Міжнародне регулювання діяльності ТНК

      Держава, з якої походить ТНК,намагається  контролювати експорт важливих технологій через ТНК, які пов’язані з нею. Вчиняючи таким чином, держава часто ухвалює рішення, які мають поза територіальну дію, що спричиняє міжнародні юридичні проблеми. Наприклад, держава походження може мати претензії до ТНК, що стосуються  створення робочих місць за межами її території, натомість сама держава бореться проти безробіття серед своїх громадян.Держаиа може звинувачувати ТНК у порушенні платіжного балансу або у передачі за кордон технологій, що становлять національний інтерес. 

      З іншого боку, держава може бути схильною до творення норм у галузі контролю над валютним курсом, але вона повинна тоді враховувати зобов’язання, взяті нею у галузі перед Організацією економічного співробітництва та розвитку, Міжнародним валютним фондом (або перед регіональними економічними організаціями, до яких вона належить).             

     У податковій сфері держава походження може намагатися сама оподатковувати ТНК, включаючи також її закордонну діяльність. У такому разі їй доведеться вести переговори і укладати конвенції про неподвійне  оподаткування  з державами, де розміщуються підприємства ТНК.                           

      При діяльності ТНК на  території держави, яка її приймає  ТНК є причиною створення  специфічних норм , маються на увазі важливі проблеми ціни трансферів, цін, що застосовуються всередині   ТНК  або між її філіями за надані  послуги та куплене майно між головним  підприємством  та філією або поміж філіями та які штучно занижуються, щоб зменшити податкові виплати компанії. Державам важко боротися в індивідуальному порядку проти цієї практики, яка відбувається у міжнародному масштабі. Покласти цьому край можуть договори, але вони рідко укладаються, оскільки одна з цих держав сама має прибуток з такої практики.[15]                                                                                                                 

            Принцип підкорення ТНК національному праву зафіксований в Хартії економічних прав і обов’зків держави: кожна держава має право “регулювати і контролювати діяльність ТНК в межах дії своєї національної юрисдикції і приймати міри  для того, щоб така діяльність не протирічила її законам , нормам  і постамовам і відповідала її економічній і соціальній політиці. ТНК не повинні втручатися у внутрішні справи приймаючої держави “(ст.2).

            В зв’язку з регламентацією діяльності ТНК у рамках Європейського економічного співтовариства у 1977 році був розроблений керівний кодекс для регламентації окремих питань: діяльність ТНК , яка походить із співтовариства і має інтереси в Південній Африці. Набагато важливішими є “Директивні ринципи для транснаціональних компаній”, проголошені Радою Організації економічного співробітництва та розвитку у 1976 році, переглянуті  у 1984 році; навіть при тому, що ці принципи позбавлені зобов’язувального юридичного значення, вони впливають на діяльність ТНК. Вони досить точно сформульовані і стосуються, зокрема, публікації інформації ТНК, правил конкуренції, яких вони повинні дотримуватись, їхньої податкової практики, їхньої політики стосовно робочих місць та професійних відносин, їхньої практики в галузі науки та технології. Процедури контролю за застосуванням цих принципів, що набули чинності всередині Організації економічного співтовариства та розвитку, виявилися корисними, зокрема в галузі соціального права.                                                               

          У листопаді 1977 року Міжнародна організація праці прийняла Декларацію про принципи щодо мультинаціоналізаційних підприємств та соціальної політики. Процедура контролю з боку МОП дозволила надати цій Декларції певної ефективності. У рамках ООН у 1978 році була розроблена конвенція про попередження та усунення незаконних платежів, але вона була ратифікована лише невеликою кількістю держав. Проект кодексу законів стосовно транснаціональних компаній, підготовлений під егідою економічної та соціальної Ради (а точніше, в рамках центрів у справах компаній, які їй належать), був набагато амбітніший. Йдеться про ініціативу країн, які розвиваються, що у 1975 році вважали за необхідне і можливе підпорядкувати діяльність ТНК режиму міждержавної регламентації. Переговори, які не були офіційно перерваними, не дали жодних результатів; вони мали повчальні наслідки, які дозволили краще пізнати феномен ТНК в усій його складності та краще оцінити його сьогоднішнє значення, але вони зовсім не привели до сподіваних результатів. В ході цих переговорів країни, які розвиваються, що були ініціаторами у цій справі, переконалися, що їхні інтереси (у цій сфері так само, як і в багатьох інших) мають частіше антагоністичний, ніж спільний характер.В кінцевому підсумку переговори спіткнулися не лише на питаннях суті справи (визначення ТНК, регламентація їхньої діяльності,умови їх перебування у країнах, які приймають їх на своїй території: загальні умови, національні умови тощо),але й також на двох питаннях, що мають ґрунтовне значення: питання права, яке може застосовуватись щодо ТНК, та питання правового значення кодексу (кодекс для загального керівництва чи договір вищої юридичної сили стосовно національного права, яке може застосовуватися).[15]                                                                     

         Враховуючи , що діяльність ТНК носить транскордонний характер, що вони здатні  наносити шкоду національній економіці приймаючій державі навіть не порушуючи її законів, бажане  є міжнародно-правове регулювання їх діяльності.

         Але можна константувати, що таке регулювання поки відсутнє . В міжнародних документах є лише деякі загальні положення , які носять в основному декларативний характер. Хоча спроби регулювання застосовувалися. Так в рамках ЕКОСОС  були створені Центр по ТНК і Комісія по ТНК на яку була покладена задача розробки кодексу поведінки ТНК.Пороєкт Кодекса був підготовлений[16] , але в кінцевому варіанті він не був прийнятий державами . Держави , громадяни яких контролюють більшість ТНК , рахують, що Кодекс повинен носити рекомендаційний , а не юридично обов’язковий ханактер.                 

        Разом з тим роль ТНК як в здійсненні міжнародних економічних зв’язків так і в розвитку міжнародно–економічного права продовжує зростати.Використовуючи свій вплив вони  добиваються підвищення свого статусу у міжнародних відносинах. Так, у доповіді Генерального секретаря  ЮНКТАД IX конференції (1996 р.)говориться про необхідність надання корпораціям можливості участі у роботі цієї організації.Але це не означає , що їм надається міжнародно-правовий статус.Вони можуть приймати участь  в роботі ЮНКТАД в якості приватних осіб, тобто суб’єктів національного права.

        У доповіді сказано, що корпораціям повинна бути надана можливість брати участь у багатосторонніх міжнародних форумах, поскільки вони  “перетворяють в життя рішення про виробництво і споживання, які формально приймаються урядами ”.  Далі підкреслювалося, що, не дивлячись на виключну складність проблеми, необхідно “почати інтеграцію приватного сектора та інший нових діючих осіб у щоденну діяльність ЮНКТАД”.  [17]                                                                  

ВИСНОВОК.

Хоча сам феномен ТНК порівняно молодий (масове поширення цієї форми міжнародної монополії почалося лише з кінця 50-х рр.), наслідки їхньої діяльності не дозволяють обходити стороною цю тему. Незважаючи на значні досягнення, ріст ТНК вширину практично не сповільнюється. Вони проникають в усі галузі економіки.

Існують різноманітні  і  суперечливі оцінки діяльності цих гігантських економічних корпорацій, які не приймають до уваги національні кордони. Проведений аналіз    економічних    і    політичних    наслідків інтернаціоналізації економік показує, що не можна оцінювати ТНК тільки негативно чи позитивно. У зв'язку з цим феномен ТНК має потребу в подальшому дослідженні. Глибокого вивчення також вимагають проблеми, пов'язані з ТНК. Це і проблема взаємозв'язку діяльності ТНК   із національним   інтересом, національною стратегією і волею, і проблема міжнародного права, і проблема глобальної  картини  світу,  у якій діяльність ТНК розвертається на тлі розподілу глобальних ресурсів і глобальних проблем (експлуатації, ресурсів і т.д.).

