Формування інформаційних систем

Реферат на тему:

Формування інформаційних систем.

Основні типові задачі, які повинні виконувати інформаційні системи.

Будь-яка організація повинна  якнайкраще використовувати сприятливі можливості для свого ефективного  функціонування, а також швидко реагувати на несподівані зміни ситуації. Цьому повинна сприяти, інформаційна система, яка дозволяє забезпечити динамічну координацію дій за рахунок сучасних засобів зв’язку, програмних засобів та комп’ютерної техніки. В ринкових умовах господарювання вона повинна спрямовуватись на ефективне оперативне розв’язання таких завдань:

• розробку нового автоматизованого рівня обліку затрат, що починається з аналізу джерел цих затрат і можливості управління ними (наприклад, контроль і управління боргами, проникнення в усі види затрат в організації та їх аналіз);
• впровадження сучасних складних інтегрованих інформаційних систем для заміни існуючого інформаційного забезпечення, якщо воно представляє собою окремі, ізольовані острівці інформації та швидко стає застарілим і перестає задовольняти потреби ефективного управління;
• зосередження уваги на споживачах, як з точки зору реалізації товарів та послуг, так і з точки зору обслуговування;
• забезпечення ефективності, гнучкості, можливостей адаптації до змін в діяльності організації;
• використання таких систем прикладного програмного забезпечення, яке при постійному розвитку дозволяє організації гнучко адаптуватися до змін ринкової ситуації;
• можливість інтегрованого відображення всієї діяльності в динаміці;
• передбачення можливості об’єднання на єдиній інформаційній технологічній основі господарських і технічних процесів;
• створення об’єднаних інформаційних потоків;
• забезпечення подолання різнобою виконуваних робіт;
• автоматизація рутинної і важкої роботи, що дозволяє звільняти при цьому працівників для виконання більш кваліфікованих задач;
• можливість “одним натиском на кнопку” надати керівництву актуальну інформацію, необхідну для прийняття не тільки оперативних, але і важливих стратегічних рішень;
• можливість проведення детального аналізу економічної ситуації, з метою підвищення ефективності управління;
• зосередження інформації, необхідної для прийняття оперативних та стратегічних рішень, в єдиному інформаційному просторі, який повинен стати рушійною силою перетворень, оптимізації господарських операцій.

У випадку обмежених  предметних ділянок ряд таких  задач об’єднуються і представляються  в вигляді експертної системи, використання якої дозволяє:

• зі свого робочого місця оперувати з базами знань і даних і бібліотечними мережами;
• спрощувати  постановку складних управлінських задач;
• висувати і перевіряти гіпотези і наслідки рішень, що приймаються, з допомогою модельних досліджень.

Етапи розробки інформаційних систем.

Інформаційні технології найповніше реалізуються у відповідних  інформаційних системах. Інформаційна озброєність організації безпосередньо починає впливати на ефективність її діяльності. Це пояснюється тим, що ускладнюється діяльність організації, її структура і разом з цим алгоритм управління стає все динамічнішим і громіздкішим. Ці фактори безпосередньо впливають на складність розробки інформаційних систем. Зростання комп’ютеризації процесів управління визначає нові вимоги до комп’ютеризації процесів проектування самих інформаційних систем, що використовують бази даних. При цьому мова насамперед йде про забезпечення достатньої гнучкості інформаційних систем, а не про скорочення термінів їх проектування. При цьому потрібно мати на увазі, що в життєвому циклі інформаційної системи стандартно виділяють три основні технологічні етапи:

1. Проектування. На цьому етапі при проектуванні баз даних для інформаційних систем насамперед з’ясовуються наступні питання:

• техніко-економічне обгрунтування розробки інформаційної системи;

