Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Октября 2011 в 20:06, реферат
Актуальність даної робити, на мою думку, заключається в тому, що глобалізацій ні процеси зустрічаються в кожній сфері життя і це явище є неминучим,тобто зупинити його не можна. Хоча глобалізація в сучасній формі охопила не більш як 30% світової спільноти, всі країни, а не тільки глобальні лідери, намагаються з’ясувати чинники та евентуальні масштаби цього феномену, щоб краще підготуватися до його соціально-економічних наслідків. У цьому контексті один із головних парадоксів світового розвитку полягає в тому, що питання про глобальне лідерство не вирішує багатьох проблем .
Вступ
Глобальні економічні парадокси і проблеми: зміст і об’єктивна природа;
Методологія оцінювання глобальних економічних парадоксів;
Висновок
Список використаної літератури
Наслідком провалів реалізації інтеграційних планів може стати не просто деінтеграційна реальність, а дисоціація, що буде супроводжуватися утворенням нових геополітичних конструкцій у постглобальному світі.
Розглянуті
основні парадокси глобалізації
свідчать про складність і непередбаченість
цього процесу, змушують переглядати традиційні
теоретичні уявлення і концепції, розробляти
більш обґрунтовані державно-політичні
стратегії розвитку. Саме наявність парадоксів
глобальних трансформацій часто дискредитує
процес сам по собі, викликаючи рішучий
опір різноманітних політико-соціальних
груп, а іноді й цілих економічних шкіл.[1]
Висновок
Таким чином, глобалізація – якісно самостійна, складна система явищ і відносин, цілісна в її системності, але внутрішньо вельми суперечлива. Глобалізація (як глобальний процес) зачепила повною мірою лише такі галузі, як світові інформаційні мережі, банківсько-фінансова сфера, діяльність транснаціональних корпорацій, а в геополітичному плані обмежилась ареалом найбільш розвинених країн. Становленню транснаціональних політичних, економічних і культурних просторів сьогодні протистоять міцні центробіжні тенденції.
Створюючи сприятливі
умови для кооперації і співробітництва,
які „звужуються” під впливом глобалізації,
світ водночас стає „вразливішим” для
конфліктів і насилля. І хоча глобалізація
й демократизація, здавалося б, тільки
підтверджують кантівську теорему „демократичного
світу” (демократичні держави не воюють
одна з одною), сам процес транзиту, переходу
і трансформації внутрішньополітичних
режимів може виступати фактором дестабілізації
міжнародного порядку.
Список використаної літератури