Енергетика Європейського Союзу

З початку 1990-х  років Європейський Союз (ЄС) проводить  енергетичну політику,

спрямовану  на створення інтегрованого конкурентного  енергетичного ринку. Те, що

Україна висловила  наміри гармонізувати свою енергетичну  політику із стандартами ЄС

виглядає як корисна точка відліку.

2 Реформа енергетичних  ринків ЄС

2.1 Огляд

До 1990-х років енергетичні ринки Європейського Союзу (ЄС) характеризувалися

фрагментацією на ринках окремих держав, а також зазвичай домінувалися вертикально інтегрованими компаніями, які, в основному, оперували як регіональні монополії. Ціни на енергію, а також ступінь державного втручання у більшості країн-членів були доволі високими, а інвестиції, в основному, фінансувалися з державних фондів. На цьому тлі, Європейська комісія створила основні принципи для загальної, орієнтованої на створення конкуренції, енергетичної політики, якої мають дотримуватися усі країни-члени. Метою цієї реформи було підняти добробут споживачів, створивши єдиний, інтегрований енергетичний ринок, на якому конкуренція між компаніями стимулювала б підвищення ефективності економічної діяльності та знизила б ціни для споживачів. Моделлю для нової політики ЄС була лібералізація енергетичних ринків Великобританії, завдяки якій знизилися ціни для споживачів та ступінь державного втручання на ринках. У той же час нагально необхідні інвестиції стали фінансуватися з приватних, а не з державних коштів.

Основні директиви, що містили принципи нової енергетичної політики ЄС, були прийняті у 1996 році для ринку електроенергії та у 1998 році для ринку газу. Обидві директиви передбачають використання трьох базових елементів:

1) Відділення транспортних та розподільчих мереж від діяльності вертикально

інтегрованих  компаній;

2) Забезпечення доступу третіх сторін до мереж та сховищ;

3) Поступове відкриття ринків.

Паралельно  із цим директиви також містять  декілька додаткових завдань:

 

o Визначити завдання та відповідальність для операторів транспортних та розподільчих

мереж;

o Стимулювати впровадження спільних правил для використання інфраструктури, що

поєднує різні  національні ринки, щоб дозволити  не викривлену торгівлю через кордони;

o Поліпшити ефективність регуляторних заходів за допомогою використання та

впровадження  стимулюючих методів, а також  поліпшити їх у частині стимулювання

інвестицій;

o Підтримувати розвиток Європейського плану створення інфраструктури та проведення переговорів про укладання угод про взаємне відкриття ринків електроенергії з країнами-сусідами ЄС аби підвищити безпеку постачання.

 

2.2 Прогрес  реформи

Від введення в дію перших енергетичних директив комісія ЄС веде детальний моніторинг їхнього впровадження, прогресу реформ та приходить до загалом позитивного висновку, проте визнає, що основні цілі нової політики ще не реалізовані у повному обсязі. Важливим є факт, що ціни в секторі, де реформи розпочалися раніше, почали падати, як номінальні так і реальні ціни на електроенергію в 12 (Бельгія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Норвегія

(приєдналася до ініціативи  ЄС), Португалія, Іспанія, Великобританія) основних країнах ЄС значно знижувалися протягом перших років після впровадження реформи. Протягом останніх років номінальні ціни зросли знову, в основному, через значне підвищення цін на первинні енергоресурси, а саме на газ та нафту.

 

Зниження цін з 1995 року було поєднано із зростанням продуктивності в європейському

секторі комунальних послуг, що значно перевищувало подібне зростання  у часи до

введення в дію енергетичних директив, а також перевищувало зростання  продуктивності на інших великих ринках, наприклад, в США.

Проте, незважаючи на позитивне  перше враження, відкриття енергетичних ринків ЄС для конкуренції ще далеке до завершення. Моніторингова оцінка, що викладена у доповіді комісії ЄС показує такі проблеми:

o Ринки у Франції, Бельгії, Ірландії, Голландії, та Італії залишалися під контролем

декількох “старих” фірм, а також були погано інтегрованими  із енергетичними ринками

інших країн.

o Недостатнє відділення управління мережами від вертикально інтегрованих фірм, а

також недостатні умови, що гарантують доступ третіх сторін до мереж (ДТС) стали

основними бар’єрами  для конкуренції у Німеччині  та в Австрії.

o Більшою мірою соціально-вмотивоване регулювання цін для кінцевих споживачів разом із непропорційно високим рівнем використання довгострокових контрактів у деяких нових членах ЄС таких як Польща, Естонія, Угорщина суперечить положенням

енергетичних  директив, таких як розділення, та викривляє умови конкуренції і перешкоджає інвестуванню.

 

На відміну  від цього, країни такі як Великобританія, а також Швеція, Фінляндія, Данія та Норвегія більш повно впровадили директиви ЄС та отримали ринкові структури більш відкриті для конкуренції. Більше того, скандинавські країни успішно впровадили спільний, інтегрований ринок електроенергії, так званий Nord Pool. Тобто порівняння країн між собою показує, що позитивний розвиток цін на електроенергію та рівня продуктивності до великої міри зумовлюється розвитком на цих ринках. В результаті, після майже 10 років реформ енергетичного сектору в ЄС, ринки все ще

залишаються фрагментованими, хоча меншою мірою, ніж раніше, а  ціни в таких країнах як Німеччина або Італія залишаються порівняно вищими ніж, наприклад, у Великобританії або у скандинавських країнах.

 

У той же час  впровадження нової енергетичної політики супроводжувалося хвилею

придбань та злиття серед європейських енергетичних компаній, а також деінвестиціями

певних гравців. Після цього виникло два кластери:

 

o Країни, які лише повільно впроваджували енергетичні директиви, такі як Німеччина або Італія, надали вже працюючим на їхніх ринках фірмам можливість довше зберігати доходи від долібералізаційних рівнів цін або, як у випадку із Францією, довше

отримувати  зиски від інших форм непрямої державної підтримки. У той же час, такі

компанії як E.on або RWE в Німеччині, італійський Enel або EDF у Франції змогли

зосередити  в своїх руках фонди, необхідні  для експансії в інші лібералізовані ринки.

 

o Країни, які швидко впровадили директиви, такі як Великобританія відчули, що фірми, що працювали на їхніх ринках почали знаходитися під усе зростаючим конкурентним тиском або під загрозою їхнього придбання іноземними конкурентами. В результаті, на ринках розвивалася конкурентна боротьба із високим ступенем зростання продуктивності та порівняно низьким рівнем цін. В результаті, на ринках розвивалася конкуренція та зростала продуктивність, а також спостерігались доволі низькі рівні цін, але фірми, що працювали на цих ринках, спочатку не змогли стати сильними, транснаціональними гравцями на ринках ЄС.

 

 

Загалом, оцінка реформ в енергетичному секторі різних країн комісією ЄС демонструє, що деякі країни неохоче відкривали свої ринки для входження нових гравців, зокрема

іноземних. На додаток  до повільного впровадження в політику директив ЄС та сильному

лобіюванню  вже працюючих на ринках фірм, різний поступ країн-членів зумовлюється

технічними  труднощами, такими як вузькі місця  або відсутність інфраструктури, що

поєднала мережі різних країн. На цьому тлі, комісія ЄС зробила спробу пришвидшити реформи у 2003 році, почасти запровадивши більш жорсткі мінімальні вимоги, щоб завдати додаткового тиску на країни, які до цього погано виконували норми ЄС.