Международная миграция

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

 

Аналітична робота з міжнародної  економіки 

 

 

УКРАЇНА В МІЖНАРОДНИХ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 
Полотнова Ірина

12 групи  3 курсу спец. 6503 
Роботу перевірила: 
Танащук І.О.

 

 

 

 

Київ 2012

ВСТУП

 

На рубежі ХХ–ХХI ст. із посиленням тенденцій глобалізації світової економіки чітко виокремилась одна із основних закономірностей сучасного світогосподарського розвитку – безпрецедентне збільшення обсягів та зростання темпів міграції людських ресурсів. Міграційні потоки у світі почали нараховувати мільйони людей, що поставило під загрозу соціально-економічний розвиток цілих регіонів планети. За оцінками фахівців, ця тенденція збережеться протягом майбутніх десятиріч. У зв’язку з цим виникає потреба в об’єднанні зусиль усіх суспільних, урядових, приватних інститутів для аналізу феномену міграції за останні 25 років і ґрунтовного дослідження процесів міжнародної міграції людських ресурсів та її наслідків.

Зміна постіндустріального  укладу перетворює людський ресурс на визначальний чинник високого конкурентного  статусу країн. Посилення тенденції  міграції висококваліфікованих фахівців і вчених у добу економіки знань  справляє значний вплив на соціально-економічний  розвиток держав – якість економічного зростання країн імміграції та потенційно означає втрату конкурентних переваг  для країни еміграції. Отже, такі зміни  у розвитку міграції людських ресурсів потребують удосконалення регуляторної системи на національному, регіональному  та глобальному рівнях.

Україна також залучена до процесів міжнародної міграції людських ресурсів, що обумовлює актуальність даного дослідження стосовно взаємозв’язку  міграційних процесів з демографічним, соціальним та економічним розвитком  країни, а особливо з перспективами  реалізації її інноваційної моделі та забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки. Регулювання  процесів міграції людських ресурсів у сучасних умовах потребує розробки ефективної макроекономічної та соціальної політики, яка має бути побудована на новітніх теоретичних засадах  та з урахуванням практичних рекомендацій.

Проблеми розвитку світових міграційних процесів викликали  значний інтерес багатьох учених. Так, у роботах П.Кругмана, П.Стокера, Дж.Саймона, С.Кастла, В.Кларка, В.Хьюго, М.Тодаро, К.Макконнелла, О.Тоффлера знайшли  відображення проблеми управління міграційними потоками. З’ясуванню теоретичних  проблем міграційних процесів та їх кількісній оцінці присвячені наукові  розробки вчених країн СНД – Ж.Зайончковської, Т.Заславської, А.Кирєєва, Г.Овчиннікова, І.Цапенко. Окремі соціально-економічні аспекти міграційних процесів досліджені українськими вченими: В.Будкіним, О.Грішновою, М.Долішнім, Ф.Заставним, Б.Лановиком, Е.Лібановою, О.Малиновською, Т.Петровою, О.Позняком, А.Поручником, М.Романюком, А.Румянцевим, В.Савчуком, С.Сіденко, А.Філіпенком, О.Хомрою, І.Школою та ін.

За останні роки все  більших масштабів набуває проблема міжнародної міграції людських ресурсів, яка в умовах уніфікації та інтернаціоналізації економічного,  політичного та культурного життя країн потребує нагального вирішення.

Для України питання міжнародної  міграції населення надзвичайно  важливе.  Сьогодні Україна позиціонує себе не тільки як країна-донор людських ресурсів, а й у якості реципієнта. Наявність досить лояльного міграційного законодавства та відсутність якісної статистики тільки поглиблюють дану проблему.

Разом з тим аналіз вітчизняної  та зарубіжної літератури дає підстави стверджувати про те, що в цих  дослідженнях недостатньо висвітлені особливості та тенденції розвитку процесів міжнародної міграції людських ресурсів в умовах глобалізації, зокрема  висококваліфікованих фахівців. Потребує досконалого вивчення також вплив міграції на розвиток економіки країн в умовах становлення постіндустріального суспільства. Таким чином, системне дослідження особливостей і наслідків міграції людських ресурсів в умовах глобалізації світової економіки є важливим як в теоретичному, так і в практичному плані, що і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Україна в міжнародних процесах міграції  
            Характерними особливостями розвитку ринку праці в Україні на сучасному етапі залишаються: низький рівень заробітної плати в державному секторі економіки, обмежені можливості отримати досить високооплачувану роботу, поширення безробіття, низька ефективність заходів державної політики щодо підтримки самозайнятості та малого підприємництва. В даних умовах чимало українських громадян пропонують свою робочу силу на зовнішніх ринках праці і таким чином стають учасниками трудових міграцій. Трудові міграційні поїздки з України до інших країн стали об'єктивною реальністю і, без сумніву, масовим явищем. Це обумовлює необхідність формування державної політики щодо регулювання трудових міграцій, причому ефективність відповідних заходів буде досягнута лише за умови, якщо їхня розробка та впровадження спиратиметься на потужну аналітичну базу досліджень у цій сфері. Останні, в свою чергу, потребують адекватного інформаційного забезпечення, стрижнем якого є відомості про реальні масштаби зовнішніх трудових міграцій.

