Безробіття в Україні

Існуюча диференціація регіональних ринків праці, наявність депресивних регіонів з особливо напруженою ситуацією на ринку праці, значно вищим за середній рівнем безробіття за одночасно обмеженої можливості щодо трудової міграції, що свідчить про недоліки державної системи регулювання цих аспектів зайнятості і безробіття.

Вирішення проблем  безробіття на ринку праці України  по регулюванню незайнятості населення  мають включати заходи, що систематизовані  за 7 основними напрямами, зокрема:

1. Формування  нормативно-правової бази в сфері зайнятості населення.

♦ Забезпечення розробки нових проектів, перегляд і адаптація чинних законодавчих і нормативних актів і міжнародних  договорів з питань регулювання  процесів незайнятості з метою приведення національного законодавства у  відповідність з міжнародними нормами і принципами, запровадження механізмів захисту внутрішнього ринку праці України.

Законодавче забезпечення підвищення конкурентоспроможності робочої  сили на основі адекватного вимогам  ринку праці розвитку механізму  підготовки кадрів.

2. Професійно-освітня  підготовка кадрів, підвищення якості  робочої сили.

Розширення зв'язків  підприємств і організацій з  місцевими освітніми установами всіх рівнів з метою залучення  інвестицій на розвиток матеріальної бази навчальних закладів, вдосконалення системи професійної орієнтації учнів загальноосвітніх шкіл з урахуванням потреб місцевих ринків праці.

♦ Вирівнювання освітнього потенціалу між регіонами  країни за рахунок трансформації  мережі вищих навчальних закладів; зменшення міграційних потоків  молоді[5, c. 172-175].

Розвиток системи  виробничого навчання персоналу  підприємств і організацій, а  також випереджаючого навчання працівників, які підлягають вивільненню, як важливого  засобу підвищення їх конкурентоспроможності в умовах реформування окремих галузей економіки.

Створення системи  безперервної освіти, розробка професійних  стандартів з урахуванням вимог  до професійного рівня працівників, що дозволить забезпечувати якість і продуктивність виконуваних робіт.

Створення системи  оцінки професійних якостей працівників, що ґрунтується на визначенні їх компетентності і здатності гнучко реагувати на безперервні зміни вимог до кваліфікації і професійної підготовки відповідно до вимог професійних стандартів.

Розроблення і  затвердження на державному рівні концептуальних засад формування та розвитку єдиної цілісної системи безперервної професійної освіти, зорієнтованої на задоволення поточних і перспективних потреб у кадрах для сучасного виробництва та сфери послуг.

3. Збереження  і створення робочих місць,  сприяння розвитку підприємництва та самостійної зайнятості населення.

Реалізація Державної  та регіональних програм зайнятості населення, акцентуючи увагу на розширенні сфери прикладання праці за рахунок  збереження ефективно функціонуючих  та створення нових робочих місць, особливо в регіонах з критичною ситуацією на ринку праці, насамперед у вугільних регіонах, сільській місцевості, малих монофункціональних містах.

Забезпечення  збереження ефективно функціонуючих  робочих місць, підвищення ефективності використання робочої сили та скорочення обсягів "прихованого безробіття", розвиток гнучких форм зайнятості на допоміжних роботах та у сфері послуг.

Створення сприятливих  умов для розвитку сфери малого бізнесу; самозайнятості та підприємницької  діяльності безробітних.

Сприяння стабільній діяльності провідних промислових  підприємств, які визначають зайнятість в Україні з метою максимального  уповільнення темпів скорочення чисельності  зайнятих в промисловості, створення  в економіці нових робочих  місць.

Вдосконалення податкової політики з метою зниження податкового тиску на роботодавців і стимулювання створення робочих місць в перспективних галузях економіки.

4.Розв'язання  проблем зайнятості населення  у сільській місцевості.

Підтримка суб'єктів  господарювання, що створюють нові робочі місця, особливо в сільській місцевості, регіонах України з високим рівнем безробіття, через надання пільг за рахунок місцевих бюджетів.

Створення додаткових робочих місць у сільській  місцевості шляхом розвитку суміжного  виробництва, побутового обслуговування, стимулювання малого підприємства і самозайнятості, професійної освіти[10, c. 27].

5. Сприяння зайнятості  громадян, які потребують соціального  захисту і не здатні на рівних  конкурувати на ринку праці.

Створення робочих  місць для окремих соціально-демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів, колишніх військовослужбовців тощо) шляхом надання роботодавцям дотацій за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Забезпечення можливостей для соціально незахищених категорій громадян (молоді, жінок, інвалідів) в отриманні у повному обсязі послуг з підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці.

Забезпечення  соціального захисту громадян, які  мають додаткові державні гарантії щодо працевлаштування, вдосконалення механізму бронювання робочих місць та підвищення ефективності їхнього використання.

6. Регулювання  соціально-трудових відносин.

Розробка і  впровадження механізму надання  першого робочого місця випускникам  шкіл, випускникам професійних і вищих навчальних закладів.

Залучення коштів місцевих бюджетів і роботодавців для  реалізації заходів зі сприяння зайнятості працівників, які підлягають вивільненню.

Розвиток соціального  партнерства на всіх рівнях, розробка механізмів взаємодії органів виконавчої влади, роботодавців, професійних спілок та інших представницьких органів при вирішенні проблем незайнятості населення.

Посилення державного регулювання питань "прихованого  безробіття" і одержання допомоги в цих умовах.

Удосконалення управління процесами вивільнення працівників, в першу чергу, з підприємств, що реструктуруються або відносно яких порушені справи про банкрутство, з метою збереження робочих місць та соціального захисту працівників, регулювання цих питань через колективні договори.Регулювання процесів трудової міграції, розвиток співробітництва з державами, що мають спільні кордони з Україною.