• дослідження предметної ділянки, яка полягає в визначенні наступних ситуацій:
• границі предметної ділянки, їх можливі зміни та можливий розвиток;
• перелік фрагментів предметної ділянки;
• яка інформація і з яким рівнем детальності потрібна для кожного фрагменту;
• які процеси передачі і обробки даних в кожному фрагменті;
• яка технологія нагромадження і обробки інформації в предметній ділянці;
• які вимоги до технології функціонування інформаційної системи.
• визначення об’єктів та їх атрибутів в даній предметній ділянці;
• встановлення структурних та ієрархічних зв’язків між об’єктами та їх атрибутами;
• розробка технології обслуговування інформаційної системи;
• вибір техніки та програмних засобів реалізації інформаційних систем;
• перевірка коректності проекту інформаційної системи;
• визначення термінів розробки інформаційної системи, що використовує певні бази даних.

2. Програмна реалізація:

• опис схеми відношень і внесення їх в комп’ютер;
• розроблення інтерфейсу користувачів;
• розробка програмного забезпечення;
• заповнення баз даних тестовими даними;
• перевірка правильності і проведення тестування інформаційної системи;
• розробка інструкцій користувача.

3. Експлуатація:

• робоче наповнення баз даних;
• подальша адаптація інформаційної системи до конкретних умов експлуатації;
• експлуатація (сюди включають роботу по модернізації, удосконаленню розробленої інформаційної системи).

Перелік найпоширеніших задач управління.

Спеціалізовані інформаційні системи, які застосовують вітчизняні організації, дозволяють розв’язати такі задачі управління:

1. Задачі, які ілюструють стан економіки з можливістю представлення динаміки різноманітних показників та широкої деталізації їх структури.
2. Прогнозно-оціночні задачі, що забезпечують опис найближчих та найдальших перспектив розвитку на основі кількісних значень основних агрегованих показників.
3. Задачі аналізу корпоративного рівня.
4. Задачі контролю, узгодження планових розрахунків з отриманням альтернативних рішень, задачі попередньої оцінки ефективності планових заходів, структурних змін виробництва.
5. Аналіз заявок на випуск продукції.
6. Формування та контроль виконання цільових програм.
7. Формування і контроль виконання досліджень та розробок нових товарів та послуг.
8. Оцінка технічного рівня розробок та серійної продукції в порівнянні з аналогами.
9. Аналіз та оптимізація показників господарської діяльності.
10. Управління капітальним будівництвом.
11. Управління кадрами.
12. Управління основними фондами та інші.

Це ще далеко не повний перелік стандартизованих інформаційних  систем, кількість яких стрімко зростає  в останній час., як правило, перераховані типові задачі грунтуються на класичних економічних та математичних механізмах досліджень, серед яких потрібно відзначити економічний аналіз, аналіз комерційної діяльності, різноманітні методи математичного моделювання діяльності організації.

Економічний аналіз.

Економічний аналіз досліджує  розвиток в майбутньому продуктивних сил в їх взаємозв’язку (структура, обсяги і темпи росту виробництва продукції, промисловий та споживчий попит, фондо- і енергоозброєність праці і її продуктивність, потреби в основних фондах, їх структуру і необхідні для їх розширення капіталовкладення, величину і структуру затрат на підготовку виробництва і виробництво продукції і т.д.), і здійснює науково-технічний прогноз, який відображає можливі варіанти технічних засобів, їх майбутні параметри, номенклатуру застосовуваних матеріалів, експлуатаційні характеристики в світлі найновіших наукових досягнень і очікуваних відкриттів.

Серцевиною методу економічного аналізу є вивчення причин, що викликають зміни тих або інших господарських  показників, оскільки певні економічні явища пов’язуються причинними зв’язками. На діяльність організації, а також на окремо взятий показник, впливають багаточисельні та різноманітні фактори. Таким чином, важливою умовою достовірного аналізу є економічно обгрунтована класифікація факторів, які впливають на діяльність організації та її результати. До особливостей економічного аналізу відносяться методи виявлення взаємозв’язків та взаємозалежностей між показниками, рівень яких визначається об’єктивними умовами виробництва і обігу товарів. Обсяг випуску промислової продукції залежить, наприклад, від чинників, пов’язаних з використанням робочої сили, які поділяються на кількісні та якісні. До кількісних відноситься чисельність робітників, до якісних - продуктивність праці (виробітку одного робітника).

