Економіка та екологія Дніпропетровської області

2

1.    Чинники розміщення продуктивних сил.

 

   Концепція чинників розміщення продуктивних сил належить до фундаментальних у системі наук про територіальну їх організацію. Отже, не випадково, що література з цієї проблеми тією чи іншою мірою присвячена дослідженню чинників розміщення.

Між конкретним економічним  об'єктом і місцем його розташування існують певна взаємозалежність та взаємозв'язок. Тому на вибір місця, району, майданчика розміщення впливають, з одного боку, особливості самого об'єкта, а з іншого — специфічні умови території, де він розміщений або може розміщуватися і розвиватися.

   Однак чіткості у визначенні поняття «чинники розміщення» ще не досягнуто. На нашу думку, найповніше сутність цієї складної економічної категорії можна подати так. Чинники розміщення продуктивних сил — це сукупність численних різноякісних умов, ресурсів, передумов, потрібних для вибору місця розміщення або подальшого розвитку будь-якого соціально-економічного об'єкта з урахуванням його особливостей, виробничих критеріїв і поставленої мети.

   Сукупність чинників утворює своєрідний механізм, необхідний для «запуску» процесу розміщення. Чинники регулюють кількісні та якісні характеристики розміщення усіх конкретних видів людської діяльності та мають вирішальний вплив на цей процес.

   Якщо територіальний поділ праці пояснює загальний механізм розміщення продуктивних сил у межах певної соціально-економічної системи, то сукупність чинників розміщення конкретних економічних, соціальних та інших об'єктів є важливим інструментом вирішення конкретної проблеми локалізації об'єктів. їхній облік дає можливість уникнути помилок у розміщенні окремих підприємств, галузей і виробничих комплексів, підвищити економічну ефективність їхнього функціонування.

   Майже всі чинники розміщення піддаються формалізації. Цим зумовлені можливості широкого використання науково-методичних підходів до

3

обґрунтування комплексності  розвитку продуктивних сил. Посилення  вимог до якості цього процесу, особливості  регіональної соціально-економічної  політики змушують виробляти нові підходи до оцінювання чинників розміщення продуктивних сил.

   Чинники розміщення - це реалізація закономірностей і принципів при врахуванні конкретних умов, що впливають на вибір місць розташування промислових підприємств і формування територіально-виробничих комплексів.

   Виділяють чотири групи чинників розміщення: природно-географічні, демографічні, техніко-економічні й соціально-економічні. Їх детальне врахування, аналіз і оцінка є важливим етапом економічного обгрунтування розміщення підприємств.

   Природно-географічні чинники - це якісна й кількісна характеристика родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, грунтово-кліматичних та природно-транспортних умов. Особливо впливають ці чинники на розміщення галузей видобувної промисловості, гідроенергетики, галузей промисловості, що переробляють сільськогосподарську продукцію. Наприклад, за кількісною та якісною характеристиками корисних копалин, їх фізико-технічними властивостями, характером залягання визначають розмір підприємств, методи видобутку копалин, техніко-економічні показники (собівартість, продуктивність праці, фондо- і капіталомісткість, рентабельність тощо).

   Демографічні чинники - це чисельність населення, його розміщення, кількісна та якісна оцінки трудових ресурсів по областях і районах. При рівномірному розселенні трудових ресурсів виникає потреба розміщення промисловості відносно споживача готової продукції, а також оцінки мобільності населення для прогнозування його міграції з огляду на перспективу розвитку економічних районів. Для ефективного використання трудових ресурсів необхідно розміщувати виробництво у невеликих і середніх містах та обмежувати нове будівництво - у великих. Демографічні чинники найбільше впливають на розміщення трудо- та наукомістких галузей промисловості (приладобудування,

4

інструментальної, радіотехнічної, електронної, електротехнічної). Розміщення підприємств цих галузей залежить переважно від наявності кваліфікованих кадрів.

