Державне регулювання процесів розвитку регіональних ринків

Міністерство освіти і  науки, молоді і спорту України

Вінницький торговельно-економічний  інститут

Київського національного  торговельно-економічного університету

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни: 
«Дослідення та регулювання споживчого ринку»

на тему «Державне регулювання процесів розвитку регіональних ринків»

 

 

 

 

 

Підготували: 
студента групи ЕП-51с

денної форми навчання

Колесника Р.В.

 

 

 

 

Вінниця 2012

Державне регулювання процесів розвитку регіональних ринків - це система  економічних, адміністративних і нормативно-законодавчих заходів, здійснюваних федеральними і  регіональними установами та громадськими організаціями, з метою забезпечення збалансованого та сталого розвитку системи регіональних ринків та її адаптації до умов, що змінюються.

Зміст державного регулювання ринкових процесів на регіональному рівні, його форми і методи визначаються, з  одного боку, загальнодержавної економічної  політикою і, з іншого боку, регіональної економічною політикою, враховує особливості  розвитку регіонів різного типу.

Формування регіональних ринків має  здійснюватися з урахуванням  функцій і особливостей різних типів  суб'єктів регіональних ринкових відносин. При цьому слід зазначити, що ринкові  відносини є не єдино можливим засобом регулювання взаємовідносин суб'єктів у регіональній економіці. Діяльність суб'єктів у нових  умовах регулюється системою економічних, адміністративних та правових норм. Ефективному  управління на регіональному рівні  перешкоджає відсутність чіткої системи регулювання регіонального  відтворювального процесу. Тому одне з  головних завдань у сфері управління економікою регіону на сучасному  етапі розвитку - об'єднання наявних  окремих елементів в єдину  систему управління.

Відсутність єдиної системи регулювання  регіональних ринків призводить до багатьох негативних наслідків, пов'язаних з  порушенням нормального відтворення  товарних і грошових ресурсів регіону.

В Останнім часом виникає чимало дискусій з проблем регулювання  регіональних ринків. І одне з найважливіших  місць в них приділяється проблемі державного регулювання регіонального  споживчого ринку.

Споживчий ринок країни є сукупністю регіональних споживчих ринків. У  регіональної економіки, як і в економіці  в цілому, поряд із споживчим ринком, діють ринки праці, товаровиробників, капіталу, паливо-енергетичних ресурсів і т.д.

Кожен з них відрізняється певною структурою організації, механізмом взаємодії  з іншими категоріями ринків, функціональним призначенням і іншими ознаками у  загальній структурі економіки  регіону. Однак за своєю соціальної та економічної значимості споживчий  ринок товарів і послуг займає особливе місце.

Сучасний період розвитку ринкового  механізму характеризується переходом  до економічної самостійності регіональних систем в умовах зміцнення ринкових відносин і ослаблення розподільних функцій центральних органів  управління. У зв'язку з цим, необхідно  використання системи регулювання, що забезпечує ефективний розвиток споживчого ринку в умовах демократизації управлінських  функцій, дії ринкових механізмів мотивації  і зміни методології регіонального  управління.

Товари та послуги - найважливіший  соціально-економічний критерій оцінки економічного розвитку країни та добробуту  її населення. У ринковій економіці  товари і послуги реалізуються і  відтворюються в умовах конкурентного  середовища на ринку споживання.

Регіональний споживчий ринок - це діюча модель для розробки та реалізації соціально-економічної  політики в регіоні. У ринковій економіці  політика будь-якої демократичної країни декларується як соціально орієнтована, тобто пріоритет соціально-економічного розвитку країни віддається її громадянам-споживачам. За станом споживчого ринку судять про рівень розвитку економіки та стану населення. Тому діяльність споживчого ринку повинна бути в центрі уваги  законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів, а політика в області його розвитку - зрозуміла споживачам та всім учасникам пов'язаних з ним  процесів. Тому проблема нормального  функціонування і розвитку ринку  досить актуальна і повинна розглядатися в різних аспектах розвитку ринкової економіки і з позицій його державного регулювання.

Системний підхід до проблем економіки  та управління споживчим ринком дозволяє в цілому світі побачити в його діяльності багато чого, що підлягає планомірного і обгрунтованого вдосконалення і реформування.

