Фінансова діяльність фінансово-промислових груп та промислово-фінансових груп

 

Банки альянсу у ФПГ  повинні виконувати такі функції :

 

Þ    розрахунково-касове обслуговування промислових підприємств-учасників  групи: депозитарне обслуговування; гарантування емісії цінних паперів, що випускаються ФПГ, і ділерські функції  щодо їх реалізації; фінансовий консалтинг – забезпечення реалізації зовнішньоекономічних контрактів; проектне фінансування –  трастові операції;

 

Þ    лізингові операції в інтересах учасників групи;

 

Þ    розміщення і  керування вільними коштами на найбільш рентабельних сегментах фінансового  ринку;

 

Þ    пошук інвестицій під цільові програми ФПГ та їх обслуговування; кредитування окремих  програм, фінансове відпрацювання  цільових програм, розробка фінансових схем, спрямованих на мінімізацію  витрат.

 

Об'єднання кредитних  установ із промисловими підприємствами повинно створюватися на засадах:

 

Þ    добровільності і платності входження і можливості виходу при відшкодуванні упущеної групою вигоди;

 

Þ    відкритості  для прийому нових членів, якщо таке входження створює синергетичний  ефект;

 

Þ    добровільності делегування частини управлінських  функцій центральної компанії чи холдингу;

 

Þ    збереження автономності кожного з членів об'єднання;

 

Þ    обов'язковості  проведення єдиної стратегічної політики;

 

Þ    наявності розрахункових  рахунків підприємств в банках, що входять у ФПГ;

 

Þ    пріоритетної орієнтації банків альянсу на обслуговування підприємств  ФПГ і досягнення цілей ФПГ.

 

Використання ФПГ як форми  співробітництва фінансових і промислових  установ дозволяє:

 

Þ    відновити розірвані  раніше технологічні зв'язки в промисловості;

 

Þ    створити фінансовий механізм для розвитку виробництва;

 

Þ    збільшити розміри  банків альянсу за рахунок залучення  в них додаткової клієнтури;

 

Þ    збільшити стійкість  як промислових підприємств, так  і банківської коаліції;

 

Þ    підвищити конкурентоспроможність продукції, що випускається;

 

Þ    проводити інноваційну  діяльність, новітні наукові розробки, упровадження яких підвищить якість продукту;

 

Þ    акумулювати  фінансові кошти в банках ФПГ  винятково в інтересах цільових програм;

 

Þ    одержувати іноземні інвестиції під гарантію уряду, що передбачено  законом про ФПГ;

 

Þ    усім членам ФПГ, включаючи банки, отримувати додатковий прибуток від реалізації продукції;

 

Þ    використовувати  механізм внутрішніх цін, уникаючи багаторазового оподатковування;

 

Þ    мати консолідований баланс, що полегшить як одержання  іноземних інвестицій, так і значних  кредитів;

 

Þ    зменшити поточні, технологічні й інформаційні витрати;

 

Þ    банкам коаліції брати участь у проектному фінансуванні, що дозволить підвищити рентабельність нових проектів;

 

Þ    виступати на ринку як самостійна компанія і як ФПГ, що дасть додаткові можливості щодо замовлень і реалізації продукції;

 

Þ    використовувати  імідж процвітаючих компаній для  одержання додаткової переваги не тільки на вітчизняному, але й на світовому  ринку;

 

Þ    скласти конкуренцію  могутнім іноземним компаніям, що мають  найбільший вплив на український  ринок і перевагу перед роздробленими  вітчизняними фірмами, практично позбавленими інвестицій і зовнішнього фінансування, що в значній мірі обмежує їхній  розвиток;

 

Þ    одержувати (банку) надійну кредитну клієнтуру, що має  ліквідне забезпечення, значний власний  капітал, могутній консолідований баланс і тим самим вирішити задачу розміщення великих активів. Крім того, з успіхами тієї чи іншої ФПГ буде рости й  імідж великого банку.

 

При формуванні ФПГ використовується ще один метод. Він полягає у створенні  в структурі групи так званих "фінансових басейнів", до яких крім банків повинні входити страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії і фонди, брокерські контори, фонди взаємного страхування  й інші органи, що акумулюють кошти, частина яких також може бути спрямована на фінансування проектів ФПГ.

