Інноваційна діяльність підприємства

 До груп  технічних новин і нововведень,  стосовно яких   визначаються і оцінюються економічна    та    інші    види ефективності, відносяться

створення,  виробництво  та  використання  нових  або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, будівель, споруд,   передавальних   пристроїв),   предметів   праці (сировини, матеріалів, палива,  енергії) і споживання (продукції  для   безпосереднього   задоволення   потреб населення), технологічних процесів, включаючи ті з них, що містять винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

Єдиним   узагальнюючим   показником   економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень  слугує економічний ефект, що характеризує абсолютну величину   перевищення   вартісної   оцінки   очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Залежно від кола вирішуваних завдань величина економічного ефекту може і повинна обчислюватись в одній з двох форм: народногосподарській   (загальний ефект за  умовами використання  нововведень)  і  внутрішньогосподарський (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень).

Народногосподарський економічний ефект визначається шляхом зіставлення результатів за місцем застосування технічних нововведень і усіх витрат на  розробку, виробництво і споживання; він віддзеркалює ефективність тієї або іншої групи технічних нововведень я позиції їх впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.

Внутрішньогосподарський    (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу "наука — виробництво - експлуатація    (споживання) ,    дозволяє    оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських)   організацій,   підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів.

З   огляду   на особливості   оцінки ефективності    усю сукупність     нових  організаційних рішень можна умовно розподілити на дві групи: першу  організаційні нововведення, здійснення яких вимагає певних (нерідко   істотних)   додаткових  одночасних   витрат (капітальних вкладень); другу — ті з них, що не потребують додаткових інвестицій.

Визначення   і   оцінка   економічної   ефективності організаційних нововведень, що відносяться до першої групи (наприклад,   організація   нових   спеціалізованих   або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, яка спричинює необхідність його розширення, реконструкції або технічного переозброєння) здійснюються так же, як і нових технічних рішень. Разом з цим слід враховувати одну важливу обставину — до складу поточних витрат повинні включатись додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції при їх транспортуванні і зберіганні.

Ефективність  безвитратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної  або іншої прогресивної форми  організації і оплати праці; удосконалення  окремих елементів господарського механізму — організаційних структур управління, систем планування і фінансування;  створення нових ринкових структур) визначають на основі обчислення переважно економії поточних витрат, обумовленої здійсненням таких нововведень. При цьому у кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї або іншої групи безвитратних організаційних рішень.

ЛІТЕРАТУРА:

Грузинов В.П., Грибов В.Д. “Экономика предприятия».

2.Волков О.И. «Экономика предприятия».

3.Покропивний С.Ф.”Єкономіка підприємств.”

4.Задоя А.О.”Мікроєкономіка”.