Споживчий ринок, з одного боку, є  однією з галузей ринкової економіки  країни, взаємодіє з іншими галузями за правилами, встановленими державою, з іншого - автономною системою, в  якій відносини між учасниками взаємопов'язані  і регулюються, перш за все, державними правовими актами. Така система не може функціонувати і розвиватися  на основі саморегулювання.

Держава зобов'язана втручатися в  ринкову економіку, створюючи умови  для розвитку підприємництва, для  цивілізованої конкуренції проектів, товарів, підприємств, для дотримання балансу інтересів учасників  ринкових процесів на основі принципів  демократизації суспільства і лібералізації  економіки.

Наявність на ринку товарів і  послуг різних учасників з різними  інтересами і правами здійснення своєї діяльності робить завдання забезпечення балансу їх інтересів та сталого  розвитку ринку дуже складною. Створити необхідні умови для такого розвитку і здійснити контроль за їх дотриманням  учасниками ринку без державного регулювання та громадського контролю неможливо. Державне регулювання - це, перш за все, актуалізація законодавчої та нормативно-правової бази діяльності споживчого ринку.

Регіональна політика розвитку споживчого ринку є вирішальною умовою забезпечення балансу інтересів його учасників.

Державне регулювання і загальну координуючу функцію діяльності ринку на даному етапі розвитку ринкових відносин повинні здійснювати органи виконавчої влади під взаємодії  з громадськими інститутами підприємців  і споживачів і під їх контролем. Органи виконавчої влади повинні  забезпечувати єдину для всіх учасників нормативно-правову базу діяльності на споживчому ринку, створювати економічні умови для розвитку конкуренції серед продавців товарів та виробників послуг, сприяти розвитку найбільш ефективних організаційних форм діяльності учасників ринку й забезпечити дотримання чинного законодавства і захисту прав споживачів. Існуючий бюрократичний режим діяльності органів виконавчої влади на всіх рівнях без централізованої системи громадського контролю не тільки зберігає, але і підсилює корупцію і тіньову економіку. Незалежний громадський контроль відсутній з усіх напрямків діяльності споживчого ринку: при розробці нормативно-правових документів та їх виконанні, при вирішенні фінансових, соціально-економічних та організаційних питань розвитку підприємництва, при організації і проведенні контрольно-наглядової діяльності, при вирішенні конфліктних ситуацій і спорів. Це все ще раз підтверджує ідею про не достатній застосування принципів державного регулювання та громадського контролю. У майбутньому пріоритет цієї функції у діяльності та розвитку споживчого ринку повинні бути за громадськими організаціями підприємців і споживачів, створеними на професійній основі і діють за підтримки держави.

В перехідний період посилюється роль державних і громадських контролюючих організацій, перш за все у сфері  якості та безпеки реалізованих товарів  і надання послуг споживачам як головного  напрямки вирішення завдання конкурентоспроможності вітчизняних виробників і продукції (товарів, послуг). Серед багатьох державних  і громадських контролюючих організацій  систематизовано, комплексно працювати  на споживчому ринку можуть лише деякі - перш за все, Державна інспекція з  торгівлі, якості товарів і захисту  прав споживачів а також громадські організації із захисту прав споживачів з професійним кадровим складом.

Зрозуміло, не можна недооцінювати  роль інших державних організацій, що здійснюють контроль фінансового  стану підприємств споживчого ринку  та виконання ними кредиторських  і дебіторських зобов'язань; контроль за дотримання вимоги стандартів, сертифікацією  товарів і послуг, єдністю вимірювань; якістю сировинних і харчових продуктів; санітарно-епідеміологічних вимог та норм і інших аспектів господарської діяльності підприємств та індивідуальних підприємців. Разом з тим, такі організації є здебільшого вузькоспеціалізованими, і на їх базі важко створити ефективну систему координації та взаємодії між учасниками ринку. Вони важко адаптуються до ринкових механізмів реалізації товарів і надання послуг споживачам, не використовують сучасні інформаційні технології взаємодії між учасниками ринку та вивчення його діяльності, не мають у своїй структурі мобільних і технічних оснащених випробувальних центрів і комп'ютерних баз даних, не володіють методологічним апаратом аналізу та прогнозу ситуацій, не пов'язані із системою підготовки кадрів та підвищення кваліфікації працівників у області комплексних проблем розвитку ринку товарів і послуг.