 

Функціонування ФПГ вигідне  і для держави. По-перше, вирішується  проблема скерування банківського капіталу в промисловість; по-друге, збільшується надійність банківської системи  в цілому, удосконалюється її структура; по-третє, підсилюється конкуренція: між  банками усередині ФПГ за обслуговування найбільш вигідних учасників групи, між ФПГ – за залучення нових  великих організацій.

Організація фінансової діяльності ФПГ

 

Необхідність об'єднання  фінансових та інших активів учасників  ставить перед ФПГ низку питань  стосовно фінансової звітності. Високий  ступінь такого об'єднання, а в  кінцевому підсумку їх злиття, приведе  до того, що консолідований баланс групи  буде містити в собі баланси всіх її учасників. Тим часом структура  балансу комерційного банку відмінна від структури балансів інших  учасників фінансового ринку, що також мають право участі у  ФПГ, наприклад, пенсійних фондів, не говорячи вже про баланси торгових і промислових підприємств. Отже, будь-який учасник ФПГ повинен  вести окремий баланс стосовно частини  власних ресурсів, що використовуються поза діяльністю ФПГ. Визначення принципів  ведення консолідованого балансу  може мати вирішальне значення для  усієї фінансової організації діяльності ФПГ, оскільки без консолідації балансу  неможливе визнання учасників ФПГ  консолідованою групою платників податків, що відкриває значні можливості щодо вільного маневрування власними ресурсами  і зниження собівартості кінцевого  продукту.

 

Основними факторами, що збільшують собівартість виробництва, за сьогоднішньої  економічної ситуації можна вважати, по-перше, неплатежі покупців і замовників, по-друге, - високий рівень податкових відрахувань. Розглянемо кожен фактор окремо.

 

Об'єднання активів учасників  ФПГ і ведення консолідованого  балансу повинні посприяти у  розвязанні проблеми неплатежів як усередині  ФПГ, так і стосовно зовнішніх  контрагентів. Зведений баланс дозволяє вести централізований облік  однорідних груп витрат і підсилити  фінансовий контроль за використанням  фінансових ресурсів, що разом із взаємозаліком  неплатежів дає можливість уникнути їх неефективної витрати.

 

По-друге, статус ФПГ як консолідованого  платника податків може виявитися дієвим інструментом управління фінансами. Його послідовне використання дозволяє планувати  собівартість виробництва. Центральна  компанія ФПГ має право вільно розподіляти власні і залучені ресурси  усередині групи, тобто розподіл коштів у рамках групи може відбуватися  між формально різними юридичними особами. Таке переміщення коштів не повинно супроводжуватися відповідним  вилученням податків у бюджет. Поза ФПГ будь-яке переміщення коштів від однієї юридичної особи до іншої без обкладання податками (окрім банківської позички), обов'язково оформляється або як авансовий платіж, або як тимчасова фінансова допомога. В обох випадках в остаточному  підсумку відбувається відрахування в  бюджет ПДВ і податку на прибуток. Винятком є переміщення коштів відповідно до договору про спільну діяльність, втім практичні можливості його використання обмежені.

 

Таким чином, право ведення  консолідованого балансу надає  центральній компанії безперешкодно  з погляду податкового законодавства  розподіляти фінансові ресурси  між учасниками ФПГ. Це, у свою чергу, дає можливість говорити про центральну компанію як про інститут формування і розподілу фінансових ресурсів усередині ФПГ і як про інвестиційний  інститут. Консолідований баланс дозволяє групі при здійсненні податкового  планування не обмежуватися визначенням  термінів амортизації, але й використовувати  щодо них податкові пільги.

 

Ще одне перевага цієї форми  фінансової звітності полягає в  тім, що учасники транснаціональних  фінансових груп, принаймні в рамках СНД, уникнуть подвійного оподатковування.

 

Втім це не означає, що можна  розглядати ФПГ як спосіб мінімізації  податків. Консолідований баланс і  скорочення оподатковуваної бази лише виправляє до деякої міри практику, що закріпилася в процесі приватизації, дроблення взаємозалежних фінансово-господарських  структур на незалежні господарюючі суб'єкти. Незалежність суб'єктів господарювання при оподатковуванні визначається формально по ознаці відокремлення  власності, що приводить до збільшення оподатковуваної бази усередині  фактично неподільних виробничих ланцюгів. Поза цим виробничі стадії продукту найчастіше можуть не мати самостійного значення і цінності, але з погляду  оподатковування вони відповідають формально незалежним юридичним  особам. Це багаторазово збільшує кінцеву  ціну реалізації продукту, значна частка з якої стягується у бюджет, щоб  згодом повернутися у виробництво  як державні дотації та інші пільги.

