Характеристика посередницьких та торгових надбавок (знижок) у формуванні ціни товару

Характеристика посередницьких та торгових надбавок (знижок) у формуванні ціни товару

У роздрібній торгівлі до ціни додаються торгівельна надбавка і ПДВ. Економічне суть торгівельної надбавки аналогічне постачальницько-збутовим – вона є ціною послуги підприємства роздрібної торгівлі за реалізацію товарів населенню, формується відповідно до загального механізму ціноутворення, і, як будь-яка ціна, складається з витрат і прибутку. Процес продажу товарів населенню пов'язаний з виникненням витрат в підприємств роздрібної торгівлі, які утворюють витрати обертання. Відповідно до галузевої специфіки до складу витрат обертання включаються транспортні витрати, витрати на заробітну плату працівників з відрахуваннями на соціальні потреби, вартість оренди і вміст будівель магазинів, суми амортизації основних засобів, витрати на рекламу і інші витрати, пов'язані з обслуговуванням процесу реалізації. Відмітною особливістю витрат обертання роздрібної торгівлі є їх вищий рівень: у роздрібній торгівлі рівень витрат обертання складає 15–20 %, тоді як в опті – 8-10 %, що обумовлене вищими витратами роздрібної торгівлі: широкий асортимент товарів, наявність торгівельно-оперативних працівників, більш тривалий час роботи, створення умов для покупців вимагають додаткових витрат. Тому існують сповна об'єктивні причини для більш високого рівня торгівельної надбавки в порівнянні з рівнем надбавки оптової ланки. Як правило, інформація про розмір надбавок є закритою, підприємства віддають перевагу їй не розголошувати, але за деякими даними можна сказати, що рівень торгівельної надбавки вагається від 20 до 50 %, а інколи і більш, в опті розмір надбавки складає в середньому від 10 до 30 %. В даний час рівень торгівельної надбавки кожне підприємство визначає самостійно і на її розмір роблять вплив такі чинники, як характер товарів, що реалізовуються, специфіка діяльності, співвідношення попиту і пропозиції, ціни конкурентів, державна політика, що проводиться у сфері обміну, рівень витрат обертання, планований розмір прибутку. Державне регулювання торгівельних надбавок передбачене на продукти дитячого харчування, медичного призначення, а також може вводитися регулювання рівня торгівельних надбавок на товари, що реалізовуються в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостям, з обмеженими термінами завезення вантажів за рішенням органу виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації за умови дотування підприємств за рахунок спеціальний створюваних дотаційних фондів в регіональному бюджеті – такий же порядок передбачений і при введенні регулювання постачальницько-збутових надбавок. При використанні регульованих торгівельних і постачальницько-збутових надбавок їх рівень встановлюється в середньому по підприємству і є граничною величиною, а облік здійснюється щокварталу.

Згідно чинному законодавству, в даний час рівень торгівельної надбавки встановлюється до ціни придбання товару без ПДВ:

до ціни закупівлі при придбанні в оптовій торгівлі;

до закупівельної ціни при придбанні у сільськогосподарських виробників;

до відпускної ціни при придбанні у підприємств-виробників промисловості.

Суму торгівельної надбавки розраховують по формулі (3.32):

Т.Н. = Цпр без ндс х Ут.н /100

де Ут.  н. – рівень торгівельної надбавки %.

Підприємства роздрібної торгівлі можуть встановлювати ціну на рівні цін конкурентів, тоді величина торгівельної надбавки дорівнюватиме різниці між роздрібною ціною (без ПДВ) і ціною, по якій товар куплений (без ПДВ). Реалізована торгівельна надбавка утворює валовий прибуток підприємства роздрібної торгівлі. Потрібно відзначити, що самі по собі постачальницько-збутові торгівельні надбавки самостійно не функціонують, вони отримують реальне втілення лише після реалізації товару, перетворюючись на валовий прибуток підприємства.

