Безробіття та його форми, причини та наслідки безробіття

Курсова робота 
 
 

 з макроекономіки

на тему:

“Безробіття та його форми, причини  та наслідки безробіття” 
 
 
 
 
 
 
 

 

ЗМІСТ

І. Вступ

ІІ. “Безробіття та його форми, причини та наслідки безробіття”

   План.

1. неповна зайнятість

а) суть і причини  неповної зайнятості

б) безробіття та його форми

2. напрями основних потоків праці та їх зв’язок  із видами безробіття
3. Причини безробіття
4. Вплив відхилень безробіття від природнього рівня на величину фактичного ВНП. Закон Оукена
5. Негативні соціально-економічні наслідки, які породжує безробіття та методи боротьби з безробіттям

ІІІ.  Висновок

IV. Використана література 

    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 
 

         Праця і земля – два основні  джерела багатства, два основні  фактори зростання виробництва,  бо всі інші фактори – капітал, організація, інформація – це справа рук і розуму людини. Тому суспільство на всіх етапах розвитку цікавило питання про ефективність використання робочої сили. Емпіричним шляхом доведено, що 1% зростання безробіття скорочує ВНП на 2%.

         На жаль явище безробіття не оминуло України, і ми це добре відчуваємо в сьогоднішні дні, бачачи бідних людей, зростання злочинності та економічний спад в цілому.

         Я намагатимуся в даній курсовій  роботі розкрити, що таке безробіття, звідки воно береться, які його види та наслідки, що говорять відомі економісти про його виникнення та методи запобігання, зробити висновки як уникнути безробіття на основі історичного досвіду.

         На різних етапах розвитку  людського суспільства ефективність  використання робочої сили була різною. Первісному суспільству була притаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини і одночасне перенаселення окремих територій; звідси  постійна боротьба племен за територію. При рабстві була присутня повна зайнятість рабів усіх рабів і відносне перенаселення вільних громадян, частина яких ставала колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповнення армії рабів. При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне перенаселення, частина людей становила прихований надлишок, деякі з них займалися промислами на “великій дорозі”, інші поповнювали військо, призначенням якого було завоювання нових земель. В умовах частого капіталізму на індустріальному етапі його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних.

         На даному етапі економісти  толкують явище та причини  безробіття по-новому, що  я і  буду розглядати на протязі  наступних двадцяти сторінок. 
 

1. Неповна зайнятість

а) суть і причини  неповної зайнятості

Зайнятість  -  це забезпечення працездатного населення робочими місцями та його  участь в суспільно-корисній діяльності, що приносить заробіток чи прибуток. Вона пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і проявляється через систему економічних відносин з приводу визначення форм участі в суспільному виробництві з метою одержання засобів до існування.

         Ці відносини охоплюють продавців  робочої сили (найману працю), її  покупців (працедавців), осіб, що займаються  індивідуальною (сімейною) трудовою діяльністю; вони зачіпають такі сторони соціально-економічної діяльності, як заробітна плата, доход, прибуток, динаміка капіталу і робочої сили, підготовка і перепідготовка трудових ресурсів, структура економіки, нагромадження і споживання тощо.

         В умовах формування ринкового  господарства змінюють погляди  на так званий  принцип загальності  праці і повну зайнятість як  атрибут екстенсивного економічного  розвитку. Ринкові відносини передбачають  вільний вибір людиною професії  та місця роботи відповідно до її здібностей, добровільну незайнятість громадян, не допускають примусової праці у будь-якій формі (за винятком випадків, передбачених законодавством країни). Повна зайнятість є важливим фактором економічного захисту населення у трудовій сфері. Однак її не слід розуміти як обов’язкову соціальну зайнятість у суспільному виробництві.

         Повна зайнятість означає використання усіх приданих до цього трудових ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість  усіх, хто бажає і здатний працювати. Разом з тим повна зайнятість  сама по собі не є свідченням високого рівня організації виробництва, її доцільності і розумності. Слід врахувати ступінь раціональності зайнятості, на який впливають технічні, технологічні, соціальні та економічні фактори.

         Раціональність зайнятості   визначається такими аспектами: суспільно-корисний характер трудової діяльності; оптимальна структура економіки; професійно-кваліфікаційна структура трудових ресурсів ( структура пропозиції і попиту на ринку праці).

         Повнота і раціональність у  комплексі визначають ефективність зайнятості, тобто забезпечуваний нею соціально-економічних результат.

         Зайнятість населення реалізується через конкретні форми включення трудових ресурсів в економічну систему. Серед них найбільш поширені такі: наймана праця за трудовою угодою (в державному секторі,  на об’єктах орендованої, колективної чи приватної власності); особиста праця власника (чи співвласника) засобів виробництва; особиста праця  на орендованих засобах виробництва тощо.

         Усе це зумовлює існування  неповної зайнятості, тобто зайнятості частини трудових ресурсів у суспільному виробництві. При цьому слід враховувати, що певний рівень безробіття характеризує саме повну зайнятість (мова йде про нормальні, виправдані, неминучі форми безробіття).

         Існують різноманітні причини неповної зайнятості трудових ресурсів. Одна з них - динаміка нагромадження капіталу.

         Діалектика нагромадження капіталу зумовлює зростання потреби в праці, адже масштаби виробництва невпинно збільшуються. Однак, з іншого боку, відбувається відносне зменшення цієї потреби із зростанням продуктивності праці. Взаємодія цих двох суперечливих тенденцій в умовах індустріальної, а особливо – постіндустріальної економічної системи, зумовила сповільнення абсолютного зростання потреби в робочій силі і її відносне зменшення ( в розрахунку на одиницю функціонуючого капіталу).

