Безробіття

    Основними причинами існування  стійкого безробіття є:

1. виплата допомоги по безробіттю;
2. “жорсткість” заробітної плати.

    Встановлення  і виплата допомог по безробіттю підвищують природний його рівень, оскільки полегшують долю безробітних. При визначенні ймовірності того, чи стануть працівники безробітними, і якщо так, то чи довго вони ними залишатимуться, вчені розраховують коефіцієнт заміни. Він визначається співвідношенням доходу людини за умови, що вона безробітна, і доходу (після сплати податків), коли ця ж людина працює:

4. Економічні та  соціальні втрати  від безробіття. Закон  Оукена.

    Надмірне  безробіття призводить до значних соціальних та економічних втрат. Головна “ціна” безробіття – невипущена продукція. Коли економіка не в стані створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенційне виробництво втрачається беззворотньо .

    Відомий дослідник Артур Оукен математично  виразив зв’язок між рівнем безробіття та відставанням в обсязі виробленого  ВВП.

    Цей зв’язок відомий як закон Оукена:

    якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати ВВП складають 2,5%.

    Спираючись  на закон Оукена, можна обчислити  втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття. Таке обчислення можна  розкласти на декілька етапів.

    Перший  етап – обчислення % відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП:

    В=(РБ_ф – РБ_п)*2,5,

    де  В – відставання фактичного ВВП  від потенційного ВВП, (%); РБ_ф і РБ_п – рівень відповідно фактичного і природного безробіття; 2,5 - число Оукена.

    Другий  – якщо ВВП_п прийнятий за 100%, то звідси ВВП_ф дорівнює:

    ВВП_ф=((100-В) / 100)*ВВП_п.

    де  ВВП_ф – це реальний ВВП, який обчислюється в постійних цінах і є величиною зіставленою з ВВП_п.

    Після необхідних перетворень формули  маємо формулу потенційного ВВП:

    ВВП_п=(ВВП_ф*100) / (100-В),

    Третій  – оскільки нам відомо ВВП_п і ВВП_ф, то звідси втрати економіки від циклічного безробіття будуть дорівнювати:

    ВВП_в = ВВП_п - ВВП_ф

    Закон Оукена розкриває істотний зв’язок  між ринком продукту і ринком праці  та ще раз нагадує про те, що безробіття є основною проблемою сучасного суспільства. Коли рівень безробіття високий, ресурси використовуються не повністю, значна частина продукту не добирається, доходи населення зменшуються.

    Проте циклічне безробіття – це не лише економічне лихо, це також і велика соціальна катастрофа. Депресія призволить до бездіяльності, а бездіяльність до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних принципів, а також до громадського та політичного безладдя. 

    5.Проблеми  безробіття в Україні

    1. Окреслення проблеми.

    Перехід на ринкові відносини із багатьох причин викликав  Україні різкий спад виробництва, що зумовило появу і зростання безробіття. Деякі дані дуже вражаючі, так сьогоднішня інформація про масштаби безробіття, надана Держкомстатом, занижує справжній рівень безробіття приблизно в 5 разів, що створює додаткову тривогу і без того нестабільній економіці України.

    Одним з негативних наслідків на ринку  праці стало формування значного рівня вимушеної неповної зайнятості, що перетворилася на характерну тенденцію  сучасного періоду функціонування економіки.

    Загалом в Україні у 2002 році обсяги безробіття порівняно із 2001 у розрахунку на повний обсяг руху робочої сили скоротились  на 8,4%, або на 215 тис. осіб. Останнім часом  спостерігається зближення показників безробіття , розрахованих за методологією МОП, і реєстрованого ринку праці. Так, якщо у 1995 році співвідношення показників обсягів реєстрованого безробіття до розрахованих за методологією МОП становили лише 8,8%, у 1996р. – 17,6%, 1997р. – 27,3%, 1998р. – 34,1%, 1999 р. – 43,5, то у 2002р. вже – 45%.