Створення умов для підвищення територіальної, професійної  і соціальної мобільності робочої  сили.Легалізація "тіньової" зайнятості, зокрема в сфері малого бізнесу та підприємництва.

7. Надання соціальних  послуг зареєстрованим безробітним.

Вдосконалення професійної освіти безробітних  громадян з метою підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці і можливості якнайшвидшого  працевлаштування.

Зниження рівня  й тривалості безробіття, особливо молодіжного, сімейного та сільського шляхом розвитку заходів активної політики зайнятості, залучення безробітних  до підприємницької діяльності. Розвиток тимчасових, сезонних та оплачуваних  громадських робіт шляхом поширення їх видів та напрямів.

Надання матеріальної допомоги безробітним та членам їх сімей, поступове наближення мінімальних  розмірів соціальних виплат за загальнообов'язковим  державним соціальним страхуванням до прожиткового мінімуму. Консолідація фінансових коштів для реалізації заходів по запобіганню безробіттю і підвищенню ефективності їх використання.

Координація дій  державних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, об'єднань роботодавців і профспілок по залученню фінансових ресурсів, що виділяються на здійснення заходів, пов'язаних з регулюванням ринку праці і сприянням зайнятості[4, c. 6].

Висновки

Найбільше можливостей  для працевлаштування є на малих  приватних підприємствах.

Першим фактором, який заважає влаштуватись на роботу до приватного підприємства, є психологічний.

Другий фактор — податковий. Фізичним особам, платникам  єдиного податку, невигідно наймати  робітника на законних підставах. Для  вирішення цієї проблеми необхідно  надати податкові пільги приватним підприємцям — платникам єдиного податку.

Третій фактор — обмеженість ринку збуту, зумовлена  ПДВ, яка особливо впливає на виробників товарів народного споживання. Найдоцільніше  було б змінити схему оподаткування, проте цей фактор потребує ґрунтовніших наукових досліджень. В основному він впливає на підприємців, які займаються виготовленням товарів народного споживання.

Четвертий фактор — правова незахищеність робітника  і роботодавця одне від одного, як наслідок неправильної побудови трудового  контракту за формою чинного законодавства. Ця проблема усувається внесенням змін у трудовий договір.

Вирішити проблему безробіття можна залученням безробітних  до підприємницької діяльності.

Офіційно безробітні громадяни, які не мають офіційної  роботи, але мають інші джерела заробітку (надають послуги, зайняті на присадибних ділянках) не сплачують податки, а іноді й стоять на обліку в центрі зайнятості.

Особливої уваги  з боку держави потребують інваліди, жінки, які мають дітей віком  до 6 років, батьки багатодітних сімей. Тому приватним підприємцям, які мають таких працівників, необхідно надати пільги з оподаткування цих громадян.

Молоді спеціалісти  становлять особливу категорію. Це особи, які:

1) закінчили  навчання у ВНЗ;

2) закінчили  навчання у середніх спеціальних  навчальних закладах;

3) перебувають  на обліку в центрі зайнятості  і пройшли перепідготовку за  іншою спеціальністю.

Вирішенням проблем  молодих спеціалістів повинні разом  займатися ВНЗ і держава: надавати певні пільги підприємствам, де працюють ці спеціалісти, кожен ВНЗ повинен рекламувати своїх випускників. Для підвищення конкурентоспроможності майбутніх спеціалістів на економічних, фінансових та лінгвістичних спеціальностях як обов’язкову дисципліну необхідно запровадити оволодівання навичками керування легковим автомобілем.

Запропоновані заходи сприятимуть переходу робітників із тіньового сектора економіки  в реальний. Це сприятиме також  певному зниженню рівня безробіття, який розраховується за методологією МОП.

Необхідно також  сприяти самозайнятості населення, залучати населення до підприємницької діяльності, видавати патенти, які б давали право громадянам надавати різні послуги. Найголовнішою рушійною силою у здійсненні запропонованих заходів буде проведення пенсійної реформи^

У подальшій  перспективі детальнішого дослідження потребують питання впливу ПДВ на платників єдиного податку.

Список  використаної літератури

1. Гуць М. Проблеми  безробіття та рівня життя  населення України// Україна: аспекти  праці. - 2003. - № 2. - C. 13-17

2. Дербаль М.  Проблема безробіття: де вихід // Краєзнавство. Географія. Туризм.. - 2004. - № 36. - C. 20-23

3. Купрій О.  Соціальне страхування на випадок  безробіття в Україні: історія  становлення, досягнення, проблеми  та перспективи // Україна: аспекти  праці. - 2003. - № 7. - C. 42-47

4. Лук'яненко В. Вирішення проблеми безробіття можливо лише за сприяння влади // День. - 1999. - 19 травня. - C. 6

5. Лук'яненко  Г. Проблеми безробіття в Україні  та шляхи їх вирішення // Актуальні  проблеми економіки. - 2003. - № 9. - С.172-184

6. Мімандусова  Г. Безробіття в Україні:проблеми соціального захисту // Україна: аспекти праці. - 1997. - № 5. - C. 28-33

7. Пазюк О.  Проблеми безробіття в Україні  // Україна: аспекти праці. - 2004. - №  2. - C. 3-10

8. Пташек Я.  Пути стимулирования занятости  и ограничения безработицы // Проблемы теории и практики управления. - 2001. - № 6. - C. 65-71

9. Ульяницька  О.В. Проблеми безробіття і  трудова еміграція українців// Актуальні  проблеми економіки. - 2005. - № 8. - C. 167 - 172.

10. Чупіна Г.  Проблеми сільського безробіття // Соціальний захист. - 2002. - № 1. - C. 27-30