         Як відомо, нагромадження капіталу під дією науково-технічного прогресу супроводжується зростанням фондоозброєності праці, що і є причиною відносного зменшення вартості робочого місця, що у утруднює відкриття нових робочих місць і перешкоджає зростанню зайнятості.

         На ринку праці ця закономірність проявляється в формі перевищення пропозиції праці над попитом на неї, як надлишок продавців праці (працеємців) в порівнянні з її   покупцями (працедавцями). В умовах ринкової економіки в основі попиту на працю лежать закони нагромадження капіталу, які  обумовлюють тенденцію до зменшення потреби в робочій силі. Дослідження тривалих тенденцій показує, що на ринку праці щорічно відбувається зростання пропозиції робочої сили (поява на ринку нових працеємців) і попиту на неї (поява вільних робочих місць).

         Зростання пропозиції праці зумовлюється зростанням населення, сукупної робочої сили, втягуванням у виробництво жіночої праці тощо. Пропозиція  праці дуже мінлива, вона постійно змінюється внаслідок того, що нове покоління працівників, що вступає на ринок праці, має більше знань і кращу підготовку, але й більші потреби, ніж попереднє покоління. Водночас постійно змінюється й попит на працю під впливом таких факторів: зміна попиту на товари та послуги, поява нових професій і зникнення старих. Внаслідок цього постійно з’являються нові незайняті робочі місця, але й скорочують старі.

         Пропозиція праці визначається рівнем її ціни (заробітної плати), а також рівнем податків, потребами працеємця та членів його сім’ї, звичками і традиціями, рівнем культури і релігією, силою профспілок тощо. Попит на працю регулюється потребами виробництва в трудових ресурсах, його технічним рівнем, вартістю робочого місця тощо.

         Таким чином, у кожний даний  момент на ринку праці є певна кількість продавців робочої сили різноманітних професій і кваліфікації, з одного боку, і вільних робочих місць – з іншого. Якщо кількість бажаючих продати свою робочу силу перевищить кількість незайнятих робочих місць, то виникає неповна зайнятість, або надлишкове безробіття.

         Рівновага  на ринку праці досягається  через збалансованість попиту  і пропозиції певним рівнем  ціни праці, який стає ціною  рівноваги ринку праці (рівноважною  ставкою заробітної плати, адже  заробітна плата – це ринкова ціна праці)*¹. Проте ціна праці (заробітна плата) залежить від багатьох чинників – можливості задоволення нагальних потреб, рівня освіти і кваліфікації, економічної боротьби трудящих тощо. Водночас рівень заробітної плати не може опускатись нижче можливостей фізіологічного забезпечення життя найманого працівника і членів його сім’ї, але він не може бути і надто високим – це приведе  до зменшення попиту на працю і зростання безробіття.*² Саме така ситуація відображена на графіку. 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

         Графік показує, що встановлення  мінімуму заробітної плати (W1) привело до появи надлишку робочої сили на ринку праці ( D- крива попиту, S – крива пропозиції, q^d1 – обсяг попиту, q^s1 – обсяг пропозиції праці), величина якого визначається відрізком ab *³.

         До причин неповної зайнятості  слід також віднести структурні зрушення в економіці під впливом науково-технічного прогресу, циклічність економічного розвитку, нерівномірне розміщення продуктивних сил, прагнення працеємців знайти кращу роботу, яка б відповідала їх можливостям і вище оплачувалась.

         Неповна зайнятість -  серйозна  економічна проблема для ринкового  суспільства. Боротьба з нею  завжди  є одним із найголовніших  завдань у сфері макроекономіки. 
 
 
 
 
 
 

б) Безробіття та його форми

 

Безробіття - це незайнятість у виробництві працездатного населення, яке бажає мати роботу. Розрізняють такі форми безробіття:

1. фрикційне (добровільне)
2. структурне
3. циклічне
4. сезонне
5. приховане^*4

 

Проблема  фрикційного безробіття*⁵  -  проблема  тривалості перебування певної кількості людей без роботи у проміжку, коли вони залишили одну роботу і ще не  влаштувалися  на  іншу. Для оцінки величини фрикційного  безробіття  необхідно  врахувати дві обставини: кількість людей, що добровільно змінили роботу, і тривалість їх перебування " між роботами".

         Наприклад, нехай протягом року 6 %  працездатних  змінило роботу  і кожен з  цих  людей   шукав  нового  місця  приблизно  місяць. Тоді втрата зайнятості  за  рахунок  фрикційного   безробіття складає:  

             

                                               6%     = 0,5%               

         Оскільки фрикційне безробіття - це результат добровільного і  тимчасового скорочення пропозиції, то в його  моделі мають бути  відображені зміни у пропозиції праці. 

 

   
 

 

 

 
 

 
 
 

1. На графіку  відображене скорочення   пропозиції праці  і відповідне скорочення зайнятості.
2. Стрілками показано зміщення пропозиції і її повернення у попередній стан.

 
 

Структурне    безробіття, на    відміну      від    фрикційного, стосується зрушень лінії попиту на працю.

     Розглянемо явище  структурного  безробіття  на  умовному прикладі, що дасть змогу побудувати  графічну модель.

     Нехай ринок країни складається  лише з ринку вчительських послуг. Певного року, коли попит і пропозиція врівноважились, на ринку були представлені 8  вчителів фізики і 2 - економіки. Наступного року структура попиту змінилась: ринок потребував 4 викладачів фізики і 6 - економіки.