Корпорації в Україні

    Корпорації сучасного типу з'явилися у 1850 році в залізничній індустрії, а в 1880 році - у галузях, що виробляють споживчі товари. На сьогодні вони представлені не лише комерційними підприємствами, а й освітянськими, науковими, рекреаційними, благодій-ними і навіть релігійними організаціями. Великі й малі міста створюють подібні структури. У країнах із розвинутою ринковою економікою деякі види діяльності центральних урядів також реалізуються через цю організаційно-правову форму, яскравим прикладом чого є Федеральна корпорація страхування депозитів у США.

    Дослідження спеціалістів показують, що оберт великих підприємств зростає, росте їх кількість. Однак за рахунок випереджаючого зросту підприємств малого бізнесу їх питома вага в кількості підприємств не збільшується. В загальноприйнятому сприйнятті, коли мова про корпорації , під останнім маються на увазі саме великі підприємства , національні та транснаціональні корпорації (ТНК), роль яких зростає в

 

 

 

 

світовому господарстві. За останні 10 років частка внутрикорпораційних доставок в об'ємі експорту в закордонних філіях ТНК США зросла майже в два рази і склала 60%. Транснаціональним компаніям належать 80% інтелектуального капіталу, близько 50% об'ємів виробництва і світової торгівлі.

   Згідно з офіційними даними, на частку 100 крупніших корпорацій США припадає до 60% ВНП країни, 45% зайнятих, 60% інвестицій. Кожна з корпорацій включає в свій склад підприємства 25 галузей, 35 корпорацій роблять в 32 галузях, 10-в 50.

    В складі економічно розвинених країн мається, як правило, кілька сот великих корпорацій і кілька тисяч малих і середніх за розміром оберту фірм, також збудованих за корпоративною ознакою. Саме господарство можливо уявити як каркас, складений із 100-200 крупних корпорацій з вертикально інтегрованими за кінцевою продукцією відділами або дивізіями. Ніші, вільні від інтересів крупних корпорацій, займають середні і малі підприємства (корпорації) або як формально самостійні організації. Вони співпрацюють з крупним бізнесом і одночасно конкурують з його підрозділами. Але головна сфера конку-ренції крупних корпорацій - світовий ринок і, перш за все, сектори нових технологічних принципів і нових технологій, в яких існує не тільки конкуренція, але й контроль за обме-женням розповсюдження нових технологічних принципів і технологій.

   Сучасним крупним корпораціям характерні:

- диверсифікація. Об'єм власних робіт по функціональному комплексу досягає 80-90%. Широкий асортимент повно функціональної кінцевої продукції.

Корпорація забезпечує ефективне зростання рівня продуктивних сил, та сприяє швидкій адаптації до змін в економіці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІ

Корпорації  в Україні та їх розвиток

  В цьому розділі розглядається розвиток українських корпорацій на сучасному етапі, аналізується динаміка кількості корпорацій, розглядаються проблеми формування корпоративних відносин в умовах України.

3.1.Сучасна  корпоратизація в Україні

    Сучасна корпоратизація в Україні передбачає формування та функціонування „комерційних” корпорацій відкритого та закритого типів; корпорацій відкритого типу в процесі акціонування державних підприємств і товариств з обмеженою відповідальністю.

    Загальна кількість простих корпорацій за 1998-2001 роки в середньому зменшувалася на 16% за рік. Станом на 1 січня 2002 року корпорацій відкритого типу налічувалося 12171, що на 1292, або 12%, більше, ніж у 1998 році, та на 82 більше, ніж на 1 січня 2001-го.

  1992-1993 роки характеризуються як початок процесу приватизації та акціонування підприємств України, закладання правових основ їх діяльності;

   У 1994-1999 роках спостерігається максимальне зростання корпорацій в цілому по Україні. Вже на початку 1996 року практично був закінчений процес приватизації в переробній сфері АПК, внаслідок чого найбільша кількість корпорацій зареєстрована у 1999 році. В останні роки цей показник мав невизначену тенденцію. Нечітка тенденція кількості корпорацій взагалі та по їх видах пов'язана з недостатньо розвинутими ринковими відносинами та непропорційним переливом капіталу між галузями економіки, що в свою чергу зумовлено відсутністю системи підлагодженого механізму кругообігу в економіці;

   2000-2002 роки характеризуються тим, що корпорації мають тенденцію до удосконалення існуючої організації системи управління виробництвом, персоналом, маркетингом, дивідендною політикою та іншими сферами.