    Наведене  свідчить, що відбуваються і набирають  сили зміни системи соціального  захисту безробітних щодо соціальних умов ринкових перетворень.

    Водночас  напруженість на регіональних ринках праці все ще спостерігається , зокрема у східній частині країни. Так, найвище навантаження в середньому на одне вакантне  робоче місце у 2002 р. було в таких областях як : Чернівецька(58 осіб), Рівненська(33), Тернопільська(33), Івано-Франківська(25), Закарпатська(21), Вінницька(20), Львівська(19), Волинська(16), Житомирська(16). Найменша диспропорція між попитом і пропозицією робочої сили зафіксована в містах Києві та Севастополі.

    З точки зору ефективного функціонування регіональних ринків праці і забезпечення соціальної стабільності, особливе занепокоєння викликає чисельність безробітних, які не мали роботи більше одного року. Так, зокрема у 2001р. ця категорія утворювала 50% усіх безробітних. Тобто більшість населення України знаходиться у стані довготривалого безробіття.

    З огляду на це вважається, що після незайнятості більше 9 місяців у безробітних знижується активність пошуку роботи, зменшується бажання працювати, втрачаються трудові навички, переоцінюються трудові цінності. Довготривале безробіття породжує бідність і подальше розшарування населення за рівнем доходів, розвиток процесів маргіналізації населення та багато інших негативних наслідків.

    Аналіз  молодіжного сегмента ринку праці  свідчить про те, що у складі економічно активного населення частка молоді(15-29 років) дорівнює 26,1%. Серед економічно активної молоді безробітні становлять близько 16%.

    Останнім  часом динаміка показників чисельності  безробітної молоді на реєстрованому  ринку праці в цілому мала позитивну  тенденцію, так у 2002р. порівняно із 2000 чисельність безробітної молоді скоротилася на 21,6%.

    Безробіття  населення є одним із суттєвих чинників, що впливає на соціально-економічне становище населення, зокрема визначає його бідність і масштаби трудової міграції за межі України.

    Національний  ринок праці, за даними на 2002 рік, складається з 22730 тис. осіб економічно активного населення віком 15-70 років, з них 2232 тис. безробітних осіб, які знаходяться в стані вимушеної неповної зайнятості -  5100 тис. осіб. Попит на робочу силу дорівнює 96,9 тис. робочих місць. Таким чином, пропозиція робочої сили без осіб, котрі перебувають у стані вимушеної неповної зайнятості перевищує попит майже у 53 рази, що є одним із чинників трудової міграції громадян України. Міграційні потоки з України формуються за рахунок найбільш мобільної частини економічно активного і неактивного населення – це переважно чоловіки віком від 25 до 50 років і жінки віком 20-40 років. Трудова міграція з України стала об’єктивною реальністю і масовим явищем. Вітчизняна реєстрація не охоплює нині навіть всю легальну міграцію, а оцінити реальні її масштаби майже неможливо( за деякими даними кількість трудових мігрантів може сягати 2 млн. осіб).

    2.Шляхи  вирішення проблеми.

    Отже, Україна опинилася у досить складній ситуації, її ситуація на ринку праці  потребує ретельного і негайного опрацювання існуючих проблем. Проаналізувавши існуючі проблеми у цій сфері можна зробити висновок, що вирішення проблеми безробіття на ринку праці України по регулюванню незайнятості населення мають включати заходи, що систематизовані за 7 основними напрямками:

1.Формування  нормативно-правової бази в сфері  зайнятості населення;

2.Професійна  підготовка кадрів, підвищення якості  робочої сили;

3.Збереження  і створення робочих місць,  сприяння розвитку підприємництва  та самостійної зайнятості населення;

4.Розв’язання   проблеми зайнятості населення  у сільській місцевості;

5. Сприяння  зайнятості громадян, які потребують  соціального захисту і нездатні  на рівних конкурувати на ринку  праці;

6.Регулювання  соціально трудових відносин;

7. Надання  соціальних послуг зареєстрованим безробітним.