   Техніко-економічні чинники - це науково-технічний прогрес, транспортні умови, форми суспільної організації виробництва. Вирішальне значення має науково-технічний прогрес. Його прискорення послаблює вплив природно-географічних і демографічних чинників. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу, особливо нових праце- та ресурсозберігаючих технологій, сприяє зниженню праце-, матеріале-, фондо- й капіталомісткості, а це, у свою чергу, - створенню відносно однакових умов для прискореного розвитку продуктивних сил економічних районів, рівномірного їх розміщення. На розміщення виробництва істотно впливає хімізація, значно розширюючи задоволення потреб підприємств у сировині та матеріалах, сприяючи економії натуральної сировини, утилізації відходів, а також, поліпшенню охорони навколишнього природного середовища.

    Розміщення промисловості залежить і від форм суспільної організації виробництва (концентрація, спеціалізація, кооперування й комбінування). Удосконалення цих форм забезпечує зростання потужності підприємств, розмірів сировинних та паливно-енергетичних баз в економічному районі. Для раціонального розміщення виробництва важливим є транспортний чинник, тобто наявність розвиненої транспортної мережі в районі, відстані перевезень, нераціональні зустрічні транспортні потоки.

   Соціально-економічні чинники за своїм призначенням мають забезпечувати подолання соціально-економічних відмінностей між містом і селом, промисловістю і сільським господарством, а також раціональну зайнятість населення, охорону природи, поліпшення умов праці й життя людей, розвиток освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, сфери послуг.

    З розвитком науки й техніки дія окремих чинників на розміщення послаблюється і водночас посилюється дія інших. Так, впровадження

5

ресурсоберігаючих технологій послаблює залежність окремих галузей промисловості від деяких видів сировини.

   У сучасних умовах на розвиток і розміщення продуктивних сил України великий вплив має геополітичний чинник. Україна має вигідне економіко-географічне положення: приморське розташування; близькість до країн Центральної й Західної Європи та Близького Сходу; наявність розвиненої транспортної мережі міжнародного значення; сусідство з Росією, Польщею, Білоруссю, Румунією, Молдовою, Словаччиною й Угорщиною.

   Відповідно до принципу забезпечення національної безпеки, геополітичний чинник відіграє важливу роль у формуванні зовнішньо-економічних зв'язків України з країнами Європи, Азії, країнами-членами СНД. Територія України використовується для транзитних перевезень, що забезпечує певні валютні надходження до бюджету.

   Утвердження економічного суверенітету держави вимагає подальшого розвитку власного паливно-енергетичного комплексу, розширення економічних відносин з країнами світу, створення нових галузей виробництва для забезпечення власних потреб у товарах широкого вжитку тощо. Для нормального функціонування підприємств важкої промисловості і особливо машинобудування в Україні вирішується складне завдання - створення виробництв, які б виготовляли комплектні деталі. Це вимагає відповідного обгрунтування розміщення нових виробництв.

 

2.    Економіка та екологія Дніпропетровської області.

 

  Виходячи з вищезазначеного, еколого-економічні проблеми Дніпропетровської області дуже подібні до проблем у країні в цілому. Високий ступінь освоєння розглянутої території негативно позначився на її екологічному стані. Антропогенного впливу зазнали практично всі природні комплекси.

 

 

6

 Негативні наслідки такого впливу на навколишнє природне середовище, як відомо, виявляються в трьох основних формах його деградації:

1) забруднення газоподібними,  рідкими і твердими відходами  виробництва й споживання;

2) виснаження природних  ресурсів;

3) порушення сформованих  систем, процесів і балансів.

З усіх форм деградації природного середовища найбільш небезпечною на сьогодні є його забруднення шкідливими речовинами.

   У січні–вересні 2008р. викиди шкідливих речовин у повітряний басейн області здійснювали 707 підприємств. Від них в атмосферне повітря надійшло 789,9 тис.т шкідливих речовин, що на 4,6% менше, ніж за відповідний період 2007р.

  У розрахунку на квадратний кілометр території області обсяги викидів шкідливих речовин склали майже 25 т. В окремих містах цей показник значно перевищує середній по області. Зокрема, у містах Тернівці щільність викидів на 1 кв.км була більше у 55 разів, Кривому Розі – у 39, Дніпродзержинську – у 25, Нікополі – у 19, Орджонікідзе – у 15, Дніпропетровську та Першотравенську – у 10 разів.

  Особливе занепокоєння викликає забруднення повітря в містах і промислових центрах. Дуже актуальною є проблема автомобільного транспорту, викиди від якого становлять 30 % від загального обсягу.