 

 

 

 

 

 

3.2.Особливості  формування корпоративних відносин  Україні

   Переваги корпорації визначили провідну роль усієї організації бізнесу в сучасній економіці, особливо в питаннях залучення грошового капіталу. Слід також відмітити їх унікальний спосіб фінансування: через ринок цінних паперів корпорації можуть об'єднувати в загальний фонд фінансові ресурси великої кількості осіб.

   Корпорації, засновані на принципах партнерства, практикують різні форми участі працівників в управлінні та прибутках. Стає все більш зрозумілим, що без співробітництва, кооперації, партнерських відносин з персоналом менеджери та власники не в змозі управляти виробничим процесом і досягати підвищення продуктивності організації. Тому оптимальною формою організації на мікрорівні вважається акціонерна компанія, в якій значна частина акцій належить працівникам, а персонал якої приймає участь в управлінні. Розвиток партнерських відносин на виробництві вважається закономірним, об'єктивно обумовленим процесом, що застосовується практично усіма фірмами розвинутих країн.

   По величині впливу на корпоративні відношення важливими є інвестиційні фонди. Різні держави мають різні фонди. В одних випадках це приватні компанії (Чехія, Росія), які тісно пов'язані з банком, інших - це обмежена кількість державних інвестиційних фондів. В деяких країнах інвесторів більше (Польща, Росія), ніж в інших країнах.

   Стратегія приватизації визначає структуру власності в кожній державі. В результаті приватизації виникла така структура: і співробітники, і працівники стали прямими акціонерами, які володіють голосуючими і не голосуючими акціями, в той час як населення в цілому стало непрямим акціонером через інвестиційні фонди, довірчі товариства.

   Окрім позитивних результатів масової приватизації (створення нових ринкових сегментів, фондового ринку, ринку корпоративних цінних паперів, інфраструктури його обслуговування), перед органами державного управління виникли серйозні проблеми з питань ефективного управління корпоративними правами держави, що веде до необхідності швидкої реорганізації галузевих міністерств, так і створення умов росту інвестиційної діяльності в Україні.

 

 

 

 

    Період приватизації в Україні триває уже десять років, але сам процес приватизації здійснюються на засадах старих законів: „Про господарські товариства”, „Про цінні папери та фондові біржі”, „Про приватизацію державного майна”, „Про фонд державного майна”.

    Повноваження по управлінню державними корпоративними правами передавались від Фонду Державного майна до агентства по управлінню корпоративними правами і навпаки. Результатом такого розподілу контролюючої та управлінської влади державних органів із приватизації та управління було розуміння необхідності вирішення комплексної та взаємопов'язаної проблеми приватизації та управління одним органом Фондом Державного майна.

   За даними Державної комісії з цінних паперів і фондовому ринку в Україні на сьогодні діють 37840 суб'єктів підприємницької діяльності з акціонерною формою власності. З них -13820 - акціонерні товариства закритого типу, решта - відкритого.

   З метою прискорення економічних реформ, розвитку корпоративного сектора економіки, залучення та раціонального розміщення інвестицій, вдосконалення обігу цінних паперів та захисту прав інвесторів на фондовому ринку Президентом України видано Указ „Про основні напрямки розвитку фондового ринку в Україні в 2000р.”

  Створювати правове поле для визначення прав про відповідальність різних сторін і регулюючи їх взаємовідносини, корпоративне управління дозволяє кожній із сторін планувати й здійснювати свою стратегію, а через оцінювати поведінку інших сторін. Знання корпоративного законодавства корисно тому, що воно визначає права й обов'язки сторін і тим самим забезпечує основу їх співробітництва; дозволяє зацікавленим сторонам виявити недоліки цього законодавства і вдосконалити його.

    Основні проблеми корпоративного управління в Україні:

1. Недостатнє  урегулювання законодавством процедур  як між різними групами акціонерів, так і взаємодія між акціонерами  та іншими учасниками корпоративних  відносин.

