Міжнародний валютний фонд та його співробітництво з Україною

    План

1. Історія та загальні риси співробітництва МВФ  і України.

    2. Позитивні і негативні наслідки співпраці.

    3. Сучасний стан та умови взаємовідносин МВФ з Україною.

1. Історія та загальні риси співробітництва  МВФ і України.

МВФ було створено у 1944 році разом зі Світовим банком та Загальною угодою про тарифи і торгівлю. Метою було припинити  хибну практику обмежень міжнародної  торгівлі, що стала однією з причин Великої депресії. Завдання, яке  при створенні поставлено перед  МВФ – надавати фінансування країнам  з тимчасовою нестачею валюти для  виконання своїх зовнішніх зобов’язань: оплати імпорту, виплати зовнішніх  боргів, повернення доходів від іноземних  інвестицій, тощо. Якщо країни бажали отримати кошти на інфраструктурні проекти, наприклад, побудову нового порту, то ці кошти мав надавати Світовий банк.

    Україна набула членства в МВФ 3 червня 1992 року (відповідно до Закону України від 03.06.92 № 2402-ХІІ "Про вступ України  до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства  по гарантіях інвестицій").

    Згідно  з зазначеною Угодою МВФ її ратифікація  передбачає прийняття державою зобов’язання виконувати вимоги її статей, а також  всі вимоги до держави - члена цієї організації.

    Квота України у фонді складає 1 млрд. 372 млн. СПЗ (Спеціальних прав запозичення). Згідно з результатами Одинадцятого перегляду квот (30.01.99р.) країн-членів МВФ квоту України збільшено  з 997,3 млн. СПЗ до 1372 млн. СПЗ (майже 1929 млн. дол. США), що дало змогу збільшити  обсяг кредитів від МВФ.

    Кредити МВФ спрямовуються на підтримку  курсу національної валюти, міжнародних  резервів держави та активних позицій  платіжного балансу згідно зі Статутом МВФ.

    Отримувачами кредитів МВФ є центральні банки країн, які зараховують їх у свої міжнародні резерви і використовують виключно для інтервенцій на валютному ринку для вказаних цілей.

    Протягом 1994 - 1998 років Україна отримала чотири кредити від МВФ (програма STF і  три програми Stand-by) на загальну суму 2 698,1 млн. дол. США.

    У вересні 1998 року Радою директорів МВФ  було затверджено програму “Механізм  розширеного фінансування” для  України загальним обсягом близько 2 млрд. 266 млн. доларів США. Позика в  рамках програми EFF надається державам, які здійснюють докорінні структурні реформи народного господарства з метою забезпечення їх фінансової і макроекономічної стабільності.

    Виконання програми зробило можливим отримання  фінансової допомоги інших міжнародних  фінансових організацій, зокрема Світового  банку та Європейського банку  реконструкції та розвитку.

    За  період дії програми Україною було здійснено шість переглядів програми, отримані кошти було спрямовано на збільшення валютних резервів з метою  підтримки платіжного балансу і  досягнення стабілізації грошово-кредитної  системи та створення умов економічного зростання країни.

    Місія МВФ у листопаді-грудні 2001р.  була готова рекомендувати наступний перегляд програми, проте з’явилася (від платників податків та іноземних інвесторів, що скаржилися фонду, а потім вже вимушено - і від Мінфіну) інформація про  накопичення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ. МВФ інтерпретував це як примус платників податків до кредитування бюджету, додав цю суму до бюджетного дефіциту і зробив висновок про невиконання бюджетних показників. Спеціальна делегація України в лютому 2002 р. не змогла дійти згоди з МВФ щодо виконання вимог фонду про негайне (протягом кварталу) погашення всієї простроченої заборгованості.

    Україна як повноправний член МВФ здійснює щорічні консультації про стан валютного  врегулювання за статтею ІV Статуту  МВФ, впровадження статистичних і фінансових стандартів та отримання технічної  допомоги.

    Реалізація  Україною програм із Міжнародним  валютним фондом є одним із важливих чинників формування інвестиційного клімату  нашої країни, зростання довіри до макрофінансової стабільності економіки, уряд налаштований і надалі співпрацювати  з Міжнародним валютним фондом.

    Після завершення співробітництва з Міжнародним  валютним фондом за Програмою EFF “Механізм розширеного кредитування” виникла необхідність у започаткуванні нових програм співпраці з МВФ на основі підходів, викладених у посланні Президента України до Верховної Ради України, які передбачають поступове перенесення центру ваги у співробітництві з МВФ у площину безкредитних відносин, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової кон’юнктури, з динамікою і напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків.

    Кабінет Міністрів України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України  з МВФ на безкредитній основі обрав програму “попереджувальний стенд-бай”.

    Заходи  програми спрямовані на подальше впровадження економічних реформ в Україні  та фокусуватимуться на проведенні зваженої бюджетної політики, удосконаленні  податкового законодавства, фінансовому  оздоровленні ПЕК та системних перетворень  в агропромисловому комплексі, реформуванні житлово-комунального господарства, покращенні інвестиційного клімату, завершення переговорів  про  вступ до СОТ.

    Починаючи з осені 2002р. почалися переговори про  нову програму з МВФ, яку вдалося  затвердити лише в березні 2004р., причому  головною проблемою переговорів  залишалася проблема відшкодування  ПДВ. За результатами переговорів з  МВФ було досягнуто порозуміння  у вирішенні ключових питань програми і визначено напрями економічної  політики на 2004 рік.

    Програма  „попереджувальний стенд-бай” розрахована  на те, щоб підтримувати енергійні  темпи економічного зростання та утримувати стабільність. Реформи у  сфері оподаткування, у тому числі  нормалізація процесу відшкодування ПДВ та відміна податкових преференцій дадуть можливість нашій країні зменшити податкове навантаження на підприємства та фізичних осіб, що повинно допомогти у забезпеченні підтримки інвестицій та економічного зростання. Буде впорядковано видатки, у тому числі і шляхом здійснення пенсійної реформи та реформи соціального захисту. Також буде зміцнено фінансовий сектор, причому особлива увага приділятиметься скороченню ризиків у банківському секторі. З метою поліпшення інвестиційного клімату та скорочення тіньового сектору економіки буде забезпечено верховенство закону, а економічна політика стане прозорою, із меншою кількістю ситуативних втручань.

    Продовження співпраці з МВФ є визначальною для збереження можливостей фінансування дефіциту бюджету за рахунок порівняно дешевих позик від міжнародних фінансових організацій, зокрема Світового банку та ЄС, які є найкращими за ціновими та терміновими складовими позичання. Світовий банк дає сигнали про бажаність програми з МВФ для реалізації своїх програм.

    Значні  обсяги видатків на обслуговування і  погашення зовнішнього державного боргу потребують пошуку джерел їх фінансування. Залучення кредитних, фінансових ресурсів, вартість яких є вищою за кредити від Світового банку, призведе до зростання відсоткових виплат і скорочення програмних видатків бюджету в середньостроковій перспективі.

    У майбутньому започаткування нових  програм співпраці з МВФ буде базуватися на основі підходів, викладених у посланні Президента України до Верховної Ради України, які підтверджують необхідність поступового перенесення центру ваги у співробітництві з МВФ у площину безкредитних стосунків, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової кон’юнктури, з динамікою  і напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків і поглиблення координації у сфері валютної політики.

    Відновлення співробітництва з Міжнародним  валютним фондом та започаткування програми „попереджувальний стенд-бай” має  виняткове значення для збереження позитивних тенденцій розвитку економіки, яка забезпечує необхідні передумови для продовження процесу структурних  реформ, та отримання позик інших  міжнародних фінансових організацій, зокрема Світового банку та Європейського  банку реконструкції та розвитку.

     2. Позитивні і негативні наслідки співпраці.

     З позитивних результатів реалізації стабілізаційних програм МВФ слід відзначити наступні.

     Україна пережила кризу. Пік кризи офіційно визнаний в минулому, економіка відновлюється з усіма наслідками. На головне питання "хто рятівник України?" є недвозначна відповідь - МВФ.

