Даовий протокол

1. Основи  етикету. Вітання. Звертання. Прощання.

 
 

Вітання. На вулиці

     Вітаючись із знайомими, необхідно зробити  легкий уклін (нахил голови, але не всього торса), обов’язково вийняти сигарету з рота і руки з кишені.

     Знімати рукавичку при рукостисканні  не обов’язково, але якщо ваш знайомий зробив це, ви повинні зробити так  само. Жінка може зняти рукавичку  тільки на знак особливої поваги (наприклад, вітаючись з людиною похилого віку).

     Першим  вітається молодший за віком чи соціальним статусом, чоловік з жінкою, а  також зі своїм знайомим, якщо разом  з ним йде жінка або літній чоловік (у цьому випадку потрібно вклонитися і знайомому і тим, хто поруч з ним). Жінка повинна  першою привітати жінку, старшу за віком, а також ту, яка йде без супроводу, якщо вона сама перебуває в товаристві чоловіка.

     У випадку, коли статус знайомого приблизно  дорівнює вашому, краще привітатися першим. Це не тільки не принизить вас, але, навпаки, продемонструє ваші хороші манери. У французькому військовому статусі було сказано: «із двох офіцерів першим вітається той, хто більш ввічливий і вихований!»

     Якщо  ваш супутник привітався з людьми, яких ви не знаєте, краще приєднатися  до його вітання.

     Вітаючись та вимовляючи звичайні в таких випадках фрази («Здрастуйте!», «Добрий день!», «Добрий вечір!», «Вітаю вас!»), важливо не повторювати щойно сказане вашим знайомим. Якщо він сказав, наприклад, «Добрий вечір», слід відповісти іншими словами.

     У приміщенні

     Хто б ви не були – директор, академік, жінка похилого віку чи школяр, –  заходячи  до приміщення, вітайтеся  першим. Якщо там, куди ви прийшли, багато людей, досить уклонитися всім присутнім. Привітайтеся і потисніть руки лише тим до кого ви прийшли.

     Коли  до робочого кабінету чоловіка заходить відвідувачка, він неодмінно мусить встати, вийти із-за столу, привітати  і посадити її.

     Вітаючи жінку, чоловік може поцілувати їй руку. Це знак особливості поваги, замилування, подяки, уваги. До такої форми вітання ставляться по-різному в різних країнах. У США, наприклад, воно може викликати бурхливе обурення жінки і навіть вважатися образою; у Польщі це, навпаки, - традиція. По всяк випадок, знайомлячись, краще утриматися від такого вітання, якщо тільки жінка не є знаменитістю. Але якщо ви наважилися ризикнути, не забудьте, що цілувати потрібно тільки частину пальців, низько для цього схилившись, а не піднімаючи руку жінки до своїх вуст. Таке вітання доречне тільки в приміщенні.

     Прийшовши в гості, чоловік повинен на сам  перед привітати господиню, навіть якщо поруч він побачив надзвичайно  чарівних дівчат чи суворого директора  фірми, в якій він працює.

     Як  відповідати на вітання 

     Жінка відповідаючи на вітання чоловіка, звичайно не підводиться з місця. Але господиня, вітаючи гостя, мусить встати – цього вимагають закони гостинності. Якщо гість чоловік  прийшов пізніше за інших, господиня  може не підводитись. Діти господарів повинні вставати кожний раз коли приходить хто-небудь з дорослих, і не сідати, поки не сяде гість.

     Чоловік завжди встає, коли до приміщення заходить жінка, і стоїть, поки вона не сяде або  не ввійде в дальню частину кімнати. У громадських місцях – театрі, ресторані, кав’ярні – чоловікові не потрібно цього робити, але якщо жінка заговорила з ним, то необхідно  встати і говорити з нею стоячи.

     Якщо  в ресторані жінка вітається  зі знайомим, проходячи повз його столик, чоловіку досить лише підвестися і  відповісти кивком голови. Якщо ж він знаходиться у товаристві дами, цього робити не потрібно.

     Звертання

     Як  правило, людині приємно чути своє ім’я. намагайтеся частіше використовувати  його, звертаючись до співрозмовника. Зрозуміло, що не кожну людину можна  називати на ім'я.

     Не  звертаються на ім'я:

• до людини, старшої за віком;
• до високопоставленого чиновника;
• до свого начальника, якщо це не є службовою традицією.

