Підприємницькі інтереси та механізм їх реалізації

План.

 

1. Підприємницькі інтереси та механізм їх реалізації.

2. Сутність і організація  заробітної плати.

3. Формування ефективної  мотивації праці.

4. Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Підприємницькі  інтереси та механізм їх реалізації.

Ознайомлення зі складовими рушійних сил підприємництва дає  змогу стверджувати, що головна мета підприємця — отримання прибутку або підприємницького доходу. При більш детальному ознайомленні зі спонукальними мотивами до праці спостерігається намагання підприємця управляти рухом матеріальних цінностей, максимізувати дохід та мінімізувати витрати. Він бажає братии участь у розподілі доходу, визначати напрямки його використання. Тобто, підприємець спрямовує свої зусилля на втілення власних задумів таким чином, щоб мати певні форми вираження особистих інтересів як економічного суб'єкта господарювання.

Для реалізації підприємницького інтересу, доцільно звернутися до вихідних категорій мотивації — потреб і винагород. Адже підприємницький інтерес грунтується на потребах, які започатковують його розвиток, визначають спрямованість. Тісний зв'язок потреб з інтересами характеризує останні як прояв творчої діяльності підприємця, його намагання вдосконалити свої здібності, утвердитися в ринковому середовищі. Це означає, що причини високоефективної діяльності підприємця, як особливого соціально-психологічного типу господарника, криються у такому могутньому різновиді, як особистий інтерес. При цьому необхідно звернути увагу на таку обставину. Для підприємця його трудова діяльність не насаджується ззовні, а закладена в його індивідуальній свідомості на рівні сформованої потреби і реалізується в самостійних, творчих та новаторських функціях.

У структурі підприємницького інтересу присутня взаємодія двох

аспектів. Перший — матеріально-мотиваційний, пов'язаний із ринковою оцінкою діяльності, розмірами винагороди у формі доходу або прибутку. Другий — загальноекономічний, пов'язаний із реалізацією індивідуальних

здібностей, можливостями повноцінного втілення потреби у самостійну, ініціативну  діяльність.

Здатність підприємця проявляти свої інтереси значною мірою залежить від стану навколишнього ринкового середовища. Стан ринку визначається дією конкурентних механізмів, закону попиту та пропозиції. Крім того, слід

враховувати, що невизначеність результатів, ризикованість дій  здатні призвести до певних суперечностей між інтересами підприємця й інтересами суспільства. Наприклад, обмежений попит населення на продукцію та послуги, що запропоновані підприємцем, змушує швидко реагувати на зміни потреб споживачів. Знаходження нової ринкової прогалини (тобто тих товарів і послуг, на які виникає попит) може супроводжуватися намаганням компенсувати попередні втрати і одержувати прибуток за рахунок підвищеної ціни. Тому для узгодження підприємницьких інтересів з інтересами суспільства особливого значення набуває, по-перше, конкурентно-ринкове середовище, а по-друге — державне регулювання підприємницької діяльності. Це дозволяє зробити висновок, що для успішної реалізації підприємницького інтересу потрібні сприятливі соціально-економічні та організаційні умови. На цій основі з'являються можливості прояву здібностей до підприємницької діяльності, втілення в ній цілей і потреб, реалізації особистого інтересу.

Новаторська функція підприємця відзначається взаємодією складових

мотивації до праці, матеріальних і моральних стимулів. Новатор  відрізняється колосальним творчим та інтелектуальним потенціалом. Він здатний генерувати ідеї в будь-якій сфері підприємницької діяльності під впливом внутрішніх спонукальних мотивів до самовираження власних можливостей. Саме тому поєднання інноваційної, новаторської діяльності та підприємництва дає дуже часто значний «вибуховий» ефект. Піклування про збереження власного підприємства від банкрутства, намагання творчо розвивати бізнес зумовлюють необхідність капіталізації частини підприємницького доходу — формування резервних та страхових фондів,

фондів розвитку виробництва, проведення пошукової діяльності. Це сприяє

подальшому інноваційному  розвитку підприємництва, втіленню задумів і намірів підприємця. Отже, реалізація інтересів підприємців здійснюється через їхню господарську діяльність, спрямованість на максимальний економічний успіх.