Економічні поняття  та чинники неможливо використовувати  ізольовано: всі вони тісно пов’язані  між собою. Проте ця обставина  не заперечує можливість і необхідність їх логічного узагальнення в процесі економічних розрахунків. Дуже поширений методичний прийом виявлення рівня впливу даних чинників, коли інші фактори умовно вважаються незмінними.

Для сучасного економічного аналізу характерні наступні функції:

• використання нової системи показників;
• вивчення причин, що викликають зміни тих або інших господарських показників;
• виявлення взаємозв’язків та взаємозалежностей;
• перенесення центру уваги на мікрорівень безпосередньо до процесів внутрішньої діяльності організації;
• вдосконалення методичного апарату для аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища діяльності маркетингової служби, питань комерційної таємниці, формування нової інформаційної бази;
• оцінка реального попиту, комерційного ризику, конкуренції, а також торгівельної калькуляції;
• розробка бізнес плану;
• виявлення методів універсалізації видів діяльності.

Аналіз комерційної  діяльності.

Широко застосування набуває аналіз комерційної діяльності, складовими елементами якого є вивчення засобів реалізації функцій маркетингу та дослідження функцій управління маркетинговою діяльністю в цілому. В сучасних умовах найбільше значення отримує оперативний і ситуаційний комерційні методи аналізу. Особливостями ситуаційного аналізу є його компетентність. яка дозволяє станом на певну дату оцінити характер змін на ринку, позитивні та негативні результати фінансової діяльності, своєчасно сформулювати рекомендації і висновки для розробки тактики маркетингу і поточних планів організації, спрямованих на інтенсифікацію діяльності організації. Він базується на системному підході до вирішення питань, які виникають при цьому (наприклад, удосконалення техніки, технології та предметів праці, якості продукції, організації і керівництва взаємов’язаних процесів внутрішньої і зовнішньої діяльності організації, підготовки кадрів та розвитку наукових досліджень).

Прогнозування науково-технічного і соціально-економічного розвитку передбачає єдність цих складових. При цьому першій складовій властивий нормативний характер (на основі вже поставлених цілей прогнозуються шляхи їх досягнення), а другій - пошуковий (визначаються досяжні цілі, що відповідають певним потребам).

Прогнози технічних  і економічних процесів, які відбуваються у виробничих системах, розробляються  у вигляді якісних характеристик  розвитку і кількісних оцінок, які  характеризують майбутні числові значення прогнозованих показників і величини імовірностей досягнення цих значень.

Можливість прогнозування  основних показників даних систем базується  на інерційності цих систем, яка  проявляється по-перше, в інерційності внутрішніх зв’язків, і по-друге, в  інерційності розвитку окремих складових процесів або об’єктів. Інерційність розвитку виробничих систем спричиняється довготривалими факторами: структурою основних фондів, їх віком і ефективністю, розмірами інвестицій минулих років, рівнем стійкості технологічних взаємозв’язків, сформованою структурою споживання, інерційністю впровадження нових технологій. Рівень інерційності залежить від розміру або масштабу конкретної системи.

Сьогодні нараховується  більше кількох сотень різноманітних  методів прогнозування, що надзвичайно  ускладнює вибір серед них найефективніших. При пошуковому прогнозуванні звичайно використовують фактографічні методи (екстраполяція, інтерполяція, кореляційні та регресійні методи, методи патентної експертизи і сканування наукового доробку), а при нормативному - евристичні (методи експертних оцінок і “розумовий штурм”, побудова сценаріїв, морфологічного аналізу, аналогій, дерева цілей, сітковий та матричний методи моделювання).