Формули визначення точки беззбитковості можна  трансформувати у формули розрахунку обсягу виробництва або реалізації, який би забезпечував підприємству отримання  необхідного сумарного цільового прибутку:

      

      3. Побудова графіків визначення точки беззбитковості.

      Точка беззбитковості по кожному виду продукції  визначається першим способом графічного методу.

      Перший  спосіб графічного методу заснований на рівності в точці беззбитковості доходу і сукупних витрат.

      В системі координат, де вісь абсцис –  обсяг виробництва або реалізації продукції в натуральному вимірі, вісь ординат – усі вартісні показники, будуються чотири графіки. Три графіки  відображають постійні, змінні і сукупні витрати. Четвертий графік характеризує зміну доходу залежно від зміни обсягу виробництва (реалізації) продукції (рис.2).

      

      Точка перетину графіків доходу і сукупних витрат є точкою беззбитковості. Перпендикуляр, опущений на вісь абсцис, характеризує натуральний вимір точки беззбитковості, на вісь ординат – вартісний.

      Точка беззбитковості по підприємству визначається другим способом графічного методу.

      Другий  спосіб графічного методу засновано  на рівності у точці беззбитковості валової маржі і постійних  витрат.

      В системі координат, де по осі абсцис відкладається дохід від реалізації продукції, а по осі ординат – витрати і валова маржа, будуються два графіки. Один графік відображає зміну валової маржі залежно від зміни обсягу реалізації продукції та від доходу. Другий графік – сукупні постійні витрати (рис. 5.3).

        

      Точка перетину двох прямих характеризує баланс постійних витрат і валової маржі, отже визначає точку беззбитковості (поріг рентабельності). Цей спосіб дозволяє визначити точку беззбитковості тільки у вартісному вимірі.

     Отже, провівши розрахунки точки беззбитковості можемо сказати, що підприємство може знижувати обсяг реалізації до  262 596,44 грн. без ризику мати збитки.

3. Розрахунок окремих елементів ціни

     Задача  3.1. За даними таблиці 12 визначити коефіцієнт цінової еластичності попиту. Зробити висновки.

     Таблиця 12

     Вихідні дані для розрхунку  коефіцієнта цінової  елстичності

 

     Попит і пропозиція – найбільш загальний  чинник коливання цін.

     Закон попиту полягає у тому, що зростання цін призводить до збільшення пропозиції. Отже пропозиція і ціна мають прямий зв'язок. Ціна (Ц0 і обсяг виробництва та реалізації (N) визначаються в процесі взаємодії рішення споживачів про купівлю товару і рішення продавців про його продаж.

     Ціна  рівноваги (ціна ринкового клірингу) – це ціна, яка відповідає рівновазі  попиту і пропозиції, коли кількість  товару, представленого на ринку, дорівнює кількості, яку спроможний купити споживач (Ц_р). при ціні рівноваги буде відсутній надлишок або дефіцит товару. За ціною вищою за ціну рівноваги пропозиція стає більше попиту, виникає надлишок товарів, що спричиняє конкурентне зменшення ціни продавцями. Нижча ціна створює ситуацію, коли попит більше пропозиції і виникає дефіцит товару, і як наслідок – збільшення ціни.

     Цінова  еластичність попиту – це ступінь  реакції споживачів до зміни цін  на товари. Цінова еластичність варіюється від товару до товару, а також від меж, в яких змінюється ціна.

     Види  товарів залежно від цінової еластичності:

• еластичні для яких характерна висока ступінь чутливості споживачів до зміни цін, тобто невеликі зміни в ціні призводять до значних змін у кількості спожитих товарів;
• нееластичні – коли споживачі відносно не чутливі до динаміки цін, тобто навіть значна зміна цін приводить лише до невеликої зміни в кількості спожитих товарів;
• з абсолютною нееластичністю – відсутня реакція споживачів на зміну ціни, тобто кількість спожитих товарі не залежить від рівня цін на нього.

      Коефіцієнт  еластичності – показник, за допомогою якого вимірюється ступінь цінової еластичності (Ц_е).

      

      Коефіцієнт  цінової еластичності показує реакцію  попиту (обсягу продажу) на зміну ціни.

      Якщо  Ц_е > 1, попит вважається еластичним.

