Чиста конкуренція та її ефективність

Крива ж індивідуального  попиту показує, яку кількість товару має намір придбати споживач при різних цінах на даний товар і при інших незмінних умовах.

Точно так, криву сукупної пропозиції (тобто пропозиції всіх фірм в галузі) можна побудувати, зробивши горизонтальне підсумовування кривих пропозиції всіх фірм даної галузі.

Оскільки, виходячи з характеристик досконалої конкуренції, частка кожної фірми на ринку досить мала, ринкова ціна не залежить від  обсягу продукту, що продається окремою фірмою.

Це означає, що лінія попиту на продукцію даної  фірми також є прямою при даній  ціні (Р) і являє собою горизонтальну лінію.

Тобто попит  на продукцію конкурентної фірми  абсолютно еластичний: невелике підвищення ціни викликає скорочення ринкового обсягу попиту до нуля, а при будь-якому зниженні перевищення виробничих можливостей фірми.

Тоді в найпростішому вигляді рівновагу фірми на конкурентному ринку графічно можна представити таким чином:

Рисунок 1 - Графіки  попиту, граничного і сукупного доходу в умовах досконалої конкуренції

Рівновага фірми - це той обсяг випуску і відповідний  йому розмір витрат виробництва, при яких фірма максимізує прибуток. Фірма буде діяти максимально ефективно за даних умов.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІІ

Суспільна ефективність досконалої конкуренції

 

Ринкова структура, організована на засадах чистої конкуренції, має ряд незаперечних переваг у порівнянні з іншими моделями ринку. Це дозволяє економістам розглядати досконалу ринкову конкуренцію як найбільш ефективну систему розподілу і використання обмежених ресурсів.

Аллокативна ефективність: Р = MC. У першу чергу необхідно відзначити, що в умовах досконалої конкуренції ціна товару (послуги) не перевищує його граничних витрат. Це свідчить про те, що ресурси суспільства розподілені таким чином, щоб максимізувати задоволення суспільних потреб. Цілком конкурентний ринок виробляє не будь-яку сукупність товарів, а таку їх структуру, яка відповідає структурі сукупного попиту, тобто перевагам споживачів. Дійсно, ціна будь-якого товару служить показником граничної корисності блага для споживача. Ті споживачі, які цінують корисність продукту не менше, ніж це виражено ціною, готові придбати цей товар. Іншими словами, кожен товар буде споживатися до точки, в якій гранична корисність зрівнюється з ринковою ціною. При цьому споживач максимізує отриману корисність.

З іншого боку, виробник зіставляє ціну (граничний дохід від виробництва) з граничними витратами виробництва даного товару, тобто втраченими можливостями виробництва інших товарів за допомогою тих же ресурсів. Підприємець,що керується принципом максимізації буде проводити кожен продукт до тієї точки, в якій ціна і граничні витрати зрівнюються.

Якщо споживання і виробництво регулюються рівнем ціни, відбувається збіг інтересів  споживача і виробника. Це означає, що обмежені ресурси суспільства  розподілені таким чином, що це відповідає інтересам максимізації прибутку виробників та інтересам максимізації корисності споживачів.

Більш того, вільний  ринок здатний відновлювати ефективність у використанні ресурсів, коли вона порушується динамічними змінами  в економіці. Ринковий механізм, або  «невидима рука ринку», автоматично здійснює регулювання за допомогою переливів праці та капіталів з одного виду виробництва в інше. Так, підвищення в силу фактора моди попиту на вузькі брюки призведе до зростання їх ціни. Це зумовить появу економічного прибутку в галузі. Економічний прибуток послужить стимулом до припливу праці і капіталу та розширенню виробництва вузьких штанів до тієї точки, поки MC не зрівняються з їхньою ціною. З іншого боку, буде відбуватися відтік праці і капіталу, скажімо, з виробництва широких штанів, ціна на які впала через відсутність попиту. Відтік завершиться тоді, коли граничні витрати зрівняються з новим рівнем цін. Це не тільки максимізує прибуток самостійних виробників, але одночасно створить таку структуру розподілу ресурсів, яка максимізує задоволення споживачів. Конкурентна ринкова система призводить часті інтереси продавців у повну відповідність з інтересами суспільства в тому, що стосується ефективного використання обмежених (рідкісних) ресурсів.

