Законодавче забезпечення та інституційна структура регулювання інвестиційної діяльності в Україні

Приросту капітальних  інвестицій у січні - вересні 2012 року досягнуто в 19 регіонах.

Найбільш активно у  січні - вересні 2012 року освоювались  капіталовкладення в Кіровоградській  області (168,7 відсотка у порівнянні з відповідним періодом попереднього року), Одеській (157,1 відсотка), Полтавській (149,0 відсотків), Донецькій (136,4 відсотка), Київській (136,3 відсотка), Тернопільській (135,7 відсотка), Харківській (134,3 відсотка), Рівненській (133,6 відсотка), Луганській (129,4 відсотка), Волинській (128,2 відсотка).

Найбільший спад інвестиційної  активності відбувався у Хмельницькій області (82,0 відсотка).

Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств  і організацій, за рахунок яких у  січні-вересні 2012 року освоєно 61,2 відсотка капіталовкладень. Частка кредитів банків та інших позик у загальних  обсягах капіталовкладень становила 17,5 відсотка.

За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 4,5 відсотка та 1,9 відсотка капітальних інвестицій. Частка коштів населення на індивідуальне  житлове будівництво становила 15,7 відсотка усіх капіталовкладень.

Така структура джерел фінансування капітальних інвестицій, зокрема домінування в ній  внесків за рахунок власних коштів підприємств, ставить в залежність розвиток підприємств та їх інвестиційну активність від їх прибутковості.

Отже, Україна залишається  привабливою для інвестицій, водночас вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарствоі порушення   макростабільності на зовнішніх  ринках має свій відголос в Україні.

За підсумками рейтингу Світового банку “Ведення бізнесу 2013” (Doing Business 2013) Україна не тільки покращила свої позиції на 15 пунктів (до 137 місця із 185 країн), а і увійшла  до списку із 23 країн світу-найбільших реформаторів умов ведення бізнесу  у 2011-2012 роках, які оцінює даний рейтинг.

Україна також увійшла  до списку країн-лідерів зростання  у рейтингу серед країн СНД  на ряду із Вірменією (+18 позицій до 32 місця), і на 9 позицій скоротила  своє відставання від Росії, яка  зайняла 112 місце у рейтингу Doing Business 2013.

Для суттєвого покращення місця України у рейтингу  “Ведення бізнесу - 2013” актуальним на сьогодні є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату  й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної  економіки.

4. Спільні підприємства: специфіка розвитку з точки зору інвестиційних процесів в Україні

Спільні підприємства — підприємства, що базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України або іноземних суб'єктів  господарської діяльності, на спільному  управлінні та на спільному розподілі  результатів та ризиків. СП - міжнародні господар-ські організації, які ведуть спільну виробничу, збутову, посередницьку  та іншу  діяльність за участю одного або кількох українських підприємств  чи приватних осіб і одної або  кількох іноземних фірм.На сучасному  етапі входження  України в  світові ринкові відносини СП є однією з найефективніших форм міжнар ек-го співр-ва. Оскільки завдяки  залученню іноземного капіталу ця форма  міжнар співр-ва сприяє створенню додаткових каналів для притоку матеріальних та фінансових ресурсів, передумов  послідовної її інтеграції до системи  світових господ зв’язків. СП є найбільш ефективною формою впровадж в країні нових технологій, сприяє покращенню постачання споживчих товарів, підвищення якості обслугов продуктивності праці, економії ресурсів, збільшенню надходження  іноземної валюти, заміщенню імпорту.

Існують певні тенденції, які якісно хар-ють розвиток СП в Україні:

-переважання партнерів з країн,  що розвиваються, за кількістю  створених СП за розмірами  іноземних інвестицій; -створення  СП, як правило, на двосторонній  основі; -орієнтація СП на виробництво  товарів, якими світові ринки  практично насичені та сферу  послуг; -обережність західних партнерів  щодо великих інвестицій, що зумовлена  відсутністю надійних гарантій  їх захисту, наявність прямого  та побічного контролю за такими  інвестиціями;   -частка українських  партнерів у статутном фонді  коливається від 40-90% і в середньому  дорівнює 55%; -активна участь у  СП малих зарубіжних фірм, орієнтованих  на швидку віддачу невеликих  інвестицій або вигоду від  разових операцій; -зосередження  СП у промислових центрах і  районах України, зокрема в  м. Києві.