      Якщо  Ц_е < 1 – нееластичним.

      У випадку абсолютної нееластичності:

• якщо Ц_е = 0, крива попиту має вигляд вертикальної лінії, паралельної відносно осі цін (осі координат);
• якщо , крива попиту має вигляд горизонтальної лінії, паралельної відносно осі кількості продажу (осі абсцис).

      Тобто Ц_е = 0 та свідчить про те, що будь-яка зміна ціни не впливає на попит.

      Розрахуємо  коефіцієнт цінової еластичності

      

      Отже  зробити висновок, що попит не еластичний так як Ц_е < 1, це говорить про те, що споживачі відносно не чутливі до динаміки цін, тобто навіть значна зміна цін приводить лише до невеликої зміни в кількості спожитих товарів.

      Задача  3.2. За даними таблиці 13 визначте склад відпускної ціни на вітчизняний товар. Розрахунки виконати за варіантами. Зробити висновки.

      Таблиця 13

      Вихідні дані для визначення складу і структури  відпускної ціни

 

      Склад відпускної ціни виробника наведено на рисунку 1.

      Податок на додану вартість (ПДВ) визначається в ціні за діючою ставкою (20%) до оподаткованого обороту, який не містить у собі податку, або встановлюється на підакцизний товар, то до оподаткованого обороту входить акцизний збір. У разі розрахунку ПДВ від відпускної ціни, яка враховує цей податок. То його величина визначається за формулою:

      

     Акцизний  збір визначається на основі вартісних або відсоткових ставок. При визначенні акцизного збору на основі відсоткової ставки необхідно врахувати, що ставка встановлена до ціни, котра вже містить у собі цей податок. Тому величина акцизного збору в ціни визначається за формулою:

     

     Тобто у даному випадку:

     

     Прибуток  за умовами задачі визначається залишковим способом, як різниця між відпускною ціною, собівартістю і непрямими  податками:

     П = Ц^вв - С – А – ПДВ = 695 - 400 - 86,87 - 115,83 = 92,3 тис.грн.

     З даних розрахунків можна зробити  висновок, що розрахувавши прибуток залишковим способом він становить 92,3 тис. грн..

     Задача  3.3. за даними таблиці 14 визначте елементи та повну структуру роздрібної ціни.

     Таблиця 14

     Вихідні дані для визначення елементів та повної структури роздрібної ціни

 

     Якщо  продукція реалізується через посередницько-збутові  організації, то до складу ціни входить відповідна націнка (рис. 3)

 

     Відпускна ціна посередника відрізняється  від відпускної ціни виробника на суму націнки посередника  :

     

     Останній  елемент ціни – торговельна надбавка - перетворює відпускну ціну посередника ( ) в роздрібну ( ):

     

     Посередницько-збутові  та торговельні надбавки складаються  з витрат обігу посередницької (торговельної) організації (ВО) – заробітної плати, витрат за транспортні  та навантажувально-розвантажувальні роботи, паливно-енергетичні ресурси, амортизацію, оренду приміщень тощо, з бажаного рівня прибутку (П^П(Т)) і податку на додану вартість:

     

     Вони  встановлюються, як правило, у відсотках  до ціни придбання товару: для посередницької організації – до відпускної ціни виробника, для торговельної - до відпускної ціни посередника, якщо продукція придбається через нього, або виробника, якщо угода укладається на пряму.

     Розрахунок  ціни з надбавками здійснюється за формулами:

     

     

     Отже, відпускна ціна посередника дорівнює:

     

     

     

     А роздрібна ціна:

     

 
 
 
 
 
 

     Задача  3.4. Визначити відпускну ціну посередника, якщо відома торговельна знижка до ціни реалізації (таблиця 15)

     Таблиця 15.

     Торговельна знижка

 

     В окремих випадках виникає необхідність використовувати не надбавку до ціни, а її знижку. Застосування знижки в основному зумовлене ситуацією, коли ціну кінцевої реалізації пропонує продавцю постачальник (виробник чи генеральний ділер). Тоді продавець повинен визначити ціну придбання, за якою йому доцільно купити таку продукцію, щоб забезпечити собі бажану величину торговельної знижки. У цьому випадку ціну придбання можна визначити за формулою: