Джерела iнформацii про населення

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ПРО НАСЕЛЕННЯ

4.1.  Основні  терміни та методичні вказівки  до вивчення розділу

Інформацію про  населення поділяють на первинну і вторинну.

Первинна інформація — це безпосередньо зібрані дані, вихідна інформація.

Вторинна інформація — це інформація певним чином оброблена та опрацьована відповідно до певних цілей за допомогою спеціальних методів, а також проаналізована фахівцями певних галузей.

Вимоги до демографічної  інформації:

• повнота, детальність  та багатоаспектність;

• вірогідність;

• систематичність.

Основні види джерел первинної демографічної інформації:

• перепис населення;

• поточний облік  демографічних подій;

• спеціальні вибіркові  обстеження;

• списки населення;

• реєстри населення.

Перепис населення  — єдиний процес збирання, узагальнення, оцінювання, аналізу та публікації, або розповсюдження іншим шляхом демографічних, економічних і соціальних даних, що на певний момент часу характеризують кожного жителя країни загалом або чітко окресленої її частини (області, району, міста, селища тощо).

Основні принципи проведення переписів населення:

• всезагальність;

• одномоментність;

• поіменність;

• самовизначеність;

• конфіденційність;

• єдність програм;

• жорстка централізація  управління.

Категорія населення  — це загальна характеристика сукупності жителів певного населеного пункту чи території залежно від їхніх зв’язків із цією територією.

Розрізняють наступні категорії населення:

•  постійне — сукупність людей, які постійно мешкають на певній території, незалежно  від того, де вони знаходяться на момент перепису;

•  наявне —  це сукупність людей, що знаходяться  на даний момент на певній території, незалежно від того, чи є вони постійними мешканцями цієї території, чи перебувають 

тут тимчасово (термін перебування значення не має);

•  юридичне (приписне) населення — це ті особи, яких занесено в списки жителів певної території, прописані чи зареєстровані на ній. Фактичне місце проживання до уваги

не беруть.

Критичний момент перепису — заздалегідь встановлений момент, до якого належать усі дані, зібрані під час перепису.

Розрізняють два  методи проведення переписів:

•  опитування — заповнення переписного листка реєстратором під час бесіди з  конкретною особою;

•  самообчислення — самостійне заповнення бланку перепису.

Поточний облік  демографічних подій — це реєстрація народжень, смертей, шлюбів, розлучень тощо залежно від їх настання.

Запис актів  громадянського стану — це письмові відомостіпро акти громадянського стану, що фіксують в установленому законом  порядку компетентні органи з  метою засвідчення віро-

гідності відповідних  подій. Цей запис є формою первинної  реєстрації демографічних подій (народжень, смертей, шлюбів, розлучень), а також  первинним документом первинного обліку

демографічних подій.

Списки населення  — це різного роду переліки населення, що складають різні державні й громадські організації з метою вирішення конкретних завдань (списки виборців, платників податків, військовозобов’язаних, списки персоналу різних організацій, будинкові книги в містах та книги позвірного обліку в сільській місцевості).

Реєстри населення  — особливий різновид списків  населення,метою яких є демостатистичний облік. До реєстрів заносять дані про  всіх без винятку жителів країни. Веденням реєстрів передбачено також  постійне занесення всіх змін, які  відбуваються в житті кожної людини. В країнах, де ведуть реєстри (наприклад, Фінляндії, Данії, Нідерландах, Швеції) традиційні переписи населення є зайвими.

Спеціальні вибіркові  обстеження населення на відміну  від суцільних (всезагальних переписів) проводять за детальнішими та повнішими програмами порівняно з програмами переписів.

Вони дають  змогу всебічно вивчити питання  демографічних змін та чинники, що їх зумовлюють. 

1.2.2. Джерела  інформації про населення 

Кількісні та якісні характеристики населення безперервно  змінюються: люди народжуються, вмирають, одружуються, змінюють місце проживання, здобувають освіту тощо. Зміни чисельності і складу населення суттєво впливають на розвиток економіки та суспільства в цілому. 

