Теоретичні основи реалізації концепції сталого розвитку

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИ ЗАКЛАД

«Київський національний економічний  університет  ім. Вадима Гетьмана»

 

 

 

 

 

Реферат з міжнародної економіки

На тему: «Теоретичні основи реалізації концепції сталого розвитку»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка ІV курсу 3 групи

фінансово-економічного факультету

Драмарецька Ірина

Викладач:

Чеберяк О.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

Вступ

"Ідеї, справедливі  чи помилкові, теоретиків економічно  і політично мають значно більше  значення, чому ми звідси думаємо. Понад те, світ практично лише ними і керується". Дж. М. Кейнс

За сучасних умов перед людством стала складна й відповідальна  проблема - подолати, зупинити глибоку системну кризу, що охопила соціально-економічні, демографічні і екологічні сфери.

За минулі десятиліття різними  організаціями ООН було розроблено й проголошений ряд концепцій  глобального розвитку, вкладених  у подолання кризи. У 1983 р. з ініціативи Генерального секретаря ООН була створена Міжнародна комісія з питань довкілля та розвитку на чолі з Прем'єр-міністром Норвегії Р. X. Брундтланд. У 1986 р. комісія підготувала доповідь "Наше спільне майбутнє", у якій було представлено на 42-ю сесію ООН (1987 р.) й у який проголошувалося поняття "сталий розвиток". Воно визначено як такий, яке задовольняє потреби сучасного покоління і ставить під загрозу життя прийдешніх поколінь.

У доповіді підкреслювалося виникнення небезпеки існування цивілізації  і життя планети, і навіть визначалися  причини загрози, зумовлені невідповідністю  економічного зростання можливостей природного середовища проживання і її руйнувань.

У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро на конференції  ООН з проблем довкілля та розвитку було прийнято багато питань, документи, у тому числі - "Порядок денний на XXI століття". Було проголошено нову концепцію розвитку. Світова спільнота погодилася з необхідністю початку стійкого розвитку. Здійснення такого переходу передбачає виконання цілого ряду умов. Зокрема, як у висновках комісії, потрібні новий підхід до розвитку та її теоретичне обгрунтування

 

 

Теоретичні основи реалізації концепції сталого розвитку

Існуючі сьогодні наукові школи неспроможні задовольнити назрілі проблеми. Виникла потреба у зміні парадигми світової економічної теорії. Перед світової наукою стоїть відповідальне завдання - розробити нову теорію суспільно-економічного розвитку, яка сприяла б подоланню нинішніх труднощів і забезпечила стабільний розвиток людської цивілізації.

Формування нової  парадигми передбачає врахування і, усунення цілого ряду негативних (недосконалих) постулатів існуючої парадигми. Йдеться, передусім, перехід від формаційного методу дослідження до цивілізаційного, що означає відмову від розуміння суспільно-економічного розвитку, як односпрямованого, поступального і передбачає визнання його альтернативності, багатоваріантності. Можна вважати, у цілому такий перехід у науковому пошуку відбувається. Утім, деякі дослідники, підкреслюючи "загальні закономірності у суспільному розвиткові", пов'язують його лише з НТП, схиляючись цим до технологічного детермінізму.

Сьогодні вчені  зводять проблему визначення історичної перспективи переважно переходити від індустріальної стадії цивілізаційного  розвитку до постіндустріальної (інформаційної). Хоча часом ця стадія й як змішане  суспільство, все-таки вона гиперболізується, наділяється переважно позитивними ознаками, зумовлені НТР і рятують людство багатьох проблем.

Таке прогностичне визначення майбутнього, коли йдеться  фактично про технотронної цивілізації, вважатимуться одностороннім, оскільки він формується на засадах однозначної заданості,однолінійності і ігнорування альтернативності.

Мені імпонує  думка відомого російського економіста, академіка РАН Л.Абалкина, який зазначає, що "...нині багато люблять писати - це дуже модна тема - про нову технотронну цивілізацію, що нібито йде зміну промисловому типу цивілізації. Дуже багато про це йдеться, але у рамках колишньої парадигми. Але треба зрозуміти, що технотронное суспільство як нова формація неможливо. Технотронную цивілізацію, що охоплює усе людство без винятку, планета не витримає...Технотронне суспільство, у масштабі людської цивілізації у принципі неможливе з технічних, економічних пріоритетів і інших обмежень"