2. Відсутність достатніх правових засад для ефективного управління пакетами акцій, а саме державними корпоративними правами.

 

 

 

 

 

3. Недостатня  захищеність акціонерів і практична  відсутність реальних можливостей  оперативного впливу з боку  акціонерів на керівництво акціонерного  товариства.

4. Можливість  порушення окремими учасниками корпоративного управління прав акціонерів.

5. Недостатня  регламентованість законодавством  змісту й процедур зміни внутрішніх  документів товариства.

6.Неможливість  акціонерів, які зосталися в меншості, відстоювати свою позицію і  наполягати на компромісному рішенні.

7. Можливість  для керівництва товариства встановлювати  пріоритетність придбання акцій  допоміжної емісії на свій  розсуд, незважаючи на вимоги  законодавства.

8. Відсутність  у законодавстві норм відносно  відповідальності учасників корпоративного управління за порушення принципів корпоративного права.

9. Відсутність  практичного механізму розкриття  інформації про діяльність товариства, що приводить до порушення  керівництвом товариства цієї  норми.

  Жорсткий стандарт корпоративного управління може допомагати знизити рівень пропозиції незаконних платежів. Він застосовується компаніями в роботі правління, формуванні правил поведінки в межах компанії, розробці стратегії бізнесу та взагалі керуванні корпорацією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

   Корпорація - це форма організації підприємницької діяльності, передбачаючи дольову власність, юридичний статус і зосередження функцій управління в руках верхнього ешелону професійних управляючих, працюючих по найму.

   На корпоративне управління покладається відповідальність щодо організації та удосконалення системи оцінки, уникнення й мінімізації можливих для корпорації ризиків. На підприємстві має бути запроваджена система процедур, які дають змогу, по-перше, оцінити можливість виникнення втрат прибутку, майна, грошей тощо у зв'язку із випадковими змінами умов економічної діяльності або іншими несприятливими обставинами: по-друге, уникнути або мінімізувати ці ризики.

Вивчаючи матеріал про корпоративне управління у постсоціалістичних країнах, хотілося б додати, що воно (корпоративне управління) повинно охоплювати значно ширше коло питань, ніж у країнах із розвинутою ринковою економікою. Належне корпоративне управління передбачає існування сильного дієвого органу корпоративного управління в особі радів акціонерів. На неї покладається відповідальність за контроль і прийняття рішень із багатьох питань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури:

1.Фінанси зарубіжних  країн: Навчальний посібник /В.М.Суторміна,  В.М.Федосов, Н.С.Фязанова за ред.  В.Федосова. - К.: Либідь,1993 - 154с., 52с.

2.Булеев И.П.  Корпорации: теория и отечественная  практика. // Менеджер.- 2002.-№3.-с.129-133.

3.Зименков Р.  Зарубежная деятельность американських  транснациональных корпорацій: страте-гия,  направления, формы. // Российский  экономический журнал.-2001.-№11/12.-с.36-48.

4.Камілова Е.Р.  Розвиток акціонерних товариств  в Україні. // Економіка АПК.-2003.-№3.-с.62-64.

5. Колтик Т.  Корпорації як економічна категорія  // Науковий записник Тернопільського  держав-ного педагогічного університету  ім.В.Гнатюка. Серія:економіка.-2001.-№7.-с.28-31.

6. Лимонова Л.О.  Роль зворотніх зв'язків у системі  корпоративного управління // Фінанси  України.-2002.-№11.-с.126-130.

7. Мелкумов Я. Основа  построения корпораций // Журнал  для акционеров.-2000.-№12.-с.33-35.

8. Мовсесян А.Г. Американские транснациональные корпорации в мировой экономике // США-Канада: экономика, политика, культура.-2000.-№12.-с.103-111.

9. Рєзанова Н.С. Корпоративне  управління на порозі ХХІ століття // Фінанси України.-2002.-№1.-с.13-19.

10. Сірош М.В. Національна модель корпоративного управління // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію-2003-№6-с32-36

11. Федулова Л.І. Особливості  формування корпоративних відносин  в Україні // Экономические инновации:  сборник научных работ.-№10.-2001.-с.98-104.