Виробнича ефективність: Р = ACmin. Виробнича ефективність припускає, що кожен необхідний суспільству товар виробляється найменш дорогим способом. Це досягається завдяки механізму вільного перерозподілу ресурсів в ході конкуренції. У наведеному вище прикладі виробники вузьких брюк отримують економічний прибуток, а виробники широких штанів несуть економічні збитки. Однак це справедливо лише для короткострокового періоду. Як тільки в результаті переливу капіталу і праці в обох виробництвах установиться рівновага на рівні Р = MC, і прибуток і збитки зникають. Виробники штанів всіх фасонів в довгостроковому періоді будуть отримувати тільки нормальний прибуток. Саме рівність ціни з довгостроковими середніми витратами забезпечить рівновагу на ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

До числа  переваг досконалої конкуренції відносять здатність до саморегулювання, в силу чого не потрібне державне втручання в господарське життя, відбувається економія суспільних витрат управління. Ринок досконалої конкуренції є достатньо гнучким, має високу адаптивну здатність, розвиває в суспільстві ініціативу, відповідальність, підприємницьку активність.

Разом з тим  навіть найдосконаліший конкурентний ринок не є ідеальним суспільним устроєм і має цілий ряд недоліків, що характеризуються як «провали» ринку. Що ж ринок не може робити за самою своєю природою?

Перш за все, ринкова система розподілу доходів  неминуче веде до появи майнової нерівності. Економічна диференціація населення, якій не протидіє державна політика, має тенденцію посилюватись і перетворюватися на диференціацію соціальну та політичні. Це не тільки перериває соціальну стабільність, але і стає потужним фактором посилення неефективності економіки.

Ринковий механізм конкуренції веде до концентрації виробництва  і капіталу і тим самим породжує монополістичні тенденції, які в будь-якому суспільстві вважаються небажаними. У зв'язку з цим виникає необхідність державної політики щодо підтримання нею конкурентного середовища та обмеження монополістичних проявів.

Неминучим наслідком  ринку є безробіття, або неповна  зайнятість найважливішого ресурсу - праці. Історичний досвід показує, що без спрямованої державної політики з підтримки зайнятості, безробіття може стати великим соціальним і економічним лихом і перешкоджати економічному зростанню та підвищенню добробуту нації.

Розподіляючи ресурси, конкурентна модель не допускає побічних витрат і вигод виробництва суспільних благ.

Чисто конкурентна  система ринку припускає, що відсутні так звані побічні ефекти виробництва  чи споживання для третіх осіб. Тим  часом такі ефекти бувають вельми відчутні, наприклад, забруднення навколишнього середовища окремими виробництвами, тягар який несуть всі члени суспільства. У подібних випадках ринок не може впоратися з негативними побічними ефектами або заохотити позитивні ефекти. Це завдання повинна вирішити держава.

Ринок не завжди заохочує технічні та технологічні нововведення. Оскільки досягнутий в результаті нововведень економічний і конкурентний виграш є тимчасовим, з'являється прагнення «заморозити» нововведення, не дати йому поширитися серед конкурентів, монополізувати його використання.

Модель досконалої конкуренції передбачає стандартизовану продукцію. Тим самим знижуються можливості диференціювання цієї продукції, обмежуються можливості задоволення найширших і різноманітних потреб індивідуумів.

Ринок розвиває у людей не тільки позитивні особистісні  якості, але і негативні, наприклад, егоїзм, жорстокість, відсутність інтересу до положення інших осіб.

Зважаючи на зазначені вище моменти,можна зробити висновки,що реально існуючі ринкові системи досить далекі від абстрактної моделі досконалої конкуренції і являють собою різні варіанти змішаної економіки, яка передбачає активне включення держави в господарське життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Андреюк Н.  Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ Наталія Андреюк,. - К.: Кондор, 2004. – 174 с.

2. Базілінська  О. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Олена Базілінська, Оксана Мініна; За ред. Олени Базілінської; М-во  освіти і науки України. - 2-ге  вид., перероб. і доп.. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 349 с.

3. Вініченко  І. І. Мікроекономіка: Навч. посібник  для студ. вузів/ І. І. Вініченко,  Н. В. Дацій, С. О. Корецька; М-во освіти і науки України,  ГУ "ЗІДМУ". - К.: Центр навчальної  літератури, 2005. - 265 с.

4. Горобчук Т. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Тетяна Горобчук,; М-во освіти і науки України, Житомирський інженерно-технологічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 271 с.

5. Задоя А.  Мікроекономіка: Курс лекцій та  вправи: Навч. посібн./ Анатолій Задоя,. - К.: Знання, 2001. - 211 с.

6. Кириленко  В. Мікроекономіка: Навчальний посібник  для економ. спец. студ. вузів/ Володимир  Кириленко,. - К.: Таксон, 1998. - 334 с.

7. Косік А.  Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Алла Косік, Галина Гронтковська,; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 415 с.

8. Лісовицький  В. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Володимир Лісовицький,. - 3-є вид., доп. та переробл.. - К.: Кондор, 2007. - 163 с.

9. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій/ В.Базилевич, В.Лук'янов, Н.Писаренко, Н.Квіцинська; М-во освіти України, Київ. держ.торг.-екон. ун-т. - К.: Чет-верта хвиля, 1999. - 246 с.