В сучасних умовах відчувається необхідність у розробці концепції регулювання  та розвитку процесів регіонального  споживчого ринку на довгостроковий період з виділенням основних етапів її реалізації, а також програми розвитку ринку. Концепція регулювання  ринку як перспективний документ дасть регіональним органам управлінням  довготривалу стратегію і вкаже  можливість альтернативи її реалізації. З її допомогою можна визначити  шляхи формування розвинених ринкових відносин; визначити соціально-економічні, інвестиційні та екологічні параметри  розвитку регіонального ринку на перспективу; обгрунтувати систему форм і методів економічної та правової регулювання ринку.

Основи концепції такого регулювання  на рівні регіону базуються на наступних положеннях:

1) структура ринкової системи  включає кілька типів ринків, кожний з яких має свої особливості  освіти і регулювання;

2) споживчий ринок характеризується  специфічними суб'єктами, що визначає  показники діяльності, форми і  методи управління;

3) розвиток інфраструктури споживчого  ринку відбувається в тісному  взаємозв'язку з іншими елементами  ринкової системи;

4) механізм регулювання споживчого  ринку повинен будуватися на  несуперечливою основі, що враховує  взаємозв'язку всіх типів ринку.

В Відповідно до концепції, довгостроковою метою розвитку є створення економічної  середовища регіонального споживчого ринку на основі системи торгово-посередницьких, фінансово-кредитних, інформаційно-комерційних, зовнішньоекономічних та управлінських  зв'язків між усіма елементами ринкової системи.

Для нормального подальшого розвитку споживчого ринку необхідно удосконалення  грошово-кредитної системи, податкового, зовнішньоекономічного, контрольно-нормативного регулювання.

Ефективне функціонування ринку вимагає  створення резервів економічного потенціалу та матеріально-технічної бази ринкової інфраструктури, за відсутності яких можуть порушуватися взаємодії господарюючих  суб'єктів, зриватися терміни поставок товарів за контрактами, порушуватися ритмічність постачання торгових організацій, не можуть виконання господарських  договорів. Без розробки програми розвитку регіонального споживчого ринку  та ринкової інфраструктури регіону, а  також створення механізму її реалізації цю проблему вирішити неможливо. Розробка програми повинна грунтуватися на розкритті наступних блоків: розвиток ринкової інфраструктури, прогнозування попиту на товари і послуги, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків регіонального споживчого ринку, державне регулювання та фінансова підтримка програми розвитку ринку, збалансованість товарних і фінансових потоків, організаційно-управлінська структура.

Розробка програми та системи заходів  з розвитку споживчого ринку дозволить  регіональним органам управління здійснювати  єдину, економічну та науково-технічну політику в перетворенні ринкової інфраструктури, забезпечити комплексний підхід до розвитку всіх елементів регіонального  споживчого ринку, а також ефективну  взаємодію та узгодження економічних  інтересів господарюючих суб'єктів, що беруть участь у формуванні та розвиток споживчого ринку.

Для вирішення питань сталого розвитку і цивілізованого споживчого ринку  необхідно також вирішення загальнодержавних  економічних і соціальних завдань, забезпечують підйом вітчизняних товаровиробників, зниження інфляції, підвищення зайнятості населення та його життєвого рівня. Державна підтримка суб'єктів споживчого ринку регіону повинна здійснюватися  на наступних принципах:

• розвиток конкурентного середовища на ринку товарів, робіт і послуг;
• поєднання державних інтересів суб'єктів споживчого ринку;
• поєднання фінансових та нефінансових заходів державної підтримки;
• залучення позабюджетних джерел фінансування галузевих програм розвитку споживчого ринку.

Таким чином, регіональний споживчий  ринок перебуває в безпосередній  залежності від інших ринків регіону, впливає на грошові доходи, платоспроможність  населення, регулює товарно-грошові  відносини, сприяє розвитку конкурентоспроможності вітчизняних товарів і всього ринкового механізму. Тому проблеми ефективного розвитку споживчого ринку  його регулювання повинно відводиться  одне з найголовніших місць. І  тільки завдяки державній підтримці  та його активного втручання в  економіку регіону буде забезпечуватися  позитивна тенденція в розвитку регіонального споживчого ринку.