Дотепер ми не можемо дати однозначної відповіді на цілий ряд питань міжнародного розвитку. Однак, на мою думку, реалії що виникли останнім часом  дозволяють дати відповідь на деякі з них. Одне з основних питань, що стоїть перед сучасним світом у плані суб'єкт-об'єктних відносин, - це проблеми ліквідації відсталості" бідності, відчуження, забезпечення свобод, прав громадян і т.п. На нинішньому етапі при дослідженні суб'єкт-об'єктних відносин необхідно звернути серйозну увагу  на  те,  посилюється чи послабляється  проблема суперечливості, конфліктності, суперництва в сучасному світі? Чи, навпаки, складаються відносини гармонійної рівноваги, стійкості, стабільності у світі? Перед усім світом стоїть проблема керованості,  погодженості, вироблення певних норм і принципів взаємин суб'єктів на світовій арені. Або світ може бути втягнутий у безодню катастроф і потрясінь, або він  може стати втіленням порядку, стабільності. Людство стоїть перед складним вибором. Різні сили діють у різному напрямку.

У роботі звертається увага на діяльність одного з найважливіших інститутів сучасного світового політичного процесу, а саме діяльність ТНК, показується вся складність і суперечливість цього процесу, його неоднозначність і виявляються оптимістичні і песимістичні риси в рамках цього підходу. Дуже серйозними песимістичними висновками є висновки про те, що ТНК як інструмент, суб'єкт світової політики підсилює відношення конфронтації, конфліктності між основними суб'єктами і перетворює слаборозвинутістъ, відсталість  в одну із самих істотних характеристик світу. Разом з тим, нам не хочеться бути песимістами. Не можна не відзначити, що багато інститутів і суб'єктів світового політичного процесу під впливом людства істотно трансформуються і, що самі ТНК можуть служити не тільки серйозним фактором технологічного прогресу, але, можливо, що в майбутньому вони будуть більш тісно взаємозв’язані з ліквідацією розриву між ядром і периферією, слаборозвинутості і відсталості.

                                 Список використаної літератури.

1.  Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебник. –

     М.: .Юристъ, 1999

2. Авраменко ЮЛ. Современное предпринимательство в стратегии ТНК/США:

    Экономика, политика, идеология. 1992, №2.

3. Астапович А.З. Транснациональный капитал США в мировом хозяйстве.

     М., 1990.

4. Безруков А.И., Зубчснко ЛА. Европейское сообщество на пути к единому

   рынку: роль ТНК- М., 1990.

5. Бекяшева К.А. Международное публичное право.-М.: Учебник. Издательство

  «Проспект» ,1999.

6. Березной А.В. Интернационализация предпринимательского капитала

   развивающихся стран. Дис. на соискание уч. ст. д-ра экон. наук. М., 1991.

7. Богокин А.Л. Стратегическое управление и его роль в развитии корпорации

  (на примере США). Дис. на соискание уч. ст. канд. эк. наук. 1991.

8. Голубева С. Актуальные аспекты теории транснациональной кооперации

    предприятий//Росс. эк. журн. М"199б,№10.

9. Гаврилова Т.В. Международная экономика. Учеб. пособие. –

   М.: Издательство «Приор», 1999.

10. Комаров В. Мировой инвестиционный прогресс: региональные тенденции//

      Инвестиции в России. 1998. № 1.

11. Ленский Е.Ф., Цветков В.А. Транснациональные финансово-промышленные

    группы и межгосударственная экономическая интеграция: реальность и

   перспективы. – М.: АФПИ еженедельника «Экономика и жизнь», 1998. С. 29.

12. Мировая экономика: Учебник/ Под. ред. проф. А. С. Булатова. –

      М.: Юристъ, 1999.

1

[1] 

[1] 

[13] 

[2] 

[3] 

[7] 

[6] 

[8] 

[5] 

[15] 

[15] 

[16] 

[17]