     Стратегія проведення економічної політики зосереджується на проведенні довгочасних реформ та політики, спрямованої на консолідацію державних фінансів, відновлення здорової роботи банківського сектору, та розробці більш ефективної бази для проведення монетарної політики, спрямованої на забезпечення стабільності внутрішніх цін та утримування більш гнучкого обмінного курсу.

     Але з іншого боку є багато й негативного. Жорстка монетарна антиінфляційна політика призвела не тільки до стримування дії чинників інфляції витрат, а й до гострої нестачі платіжних засобів у економіці в вигляді платіжної кризи, а звідси і до скорочення вітчизняного виробництва, що власно й відбувалося в Україні. Обмеження грошової маси і внутрішнього кредитування, а також штучне стримування внутрішнього сукупного попиту спричинило небажані соціально-економічні наслідки. Так, зниження темпів інфляції, що відбулося завдяки майже припиненню грошової емісії і низького рівня монетизації економіки, призвело до нестачі готівкових коштів, гострої платіжної кризи, зниження сукупного попиту внаслідок невиплати заборгованої заробітної плати, затримок у виплаті пенсій та інших видів соціальної допомоги. Введення грошово-кредитного обмеження стримувало інвестиційну активність у країні, яка могла б бути спрямованою на економічне зростання. Це, в свою чергу, призвело до згортання виробничих потужностей, небаченого падіння науково-технологічного потенціалу України.

     Незаперечним  фактом є й те, що після вступу України до МВФ та Світового банку, неодмінно зростав ще один показник - обсяг державного боргу: зовнішнього  і внутрішнього. Зрозуміло, що надмірна зовнішня заборгованість міжнародним фінансовим організаціям та приватним банкам суттєво обмежує державний суверенітет або, принаймні, можливості виявлення економічної незалежності країни.

     Можна сказати,що Україна програла двічі. Перший раз - отримавши удар від кризи і абсолютно нелогічних дій попереднього уряду. Другий - у момент, коли скористалася запропонованою "допомогою", і тут же втратила самостійність в управлінні своєю економікою на роки вперед.

3. Сучасний стан  та умови взаємовідносин  МВФ з Україною  

 Фонд  перервав співпрацю з урядом  в 2009 році через те, що останній  не виконав узяті на себе  зобов’язання. Один з напрямків  виправлення ситуації в економіці,  на якому наполягав МВФ було  виведення державної компанії  Нафтогаз з її постійно збиткового  становища. Для збільшення доходів  Нафтогазу серед іншого домовилися  підвищити тарифи на газ для  населення. Проте, формально –  через заперечення профспілок, а  реально – аби не втратити  голоси на виборах, рішення  про підвищення тарифів було  поховано.  

 Відновлення  співпраці з Фондом відбулося  лише влітку цього року, хоча  розмови з українського боку  про те, що країна от-от відновить  співпрацю, йшли ще з весни.  Основна проблема, як і у попереднього  уряду, що це були саме розмови,  а не дії. МВФ вже втомився  від урядів, що дають багато  обіцянок, а потім їх не виконують.  Певною мірою окрім проблем  з українською стороною на  переговорах, на МВФ тиснув  той факт, що за попередньою  угодою Україна має починати  повернення кредиту за два  роки після початку програми  – тобто восени 2010 року мають  відбутися перші виплати. Тому  Фонд частково замінює старий  борг України новим.

Умови МВФ

     МВФ вважає, що український уряд та в  цілому українська влада робить недостатньо, для того, щоб стабілізувати ситуацію із державними фінансами. МВФ занепокоєний досить швидким зростанням зовнішнього  і внутрішнього боргу, що може створити проблеми для майбутньої перспективи  розвитку України. Вони відомі вже давно і пов’язані із вирішенням серйозних проблем в українській економіці, у першу чергу, із державними фінансами. Тепер МВФ хоче побачити, що Київ не тільки збирається робити, але й вже робить для подолання цих проблем:

     Міжнародний валютний фонд вважає, що український  уряд та в цілому українська влада  робить недостатньо, для того, щоб  стабілізувати ситуацію із державними фінансами. МВФ занепокоєний досить швидким зростанням зовнішнього і внутрішнього боргу, що може створити проблеми для майбутньої перспективи розвитку України.