Однак суттєво важливо, що у підприємця переважають не споживацькі мотиви, а продуктивно-творчі, тобто повернення прибутку знову у виробництво. Окрім того, прибутковість вкладених коштів в умовах конкурентно-ринкового середовища досягається через надійне забезпечення потреб споживачів.

 

2. Сутність  і організація заробітної плати.

У підприємницьких структурах, як і в інших секторах економіки, пріоритетне значення в мотиваційному механізмі належить заробітній платі. В ринковій системі господарювання за своєю сутністю заробітна плата виражає трудовий дохід, який отримує найманий працівник в обмін на свою працю відповідно до укладеного з підприємцем контракту. Отже, це основна форма розподілу доходів між власником (або власниками) підприємства та найманими працівниками.

Одночасно суть заробітної плати можна визначити як ринкову  вартість

робочої сили. Остання втілює складений суспільний рівень споживання життєвихблаг, що надходять у розпорядження працівників. Заробітна плата може відхилятися від величини вартості життєвих благ, необхідних працівникові. Це впливає відповідним чином на результати діяльності фірми, компанії або підприємства.

Низька заробітна плата  обмежує споживання, скорочення якого  веде до

спаду виробництва, підприємницької активності. І навпаки: висока заробітна

плата розширює можливості задоволення різноманітних потреб, сприяє

підвищенню попиту на нові товари та послуги.

При визначенні величини заробітної плати слід враховувати вартісну оцінку потреб працівника. Вона відбувається шляхом зведення потреб до так званого споживчого кошика — певного набору життєвих засобів. Грошова оцінка споживчого кошика життєвих засобів є базою для визначення вартості або ціни робочої сили. При остаточному визначенні її розміру враховують кваліфікацію працівника, умови його праці, співвідношення попиту на працю і пропозиції робочої сили.

Для підприємницьких утворень — фірм, підприємств — дуже важливо

зіставляти величину заробітної плати з тим обсягом роботи, який повинен бути виконаний окремим працівником. І, нарешті, розміри заробітної плати дедалі більшою мірою стають залежними від результатів праці як окремого працюючого, так і від ефективності підприємницької діяльності фірми в цілому. Адже кожне підприємство має джерелом формування заробітної плати свої грошові надходження від реалізованої продукції та наданих послуг.

Значного поширення в  останні роки набуває контрактна форма наймання працівників і оплати праці.

Контракт — це особлива форма трудового договору. В ньому визначається

термін дії угоди, права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін, умови

матеріального забезпечення й організації праці співробітників фірми.

У контракті передбачаються обсяги запропонованої роботи і вимоги до

якості і термінів виконання, умови розірвання договору. Крім того, в ньому

можуть бути визначені  зобов'язання стосовно компенсації  морального і

матеріального збитку, нанесеного працівникові у разі дострокового розірвання контракту.

Форми і системи заробітної плати є способами встановлення залежності величини заробітної плати від кількості й якості витраченої праці та її результатів.

Застосовуються дві форми  заробітної плати — погодинна  і відрядна, кожна з яких має ряд систем: погодинна - проста почасова система, почасово - преміальна; відрядна - пряма відрядна система, відрядно - преміальна, відрядно - прогресивна, акордна, непряма відрядна система також системи оплати праці бувають: індивідуальні, колективні, бригадні.

Відмінності почасової і  відрядної форми організації  заробітної плати такі:

1. Почасова — мірою  праці виступає відпрацьований  час.

2. Відрадна — мірою  праці є вироблена продукція  або виконаний обсяг робіт.