     Якщо  старший за віком чи статусом просить називати його просто Володею чи Вілі, не слід заперечувати: це буде означати неповагу до дружнього жесту, бажання встановити більш теплі стосунки. З іншого боку, значні керівники та люди похилого віку повинні бути обережні з подібними пропозиціями. У стосунках між начальником і підлеглими таке панібратство може призвести до падіння дисципліни й авторитету керівника, а наполегливість поважної літньої людини, що пропонує підлітку називати її просто по імені, ставить їх обох у незручне положення, а його самого – у трохи смішне.

     Іноді люди, що звертаються до своїх батьків  по імені, грубо порушують правила  етикету.

     До  друзів батьків варто звертатися на ім'я і по батькові, у більшості  країн використовують звертання  «пан + прізвище», наприклад «Пан Джонсон». Це звертання стає необов’язковим, якщо дорослі пропонують дітям називати їх, скажемо, «дядько Сергій», «Таня», «Джиммі» чи ще якось.

     Вживання  титулів і звань  при звертанні

     Під час офісних зустрічей, в урочистій  обстановці, коли дуже важливо засвідчити повагу до соціального статусу людини і підкреслити її заслуги, обов’язково  потрібно вживати звання чи титул.

     У багатьох країнах звертання «доктор» і «професор» можна використовувати  не тільки стосовно лікарів чи осіб, які мають це наукове звання, але і стосовно всіх представників творчих професій – інженерів, музикантів, акторів. Іноді звання використовують при звертанні до дружини доктора чи професора. У Великобританії та США професором можуть називати будь-якого викладача, у Франції – навіть учителя молодших класів.

     Щодо  титулів, то їх вони на даний момент вживають все рідше і рідше. Титули практично не використовуються в  приватному спілкуванні і застосовуються, в основному, під час заходів  протокольного характеру.

     «Ви»  і «Ти»

     Усім  відомо, що на «ви» варто звертатися до старших, а також до малознайомих людей. «Ти» зазвичай говорять дітям  до 12-16-ти річного віку і близьким знайомим. Проте, є кілька особливих  правил.

     Так, давні приятелі, що у звичайній, неофіційній  обстановці один з одним на «ти», не повинні дозволяти  собі цього  на офіційному прийомі. Зустрівшись на вулиці, можна сказати: «Дмитрику, ти Олексу не бачив?» Але під час офіційного заходу, на урочистому обіді чи вечері, ця фраза повинна звучати так: «Дмитре Миколайовичу, ви не бачили Олексія Петровича?» Так само керівники в присутності співробітників повинні звертатися один до одного на «ви». «Тикати» підлеглому теж не припустимо, а якщо він ще й старший за свого начальника – просто хамство.

     Умисне  звертання на «ви» у неофіційній  обстановці, коли присутні прагнуть зав’язати  теплі, дружні стосунки, виглядає так  само неввічливо, як і безцеремонне тикання.

       Прощання

     Кожне знайомство, кожна зустріч неминуче завершуються прощанням. От як рекомендує залишити приміщення Емілія Поуст, фундаторка Інституту етикету Емілії Поуст  у США.

     Якщо  ви збираєтеся піти, потрібно дочекатися паузи в розмові і, вставши, сказати співрозмовникам: «До побачення. Сподіваюсь, ми ще зустрінемося». Можна коротше: «Радий був побачитися з вами». Люб’язні співрозмовники відповідають, що вони також були раді зустрітися.

     Якщо  одна жінка висловила сподівання на нову зустріч, інша повинна їй відповісти «Я також сподіваюся» чи просто «Дякую».

     Залишаючи людей незнайомих, навіть якщо вас  відрекомендували, можна просто кивнути, посміхнутися і піти. Не потрібно робити так, щоб кожній із присутніх помітив, що ви прощаєтеся. А йдучи з багатолюдної вечірки завчасно, ви просто зобов’язані зробити це непомітно, не привертаючи уваги інших гостей. Прощайтеся тільки з господинею. Річ у тім, що ваш відхід може підштовхнути інших гостей також піти завчасно. 
 
