язків підприємств України з підприємствами інших республік, встановивши його паритет відносно інших грошей. Встановленням курсу українського карбованця відповідно до його купівельної спроможності відсікався многомиллиардный оборот спекулятивних капіталів, які паразитували на використанні з різною метою єдиної грошової одиниці рубля в Україні і інших державах СНД.

Введення гривні повинне  було початися після здійснення необхідних заходів відносно стабілізації економіки і поглиблення економічних реформ, коли український карбованець прийняв на себе всі перші удари грошової реформи.

Сьогодні однієї з  головних напрямів діяльності НБ України  і всієї банківської системи є робота з готівкою. Головними задачами її є проведення єдиної політики держави в галузі касових і емісійних операцій в установах НБ України, комерційних банків, методологічний напрям і аналіз організації касової роботи в банках, забезпечення готівкою потреб грошового обігу, організація інкасація, збереження і перевезення цінностей. НБУ займається дизайном грошових знаків, їх виготовленням, використанням грошей в звертанні, а також вилученням зношених паперових грошей для подальшої їх утилізації.

З метою регулювання  готівкових операцій створені законодавча  і нормативна бази. У 1994-1995 роках  розроблені і затверджені Правлінням НБУ такі нормативні документи: Інструкція «По організації емісійно-касової  роботи в установах банків України», «Об організації роботи по готівковому звертанню установами банків України», «Порядок ведення касових операцій в народному господарстві України». Разом з Мінфіном, Мінекономіки і Мінюстицією України були розроблені проекти Указів Президента України, направлені на скорочення готівкового звертання, встановлення фінансових санкцій за порушення діючих правил ведення операцій з готівкою. Правління НБ України затвердило Програму комплексної автоматизації грошового обігу в Україні, яка направлена на введення сучасних банківських технологій.

22 березня 1994 року відбулося  відкриття Банкнотної фабрики  НБ України. У світі з'явилося  68-ое підприємство по виготовленню  паперових грошей. Найбільш сучасне  обладнання і новітні технології, які має Банкнотна фабрика,  створені за допомогою 77 іноземних фірм з 11 країн світу. Відтепер всі українські банкноти друкуються тільки на Банкнотній фабриці, що зекономило нашій державі більше за 10 млрд. доларів.

Другий етап грошової реформи, тобто введення в обіг національної грошової одиниці гривні, що почався 2 вересня 1996 р., свідчив про створення повноцінної національної фінансово-грошової системи.

4. Проблеми фінансової  стабілізації в Україні.

Центральною проблемою  теперішнього часу і майбутнього  фінансової стабілізації в Україні  залишається інфляція. Негативні соціальні і економічні наслідки інфляції змушують уряди різних країн провести політику, направлену на зміцнення національної валюти. Значна увага завжди приділялася державою регулюванню грошової маси. Антиінфляційна політика нараховує багатий асортимент самих різних грошово-кредитних, бюджетних заходів, податкових заходів, програм стабілізації і дій по регулюванню і розподілу прибутків.