Аналіз системи оподаткування

          - збитків платника податку від товарообмінних (бартерних) операцій унаслідок реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами, нижчими за звичайні;

          - коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг), що були використані не за цільовим призначенням (інноваційний фонд підприємства);

           - коштів, отриманих платником податку на власні потреби від інших суб'єктів підприємницької діяльності (матеріальних цінностей і нематеріальних активів, безповоротної фінансової допомоги).

          Це забезпечує контроль і регулювання відповідних напрямків діяльності суб'єктів господарювання.

          Нарахований податок на прибуток зменшується на суму витрат, здійснених за рахунок чистого прибутку підприємства, спрямованого на фінансування реконструкції і модернізації активної частини основних фондів (до 20% нарахованого податку на прибуток).

          Податок на прибуток вираховують: (ВВП- валові витрати – амортизація)*23% (з 01.04.2011 – 31.12.2011).

          Термін сплати податку: платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають податкову декларацію про оподаткований прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця,  наступного за звітнім кварталом.

          За підсумками першого і другого місяців кварталу всі платники податку, крім нерезидентів і виробників сільськогосподарської продукції, сплачують авансові платежі. Розрахунок авансових платежів платники здійснюють самостійно без складання податкових декларацій.

          Якщо має місце приховування або зниження сум податку на прибуток, платник сплачує:

-суму донарахованого податку;

-штраф у розмірі 10% від донарахованої суми податку;

-пеню, обчислену, виходячи з 120% облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

         В Україні податок на додану вартість був введений в дію 01 січня 1992 року  Законом «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991 року. Закон діяв лише до червня 1993 року – і був замінений декретом КМУ «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 року». Згодом, 03 квітня 1997 року було прийнято Закон України «Про податок на додану вартість», він набув чинності 1 липня 1997 р. На данний момент цей закон втратив чинність на підставі нового Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року. 

          Платниками ПДВ є суб’єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

          Об’єктом оподаткування є операції, пов’язані з продажем товарів усередині держави, їх імпортом чи експортом, а саме:

        -продаж товарів на митній території України. У тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

        -завезення товарів на митну територію України, виконання робіт, що здійснюються нерезидентами для використання або споживання на митній території України; завезення майна згідно з договором оренди, застави, іпотеки;

         -вивезення товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.

          Не вважаються об’єктами оподаткування такі операції, які здійснюються суб’єктами господарювання. До них належать:

         -надання послуг зі страхування;

         -випуск, розміщення і продаж цінних паперів;

         -передача майна в оренду і його повернення після закінчення строку договору оренди;

          -обіг валютних цінностей;

         -виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;

          -надання брокерських і дилерських послуг;

          -передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.

          Згідно із Законом “Про податок на додану вартість” застосовується дві ставки оподаткування: 20% і 0%.

          Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:

          - експортованих товарів та супутніх експорту послуг;

          - поставок для заправки або постачання морських (океанських) суден, що використовуються для діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;

          - поставок для заправки або постачання повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;

         - поставок для заправки або постачання космічних кораблів;

         - поставок товарів і послуг магазинами роздрібної торгівлі, що перебувають в митній зоні;

       - послуг з перевезення пасажирів чи вантажів з митної території України за кордон.

          Існують також операції, які не оподатковуються ПДВ, наприклад , продаж лікарських засобів  і виробів, вітчизняних книг, ремонт установ освіти і охорони здоров’я, послуги освіти і охорони здоров’я, передача земельних ділянок та інші.

          Термін сплати ПДВ до бюджету для платників податку, в яких обсяг операцій, що оподатковується, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, сплачують не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, оподаткований період дорівнює календарному місяцю. Інші платники ПДВ самі визначають податковий період. Він може дорівнювати календарному місяцю або кварталу. Об’єктом оподаткування є продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України (здійснюване як резидентами , так і не резидентами), завезення товарів і послуг (в тому числі у вигляді оренди чи лізінгу) та вивезення товарів та послуг за межі митної території України.Не є платниками ПДВ філії, оскільки відповідно до Цивільного Кодексу України вони не є ні юридичними особами, ні суб’єктами підприємницької діяльності. Сума ПДВ розраховується, як різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту.  Податкове зобовязання платника податку – загальний ПДВ, що нарахован платником податків та включен до робіт, послуг, які надаються у звітному періоді. Податковий кредит – сума податку на додану вартість, що сплачена платником податку у звітному періоді, у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких належить до валових витрат виробництва і основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Єдиною підставою для формування податкового кредиту, є наявність у платника податку- покупця товарів, робіт або послуг належно оформленої податкової накладної.
                        2.3. Аналіз оподаткування ТОВ “Схід”

          Податок на додану вартість є непрямим податком, виконує фіскальну функцію та справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб’єктів  господарювання. Та на їхній фінансовий стан. Платниками ПДВ є суб’кти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України.