  Показники якості води в місцях водозаборів і зон рекреації водойм області не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам. Інтенсивне господарське використання призводить до значних і різноманітних змін ґрунтів. Серйозними екологічними проблемами є: засолення і заболочення ґрунтів, підтоплення й підняття рівня ґрунтових вод у межах міст і населених пунктів, перезволоження земель, забруднення ґрунтів. Прогресуючий розвиток перерахованих вище процесів  останніми роками призводить до скорочення площ найбільш цінних ґрунтів, зменшення рівня родючості всього ґрунтового покриву, значного зниження екологічних функцій ґрунтів, скорочення біорізноманітності.

7 

 Аналіз даних Земельного кадастру і матеріалів моніторингу земель показує, що, багатогалузеве господарство області продовжує виступати як могутній антропогенний фактор зміни ґрунтів, що характеризується високою інтенсивністю й розмаїтістю негативних наслідків, у т.ч. екологічних. На сільськогосподарських угіддях області набули поширення такі негативні процеси і явища, як водна й вітрова ерозія ґрунтів, дегуміфікація і зменшення вмісту поживних речовин, осолонцювання, засолення, підтоплені і перезволоженнята ряд інших. Ґрунтовий покрив області, представлений чорноземною й каштановою ґрунтовими зонами,  останніми роками зазнав значних змін: скоротилися площі найбільш цінних ґрунтів, зменшився рівень родючості всього ґрунтового покриву. Грунторуйнівні процеси призводять до значного зниження екологічних функцій ґрунтів, скорочення біорізноманіття.

  Особливості рельєфу й клімату, високий рівень розораності території зумовили значний розвиток у Дніпропетровській області ерозійних процесів. Оскільки Дніпропетровська область належить до регіонів інтенсивного землеробства України, на одиницю площі тут вноситься значна кількість пестицидів і добрив. Залишається гострою в області проблема забруднення земель засобами хімізації сільського господарства. Щорічно виявляється значна кількість забруднених ґрунтів, що пов'язано із застосуванням цих засобів з порушенням екологічних вимог.

Займаючи 5,3% території  з часткою населення 7,4%, Дніпропетровська область є одним з провідних  регіонів України, економічний розвиток якого значною мірою визначає загальну ситуацію в державі.

Питома вага господарського комплексу області в загальнодержавних  показниках за роки незалежності України  відчутно зросла.

  Понад 700 промислових підприємств забезпечують друге місце Дніпропетровщини за обсягами промислового виробництва.

  Галузями, що визначають спеціалізацію господарського комплексу Дніпропетровської області і відіграють важливу роль у його формуванні, є

8

залізорудна, марганцеворудна, металургійна, машинобудівна, металообробна та хімічна, на які припадає приблизно 75% всієї промислової продукції.

  Для Дніпропетровщини характерним є високий рівень розвитку важкої індустрії.

  Основа промисловості області – гірничо-металургійний комплекс, до складу якого входять 57 підприємств. Серед них 11 гірничорудних та 23 підприємства чорної, металургії, продукція яких складає 40% обсягів виробництва чорної металургії України. Серед базових підприємств області: 6 гірничо-збагачувальних комбінатів, 2 підприємства підземного видобутку залізної руди, 3 металургійних комбінати, 11 трубних, 3 коксохімічних і 1 феросплавний завод, комбінат з видобутку рідкоземельних металів, Державне підприємство «Кривбасвибухпром».

  В області виробляється 100% марганцевої товарної руди (ВАТ «Марганецький ГЗК», ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК»), 81,9% залізної руди (гірничо-збагачувальні комбінати та шахти Кривбасу), 35,6% чавуну, 34,2% сталі, 25,8% коксу від загального обсягу виробництва по Україні. Видобувається 100% марганцевої та 83,7% усієї залізної руди в Україні.

  Ведуча галузь промисловості області – металургія та обробка металу. На 64 підприємствах цього виду діяльності зайнято 135,6 тис. осіб. Обсяг виробництва металургії та обробки металу складає 35,9% від загального обсягу по Україні. В області виробляється 74,8% труб, 36,4% металопрокату.