Цю думку доцільно брати до уваги, коли йдеться про прогнозування майбутнього. Закони розвитку не можна розцінювати як основні, базові, оскільки вони безпосередньо не визначають закономірностей розвитку соціальних відносин. Не можна обмежуватися також виділенням виключно громадських форм. М.Кастельс з цього приводу писав, що російське суспільство перестало бути "результатом технологічних і ступінь економічних трансформацій, як і і соціальні зміни може бути зведено до інституціональних криз і пристосування". Йдеться про глобальну трансформацію суспільно-економічного влаштування у майбутньому. Тому самого визначення її як постіндустріальної (інформаційної) стадії цивілізаційного розвитку, очевидно, недостатньо. Цікаву думку цьому плані висловив У. Іноземців: "На думку, методологічно неправильно стверджувати становлення у країнах "постіндустріального" суспільства, саме поняття - абстракція дуже високого порядку. І вже нині реальне життя пред'являє досліднику різні типи товариств, цих з урахуванням постіндустріального господарського укладу; модифікації цих товариств можуть, очевидно, бути досить різноманітними, а конкретні їх форми наука навряд чи зможе визначити з позицій нашого часу". Йдеться як про розвиток продуктивних сил, про посилення влади людини над природою, а й природі людської діяльності. І недаремно У. Іноземців вважає, що підвалинами початку товариствам "постіндустріального типу" не так нові технологіії чи знання, "скільки зміна людини". За такого стану слід керуватися тим, що йдеться непросто про прагматичну, футурологічну концепцію, йдеться про наукові теорії збереження і розвитку світової цивілізації.

Формування нової парадигми зовсім не від означає відмови від всіх попередніх шкіл чи його заперечення, хоча провідною мусить бути ідея не економічного зростання, а саме подолання глобальної кризи.

Як зазначалося, у наукових дослідженнях переважає  думка переходу від індустріальної стадії цивілізаційного розвитку до постіндустріальної (інформаційної). Проблема інформаційного суспільства складна й багатогранна. І недаремно, що її дослідники - як вітчизняні, і зарубіжні - неоднозначно трактують його характеристики і прогностичні закономірності.

Можна послатися  на авторів підручника "Сучасні  економічні теорії", які проаналізували неоднозначність поглядів науковців, суть і закономірності формування інформаційного суспільства.

Деякі відмінностей у характеристиках інформаційного суспільства не означають його різнопланового трактування. Попри панування концепції інформаційного суспільства до теоретичному полі, навіть прибічники - Ю.Ольсевич (Росія), Ф. Уебстер (США), До. Мей (Англія) та ін. - пишуть, що вона може вважатися принципово досконалою, завершеною з погляду визначення основ нового суспільства: яку можна розглядати, як провідну, але з єдину концепцію прогнозування майбутнього. Як справедливо зазначає з цього приводу М.Кастельс, "немає однієї єдиної моделі інформаційного суспільства... ".

Сьогодні нас  цікавить питання, наскільки концепція  інформаційного суспільства координується  з можливостями розв'язання проблеми сталого розвитку, що охоплює як економічні, а й екологічні і соціальні  вектори.

Багато прогнозів  представників концепції інформаційного суспільства щодо подальшого світового розвитку цілком реальні і не викликають заперечень. Йдеться, зокрема, про підвищення продуктивність праці, і навіть про зростання ролі сфери послуг, інформації та інтелектуалізації виробництва. Тим більше що аналізувати їх слід не ізольовано, тоді як у взаємозв'язок харчування та з урахуванням прагматичної результативності кожного з їх.

Відомий російський дослідник У. Афанасьєв, розглядаючи  методи економічного аналізу, виділяєсеред них, використовуваний економістами починаючи ще з Аристотеля ("двоїста природа товару"), але, за його словами, і до сих пір залишається мало дослідженим і навіть не має узвичаєної назви. Вчений дає їй назву "метод економічної двоїстості" і підкреслює, що він "застосовується у економічній науці, і немає (не може використовуватися) в жодній інший".

На мою думку, такий висновок не коректний. Автор вважає, що "метод економічної двоїстості дає можливість розкрити двоїсту, суперечливу природу економічних явищ". А що ж тоді роль грають діалектика і з головних її законів - єдності і протилежностей?

До речі, сам  автор говорить про можливості дослідження  з допомогою методу економічної  двоїстості "елементарних частинок економічних явищ" -аналогічно проблемам  квантової фізики у дослідженні "локальних інелокальних ефектів", властивих елементарним частинкам (наприклад,електронам).

Не треба думати, що це вчені пов'язують із інформаційним суспільством лише безхмарне майбутнє. Як з цього приводу У. Мунтіян, "безумовно усі вчені поділяють думку, що інформаційну суспільство - це лише прогрес і благо. В собі втілює також значний потенціал небезпек". Втім, такий висновок про суперечливості результатів дії тих чи інших процесів можна б зробити кожної теорії та її передбачень. У разі, як зазначалось, йдеться про можливості до розв'язання проблем сталого розвитку.

Цікаву думку в цьому плані висловили російські вчені, звернувши увагу, що ідея інформаційного нашого суспільства та відповідна література з'явилися раніше про концепцію сталого розвитку, тому тоді не ставився не міг переносити питання заходи з запобіганню загроз глобальної кризи.

