Економіка Подільського регіону, стан та перспективи розвитку

Сучасний  стан  промисловості  Поділля потребує  суттєвої  структурної  перебудови  в  напрямі  конверсії  оборонних  підприємств,  розвитку  тих  галузей,  які  використовують  місцеву  сировину. Оптимальний  напрям – розвиток  електронної  техніки, точного приладобудування, побутової електронної  техніки.  Проте  при  цьому  потрібні  надійні  постачальники  сировини,  матеріалів,  комплектних  деталей  і ринків  збуту.

Аналіз даних  про  економічний  район  свідчить  про  те, що є  всі  підстави  для  успішного  функціонування  малих  підприємств, заготівлі і переробки  вторинної  сировини, а також  використання  місцевих  сировинних  ресурсів.

      Назріла   потреба  змінити  механізм  залучення і використання  населення,  не зайнятого  тимчасово або  постійно у виробництві,  що  передбачає  насамперед  економічні  та організаційні  стимули   участі  в  сезонних  роботах,  впровадження  госпдоговірних  принципів взаємостосунків між керівниками сільськогосподарських підприємств і сезонними працівниками.

Доцільно  створити  в економічному  районі  інформаційний банк кількісної  та  якісної характеристик трудових  ресурсів.  Ця  інформація  має бути  всеохоплюючою та  доступною.

Подільський  економічний  район за  певних  умов  може  експортувати  робочу  силу.  Однак  при  цьому  треба  створювати  умови для збереження  трудового потенціалу.  Крім  того,  експорт робочої сили  в сучасних  умовах  ефективніший,  ніж експорт товарів,  оскільки  полегшується  проблема  зайнятості.

Важливими  залишаються  питання  розвитку  лісового  господарства, селекційної  роботи  у  рослинництві та тваринництві,  переробки  значної  частини  продукції сільського господарства до кінцевого продукту.

Екологічна ситуація. Недавня криза в економiцi  супроводжувана підвищенням частки застарілих технологій і устаткування, зниженням рівня модернiзації та оновлення виро6ництва, збільшує ризик техногенних i природних катастроф. На   території регіону щорiчно виникають техногенно-екологічні ситуації надзвичайного характеру ( залпові викиди забрнюючих речовин, аварії на комунікаціях, вибухи тощо).

 

До того ж Подiлля знаходиться у зонi, в якій прогнозованою е підвищена ймовірність виникнення таких стиxiйних лих, як вітрові урагани, земельнi зсуви, лicовi пожежi тощо. Кількість надзвичайних екологiчних ситуацiй у районi становила в2000 р. 14,9 % до загальної кiлькостi подiбних випадкiв в Укpaїні, тобто 22 випадки, у тому числі у Вiнницькiй областi - 18 випадкiв з нанесеною шкодою у 16,8 тис. грн, у Тернопiльськiй - 3 випадки зi шкодою у 832,2 тис. грн, у Хмельницькiй - 1 випадок, який призвiв до шкоди У 26,3 тис. грн. Сумарна шкода вiд екологiчних надзвичайних ситуацiй, заподiяна за рік для району сягнула 875,3 тис. грн.

 

Потрiбно вказати й  на екологiчну небезпечнiсть господарювання в АПК, зокрема на пiдвищений рiвень розораностi грунтів, що в природно-географiчних умовах Подiлля призводить до їх прогресуючої деградацiї.

 

Проблема охорони довкiлля  й запобiгання техногенним aвapiям є важливою i зменшення їх впливу на eкономіку, природу i здоров'я населення набуває державної ваги, враховуючи розташування на територiї економiчного району такого вагомого джерела потенцiйної техногено-екологiчної небезпеки, як Хмельницька атомна електростанція тощо.

Кiлькiсть викидiв в атмосферу шкiдливих речовин у 2009р. становила 258,9 тис.т, причому левова частка цих викидiв припадає на Biннницьку область – 114,3тис.т.

 

Мал.5.1.  Викиди шкідливих  речовин в атмосферне повітря  стаціонарними джерелами забруднення  у тис.т 

 

Серед джерел постiйного  забруднення повiтряного простору треба видiлити Ладижинську ДРЕС.