Вибір тієї чи іншої форми і системи заробітної плати залежить від

конкретних умов виробництва, специфіки підприємницької діяльності — сфери, виду, завдань, які вирішує фірма.

Важливою складовою організації  заробітної плати є преміювання. У багатьох підприємницьких структурах використовується так звана система «участі у прибутках», її суть полягає у формуванні преміального фонду за рахунок заздалегідь встановленої частини прибутку. Така система сприяє підвищенню ефективності праці, зацікавленості в кінцевих результатах підприємницької діяльності фірми в цілому.

Таким чином, мотивація підприємництва охоплює не тільки реалізацію

особистих економічних інтересів  власника справи, а й найбільш ефективні  методи впливу керівника на людей, взаємодії підприємця та інших працівників.

 

3. Формування  ефективної мотивації праці.

На кожному підприємстві, незалежно від його організаційно-правової форми, крім підприємців-власників задіяні менеджери, спеціалісти, працівники різних професій. Для досягнення успіху у підприємницькій діяльності потрібна наявність у кожного працівника особистої зацікавленості у високих результатах спільної праці. Отже, ефективна мотивація праці повинна регулювати трудові відносини. Це досягається шляхом виявлення інтересів підприємця та найманого працівника, їх співпадання.

Підприємець зацікавлений у тому, щоб всі наймані ним працівники

розкривали свій потенціал, намагались досягнути високих результатів діяльності. Водночас підприємець зацікавлений у тому, щоб працівники сприяли йому у втіленні в життя його задумів.

Практика підприємства свідчить про те, що формування ефективної

мотивації праці всіх учасників підприємницької діяльності потребує використання точної кількісної оцінки трудового внеску кожного. Крім того,

потрібні форми стимулювання, які б доводили причетність кожного працівника до загального успіху фірми.

Винагороди за виконання  працівником своїх обов'язків  включають: заробітну плату, додаткові пільги, премії та різні виплати. Гроші представляють найвпливовіший інструмент регулювання трудових відносин.

Але підприємницька діяльність має новаторський, творчий характер. Тому

сам процес виконання роботи, відчуття досягнення результату, успіху, зміст і

значущість виконаної  роботи є суттєвою внутрішньою винагородою. Створення з боку підприємця сприятливих умов для творчої, продуктивної діяльності, заохочення ініціативи та самостійності працівників суттєво підвищують ефективність мотивації праці.

Конкуренція активізує зусилля  підприємців у досягненні високих ринкових результатів. У поєднанні з економічним і соціальним партнерством підприємців з найманими працівниками, пошук шляхів взаєморозуміння та співробітництва стимулюють підприємництво, роблять його більш ефективним і соціально значущим.

Ефективна мотивація праці  всіх учасників підприємницької діяльності

— невід'ємна складова частина  управління бізнес-процесами в ринкових умовах господарювання.

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Мотивація підприємництва вбирає в себе сукупність складових процесу

спонукання всіх учасників підприємницької діяльності до досягнення поставленоїмети.

 Головною ланкою мотиваційного  механізму господарської діяльності

виступають економічні інтереси підприємця.

3 розвитком ринкової  системи господарювання виникають  такі форми

прояву підприємницького інтересу, як власницький, інноваційний, управлінський.

 Основним економічним  стимулом, що проводить у дію  підприємницький інтерес, є одержання максимального прибутку у поєднанні з можливістю розпоряджатися власністю підприємства.

 Основною формою розподілу  доходів між власником підприємства та

найманими працівниками є  заробітна плата — ринкова  вартість робочої сили.

 Основними суб'єктами  організації та регулювання заробітної  плати є

наймані працівники, підприємці, держава.

 У підприємництві застосовують почасову і відрядну форми оплати праці, їх системи, премії за досягнення певних показників.

 Фонд заробітної плати  визначається фінансовим станом  підприємства,

результатами його діяльності — обсягами продаж на ринках збуту.