За формою ведення бізнесу СП можуть бути: спільним АТ, товариством  з обмеженою відповідальністю або  іншою формою, яка не суперечить чинному законодавству України. На території України СП може бути створене:а) шляхом його заснування; б) внаслідок придбання іноземним  інвестором част¬ки участі у діючому  підприємстві без інозем¬ної інвестиції;в) через придбання юридичною чи фізичною особою України частки участі у підприємстві із 100% іноземною інвестицією.

     Важливе значення для розвитку економіки України має залучення іноземних інвестицій. При цьому актуальним є використання таких механізмів, які передбачають залучення іноземного капіталу в значних обсягах. Стаття 3 ЗУ „ Про режим іноземного інвестування” визначає, що однією із форм здійснення іноземного інвестування в Україні є часткова участь іноземних інвесторів у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств.

Створення СП в Україні  на сьогодні є актуальним та позитивним, оскільки СП дають значні інвестиції та нові технології управління, стимулюють процес вир-ва в Україні конкурентоспроможної продукції, полегшують її вихід на міжнар ринки.

5. Приватизація  як інструмент залучення інвестицій  до української економіки

В Україні приватизація розглядається як ефективний інструмент побудови ринкової економіки.

Завдяки приватизації в  У з”явився ринок ц п. В країні працюють біржі та позабіржові торговельні  системи та депозитарій цінних паперів, створений учасниками ринку –  Міжрегіональний фондовий союз (МФС).

Регулювання участі інвесторів у приватизації здійснюється відповідно до законів України «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних  підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизаційні папери», Державної  програми приватизації на поточний рік, яка щорічно затверджується ВРУ, та інших нормативних актів. Ця сфера  регулювання інвестиційної діяльності представлена найбільшою кількістю  законодавчих актів, однак на реальних процесах приватизації це поки що суттєво  не позначилося.

Нині сертифікатну приватизацію в Україні завершено. Вона забезпечила  швидкі темпи роздержавлення, право  всіх громадян на безоплатне отримання  частки державного майна, але відбувалася  тоді, коли грошові заощадження населення  поглинула інфляція, а політична  нестабільність відлякувала не тільки іноземного, а й вітчизняного інвестора. Наслідком цього стало те, що підприємства, вибрані для сертифікатної приватизації, не одержали інвестицій. Замість реальних власників з’явилася безліч дрібних  акціонерів, котрі, як правило, не впливають  ні на управління підприємствами, ні на вироблення стратегії їх розвитку.

Перехід до грошового етапу  приватизації дасть змогу залучити більшу кількість інвестицій. До того ж у 1999 р. передбачено було провести приватизацію привабливих підприємств  вітчизняної економіки — об’єктів енергетики, нафтогазового комплексу, хімічної промисловості, металургії та машинобудування.

В 2010 р. надходження до держбюджету  від приватизації у розмірі 8,5 млрд грн. У 2011 році надходження сягали понад 10 млрд. грн..

Головна мета такої приватизації полягає в появі ефективних власників, які здатні здійснити необхідні  капітальні вкладення та налагодити нормальний виробничий процес.

Ефективними засобами грошової приватизації є проведення аукціонів, комерційних та некомерційних конкурсів  з продажу майна, яке перебуває  в державній власності. Якщо аукціони та комерційні конкурси є способами  залучення до бюджету коштів, які  згодом (через перерозподіл бюджету) можуть інвестуватися у виробництво, то некомерційні конкурси проводяться  з метою залучення інвестицій безпосередньо в підприємства, що продаються. За результатами некомерційного конкурсу покупець приватизованого  підприємства (або пакета акцій) повинен  не тільки сплатити його ціну, а й  виконати умови конкурсу щодо інвестування виробництва. Цей механізм дає державі  можливість впливати на напрямки та обсяги інвестицій і контролювати їх здійснення.

Активізувати участь інвесторів у приватизації можна поширенням застосування некомерційних (інвестиційних) конкурсів; створенням для інвесторів найбільш вигідних умов оподаткування; дальшим вдосконаленням механізму  запобігання невиконанню покупцями  державного майна умов договорів  купівлі-продажу; застосуванням способів ліквідації збиткових підприємств  як юридичних осіб, їх наступною  реструктуризацією; залученням іноземних  інвесторів до приватизації.