Особливості ділових переговорів в країнах Африки

На сьогодні регіони Африки дуже різняться один від одного рівнем розвитку, кліматичними умовами, умовами побуту тощо. Але глобалізація сприяла уніфікації міжнародного протоколу, принципів ведення бізнесу, дипломатичних контактів. Діловий етикет - це встановлений порядок поведінки у сфері бізнесу й ділових контактів. Бути просто чемним і доброзичливим недостатньо. У діловому етикеті загальні принципи набувають специфічну забарвлення.

Будь-які ділові зустрічі, переговори носять оригінальний характер: щоразу інший предмет для обговорення, нові умови й учасники. Успіх переговорів залежить від того, як старанно вони підготовлені. Від цього ж залежить і кінцевий результат.

Основне правило, слід дотримуватися у країні, - це уникати використання жестів. Якщо певний жест руки є нормальним в вашій країні, то не факт, що це є прийнятим в Африці. Наприклад, розмовляти з людиною, тримаючи руки в кишенях, на стегнах чи, схрестивши їх у грудях, - неввічливо. Треба тримати руки з обох боків, коли стоїте, і класти їх вільно навколішки, коли сидите. Також не можна намагатися стояти надто близько до людини під час розмови та вказувати на когось пальцем. Неприпустимо торкатися руками іншу людину, позіхати, не прикривши рот, гризти нігті, голосно сопіти.

Стосовно подарунків партнерам  у бізнесі, необхідно розпакувати подарунок відразу після його отримання. При врученні чи отриманні подарунка бізнесмен чи дипломат зобов'язаний тримати його двома руками одночасно чи однієї правої рукою. Не можна користуватися лівою рукою. Не прийнято витрачати на подарунок більше 50 американських доларів. За подарунок підходять сигарети, віскі, вино, сувенір з батьківщини. Важливо не забути послати вдячну листівку, написану або рукою, або за електронною поштою.

Подарунки можна вручати  і з приводу важливого національного  свята. Тільки необхідно дуже чітко  знати, коли і як це святкується. Приміром, національне свято Котд’Ивуар – 7 серпня – День проголошення національної незалежності. Але він святкується 7 грудня.

Ось ще кілька прикладів  важливих дат для африканських країн:

Національний свято –  День революції, Буркіна-Фасо. Зазначається 4 серпня.

Королівство Марокко –  День трону (1961), 17 березня.

ПАР – 31 травня (з1910р.), День Республіки.

Республіка Уганда – 9 жовтня (з1962р.), День Незалежності.

Центральноафриканська Республіка – 1 грудня (1958 р.), День проголошення Республіки.

Звертаючись до партнерів, важливо згадувати їх звання і прізвище. Не можна квапити процес переговорів. У країнах Африки прийнято домовлятися про зустріч за 2 тижня до неї. Під час ділового спілкування не можна використовувати сленг чи заборонену мову. Не прийнято спізнюватися, треба намагатися прибути на зустріч не за п'ять хвилин до початку: африканці пунктуальні і вважають запізнення невихованістю. Зустрічі призначають починаючи з 9:00.

При привітанні найпоширенішим є рукостискання, проте не слід стискати руку вашого знайомого, рукостискання має бути слабшим, ніж це заведено в Європі. Цим передається особлива повага до співрозмовника. У окремих випадках можна зустріти рукостискання двома руками (ліва рука підтримує праву). Воно зазвичай означає відсутність агресивних намірів, прихильність до співрозмовника, підкреслення соціальної близькості з ним.

Існують особливості й  у невербальних компонентах спілкування  в чорних жителів. Наприклад, у деяких народів немає звичаю дивитися просто у очі. У багатьох африканських культур вважається чемним біля дверей пройти вперед чоловікові, і потім жінці чи гостю. Цей звичай розмірковує так: чоловік першим повинен зустріти небезпеку. Африканці частіше, ніж європейці, можуть під час ділових зустрічей чіпати обличчя руками чи прикривати очі — останнє зовсім не означає втрати інтересу до подій або втому.