          ТОВ”Схід” є товариством з обмеженою відповідальністю. У 2010 році це підприємство сплачувало податки: ПДВ, податок на прибуток, плата за землю, відрахування в цільові державні фонди, місцеві податки та збори ( податок з реклами ), платежі за ресурси, акцизний збір.

Податок на прибуток вираховують: (ВВП- валові витрати – амортизація)*25%.

Проаналізувавши те, що ВВП підприємства становить 300000 грн., валові витрати становлять 50000 грн. і амортизація 27000 грн.,ми можемо розрахувати податок на прибуток, він становить:

                 (300000-50000-27000)=223000 грн.*25 %=55750 грн.

          Підприємство розміщувало рекламу на рекламному щитку і сплачувало 0,3% від об'єму вартості щитка, щоквартально у місцевий бюджет. Це постійне розміщення. Наприклад, щодо ТОВ “Схід” то воно розміщує рекламу на рекламних щитках. Вартість такого щитка становить 1200 грн. Розраховуємо податок на рекламу коли ставка податку становить 0,5%. (1200*0,5/100)=6грн.

          Податок на землю. Підприємство має земельну ділянку в місті Ізюмі 300 кв.м. В місті не проведена грошова оцінка земель. На другому скликанні Міської ради (рішення № 9) від 12.01.2007, було затверджено ставку земельного податку 0,62 грн. за 1 кв.м. Земельний податок на рік ТОВ “Схід” складає (300*0,62/12)=15,5 грн. Це сума податку на кожний місяць, яку підприємство повинно сплачувати рівними сумами щомісячно на кожний 30 день звітного місяця.

          Рекламні розрахунки подаються до інспекції на протязі 50 днів після закінчення звітного кварталу згідно дикрета Кабінета міністрів № 5693 від 20.05.1993 року та рішення Ізюмської міської ради № 1723 від 26.09.2006 року.

          По землі надається розрахунок до 1 лютого поточного року.Згідно Закону України “Про плату за землю” № 3525 від 03.07.1996 року, стаття № 7.

          За несвоєчасну та неповну сплату податків, підприємству нараховуються штрафні санкції, згідно Закону України № 8121 від 20.12.2000 року”Про несвоєчасність сплати та подання податкових зобов'язань платниками податків перед цільовими фондами і бюджетами.”

Розділ 3. Шляхи вдосконалення оподаткування в Україні.

3.1.  Напрямки реформування та удосконалення податкової системи України

         Аналіз розвитку податкової системи України свідчить про те, що протягом останніх років докладено чимало зусиль для її удосконалення. Однак більшість норм нашого податкового законодавства приймалася у період спаду економіки, і вони були спрямовані не на удосконалення податкової системи України, а переважно на розв’язання проблем конкретних галузей економіки, промислових регіонів і навіть окремих підприємств.

          На нинішньому етапі розвитку нашої країни існувала гостра потреба невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного законодавства.

          Чинна податкова система в цілому сформувалася ще на старті трансформаційного процесу. Вона багато в чому копіювала системи оподаткування країн з розвиненою економікою, належно не враховувала особливості перехідного етапу національної економіки, необхідність здійснення системних заходів щодо створення умов для сталого економічного зростання. Відсутність комплексного наукового аналізу та обгрунтованих підходів до її послідовного реформування, зволікання з внесенням давно назрілих змін до податкового законодавства зумовили загострення суперечностей між фіскальними функціями податкової системи і потребами стимулювання економічної активності суб'єктів господарювання.