За статистичними даними МОМ вересня 2011 року, Україну можна  віднести до країн з середнім рівнем доходу:

• Населення (на 01.07.2011 р.): 45,7 млн. осіб Україна є 29-ю найбільшою країною у світі.

• Приріст населення (у  середньому у %, 2000-2011 рр.): -0,7 щорічноНаселення України скорочується на 330 000 осіб щорічно.

• Співвідношення економічно активного та економічно неактивного  населення (2010 р.): 1,75:1Активна частина  населення дедалі більше обтяжена опікуванням  економічно залежними категоріями  населення. Це безпосередньо впливає на фінансові витрати із соціального забезпечення.

• Рівень безробіття за методологією МОП(у середньому на 2010 р.): 8% робочої  сили. Рівень безробіття зріс із 6,8% у 2006 р. до 8,1% у 2010 р. У 2010 р. 545 000 українських громадян було зареєстровано безробітними. Якби працевлаштування за кордоном було б неможливим, то рівень безробіття в Україні в 2008 р., за певними оцінками, зріс би у 1,5 разу. Імміграція може розглядатися як вагома альтернатива для зменшення тиску на місцевому ринку праці.

• ВВП (за 2010 р.): 136,8 млрд. дол. США у фактичних цінах. За підсумками 2008 р. економіка України зайняла 45-е місце у світі за ВВП (номінальним).

Однак, внаслідок економічної  кризи ВВП країни скоротився на 15% у 2009 р., а інвестиції в основний капітал  зменшилися на 46%. З жовтня 2008 р. національна  валюта гривня втратила близько 40% від  своєї вартості по відношенню до долара США (станом на 2011 р.).

• Прямі іноземні інвестиції (за 2010 р.):5,5 млрд. дол. США. Частка прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну 2010 р. збільшилася майже на 11% у

порівнянні з 2009 р.(5 млрд. дол. США).

•Рівень економічної розбіжності  між регіонами є значним. Наприклад, дохід на душу населення в Донецькій області становить 683 дол. США (за результатами 1-ого  кварталу 2011 р.)., що на 20% вище ніж середній дохід по Україні (550 дол. США), у той час як дохід у Чернівецькій області (352 дол. США) на 37% нижчий від середнього. Ці економічні диспропорції й асиметричні шляхи розвитку між регіонами повинні сприйматися як один із

чинників, який пояснює даний географічний розподіл (див. Карту 1). Інші ключові чинники включають близькість до кордону з країнами ЄС, налагоджені міграційні та культурні зв'язки.

Так, за даними статистичної звітності за І півріччя 2011 року за допомогою зареєстрованих в Одеській області посередницьких структур, які мають ліцензію на посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном, було працевлаштовано в 54 країни світу 29577 українських громадян, що в порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 3,4% більше[8].

 

 

 

КАРТА.1 ГЕОГРАФІЧНИЙ РОЗПОДІЛ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ  ЗА РЕГІОНАМИ ПОХОДЖЕННЯ

97,5% громадян є фахівцями  морського транспорту. Більшість з них працюють на суднах під прапором Республіки Кіпр, Ліберії, Греції, Німеччини  та Великобританії.

ДІАГРАМА 1. ОСНОВНІ СФЕРИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

* Домінуючими видами економічної діяльності серед українських трудових мігрантів є будівництво, найпоширеніше серед чоловіків, і домашній догляд, що переважає серед жінок. За оцінками, приблизно одна чверть усіх мігрантів, що працюють за кордоном, мають неврегульований статус.

 

Також українські громадяни  працювали за кордоном у таких  сферах економічної діяльності:

- готелі та ресторани;

- рибне господарство;

- колективні, громадські  та особисті послуги.

З числа працевлаштованих за кордоном українців 28658 - чоловіки, 919 - жінки.

Кількість осіб, які працювали  на посадах керівників, спеціалістів – 15015 громадян, робочих місцях за професією  – 13713 громадян, на місцях, які не потребують професії, спеціальності – 849 громадян.

З числа українських громадян, які у І півріччі 2011 року виїхали  за кордон з метою працевлаштування, повну вищу освіту мають 47,5%; базову вищу освіту – 9,8%; профтехнічну освіту – 23,2%; повну загальну середню освіту – 18,7%; базову загальну середню – 0,8%[1].

Сукупна кількість емігрантів у відсотках у 2011 році від  населення становила 14,4%. Найпопулярніші країни призначення:  Російська Федерація, Німеччина, США,   Ізраїль, Чехія, Угорщина, Польща( див. діагр.2):

ДІАГРАМА 2 ОСНОВНІ КРАЇНИ ПРИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ

ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ ЗГІДНО ГЕНДЕРНОГО РОЗПОДІЛУ (2005-2008 Р.)

*перші шість найпопулярніших  країн ЄС: Італія, Чеська Республіка, Польща, Угорщина, Іспанія, Португалія.

