Монополия. Синдикат

Зміст

 

1. Суть монополій.Синдикат

1.1.  Причини виникнення монополій.

2. Історія виникнення синдикату в Україні і світі

3. Види монополій

1.   Адміністративна, природна, економічна
2.   Картель, синдикат, трест, концерн
3.   Прості, дискримінуючи, монопсонії, двосторонні
4.   Міжнародні монополії
4. Антимонопольне законодавство
1.   Причини антимонопольного регулювання
2.   Історія виникнення антимонопольного законодавства
3.    Сучасне антимонопольне законодавство
5. Монопольне ціноутворення та максимізація прибутку монополії

5.1.  Попит на продукцію монополіста

            5.2.  Монопольне ціноутворення

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Що таке монополія.Синдикат.

Монополія - ​​(від моно ... і грец. Poleo - продаю), виключне право у сфері держави, організації, фірми.

Монополії - великі господарські об'єднання (картелі, синдикати, трести, концерни і так далі), що знаходяться в приватній власності (індивідуальної, групової чи акціонерної) і здійснюють контроль над галузями, ринками та економікою на основі високого рівня концентрації виробництва і капіталу з метою встановлення монопольних цін і вилучення монопольних прибутків. Панування в економіці служить основою того впливу, який монополії надають на всі сфери життя країни.

Якщо звернути увагу на монополістичні утворення в промисловому виробництві, то це окремі значні підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства, що роблять значну кількість продукції певного виду, завдяки чому займають домінуюче становище на ринку; отримують можливість впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних для себе цін; отримують більш високі (монопольні) прибутки.

Отже, головною ознакою монопольного утворення (монополії) є заняття  монопольного положення. Остання визначається як домінуюче положення підприємця, що дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.  
Монопольне положення є бажаним для кожного підприємця або підприємства, тому що воно дозволяє уникнути цілий ряд проблем і ризиків, пов'язаних з конкуренцією: зайняти привілейовану позицію на ринку, концентруючи в своїх руках визначену господарську владу; впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови. Можна вважати, що монополісти нав'язують своїм контрагентам, а іноді і товариству свої особисті інтереси.

При аналізі монополії важливо  враховувати неоднозначність самого терміна «монополія». Перш за все, не можна виводити суть цього явища  з етимології слова «моно» - один, «поліо» - продаю. У реальній дійсності  практично неможливо знайти ситуацію, коли на ринку діяла тільки єдина фірма - виробник товарів не мають субстітов. Отже, у використанні терміну монополія, а тим паче «чиста» монополія завжди присутня певна частка умовності.

У даній роботі буде розглянута історія  виникнення і розвитку монополій в Україні, де найбільш поширеним видом об'єднання підприємств був синдикат.

Синдикат - це об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають засоби на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт, а виходить, зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збутовою конторою. 

1.1 Причини виникнення синдикату

Об’єктивною основою монополізму є домінуюче положення фірми на ринку, що дозволяє їй проявляти вирішальний вплив на конкуренцію, підвищувати ціни і знижувати обсяг виробництва, ускладнювати доступ на ринок іншим фірмам. Продавець має моноп-ольну владу, якщо він може підвищувати ціни на свою продукцію шляхом обмеження випуску цієї продукції. Підтримці монопольної влади сприяють вхідні бар’єри, які бло-кують входження у монополізовану галузь завдяки чинникам, що створюють несприят-ливі умови для фірм-новачків порівняно з фірмою яка вже працює в галузі. Серед основ-них типів бар’єрів можна виділити такі:

1. Виняткові права отримані від влади. Так органи влади зазвичай надають право монополії на надання транспортних послуг, послуг зв’язку, а також комунальні послуги. В багатьох випадках влада сама ж і керує монополіями.
2. Патенти і авторські права, які забезпечують винахідникам нових продуктів або творів мистецтва виключні права,   щоб продавати або надавати ліцензії, які б дозволяли користуватись цими винаходами. Але патенти і авторські права можуть забезпечувати монопольні позиції тільки на обмежену кількість років. Після закінчення строку дії патенту монопольні права на винахід зникають.

Коли яка-небудь фірма випускає товар не придбавши патенту її можуть примусити припинити продаж за рішенням суду. Так, наприклад, в 1985р. федеральний суд постановив, що “Кодак корпорейшн” порушила сім патентів, виданих фірмі “Поларойд корпорейшин”, виготовляючи з 1976р. фотоапарати миттєвої зйомки. Коли була видана постанова суду, компанія “Кодак”, на долю якої приходилось 25% річних продажів фотоапаратів миттєвої зйомки, змушена була припинити виробництво цих фотоапаратів.