          Чинні закони про оподаткування приймалися упродовж останніх дванадцяти років за різними принципами. Податковий кодекс України покликаний забезпечити всебічне регулювання податкових відносин, він визначає принципи системи оподаткування, встановлює перелік податків, зборів та інших обов'язкових виплат до бюджетів усіх рівнів, визначає методики їх нарахування, встановлює ставки оподаткування, юридичний статус платників податків, процедури роботи податкової адміністрації, а також процедури та умови фінансових санкцій щодо платників податків, які порушують податкове законодавство.

          На цей час податковим законодавством України передбачено 18 головних державних податків і зборів та 5 — місцевих.

          Але ж в Україні існує 4 податки бюджетотворення, які у 2010 році становили майже 87% від усіх надходжень до консолідованого бюджету, зокрема:

— податок на додану вартість, ставка якого — 20%. У 2010 році зазначений податок становив 23% від усіх податкових надходжень до консолідованого бюджету;

— податок на прибуток підприємств. З 1 квітня 2011 року ставка оподаткування була знижена з 25% до 23%, було підвищено норми амортизації основних фондів, звітування для підприємств стало дещо простішим. У 2010 році надходження від цього податку становили 24% від загальних виплат податків у консолідований бюджет;

— податок з доходів фізичних осіб. Замість колишньої прогресивної шкали оподаткування за п'ятьма ставками 10%, 15%, 21%, 30% та 40% була запроваджена єдина ставка оподаткування — 15% на період 2009—2011 років;

— акцизний збір. Більшість акцизних зборів належать радше до фізичної кількості, ніж до ціни (розрахованої у гривнях або в євро), проте існують також змішані ставки, шо беруть до уваги як кількість, так і ціну. У 2010 році 10% від загальних виплат податків у консолідований бюджет — це акцизний збір.

          Також значні суми від фонду заробітної плати (окремо від податкових) сплачуються роботодавцями на соціальний захист. Хоч вони вважаються відрахуванням на соціальний захист, насправді це податки на заробітну плату, які становлять майже 38% від загального фонду заробітної плати. Це дуже нелегкий податковий тягар на оплату праці, який стимулює роботодавців приховувати справжній розмір заробітної плати від податкових органів. Тому, незважаючи на різке зниження ставки оподаткування прибутку фізичних осіб, бюджет не отримав значних надлишкових надходжень.

          Вважають, що основними негативними рисами податкової системи були: нерівномірне податкове навантаження на суб'єкти господарювання за різними видами економічної діяльності та формами власності; безсистемне надання пільг з оподаткування; зниження ефективності основних загальнодержавних податків; складність і непрозорість податкового регулювання; значні ухилення від оподаткування; накопичення заборгованості по сплаті податків господарюючими суб'єктами до бюджету, з одного боку, і зростаючі суми боргу держави по відшкодуванню дебетового сальдо з ПДВ підприємствам-експортерам - з іншого боку; високі адміністративні витрати при стягненні зборів, податків тощо.

          Розглянемо найістотніші недоліки.

          Дотепер податкове законодавство України повністю зосереджене на фіскальній меті, яку воно успішно обслуговує. Тобто не береться до уваги ціна податків для підприємств та економіки в цілому. Дохідна частина Державного бюджету України формується насамперед за рахунок податкових та неподаткових надходжень. За останні три роки частка податкових надходжень у доходах бюджету зменшується, тоді як неподаткові доходи зростають, внаслідок чого державний вплив на економіку має більше комерційний, аніж регулювальний характер.

          Іншою вадою є нерівномірне податкове навантаження. В Україні склалась така практика, коли тягар податкового тиску перекладається на ті підприємства, які працюють легально і доволі прибутково. Таким чином порушуються деякі з основних принципів функціонування систем оподаткування, які підтверджені світовим досвідом, а саме: загальність, рівність та визначеність. Причиною цьому є податкові пільги та масштаби тіньової економіки, які, за оцінками експертів, становлять 40—50%.

          Нестабільна та неузгоджена законодавча база — також значний недолік системи оподаткування України. Як уже наголошувалося, чинні закони про оподаткування приймалися упродовж останніх дванадцяти років у різний час, за різними принципами, багато законодавчих актів було схвалено внаслідок лобіювання певних інтересів. Усе це позбавило підприємства можливостей не лише зваженого перспективного планування своєї діяльності, а й оперативного, що серйозно гальмує розвиток економіки.