Загальна статистика міграцій процесів за областями України наведено в табл. 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міждержавна міграція населення за регіонами у січні 2012

                                                                                                                                          (осіб)

	Число прибулих		Число вибулих		Міграційний приріст, скорочення (–)
	2012	2011	2012	2011	2012	2011
Україна	2811	2431	842	958	1969	1473
Автономна
Республіка Крим	331	254	55	50	276	204
Вінницька	91	76	19	32	72	44
Волинська	26	40	14	30	12	10
Дніпропетровська	170	153	74	61	96	92
Донецька	241	216	99	73	142	143
Житомирська	47	40	9	25	38	15
Закарпатська	23	15	34	10	–11	5
Запорізька	106	94	25	41	81	53
Івано-Франківська	65	36	23	40	42	–4
Київська	210	75	16	18	194	57
Кіровоградська	31	25	14	19	17	6
Луганська	112	116	57	92	55	24
Львівська	32	31	38	47	–6	–16
Миколаївська	52	61	24	25	28	36
Одеська	261	260	27	42	234	218
Полтавська	53	46	10	18	43	28
Рівненська	8	11	14	30	–6	–19
Сумська	44	47	10	10	34	37
Тернопільська	14	20	38	26	–24	–6
Харківська	105	109	55	76	50	33
Херсонська	27	30	30	30	–3	–
Хмельницька	63	81	17	22	46	59
Черкаська	53	42	13	23	40	19
Чернівецька	64	44	10	9	54	35
Чернігівська	60	77	11	16	49	61
м.Київ	453	359	92	73	361	286
Севастополь
(міськрада)	69	73	14	20	55	53

 

© Державна служба статистики України, 2012

Трудова міграція є загальноприйнятим  економічним механізмом поєднання  потреби та пропозиції робочої сили. Участь України у цих процесах обумовлюється поєднанням зовнішніх та внутрішніх чинників. Зовнішніми причинами трудових міграцій є ємний ринок праці західних країн та Російської Федерації, а також приваблива матеріальна оцінка діяльності наших трудових мігрантів. Серед внутрішніх причин трудової міграції українських громадян - незадоволений попит на роботу серед населення, а також неадекватно низька заробітна плата. За експертними оцінками, зараз закордоном працює до 3 мільйонів українських мігрантів, які ввозять в Україну близько 7 мільярдів доларів щорічно[6].

Половина трудових міграційних потоків спрямована в Росію, а інша половина – до Іспанії, Італії, Португалії, Польщі, Чехії, а також Сполучених Штатів. Переважно  українці заробляють на життя закордоном, працюючи доглядальницями, будівельниками або збираючи сільгосппродукцію. Тим  не менше, більше половини наших громадян влаштовані на кваліфіковані роботи. Водночас експерти звертають увагу на внутрішню трудову міграцію. Часто в Україні її громадяни працюють в жахливіших умовах, отримуючи меншу платню, ніж заробітчани за кордоном.

Українська трудова  міграція, певною мірою, може бути охарактеризована як «відтік мізків», у світлі наявної  невідповідності між навичками  мігрантів і тими посадами, які  вони обіймають. Лише деяким мігрантам  вдається знайти роботу за кордоном відповідно до рівня їхньої кваліфікації. Незалежно  від їхньої освіти, майже всі вони займаються низькокваліфікованою роботою. Ця невідповідність прослідковується й коли порівняти сфери працевлаштування мігрантів за кордоном (див. Діаграму 1) з їхнім рівнем освіти (див. Діаграму 3).

 

ДІАГРАМА 3. РІВЕНЬ ОСВІТИ УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

 

Вплив міграційних процесів на країни імміграції та еміграції  є багатоаспектним. Економічний  ефект міжнародної міграції кадрів представлений в табл.2[1].

Таблиця.2 Економічний ефект міжнародної міграції кадрів

Для приймаючої країни	Для країни-донора
Позитивні ефекти: 1)зниження витрат та  збільшення конкурентоздатності  товарів; 2)полегшення структурних  перебудов; 3)сприяння збалансованості  економіки; 4)приймаюча країна використовує  готову робочу силу, не витрачаючись  на її навчання; 5)можливість використання  досягнень чужої культури.	Позитивні ефекти: 1)зниження безробіття  і, відповідно рівня соціального  напруження; 2)колишні мігранти після  закінчення контракту, повернувшись  в господарське середовище своєї  батьківщини, стають джерелами  нових знань та навичок; 3)розширення місткості  внутрішнього ринку за рахунок  валютної допомоги емігрантів  своїм близьким.
Негативні ефекти: 1)збільшення пропозиції  праці і зниження її оплати; 2)зростає диференціація  прибутків населення і соціальна  напруга, з'являється основа для  загострення національних і релігійних  конфліктів; 3)можливі загрози сплеску  расизму і ксенофобії; 4)особливо високі витрати  нелегальної міграції через її  не контрольованість.	Негативні ефекти: 1) «витік інтелекту» і  кваліфікованих кадрів» 2)погіршення вікового  складу зайнятої робочої сили, бо емігрантами стають здебільшого  молоді і здорові.