Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Ноября 2011 в 21:40, реферат
Головна причина, що обумовила кризовий стан в АПК України, — це
тривала відсутність еквівалентності обміну між продукцією сільського
господарства та товарами і послугами що надаються йому. Вона зумовила
величезну заборгованість сільськогосподарських товаровиробників, хронічну
збитковість сільськогосподарського виробництва, економічну базу
бартеризації, ускладнення кредитної системи та товарно-грошових відносин.
Аналогічна кризова ситуація в АПК була в США в тридцяті роки
нинішнього століття. У зв’язку з цим у 1933 р. в США був введений закон про
регулювання сільського господарства, яким концепція паритету цін і доходів
була визначена як наріжний камінь сільськогосподарської політики. Концепція
паритету була представлена в реальному та номінальному виразі. Сутність
реального паритету вдало висловив колишній президент США Дж. Рузвельт:
"Якщо в 1912 р. фермер міг відвезти в місто бушель зерна, продати його і
купити собі сорочку, то і сьогодні він повинен бути в змозі відвезти в
місто бушель зерна і купити сорочку". Тобто президент країни проголосив, що
реальний паритет в тридцяті роки повинен бути таким, як у 1912 р., який на
той час вважався найкращим роком в сільському господарстві країни.
торгівля. В Україні у 1998 р. зареєстровано 223 біржі, що більше ніж у
Європі та США. Проте обсяги біржової торгівлі у 1997 р. в загальних обсягах
реалізації відповідної продукції сільськогосподарськими товаровиробниками
України становили по зерну лише 1,3 %, соняшнику — 3,1 %, цукру — 5,6 %. За
цих умов вітчизняні біржі не є індикатором цін на сільськогосподарську
продукцію. У багатьох випадках вони нижче рівня цін позабіржової торгівлі.
Ці незначні обсяги реалізації продукції на умовах спот та форвард не репре-
зентативні генеральній сукупності товарів.
Потрібно чітко визначитися, що індикатором цін є біржова торгівля на
умовах ф’ючерсу, якого у нас на аграрному ринку ще немає. За умов ф’ючерсу
кількість продукції за контрактами (торгівля здійснюється не реальним
товаром) продається і купується в десятки, сотні разів більше, ніж
виробляється в країні конкретного виду товару. Крім того, ф’ючерс
передбачає часткове перенесення ризику з товаровиробника на покупця шляхом
залучення спекулятивного капіталу та здійснення процесу хеджування.
У процесі створення нової ринкової інфраструктури необхідно
організовувати торгові доми, продовольчі оптові ринки; розробити вітчизняні
стандарти, гармонізовані із світовими, налагодити систему сертифікації
продукції; аналітико-інформаційне забезпечення суб’єктів ринку (організація
служби цінового моніторингу, забезпечення прогнозно-аналітичною
інформацією). Відділення ціноутворення та інфраструктури ринку тривалий час
два рази на рік розробляє прогнози по 13 ринках агропродукції.
Відділенням
ціноутворення та
економіки УААН розроблені методичні підходи на основі концепції ціни
виробництва та щоквартально розраховуються на нормативній базі конкретні
рівні заставних і еквівалентних цін.
Проте в існуючих умовах досягти бажаних позитивних зрушень в АПК
країни можна лише завдяки системі економічних важелів: реструктуризації
заборгованості, обумовленої диспаритетом цін, елементарної еквівалентності
цін, життєздатної кредитної та податкової системи і в завершення введення
положень про банкрутство господарств. Крім того, треба вирішити проблему
внутрішнього споживчого ринку через підвищення катастрофічно низької
купівельної спроможності населення.
Без
введення такої системи
виробництво буде наближатися до натурального виробництва, що поставить під
загрозу харчування
міського населення країни.
Список літератури
1. О.М. Шпичак. Ціноутворення та інфраструктура формування ринкових
відносин в АПК. // Економіка АПК №1. – 1999р., с. 44-47.
2. А.В. Фурса. Ціноутворення на цукросировину в умовах формування
ринкових
відносин. //Економіка АПК №7. –
2000р., с. 87-89.