 
 
 
 
 

2. Подарунки в ділових взаємовідносинах

 

У діловому світі, як і в повсякденному житті, заведено робити подарунки, дарувати речі з фірмовими знаками чи у фірмовій упаковці. Подарунок - це дзеркало, в якому відбиваються відносини між тим, хто приймає, і тим, хто його дарує. Подарована річ може розповісти про марнотратство чи безкорисливість, щедрість чи неймовірну жадобу, мудрість чи безтактовність, наявність почуття гумору чи його недоліки. Справжній подарунок - це гармонійне поєднання уподобань того, хто отримав подарунок, і почуття смаку того, хто подарував. Однак необхідно знати, що тут потрібні міра і такт, свої суворі, відпрацьовані багатьма роками правила.

Особливості вибору ділових подарунків

Подарунки в ділових відносинах ділять на дві категорії:

• сувенірні - блокноти, ручки, запальнички, недорогі книги тощо;
• цінні - дорогі подарункові видання, дорогі ручки, вази, сервізи, картини тощо.

Подарунок - і з певного приводу, і несподіваний (сюрприз) - завжди має не лише свою пряму вартість, а й певну конотацію (від лат. connotatio - додаткове значення) - оцінно-емоційне "спів значення", а тому по-різному сприймається адресатами.

Так, сувеніри дарують людям малознайомим, за незначні послуги, а також близьким знайомим з приводу незначної події. Іноземцям слід дарувати лише ті сувеніри, які відображають особливості країни перебування.

Не слід вручати цінні подарунки посадовим особам, від яких певним чином залежите. Це ставить у незручне становище цю особу і може бути розцінене нею як хабар. У багатьох країнах існує правило, згідно з яким державний службовець передає державі всі подарунки, вартість яких перевищує певну суму.

Підлеглому  незручно підносити подарунок своєму начальнику. Але як бути, коли у керівника ювілейна дата? У таких випадках рекомендується вручати подарунок керівнику від усього колективу.

У процесі встановлення й розвитку ділових контактів партнера підносять цінні подарунки.

За діловим етикетом при першій зустрічі подарунки роблять господарі. Треба обов'язково подарувати що-небудь прибулому діловому партнерові як ознаку того, що на нього дивляться як на почесного клієнта і розраховують на довге плідне співробітництво. У наступних зустрічах обмін подарунками стає обов'язковим.

Завжди  бажано уявляти, кому конкретно буде робитись подарунок, при чому чітко за рангом. Якщо вручити керівникові корпорації такий самий подарунок як і його заступникові, це може бути розглянуто як зневага, образа.

Вартість  подарунка звичайно ніякого значення не має і залежить тільки від ваших можливостей. Виняток - дорогі речі: пам'ятайте, що, роблячи своєму партнеру такий подарунок, ви ризикуєте поставити його в скрутне становище. З одного боку, він може відчути, що не заслужив його, з іншого- змушений відповідати таким же дорогим подарунком, а це не завжди відповідає його бажанню чи можливостям. Не слід обмежуватись і дрібними сувенірами, бо у такому випадку ви можете набути репутації надмірно ощадливого. Найоптимальнішим подарунком є той, який відповідає нахилам і стилю партнера, характеру вашого особистого до нього ставлення.

Інколи  буває так, що, даруючи річ, людина постає перед проблемою: зняти цінник чи дарувати разом з ним, якщо його зняття завдасть шкоди подарункові. Всі знають, якою б коштовною не була річ, дарувати її з цінником - це ознака поганого виховання. Але й псувати річ не потрібно, достатньо ручкою чи олівцем затушувати ціну. Разом з тим в деяких випадках наявність цінника на подарунку можлива.

Купувати  подарунок треба заздалегідь. Необхідна річ, що, на вашу думку, повинна сподобатись, може трапитись випадково. Бажано набратись терпіння і притримати її до певної дати чи випадку. Тоді вона стане справжнім подарунком.

Намагайтесь вибрати щось оригінальне, цікаве, на ваш смак, начебто вибираєте подарунок для себе або близьких людей. До вибору сувенірів необхідно відноситись уважно. У подарунок бажано вкласти видумку, винахідливість, гумор, щирість - словом, все, на що ви здатні.

При діловому візиті в іншу країну доречно дарувати художньо оформлені вироби - скульптури, гравюри, пам'ятні медалі, настінні тарілки, платівки, що нагадують про вашу країну або, ще краще, і про вашу фірму. Універсальним подарунком вважається книга, яку можна вручити будь-якій людині і з будь-якого приводу. Намагайтесь вибрати подарункове, гарно оформлене видання, враховуючи інтереси вашого партнера. До речі, книги підписує лише автор, упорядник або видавець, офіційний спонсор.