Правила побудови ділової бесіди

     У діловому спілкуванні "знизу-вгору", тобто відносно підлеглого до свого  начальника, загальне етичне правило  поведінки можна сформулювати таким  чином: "Відноситеся до свого керівника  так, як ви хотіли б, щоб до вас відносилися  ваші підлеглі".

     Знати, як слід звертатися і відноситися  до свого керівника, не менш важливо, ніж те, які моральні вимоги слід пред'являти до своїх підлеглих. Без  цього важко порозумітися і з  начальником, і з підлеглими. Використовуючи ті або інші етичні норми, можна притягнути керівника на свою сторону, зробити  своїм союзником, але можна і  настроїти його проти себе, зробити  своїм недоброзичливцем [7, с.94-96].

     Загальний етичний принцип спілкування "по горизонталі", тобто між колегами (керівниками або рядовими членами  групи), можна сформулювати таким  чином: "В діловому спілкуванні  відноситеся до свого колеги так, як ви хотіли б, щоб він відносився до вас". Якщо ви утруднюєтеся, як поводитися в тій або іншій ситуації, поставте себе на місце вашого колеги.

     Стосовно  колег-керівників слід мати на увазі, що знайти вірний тон і прийнятні  норми ділового спілкування з  рівними по статусу співробітниками  з інших підрозділів - справа дуже непроста. Особливо якщо йдеться про  спілкування і стосунки усередині  одного підприємства. В цьому випадку  вони нерідко є суперниками в  боротьбі за успіх і просування по службі. У той же самий час цей  люди, які разом з вами належать до команди загального керівника. У даному випадку учасники ділового спілкування повинні почувати себе рівними по відношенню один до одного [7, с.118-119].

4. Психічна структура особи і практика ділового спілкування

     Більшість розбіжностей і конфліктів в міжособових  стосунках ділових партнерів  пов'язана з індивідуальними особливостями  їх психіки. Ці особливості обумовлені не лише генетичними, але і соціально-культурними  впливами [8, с.118-123].

     Зміна і чергування емоційних переживань, афектних реакцій, різноманітних інстинктів, мотивацій і установок дозволяє психіці особи адаптуватися до складних життєвих ситуацій. Такі ситуації частенько  виникають в діловому спілкуванні.

     Особи з активною і динамічною психікою схильні стежити за своїми діями  і діями партнера, виявляючи сильні і слабкі сторони як власних вчинків, так і усієї ситуації, що склалася. У разі невдачі вони, не коливаючись, беруть відповідальність на себе за те, що доклали недостатньо зусиль для  встановлення ділового контакту. Навпаки, особи з пасивною і менш дієздатною психікою більш схильні винити в  невдачі різні зовнішні обставини  або своїх ділових партнерів [6, с.241-241].

     Різні модифікації соціальної поведінки  ділових партнерів свідчать про  наявність істотних відмінностей в  їх психічній структурі. Сама ж по собі психічна структура виступає як знак особи, виражає її індивідуальність і психічні особливості. По своїй  суті психічна структура не є незмінною, а швидше представляється рушійним і поточним процесом. Проте для  неї характерна певна цілісність, що включає комплекс досить стійких  ознак: інстинкти, рефлекси, темперамент, чутливість, здібності, мотивації, установки. Усі ці ознаки визначають властивий  цій людині хід думок і поведінки, коли він пристосовується до різних життєвих ситуацій.

Висновки

     Ділове  спілкування є необхідною частиною людського життя, найважливішим  видом стосунків з іншими людьми. Вічним і одним з головних регулювальників  цих стосунків виступають етичні норми, в яких виражені наші уявлення про добро і зло, справедливість і несправедливість, правильність або  неправильність вчинків людей. І  спілкуючись в діловій співпраці  зі своїм підлеглими, начальником  або колегами, кожен так чи інакше, свідомо або стихійно спирається на ці представлення. Але залежно  від того, як людина розуміє моральні норми, який зміст в них вкладає, в якій мірі він їх взагалі враховує в спілкуванні, він може як полегшити собі ділове спілкування, зробити його ефективнішим, допомогти в рішенні поставлених завдань і досягненні цілей, так і утруднити це спілкування або навіть зробити його неможливим.

     Етика - вчення про мораль, моральність. Термін "етика" уперше спожив Арістотель для позначення практичної філософії, яка повинна дати відповідь на питання, що ми повинні робити, щоб  здійснювати правильні, моральні вчинки.

     Мораль) - це система етичних цінностей, які  визнаються людиною. Мораль - найважливіший  спосіб нормативної регуляції громадських  стосунків, спілкування і поведінка  людей в самих різних сферах громадського життя - сім'ї, побуті, політиці, науці, праці і так далі.

     Норми моралі отримують своє ідейне вираження  в загальних уявленнях, заповідях, принципах про те, як повинно поводитися. Мораль завжди припускає наявність  певного морального ідеалу, зразка для наслідування, зміст і сенс якого міняються в історичному  часі і соціальному просторі, тобто  в різні історичні епохи і  у різних народів. Проте в моралі належне далеко не завжди співпадає  із з у щ і м, з реально  існуючою моральною реальністю фактичними нормами поведінки людей. Більше того, на всьому протязі розвитку моральної  свідомості внутрішнім стержнем і структурою його зміни являється" суперечливо-напружене  співвідношення понять сущого і належного".

