Державне регулювання ЗЕД

1. Поняття та  види мита.

 

    Мито  являє собою вид державних  грошових зборів, стягнутих з імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, майна, цінностей та інших  предметів, що пропускаються через  митний кордон країни під контролем  митних служб, а також із різних міжнародних поштових операцій.

       Відповідно до різних критеріїв,  що застосовуються для визначення  митних платежів, розрізняють мита  за об’єктом оподаткування та  способом нарахування.

       За об’єктом оподаткування мито  поділяється на:

       1) імпортне;

       2) експортне;

       3) сезонне.

       Імпортне мито є диференційованим  і залежить від країни походження  товарів:

    - до товарів, що походять з країн, що розвиваються, в межах товарних груп 1—24 застосовуються преференційні ставки мита;

    - до товарів, що походять з країн (економічних союзів), які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, а також до товарів, що походять з країн, що розвиваються, в межах товарних груп 25—97 застосовуються пільгові ставки мита;

    - до решти товарів застосовуються повні (загальні) ставки мита.

       Сезонне мито встановлюється  для оперативного регулювання  ввезення і вивезення окремих  товарів на строк до 4 місяців  залежно від сезону.

       За способом нарахування мито поділяється на:

       1) адвалерне — нараховується у відсотках до митної вартості товару;

       2) специфічне — нараховується  у встановленому грошовому розмірі  на одиницю товару;

       3) комбіноване — поєднує обидва  названих види мита.

       З метою захисту економічних  інтересів держави до товарів,  що ввозяться, можуть тимчасово застосовуватися такі види мита:

       - спеціальне (особливе) — встановлюється у кожному конкретному випадку як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію в таких кількостях або на таких умовах, що завдають шкоди вітчизняному виробнику, а також як захід для припинення недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку іноземних держав проти України;

      - антидемпінгове — застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів за цінами, значно нижчими ніж їх нормальна вартість у країні вивезення, якщо такий імпорт створює загрозу або завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних товарів або організації їх виробництва в Україні. Ставка (розмір) антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об’єкта демпінгу на момент експорту і заявленою ціною при його імпорті на митну територію України;

      - компенсаційне — застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовується субсидія, якщо таке ввезення завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних товарів. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розміру субсидій. 
 

    2. Методи державного  регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

      

       Існують різні погляди на класифікацію методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Основними методами регулювання ЗЕД називають: економічні, адміністративні та правові методи.

   Економічні  методи поділяються на методи у галузі імпорту та методи у галузі експорту. У галузі імпорту – митні тарифи, численні податки і збори з товарів, що ввозяться, та імпортні депозити. У галузі експорту – пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків і надання фінансової допомоги.

   За способом дії економічні методи поділяються на методи прямої і непрямої дії. До методів прямої дії, належать:

- державні видатки;

- безпосередній контроль за економічними процесами (регулювання експорту і імпорту);

- законодавчі постанови.

   Адміністративні методи впливають безпосередньо на зовнішньоекономічні відносини. До них належать:

- ембарго (повна заборона зовнішньоекономічних операцій);

- ліцензування;

- квотування (кількісне лімітування ввезення або вивезення);

- специфічні вимоги до товару, упакування і маркування;

- зобов’язання щодо самозбереження поставок експортерам.

    Правові методи ґрунтуються на використанні положень законодавчих актів України, що регулюють зовнішньоекономічну  діяльність: Законів України "Про  зовнішньоекономічну діяльність", "Про державне мито"; "Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)", "Про єдиний митний тариф" тощо.

    Доцільною є класифікація методів регулювання  зовнішньоекономічної діяльності на методи тарифного і нетарифного регулювання.

      Тарифне регулювання зовнішньоторговельної діяльності - головний інструмент торговельної політики, що впливає вартісні показники імпортованого чи експортованого товару, шляхом обкладення його відповідним митом. Окрім тарифного регулювання існує нетарифне регулювання, що об’єднує решту методів, не пов'язаних з тарифним регулюванням.  

    Задача 1. 