 

                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Висновок

Важливі  проблеми розвитку  і  розміщення  продуктивних  сил  потрібно  вирішувати у Подільському  районі.  Він  сформувався  на  території  правобережної  України. Головними  передумовами формування господарських комплексів  районів  Правобережжя  були : вигідне економіко-географічне  положення,  трудові ресурси і  родючі землі. За рівнем  територіальної  концентрації  промисловості ці  райони  значно поступаються  районам   Лівобережжя.  Райони  Правобережної  України  характеризуються  відносно  кращим  забезпеченням  трудовими  ресурсами і  спеціалізуються  на приладобудуванні та машинобудуванні, гірничо-видобувній  промисловості,  зокрема на  видобутку сірки і калійних добрив,  виробництві меблів,  а також на  легкій і харчовій промисловості.

Сільське господарство  має  широку  спеціалізацію: виробництва  зерна, цукрових буряків, льону-довгунця, плодів і овочів, молока і м’яса  та іншої продукції.

      Основними   напрямками розвитку  продуктивних  сил на Поділлі виступають:

- нарощування і підвищення  ефективності  виробничого  і   наукового  потенціалу ;

- посилення  інтеграційних   зв’язків з країнами-сусідами ( Польща, Угорщина, Румунія, Чехія ), а також   подальший розвиток і закріплення  зв’язків з Білоруссю та країнами  Прибалтики ;

- раціоналізація використання  трудових ресурсів, особливо в  сільській місцевості ;

- обмеження росту  потенціалу  великих  міст, всебічний розвиток  виробничих комплексів та їх  інфраструктури в середніх і  малих містах, підвищення їх економічної  і соціальної ролі в суспільстві  ;

- інтенсифікація виробництва  в АПК, зокрема переведення  сільського господарства на індустріальну  основу, послідовне освоєння  науково  обґрунтованих  систем  ведення господарства, розширення використання ґрунтозахисних методів обробки землі і проведення протиерозійних заходів, збільшення врожаю всіх сільгоспкультур ;

 Підвищення  рівня соціально-економічного  розвитку Поділля обґрунтовується порівняно низьким ступенем територіальної концентрації  промисловості при високій густоті населення і розвинутій  системі міського і сільського розселення.  Виходячи з оцінки  природно-ресурсного потенціалу,  тут доцільно  розвивати комплекс галузей обробної  промисловості і зокрема харчової  промисловості. Особливої гостроти ця  проблема набуває в малих і середніх містах, що характеризуються  низькими темпами соціально-економічного розвитку, не мають відповідної будівельної бази, розвинутої виробничої і соціальної інфраструктури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                Список літератури

 

1. С.І. Дорогунцов, Т.А. Заяць, Ю.І. Пітюренко та інш. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник . К.: КНЕУ, 2007. – 992с.

 

2. Є.П. Качан, М.С. Пушкар, М.О.Ковтонюк Розміщення продуктивних сил України: Підручник  К.: ВД «Юридична книга»,2001. – 552с.:іл.

 

3. Л.Г.Чернюк, Д.В. Клиновий Економіка та розвиток регіонів (областей) України: Навчальний посібник . Київ: ЦУЛ, 2002. – 644с.

 

4. Гілецький Й.Р., Богович М.М., Сливка Р.Р. Географія: Універсальний посібник для випускників та абітурієнтів.  Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. – 572 с.
5. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Навчальний посібник.  Чернівці: Рута, 2002. – 293 с.
6. Голиков А.П. Дейнека А. Г., Казакова Н.А.  Розміщення продуктивних сил та регіоналистика: Учбовий посібник.  Харків: ООО “Олант” – 320с.
7. Жемеров А. О., Тележенко Л. А. Географія: Відповіді на питання екзаменаційних білетів державної підсумкової атестації. 11 клас. – Харків: Веста: Видання “Ранок”, 2002. – 80с.
8. Конспект лекції.

 

9. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України: Навч. Посібник. Львів: Світ, 2000. – 680с., 

 

10. П.О.Масляк, П.Г.Шищенко, К.Генеза Хрестоматія з географії України: Посібник для вчителя - 448с.

 

11. Державний комітет статистики України: /Україна в цифрах у 2009р.,Статистичний збірник

 

12. Заставний Ф. Д. Географія України: Підручник. .Львів „Світ” – 1994 р., 245с.

 

13.  Атлас України. / М. Г. Онищенко. Винница, «Картография», 1999, с.32/39с.

 

14. Державний комітет статистики України .Про соціально-економічне

становище України за січень–жовтень 2010 року. Київ / -90с.