У вирішенні проблем сталого  розвитку намітилися декілька напрямків. Одні дослідники доводять можливість розв'язання їх у суспільстві, інші - висловлюють цьому плані певні застереження, і, нарешті - ряд учених взагалі таку можливість заперечують.

За прогнозами прибічників першого напряму, в суспільстві, де на першому плані виходять такі виробничі ресурси, як інформація, знання, відбуваються підвищення продуктивності праці, підйом матеріального і охорони культурного рівнів людини, заміна реальних продукцій та послуг віртуальними, інтелектуалізація праці, зниження енерго- і матеріаломісткості продукції, що, разом узяте, забезпечує скорочення використання природних ресурсів, переважання сфери послуг, згортання ринкових відносин, збереження навколишнього довкілля й багатьох інших позитивні зміни.

Прибічники другого напрями  керуються думкою, що інформаційне суспільство значить безконфліктність, несуперечливості гармонійних стосунків системної тріади "людина - суспільство - природа". "Вже сьогодні, - підкреслюють дослідники, - формуються паростки майбутніх протиріч".

Слід зазначити, що суперечливим є  затвердження про згортання ринкових відносин. Ця безпідставна теза, зокрема, категорично заперечує професор Каліфорнійського університету (США) Х.Вериан, який вважає, що ринкові чинники "стають ключовими для інформаційної економіки".

Цікаву думку вчені висловлюють  про зміну у характері громадських  взаємин у суспільстві, де нібито станеться усунення протиріч буржуазного  суспільства. Інформація і забезпечать  новий соціальний розподіл на "освічених" і "неосвічених", за тими, хто має доступом до інформаційних технологій і здібності ефективно її використовувати, і тих, хто позбавлений. Одні вчені визначають такий процес як демократизацію суспільства, інші вважають, що "новий соціальний розподіл може бути небезпечнішим, ніж поділ капіталістичного суспільства до буржуа і пролетарів".

Відомий український дослідник  проблем сталого розвитку професор Л. Мельник, котрий опублікував низку робіт й навіть організував співробітництво учених із багатьох країн, розкриває величезні змогу ефективного функціонування громадського виробництва, у суспільстві, і навіть аналізує ті проблеми освіти й протиріччя, що неминуче виникатимуть у своїй. З одного боку, це нечувані можливості генної інженерії, нанотехнологій, реалізації ідеї автотрофності людства, з другого - новісоціально-екологічні проблеми, які будуть пов'язані "з надвиробництвом інформації", з її недостовірністю, з технічними аваріями і катастрофами. Будуть виникати нові проблеми у громадському устрої, зумовлені різними можливостями для доступу до інформації та різним умінням користуватися нею. Усе це, робить висновок учений, змусить поєднувати вільну працю із елементами громадського примусу й суворим контролем.

На появу перед людством нових проблем звертається увага фахівців і професор З. Дятлов (Росія) - проблем, пов'язаних "із забезпеченням цілісного безпечного існування й розвитку, з протидією і відбитком нових інформаційних загроз для особистості, держави". Він виділяє категоріальні поняття "загроза", "інформаційна загроза" та ін. і підкреслює необхідність суворого контролю із боку суспільства над інформаційними процесами у суспільстві на всіх рівняхПроблему безпеки піднімають багато вчених, аналізуючи її досить всебічно (Р.Бинько, У. Геєць, У. Мунтіян, У.Шлемко, Р.Пастернак-Та-ранушенко, Л. Мельник, Р. Славин та інших.). Однак це аналіз здійснюється із різних теоретичних позицій.

Концепція інформаційного суспільства немає одностайної підтримки учених. Зокрема, точаться дискусії про визначення його суті доповнень і місця у суспільно-економічному розвитку.

На думку М.Белопольского, врятувати людську цивілізацію можливо лише завдяки створенню "науки про розвиток й удосконалення нашого суспільства та світу". Вона має бути результатом колективної творчості учених "як одна наукова теорія розвитку світу". Разом з тим автор підкреслює, що з вирішення невідкладних проблем, завдань, які людством, "знадобляться як фундаментальна наука і наукова теорія, а й єдиний координуючий центр, який міг би керувати й реалізовувати все програми". Таким центром, з його погляд, має стати ООН.

І знову, коли більшість дослідників  заявляють про необхідність формування нової парадигми, то деякі вчені  таку необхідність заперечують.

Справді, першу у світовій науці спробу "з'єднати фізичне з економічним" зробив наш співвітчизник З. Подолинський (1850-1891). У 1880 р. у журналі "Слово" у статті "Праця та її ставлення до розподілу енергії", у якій виклав оригінальну енергетичну теорію. Протягом 1880-1883 рр. варіанти цієї статті були було опубліковано у двох періодичних французьких, двох німецьких й одному італійському виданнях.