Законопроекти по цінам, як і по іншим господарським  питанням, вносяться в парламенти партійними фракціями, незалежними  депутатами або керівництвом, безпосередньо заходи по регулюванню цін здійснюють міністерства економіки, фінансів і центральний банк. В деяких країнах існують міністерства торгівлі, сільського господарства. Вони також впливають на ціноутворення. У багатьох країнах наприкінці 60-х - в 70-х роках були створені міжміністерські ради по цінам, вони мають спостережно-порадницькі функції.

     В кожній країні при керівництві або  окремих його органах існують  експертні комітети, куди входять відомі спеціалісти, і ради, в котрих

підприємців і представники державних органів.  Комітети   повинні 

консультувати державні органи з питань цін і  висловлювати свою думку з приводу  цінових законопроектів.

     Історичний  аспект розвитку державного впливу на ціни. Класична політична економія розглядала вільно встановлювані на ринку ціни як головний елемент механізму підтримки рівноваги між попитом і пропозицією. Однак в дійсності ідеальної, загальної і повної свободи ціноутворення ніколи не було. Все питання в ступені і формах обмеження вільної гри цін. Насправді ж на протязі всієї історії капіталізму можна прослідкувати вплив держави на ціни.

     Тарифи  на послуги державних залізниць, пошти, телеграфу, продаж продовольства  з державних запасів у неврожайні роки, митна політика і непряме  оподаткування, що суттєво впливають на внутрішні ціни, - ось далеко не повний перелік заходів державного регулювання цін за останні 100 - 150 років.

     Перша світова війна, депресія і криза, що почалися потім, послужили переламним моментом в історії державного регулювання  цін. Х. Мюллер писав, що політичні і економічні потрясіння в державі і суспільстві викликали розуміння того, що в інтересах кращого функціонування господарства, більш рівномірного розподілу і уникнення небезпеки революційного перевороту було б доречно, щоб держава взяла на себе піклування по регулюванню господарського процеса і підтримці справедливих цін.

     Спроби  регулювати ціни в умовах інфляції і кризи шляхом зовнішньої торгівельної політики виявились неспроможними  налагодити економічну ситуацію. До середини 30-х років у багатьох розвинутих країнах з ринковою економікою були прийняті закони, що надавали державі повноваження по впливу на ціни, навіть їх заморожування, і державні заходи по впливу на ціни стали складовим елементом державного регулювання економіки.

     Рівні впливу держави на процес ціноутворення. Свобода підприємства у ціноутворенні обмежується державою. Виділимо три рівні втручання

держави у процес ціноутворення:

• встановлення державою фіксованих цін у вигляді державних                                              прейскурантних цін; "заморожування" ринкових вільних цін; фіксування монопольних цін;
• регулювання державою цін через встановлення умов ціноутворення для підприємств. Такі обмеження здійснюються у формах фіксування граничного рівня цін; встановлення граничних надбавок або коефіцієнтів зміни цін; введення граничного значення елементів роздрібних цін; державного контроля за монопольними цінами; встановлення цін для продукції державних підприємств;
• вільні (договірні) ціни. Держава обмежує ступінь самостійності підприємств визначенням правил гри на ринку за рахунок різноманітних заборон (заборона на горизонтальне фіксування цін; заборона вертикального фіксування цін; заборона цінової дискримінації; заборона цінової дискримінації (купівля-продаж з нагрузкою, купівля лише у одного виробника); заборона демпінгу (продаж товарів нижче собівартості з ціллю усунення конкурентів); заборона на недоброякісну цінову рекламу).

      Форми і методи державного контролю за цінами. Пряме і непряме регулювання цін. Вплив держави на виробників з приводу ціноутворення може бути як прямим (шляхом встановлення певних правил ціноутворення, з використанням адміністративно-юридичних методів), так

і непрямим  (через такі економічні важелі, як фінансово-кредитний  механізм, оплата праці, оподаткування та ін.).

      Розглянемо  державне регулювання цін в логічній послідовності.