Таким чином, кінцевий рівень роздрібних цін залежить від ціни придбання товару і від розміру торгівельної надбавки.

У Росії через економічні умови, що склалися, основна маса населення має невисокі доходи і прагне придбати товари за мінімально можливою ціною, тому в найбільш вигідній ситуації опиняються ті підприємства роздрібної торгівлі, які встановлюють ціни ледве нижче, ніж конкуренти.

Як вже наголошувалося, ціна має поелементний склад і ніж більше ланок руху товару, тим вище ціна придбання, т. до. на кожному етапі до неї додаються певні елементи. Тому покупка товарів і продукції у виробників і сільськогосподарських підприємств дозволяє мінімізувати ціни придбання, що робить прямий вплив на рівень роздрібних цін: підприємство може встановлювати їх нижче, ніж конкуренти, і тим самим знайде перевагу на ринку споживчих товарів, розширить реалізацію товарів або отримає більший розмір доходу за рахунок більш високого рівня торгівельної надбавки.

Розглянемо порядок розрахунку роздрібних цін на товари вітчизняного виробництва при різних каналах вступу.

Товар поступає в підприємство роздрібній торгівлі безпосередньо від виробника.

Найбільш відповідальний момент при формуванні роздрібної ціни – обгрунтування рівня торгівельної надбавки. Її розмір повинен дозволити підприємству, однієї сторони, покрити витрати і отримати прибуток від продажу, а з іншого боку, забезпечити конкурентоспроможність роздрібних цін на товари. Таким чином, при обгрунтуванні розміру торгівельної надбавки треба враховувати як кон'юнктуру ринку на конкретний товар, так і витрати і потреби підприємства. Від величини торгівельної надбавки залежить рівень і розмір валового доходу. Фактично саме за рахунок валового доходу як реалізованої торгівельної надбавки покриваються витрати і формується прибуток, тому існують об'єктивні причини для визначення мінімального рівня надбавки. Математично зв'язок між рівнем торгівельної надбавки і рівнем валового доходу (відносні показники (рівень витрат, валового доходу, рентабельності продажу) розраховуються від товарообігу без ПДВ) може бути представлений формулою (3.33):

Ут.н =  Ув.д х100 / (100-Ув.д)

де Ув.д.– рівень валового доходу %.

Дана залежність передбачає реалізацію товару, оскільки лише в цьому випадку буде отриманий дохід. У свою чергу, рівень валового доходу можна представити у вигляді (3.34):

Ув.д.= Уї + Ур

де Уї – рівень витрат %;

Ур– рентабельність продажу %;

При обгрунтуванні рівня торгівельної надбавки можна використовувати ці показники.

Розрахований по формулі 3.33 рівень торгівельної надбавки забезпечить підприємству необхідний рівень валового доходу за умови продажу товару. При обгрунтуванні торгівельної надбавки поважно враховувати не лише рівень витрат в цілому, але їх структуру в розрізі змінних і постійних витрат: із зростанням товарообігу відбувається зниження рівня витрат за рахунок постійних витрат і виникають об'єктивні можливості для зниження рівня надбавки, що, у свою чергу, веде до зниження ціни, зміцнення конкурентоспроможності торгівельного підприємства, прискорення оборотності, при цьому за рахунок зростання об'ємів продажів величина отримуваного валового доходу може збільшуватися.

Встановлювати фіксований рівень торгівельної надбавки на тривалий термін недоцільно, оскільки зміна кон'юнктури споживчого ринку і конкурентного оточення наводить до вагання ринкових цін, що повинне знайти віддзеркалення в рівні надбавки. Рівень надбавки залежить від вигляду товару, місця реалізації (універсальний або спеціалізований магазин), і навіть в масштабах одного підприємства на різні товари встановлюють різну надбавку. Зрештою її обгрунтування зводиться до встановлення диференційованих надбавок і їх ув'язки з об'ємом реалізації з метою здобуття максимального розміру валового доходу.