     У цьому протиріччі між належним і  сущим ув'язнена і суперечлива  суть мотивації спілкування (у тому числі і ділового спілкування  і поведінки людини). З одного боку, він прагне поводитися морально належним чином, а з іншою, - йому необхідно задовольнити свої потреби, реалізація яких дуже часто пов'язана  з порушенням моральних норм.

     Цей внутрішній конфлікт між піднесеним ідеалом і практичним розрахунком, моральним боргом і безпосереднім  бажанням існує завжди і в усіх сферах життя. Але особливо напружено  він проявляється в етиці ділового спілкування, тому що саме в цьому  виді спілкування основний предмет, з приводу якого воно утворюється, є зовнішнім для індивідів.

     Спілкування - процес взаємодії громадських суб'єктів: соціальних груп, спільностей або  осіб, в якому відбувається обмін  інформацією, досвідом, здібностями  і результатами діяльності. Спілкування  виступає як спосіб буття суспільства  і людини. Саме в процесі спілкування  відбуваються соціалізація особи і  її самореалізація. На думку Арістотеля, здатність вступати в спілкування відрізняє людину від "недорозвинених в моральному сенсі істот" і від "надлюдини".

     Специфіка ділового спілкування обумовлена тим, що воно виникає на основі і з  приводу певного виду діяльності, пов'язаної з виробництвом якого-небудь продукту або ділового ефекту. При  цьому сторони ділового спілкування  виступають у формальних (офіційних) статусах, які визначають необхідні  норми і стандарти (у тому числі  і етичні) поведінки людей. Як і  всякий вид спілкування, ділове спілкування  має історичний характер воно проявляється на різних рівнях соціальної системи  і в різних формах. Його відмінна риса - воно не має велике значення, не є самоціллю, а служить засобом  для досягнення яких-небудь інших  цілей. В умовах ринкових стосунків - це передусім отримання максимального  прибутку.

     З урахуванням усього сказаного етику  ділового спілкування можна визначити  як сукупність моральних норм, правил і представлень, регулюючих поведінку  і стосунки людей в процесі  їх виробничої діяльності. Вона є окремим  випадком етики взагалі і містить  в собі її основні характеристики.

     Етику ділового спілкування слід враховувати  в різних її проявах: у відносинах між підприємством і соціальним середовищем; між підприємствами; усередині  одного підприємства; між керівником і підлеглими, між підлеглим і  керівником, між людьми одного статусу. Між сторонами того або іншого виду ділового спілкування існує  своя специфіка. Завдання і полягає  в тому, щоб сформулювати такі принципи ділового спілкування, які не лише відповідали  б кожному виду ділового спілкування  але і не суперечили загальним  моральним принципам поведінки  людей. В той же час вони повинні  служити надійним інструментом координації  діяльності людей, залучених в ділове спілкування.

     Стосовно  ділового спілкування основний етичний  принцип можна сформулювати таким  чином: в діловому спілкуванні при  ухваленні рішення про те, які  цінності слід віддати перевазі в  цій ситуації, поступай так, щоб максима  твоєї волі була сумісна з моральними цінностями інших сторін, що беруть участь в спілкуванні, і допускала  координацію інтересів усіх сторін.

     Більшість розбіжностей і конфліктів в міжособових  стосунках ділових партнерів  пов'язана з індивідуальними особливостями  їх психіки. Ці особливості обумовлені не лише генетичними, але і соціально-культурними  впливами.

     Зміна і чергування емоційних переживань, афектних реакцій, різноманітних інстинктів, мотивацій і установок дозволяє психіці особи адаптуватися до складних життєвих ситуацій. Такі ситуації частенько виникають в діловому спілкуванні.

Список  використаних джерел

1. Лавриненко  В.Н. Психология и этика делового общения. - М.: "ЮНИТИ", 2007. - 279 с.
2. Столяренко Л.Д. Психология делового общения и управления. - М.: "Феникс", 2005. - 416 с.
3. Мебиус Артс. Лекции по навыкам делового общения. - М.: "Формат", 2008. - 514 с.
4. Ботавина Р.Н. Этика деловых отношений: Учеб. Пособие. - М.: "Формат", 2009. - 416 с.
5. Суховершина Ю.В., Тихомирова Е.П. Тренинг делового (профессионального) общения. - М.: " Академический проект", 2008. - 127 с.
6. Зельдович Б.З. Деловое общение. - М.: " Альфа-Пресс", 2007. - 416с.
7. Погребняк Е. Словарь великорусского языка делового общения. - М.: "Феникс", 2007. - 38 с.
8. Кузин Ф.А. Культура делового общения. Практическое пособие. - М.: " Ось-89", 2002. - 320 с.
9. Кузьмин, Э. Протокол и этикет дипломатического и делового общения. - М.: "Феникс", 1996. - 214 с.
10. Семенов А.К., Маслова Е.Л. Этика менеджмента. - М.: " Дашков и К°", 2007. - 272 с.