     Спостереження за цінами є первинною формою державної активності в цій галузі. Справа не тільки в тому, що з нього почалось державне регулювання цін; але й в теперішній час спостереження за цінами є основою, на котрій базуються всі державні акції в цій галузі. Спостереженням за цінами займаються центральні статистичні управління. Самостійні дослідження руху цін часто проводять науково-дослідні центри профспілок, спеціальні комісії по завданням керівництва партій, міжнародних організацій.

     Головна мета спостереження за цінами з боку державних органів і соціальних партнерів - зміна росту вартості життя для визначення індексу щорічного номінального підвищення заробітної плати і пенсій, а також для з'ясування впливу росту цін на витрати виробництва і національну конкурентоспроможність. Держава може впливати на ціни, вводячи або відміняючи кількісні і митні обмеження у зовнішній торгівлі, вступаючи в інтеграційні спілки, змінюючи розрахункову ставку, податки, здійснюючи емісію грошей тощо. Непрямий вплив на ціни здійснюють, по суті, всі державні регулюючі акції.

     Державне  втручання у процес ціноутворення  здійснюється шляхом санкціонованого керівними органами завищення витрат виробництва через включення у собівартість завищених амортизаційних списань і відрахувань в інші фонди. В результаті цього в цілих галузях виникає ситуація, коли розрахункові (а не реальні) витрати виробництва виявляються на всіх підприємствах галузі в результаті оголошених керівництвом пільг настільки високими, що підвищення цін стає само собою зрозумілим явищем, а так як пільги розповсюджуються на всю галузь, то внутрішньогалузева конкуренція в умовах сприятливої кон'юнктури не може бути достатньою перешкодою для росту цін.

     Прямим  державним втручанням в процес ціноутворення є державна політика встановлення цін на так звані акцизні товари.

     Безпосередній вплив на формування цін здійснюють державні субсидії. Один з видів таких субсидій - цінові – передбачає зниження цін шляхом спеціальних доплат виробнику або споживачу. Прямий вплив на ціни і лідерство в цінах здійснюється в галузях, де доля держави у споживанні товарів і послуг значна, наприклад, у військових галузях промисловості, в деяких підгалузях будівництва. Держава, являючись постійним покупцем або замовником певних видів товарів і послуг у приватних фірм, встановлюють за домовленістю з партнерами “конкретні ціни”, котрі стають потім базовими цінами для галузі.

     Ефективним  засобом регулювання цін є  податок на додану вартість. Цей  податок виробники включають  в ціну товару або послуги, і диференційовані  зміни ставок цього податку безпосередньо  впливають на ціни.

     Особливим напрямком державної економічної  політики є державний вплив на зовнішньоторговельні ціни. Державна підтримка експорту, звільнення експортерів від податків (повернення податків), а в деяких країнах - експортні субсидії, надання пільгових кредитів і транспортних тарифів суттєво відбивається на умовах конкуренції на світовому ринку.

     Встановлення  цін на мінеральну сировину, що добувається  в державних шахтах, на електроенергію з державних електростанцій і  залізничні, поштово-телеграфні тарифи – приклад фіксації цін на товари і послуги держсектора.

     Ці штучно занижені ціни і тарифи сприяють зниженню витрат виробництва в приватному господарстві і підвищенню національної конкурентоспроможності за рахунок штучно зниженої рентабельності або дефіцитності цих об'єктів державної власності.

     Фіксація  цін або встановлення меж їх підвищення в недержавному секторі – типовий засіб адміністративного господарського регулювання. Застосовується він рідко і, як правило, в умовах ринкового господарства є неефективним в довготривалому і навіть середньотривалому аспекті. Використовується частіше всього у виключних випадках в якості засобу ослаблення соціальної напруги. Контроль над цінами на певні види товарів здійснюється національними органами. Прикладами можуть слугувати встановлення цін на вугілля і чорні метали Європейським об'єднанням вугілля і сталі, щорічне встановлення закупівельних цін на сільськогосподарські продукти в Європейському союзі (ЄС), участь країн у міжнародних конференціях, організаціях по окремим видам товарів, тарифам на повітряні перевезення.