 

Тому з повною впевненістю  можна говорити, що в даний час  формування оподатковуваної бази в  українській економіці відбувається за рахунок її багаторазового множення у виробничих ланцюгах, а не в  результаті збільшення власне виробництва. Тим самим ми маємо справу із ситуацією  податкової інфляції. Хотілося б відзначити, що Україні потрібно не введення тих  чи інших податків і перегляд окремих  ставок, а комплексне формування податкової системи, істотною структуроутворюючою  частиною якої могло б стати законодавство  про ФПГ.

 

Можна сказати, що з появою ФПГ бурхливо розвивається форма  взаємодії фінансових і промислових  структур, що дозволяє фінансовим установам  ефективно не тільки розподіляти  свої ресурси, але й керувати їх використання позичальником. З іншого боку, промислові структури одержують надійного  і постійного контрагента, що здійснює гнучке і усебічне фінансування і  фінансове обслуговування його нестатків.

 

Українське законодавство  ще не досить чітко визначило механізм і правила функціонування ФПГ. Великим  недоліком даної нормативної  ділянки є заборона банкам брати  участь більш ніж в одній ФПГ. Дане питання спірне, але більшість економістів не бачать в участі банку в декількох ФПГ нічого особливого.

 

Укрупнення виробничих комплексів змушують консолідувати виробничі  і фінансові ресурси в руках  єдиної організації. Втім не можна забувати про досвід міжнародних фінансово-промислових  груп, що протягом останнього десятиліття  були змушені відмовитися від  подальшої форсованої експансії  і централізації. Їм довелося зайнятися  перебудовою як загальної організаційної структури, так і звернути більшу увагу на фінансові і маркетингові аспекти менеджменту.

Терміни для запам’ятовування

 

·        Фінансово-промислова група

 

·        Промислово-фінансова  група

 

·        Центральна компанія ФПГ

 

·        Рада керуючих ФПГ

 

·        Ініціатори створення ФПГ

 

·        Фінансовий басейн

 

·        Консолідований (зведений) баланс

Питання для самоконтролю

 

1.      Суб’єкти  об’єднань підприємств;

 

2.      Промислово-фінансова  група за Законом України “Про  промислово-фінансові групи в  Україні”;

 

3.      Відмінність  ПФГ та ФПГ;

 

4.      Учасники  ПФГ;

 

5.      Суб’єкти  ПФГ;

 

6.      Функції  центральної компанії ПФГ;

 

7.      Державна  підтримка діяльності ПФГ;

 

8.      Ініціатори  створення ПФГ;

 

9.      Функції  Банків альянсу у ПФГ;

 

10.  Принципи об’єднання  кредитних установ у ФПГ;

 

11.  Що дозволяє участь  підприємств у ПФГ?;

 

12.  Особливості фінансової  діяльності ПФГ;

 

13.  Що являє собою  консолідований баланс.

Список літератури за темою

 

1.      Закон  України “Про підприємство”  від 7.02.91 р. зі змінами.

 

2.      Закон  України “Про промислово-фінансові  групи” від 21.11.95 р.

 

3.      Бесараб  О. Роль банку у формуванні  інвестиційних ресурсів ФПГ. Фінанси  України № 1, 2002. – С. 116 - 120

 

4.      Куліш  А.П. Формування організаційної  структури ФПГ. Фінанси України  № 9, 2000. – С. 35 - 39

 

5.      А. Г.  Мовсесян "Интеграция банковского  капитала — необходимое условие  развития современной экономики  России", председатель правления  коммерческого банка "Паритет"

 

6.      Рожков  М., Балабаева Н., Международные финансово-промышленные  группы в СНГ: проблемы создания. // Финансовая газета. Региональный  выпуск. № 32, 1996 г

 

7.      Рожков  М., Попов И., Проблемы самофинансирования  финансово-промышленнных групп и  консолидированный баланс. // Финансовая  газета. Региональный выпуск. №21, 1996 г

 

8.      The Economist. "Survey of International corporations" 8 March 1996

 

O.Fisher "Transnational corporations. Eastern Europe" Internet resources.

 

[1] Про підприємства в  Україні – Закон України від  27.03.91 р.

 

[2] Про промислово-фінансові  групи в Україні - Закон України  від 21.11.95 р.