3. Монопольне володіння всім обсягом пропозиції окремого ресурсу. ”De Beers” має монопольну владу на ринку алмазів завдяки її контролю над продажем 85% необроблених алмазів, придатних для виготовлеання коштовностей.
4. Економія на масштабі виникає тоді, коли одна фірма виробляє продукцію з меншими витратами, чим це було б можливо, якщо б ринок обслуговувався двома чи більшою кількість фірм.

   5)   Недобросовісна конкуренція. Деякі фірми-монополісти застосовують методи боротьбу з конкурентами, які не тільки не відповідають кодексу честі підприємця, а й у більшості випадків заборонені законом. Це може бути тиск на постачальників сировини, профспілки, банки, переманювання провідного персоналу, цінова війна з метою банкрутства конкурента тощо. Однак виявити порушника закону та застосувати до нього відповідне покарання досить складно. 

На основі вище сказаного можна  зробити такі висновки про причини виникнення моно-

полій:    

1) через процес концентрації  виробництва, коли підприємства  замість введення між собою  всеможливої конкурентної боротьби  укладають між собою угоди,  тобто обєднують  капітал.

2) на основі централізації виробництва  і капіталу.

Централізація виробництва - це збільшення масштабів виробництва продукції в результаті обєднань кількох підприємств в одне із загальним управлінням. 

Централізація капіталу - це збільшення розмірів капіталу внасоідок обєднання раніше самостійних капіталів.

3) внаслідок дій держави, спеціальних або навмисних її кроків.

4) поява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватна власність перетворюється на гальма розвитку продуктивних сил. Вона виникає в результаті злиття, обєднання декількох капіталістів.

 

1. Історія виникнення синдикату в Україні і світі.

 

Процеси монополізації в економіці  України наприкінці XIX - початку XX століття породили нові типи підприємницьких об'єднань і новий характер їх взаємовідносин з державою, і зокрема з органами державного управління.

У науковій юридичній літературі того часу виникло поняття «підприємницький союз», що охоплювало такі види об'єднань, як картелі, синдикати і трести, які  різнилися між собою ступенем інтеграції. Слід відразу зазначити, що в Україні були більш поширені перші два види об'єднань підприємців (чи підприємницьких спілок) - картелі і синдикати. Найбільш поширеним явищем стали в той час саме синдикати. Виниклі з корпоративних представницьких організацій підприємців-товаровиробників, що діяли в тих чи інших галузях, ці об'єднання негайно набували суто комерційний характер. Характерним явищем для них було те, що, будучи формально добровільними об'єднаннями відповідних підприємців, вони були схожі з тими корпоративними об'єднаннями, які були їх попередниками. Це схожість полягала в тому, що в картелі, трестах, синдикатах, як і в біржових комітетах, різних з'їздах і суспільствах промисловців, домінували лідери галузей, найбільш великі підприємці-товаровиробники, які значною мірою визначали умови організації і діяльності переважної більшості таких монополістичних корпорацій (підприємницьких спілок).

Що ж стосується взаємовідносин органів державної влади з  підприємницькими союзами, в тому числі  владно-організуючою діяльності органів  державного управління, то характер їх суттєво змінився. Була втрачена ініціює роль держави в їх створенні. Ініціатива створення таких об'єднань, чи спілок, виходила від самих підприємців, їх корпоративних громадських об'єднань - з'їздів, товариств і т. п.

Правотворча, нормативно-регулююча діяльність російської держави в даній сфері суттєво відставала від практики організації та діяльності підприємницьких спілок у України. Фундація підприємницьких союзів здійснювався переважно поза дозвільної або реєстраційної діяльності органів державного управління.

По суті, стосовно до такого явища, як підприємницькі союзи, у зазначений період можна говорити про заборонною, переважно, або стимулюючої діяльності держави, в тому числі уряду, міністерств, судових органів, щодо цих підприємницьких спілок або монополістичних корпорацій.