     Приклади  впливу розвинутих держав на процеси ціноутворення. Таким чином, всупереч поширеній думці, що у країнах ринкової економіки ціноутворення відбувається стихійно, в дійсності ціни є об'єктом постійної уваги і регулювання з боку держави.

     В США, наприклад,  держава регулює 5 - 10 % цін, головним чином в галузях, де існує монополія (сільське господарство, енергетика, зв’язок). В Японії держава регулює біля 20% споживчих цін (в тому числі такі важливі, як тарифи на електроенергію, газ, залізничні, вартість медичного обслуговування та освіти, ціни на рис, м’ясо, воду, молочні продукти). У Франції має місце пряме регулювання цін на сільськогосподарську продукцію, газ, електроенергію, транспортні послуги, а також здійснюється спостереження за цінами в умовах конкуренції. Загалом у Франції близько 20% цін регулюється державою и 80% - знаходиться в режимі вільного ринкового ціноутворення. В Швейцарії федеральне відомство з контролю за цінами в законодавчому порядку фіксує близько 50% об'єму товарної продукції сільського господарства. Обмежене регулювання здійснюється на текстильні товари, одяг, іграшки, музичні інструменти та деякі інші товари. В деяких випадках (загроза війни, загроза загального підвищення цін) можна напряму вплинути на ціни, тобто заморозити їх, як, наприклад, у Швеції. Проте, це має обов’язково бути передбаченим законодавством. [22, c.135] 
 
 
 
 
 
 
 

     Summary 2 

     So one of the most important areas of market economy is the pricing policy of state. For the modern economic system characterized by a combination of different prices: a free, controlled and state selections. In the transition period should be flexible market pricing combined with the mechanism of state regulation of prices for specific commodities.

     Pricing mechanism is revealed through prices and their movement. The main factor that the prices are formed based on the value of goods, price fluctuations around the value. Secondary factor - that the prices of specific products are formed under the influence of market conditions that can quickly change.

     State regulation and price controls objectively necessary for the purpose halt falling production, create incentives for producers and increase revenue by increasing production, not prices.

     The price policy of the state - is primarily a system of resource development standards, the dynamics of scientific progress, aimed at development achievements, the modest scale of rate of return, the "civilized" system of taxation and economic development legislation.

     Розділ 3. Шляхи оптимізації  процесу ціноутворення в міжнародній торгівлі

     Установити  в міжнародній торгівлі ціну товару складно тому, що вона - величина принципово хитлива. На неї впливають: цикл, у  якому знаходиться світова економіка; кон'юнктура ринку; конкуренти; посередники  і покупці; перемінні курси обміну валют. Тому фірми вважають, що для успіху на зовнішньому ринку необхідно розробляти цінову політику і постійно перевіряти її ефективність, змінюючи її в міру необхідності.

     При розробці цінової політики беруть до уваги наступні моменти:

• Яке місце займає ціна серед засобів конкурентної боротьби на кожнім ринку, на яких діє фірма? 
• Який метод розрахунку ціни повинний бути обраний?
• Чи може витримати фірма роль "цінового лідера",  чи витримає фірма "цінову війну"?
• Якою повинна бути цінова політика у відношенні нових товарів?
• Як повинна змінитися ціна в залежності від життєвого циклу товару?
• Чи повинна бути єдина базисна ціна для всіх країн, з якими ведеться торгівля, чи можливі різні базисні ціни?
• Чи існують органи, з якими варто консультуватися в країнах фірм-імпортерів перед установленням ціни?
• Чи існують організації (наприклад, покупців), що можуть піддати аналізу відношення "витрати / прибуток" нашої фірми і порівняти результат з тим же показником конкурентів?
• Чи є в країні фірми-імпортера обмеження на рівень цін, прибуток і бажання зміни цін? [24, c.11]

     По  ступені впливу різних факторів на рівень установлюваної ціни іноземні фірми ранжують їх у такий спосіб:

1. витрати виробництва;
2. ціни конкурентів-експортерів у даній країні;
3. ціни місцевих фірм-конкурентів;
4. величина попиту;
5. транспортні витрати;
6. надбавки і знижки на користь посередника;
7. ввізні мита й інші збори;
8. реклама й інші елементи стимулювання збуту.