У африканських народів традиційним  є повага до віку. Тому за одним столом переговорів потрібно надати особливе шанування старшим за віком. У цьому важливим є дотримання дистанції (панібратство заборонено). Візитні картки не мають ніякого формального обмінного протоколу.

Кеди і шорти дозволяється носити лише в неофіційних ситуаціях: пікнік, прогулянка чи похід на пляж. На урочисту ділову зустріч обов'язково одягайте костюм. На менш офіційний захід чоловікам можна вибрати піджак спортивного покрою без краватки, а жінкам – елегантну повсякденну сукню. Африканські жінки носять сарі.

Що ж до їжі, то не прийнято розрізати бублики, а треба розламувати їх на невеликі шматочки. Після закінчення обіду не годиться залишати їжу на тарілці. Щоб показати, що ви не закінчили обідати, кладіть виделку і ніж хрест-навхрест на тарілці. Аби господар бачив, що ви ситі, кладіть виделку і ніж поруч зі своєю тарілкою. Сівши за стіл, необхідно стелити навколішки серветку. Залежно від того, з ким обідаєте, змінюються деякі особливості: південноафриканського чи європейського походження, можна розрізати виделкою і ножем навіть гамбургер. Якщо ж поруч із вами південноафриканець індійського коріння, він їсть рис руками.

Основні відомості щодо подарунків:

1. Не можна дарувати  подарунки лівою рукою.

2. Треба наводити чи  обидві руки, чи праву, пропонуючи взяти подарунки.

3. Подарунок буде відкрито після його отримання.

Особливістю національного  гостьового етикету є подарунки. Йдучи в гості, потрібно взяти з собою якусь дрібницю у ролі презенту господарям, краще використовувати квіти, проте не в всіх країнах Африки це можуть зрозуміти правильно. Будьте обережні під час вибору квітів. Наприклад, у Кенії квіти підносять при вираженні співчуття. У Танзанії зазвичай квітів не дарують.

Багато норм етикету тісно  пов'язані з релігійними обрядами, навіть у тих регіонах, які вважають високо освіченими.

У жодному разі не можна  використовувати слово «негр». Це образливо, приблизно те саме, що і «чорномазий». Можна сказати «чорні», «чорношкіре населення», краще — африканці.

Збираючись відвідати  будинок місцевих жителів, захопіть з собою пляшку вина чи квіти. Не знімайте взуття, якщо це мусульманський будинок. У будинках білошкірих південноафриканців зазвичай влаштовується барбекю близько басейну.

Чаювання у ресторані становлять 10-20%. Наприкінці екскурсійного дня можна пригощати чаєм гідів і водіїв автобусів.

Треба добре подумати, перед тим, як щось сказати. Особливо, якщо це стосується гумору. Фрази й чужі спостереження, що здаються нам смішними, можуть бути сприйняті зовсім по-іншому в Африці.

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

1. Кукушин, В.С. Діловий етикет (навчальних посібників). – М.:МарТ, Ростовнд. – 2008.

2. Губер, А.А. Нова історія країн Африки й Азії. – М.: Наука. – 1975

3. Токарєва,З.И. Республіка  Кот д'Івуар. – М.: Наука. – 1990

4. МихалькевичГ.Н.Этикет міжнародного спілкування: навчальних посібників. –Мн.: Книжковий будинок. – 2004

5. Улахович, В.Є. Протокол і етикет у сучасній дипломатії. – М.: АСТ, Мінськ:Харвест. – 2005

6. Авдюнина,Л.А. Буркіна-Фасо. – Ріс.академ. наук, М: Наука. – 1992

7. Асаен,Б.Р. Все ще дивовижна Африка. – М.: Думка. – 1987

Інтернет-сайти:

8. simple-etiquette/africa.htm

9. alletiket/strani/95.html

10. shuttle.ucoz/forum/26-36-1

11. destinations/etiq/8