Разом з тим не можна стверджувати, що органи державного управління, і  передусім вищі органи, такі як уряд, втратили владно-організуючі важелі впливу на процеси організації та діяльності підприємницьких спілок, які все більше займали панівні позиції в ключових галузях російської економіки. Можна спробувати дати тут стислий порівняльний аналіз правових, організаційних, економічних основ організації та діяльності картелів, синдикатів і трестів. Слід зазначити, що наприкінці XIX - початку XX століття ці види підприємницьких спілок в України практично нічим не відрізнялися від відповідних об'єднань у США і Європі, звідки вони, власне, до України і прийшли. Основна суттєва відмінність полягає в тому, що в дореволюційній України основний формою об'єднання стали синдикати, тоді як картелі були явищем відносно рідкісним, а такі об'єднання, як трести, в російській промисловості практично були відсутні.

Для всіх видів підприємницьких  спілок загальним в економічному сенсі було, перш за все, та обставина, що і картелі, і синдикати, і трести були угодами підприємців, спрямованими на врегулювання умов виробництва і (або) збуту вироблених товарів, на усунення або ослаблення вільної конкуренції між окремими підприємствами в тій чи іншій галузі. Правовою основою створення картелів, синдикатів, трестів був підприємницький договір, або договір підприємницького союзу. 
Питання про те, яка юридична природа цього договору і на яких правових засадах повинно здійснюватися регулювання цього договору, представляв чималий інтерес для російських юристів кінця XIX століття, тим більше що законодавство України того часу таких понять, як підприємницький договір і підприємницький союз, не знало. У суто цивілістичні конструкції це поняття не вкладалося. Більш того, в цей час вважалося, що дати однакове визначення підприємницького договору навряд чи можливо взагалі. Занадто широким і невизначеним був коло відносин, що охоплюють цими договорами.

У найзагальнішому плані можна  сказати, що договір підприємницького союзу представляв собою багатостороннє, що укладається на принципі добровільності угоду підприємців, які контролювали в своїй сукупності велику або навіть більшу частину ринку тієї чи іншої продукції. Угоди могли носити за формою та змістом найрізноманітніший характер. Відсутність будь-якої законодавчої регламентації їх надавало широкий простір для нормотворчості такого роду. Угоди могли бути письмовими або усними, закритими або відкритими, тобто опублікованими у пресі. Якщо така угода мала більш-менш постійний характер і самостійність власників підприємств у рамках постійного угоди обмежувалася, але не нищилася повністю, мова могла йти про договір синдикаті

Синдикати придбали в України кінця  XIX - початку XX століття найбільшого поширення в порівнянні з іншими видами об'єднань господарюючих суб'єктів. Термін «синдикат» багатозначний. Під синдикатами взагалі малися на увазі різного роду спілки, що створюють між їх учасниками спільність матеріальних інтересів та не належать до числа звичайних цивільних і промислових товариств. Найбільшого поширення спілки, іменовані синдикатами, одержали у Франції, де існували, зокрема, як синдикати підприємців, так і синдикати робітників.

В інших країнах термін «синдикат» став застосовуватися, головним чином, для позначення лише одного з видів підприємницьких спілок, а саме таких, які ставлять своєю головною метою досягнення більш-менш вигідного (по своїй висоті або стійкості) для їх учасників рівня підприємницької прибутку шляхом спільного регулювання (нормування) збуту своїх продуктів, закупівлі необхідних для виробництва предметів і самого виробництва. У цьому сенсі синдикати стали терміном інтернаціональним. Вітчизняне законодавство того часу, як і законодавство європейських держав і США, не давало визначення синдикатів.

Відмінність синдикатів від інших  видів підприємницьких об'єднань можна простежити на прикладі цілей  їх створення та основних напрямків  їх діяльності. Картелі і трести були об'єднаннями підприємств (підприємців), як товаровиробників перш за все. Внутрішньокорпоративна діяльність у цих об'єднаннях здійснювалася в напрямку регулювання обсягів виробництва і збуту, зниження витрат виробництва. Метою було запобігання надвиробництва прибутковості об'єднуються підприємств.

Підприємницькі синдикати були об'єднаннями підприємств (підприємців), що діють в одній і тій же галузі, вже як продавців тієї чи іншої продукції. Такого роду синдикати були, в більшості випадків, спілками найбільших підприємств-конкурентів. Для досягнення основної мети - високого і стійкого рівня підприємницької прибутку - вони користувалися, як головним засобом, договірним регулюванням цін. Синдикати більше, ніж картелі і трести, прагнули до повної монополізації відповідних галузей промисловості та ринків збуту.