Чисельність і  склад населення в усіх країнах  визначається за допомогою перепису, поточного обліку населення (реєстрації народжуваності, смертності, прибуття і вибуття), вибіркового та спеціального демографічного обстеження, реєстрів населення. Переписи населення систематично проводяться в багатьох державах. Організація Об’єднаних Націй рекомендує проводити переписи в рік, близький до кінця десятиліття і включати в програми обов’язковий мінімум питань з метою міжнародного порівняння одержуваної інформації. 

Всеукраїнський  перепис населення 2001 р. було проведено відповідно до Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення», який визначив правові, економічні та організаційні основи підготовки і проведення, оброблення, поширення та використання його результатів. Основною метою проведення Всеукраїнського перепису було отримання об’єктивних та цілісних даних щодо загальної кількості населення країни, його демографічних і соціальних характеристик. 

У ході Всеукраїнського  перепису населення, крім наявного, було обліковано також і постійне населення, за кількістю якого здійснюються розрахунки показників, що характеризують соціально-економічну структуру населення. Динаміку чисельності населення за даними переписів наведено в табл. 1.2.1. 

Таблиця 1.2.1

Кількість наявного населення України за переписом населення 

 

Між двома останніми  переписами — у січні 1989 р. та грудні 2001 р. кількість наявного населення  скоротилася з 51,7 до 48,5 млн чол., або  на 6 %, і продовжує скорчуватися. Чисельність населення скорочується і в деяких інших країнах Європи, але не з такою інтенсивністю, як в Україні. Доповіді ПРООН наводять прогнози змін чисельності населення по країнах світу до 2015 р.: щодо України, то чисельність населення очікується на рівні 43,3 млн чол.2 

Вибіркові та спеціальні демографічні обстеження3 застосовуються для розширення програми перепису, отримання попередніх його результатів і прискорення розробки його матеріалів з метою додаткової розробки матеріалів за ширшою програмою. Поточним обліком населення опікуються статистичні та різні адміністративні і державні органи (складаються списки або картки населення). 

Джерелом даних  про населення можуть бути також  і реєстри4. В країнах з добре  налагодженою системою обліку реєстри  населення є основним джерелом інформації з демографічних питань. На кожну  людину після її народження заводиться спеціальна карта, до якої вносяться відомості про події в житті даної особи: одруження, народження дітей, зміна професії, місця роботи, зміна житлових умов, рівня доходу тощо. Такі реєстри населення дають змогу одержати індивідуальні та групові соціальні характеристики в динаміці, розробляти обґрунтовані заходи щодо формування демографічної політики.  

Загальне керівництво  веденням реєстрів населення в більшості  європейських країн здійснюють центральні державні установи, статистичні органи, органи охорони правопорядку. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України розроблено програму формування державного реєстру населення України. Він має являти собою автоматизовану інформаційно-обчислювальну систему збирання та обробки даних з метою отримання та постійного нагромадження інформації, необхідної для реалізації заходів державної соціальної політики, розробки демографічних прогнозів, стану навколишнього середовища, заходів щодо охорони здоров’я, праці, в галузі освіти та культури, забезпеченні житлом, сфері послуг та ін. Одиницею інформації або її носієм у цій системі є особиста реєстраційна карта, яка заповнюється на кожну особу і ведеться протягом усього її життя — у пам’яті комп’ютера. 

Переваги реєстру  населення над іншими джерелами інформації очевидні. До складу реєстру передбачається включати такі основні блоки ознак: демографічної, територіальної, трудової діяльності, освіти, прибутків, витрат, характеристики житла, екології, майнового становища, стану здоров’я, окремих характеристик (громадянство та ін.). Це дасть реальну можливість відмовитися від прийнятої раніше системи усереднення показників і побудувати нові, що базуються на індивідуальних характеристиках кожної особи. Під час складання поточних реєстрів дотримуються принципу персоніфікації обліку та повсякденного збирання, оновлення інформації про осіб, які постійно живуть на певній території.