    Прибуток  української корпорації, що підлягає оподаткуванню, становить 211 тис.грн. Частина  цього прибутку у розмірі 31 тис.грн., отримано дочірньою компанією корпорацією  у Німеччині. Розрахувати ефективну податкову ставку, якщо:

1. Відсутня угода про уникнення подвійного оподаткування;
2. Використовується система податкового заліку;
3. Використовується система податкового кредиту.

Розв’язання:

1. Розраховуємо ефективну податкову ставку, якщо відсутня угода про уникнення подвійного оподаткування:

    Німеччина = 31 * 0,45 = 13,95 тис.грн.

    Україна = 31 * 0,25 = 7,75 тис.грн.

    Е.п.с. = (13,95 + 7,75 + (211 – 31) * 0,25) / 211 = 66,7 / 211 = 0,32

    2. Розраховуємо ефективну податкову  ставку, якщо використовується система податкового заліку:

    Німеччина = 31 * 0,45 = 13,95 тис.грн.

    Україна = (31 – 13,95) * 0,25 = 4,26 тис.грн.

    Е.п.с. = (13,95 + 4,26 + 45) / 211 = 63,21 / 211 = 0,3

    3. Розраховуємо ефективну податкову ставку, якщо використовується система податкового кредиту:

    Німеччина = 31 * 0,45 = 13,95 тис.грн.

    Україна = 0

    Е.п.с. = (13,95 + 45) / 211 = 58,95 / 211 = 0,28 
 

    Задача 2  

    На  ринку існує 9 фірм. За даними наведеними у таблиці 1, необхідно визначити:

1. Загальний обсяг ринку;
2. Частку ринку кожної фірми;
3. Ступінь концентрації галузі;
4. Можливість горизонтального злиття фірм Б та Е.

    Таблиця 1

    Обсяг випуску, експорту та імпорту продукції  фірмами

 

Розв’язання:

1. Визначаємо загальний обсяг ринку:

,

         де В – обсяг  випуску продукції;

         Е – обсяг експорту;

         І – обсяг імпорту

Q_р = (17 – 2) + (23 - 3) + (16 + 1) + (22 – 3 + 2) + (10 + 4) + (19 – 2 + 3) + (15 – 1 + 3) + (13 - 3) + (22 – 2 + 4) = 15 + 20 + 17 + 21 + 14 + 20 + 17 + 10 + 24 = 158 млн.дол. 
 

2. Визначаємо  частку ринку фірми:

     

     К_А = (17 – 2) / 158 * 100%  = 9,49%

     К_Б = (23 - 3) / 158 * 100%  = 12,66%

     К_В = (16 + 1) / 158 * 100%  = 10,76%

     К_Г = (22 – 3 + 2 ) / 158 * 100%  = 13,29%

     К_Д = (10 + 4) / 158 * 100%  = 8,86%

     К_Е = (19 – 2 + 3) / 158 * 100%  = 12,66%

     К_Ж = (15 – 1 + 3) / 158 * 100%  = 10,76%

     К_З = (13 – 3) / 158 * 100%  = 6,33%

     К_К = (22 – 2 + 4) / 158 * 100%  = 15,19%

3. Визначаємо ступінь концентрації галузі за допомогою індексу Герфіндаля:

Н = 9,49² + 12,66² + 10,76² + 13,29² + 8,86² + 12,66² + 10,76² + 6,33² + 15,19² = 1168,11 – середня концентрація галузі.

 4.    Визначаємо концентрацію фірм Б та Е до злиття:

      Н_{до зл.} = 12,66² + 12,66² = 320,56

      Н_{після зл.} = (12,66 + 12,66) ²  = 641,1

      Індекс  після злиття збільшився на 641,1 - 320,56 = 320,54

      Отже, можна зробити висновок, що горизонтальне  злиття фірм Б та Е не можливе, оскільки індекс після злиття зросте на 320,54 одиниць, а при середній концентрації галузі горизонтальне злиття дозволяється лише у випадку, якщо індекс зросте до 100 одиниць. 
 
 
 

      Ситуаційна  задача 1 

      Вітчизняне  підприємство здійснює зовнішньоекономічну  діяльність.

      Таблиця 2

      Характеристика  підприємства та зовнішньоекономічної діяльності яку воно здійснює