Платоспроможність підприємства та шляхи її підвищення

 «Платоспроможність підприємства та шляхи її підвищення»

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………………….3

Економічна природа поняття  платоспроможність……………………………...4

Методика розрахунку показників платоспроможності…………………………6

Шляхи покращення платоспроможності  підприємства………………………...8

Список використаної літератури………………………………………………..11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На сучасному етапі економічного розвитку важливе значення відводиться системі управління фінансовою діяльністю підприємства. Це обумовлено тим, що від ефективності її організації залежить формування необхідного обсягу фінансових ресурсів, що потрібні для здійснення виробничо- господарської та фінансової діяльності підприємств. Прийняття управлінських рішень у даному напрямку потребує проведення всебічного аналізу фінансового стану підприємства. Здійснюючи організацію виробничої та фінансової діяльності, управлінська система приймає рішення щодо формування раціональної структури капіталу. При цьому використовуються як власні, так і позикові кошти. Використання позикових ресурсів передбачає залучення кредитних позик, структура яких може бути раціонально сформована лише в тому випадку, коли підприємство буде мати достатній рівень платоспроможності. Це вказує на високий рівень актуальності процесу визначення  та оцінки платоспроможності промислового підприємства.

Для досягнення позитивних результатів завданням дослідження  є розкриття теоретичної сутності показника платоспроможності, вивчення існуючих методів оцінки, на основі чого проводиться всебічний  аналіз стану

платоспроможності підприємства й визначаються шляхи її подальшого зростання.

Питання щодо визначення вище зазначеного показника досліджується провідними вченими в галузі фінансів В. В. Ковальова, Г. А. Стасюка, В. М. Гриньової, В. О. Коюди та інших. Після проведених теоретичних узагальнень літературних джерел щодо визначення економічного змісту платоспроможності, встановлено, що зазначений показник часто ототожнюється із ліквідністю.

 

 

 

 

Економічна природа поняття  платоспроможність

 

Платоспроможність визначає наявність грошових коштів упродовж більшого періоду для їх вчасного виконання. До основних ознак платоспроможності підприємства відносять: наявність грошових коштів у касі, на поточних рахунках, відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Платоспроможність вказує на те, що підприємство має здатність розрахуватися зі своїми кредиторами. Короткострокова заборгованість підприємства може бути погашена різними засобами, її забезпеченням є різні активи. Разом з тим вимушені продажі основних засобів є свідченням кризового стану підприємства. Оперативна або поточна платоспроможність визначається при проведенні внутрішнього фінансового аналізу, де порівнюються суми платіжних засобів зі строковими зобов'язаннями.

До платіжних засобів  відносять: грошові кошти та їх еквіваленти; короткострокові цінні папери, які  можна швидко реалізувати; частину  дебіторської заборгованості, щодо якої є впевненість у надходженні  у визначений час. До строкових зобов'язань належать зобов'язання, строк погашення яких настав: короткострокові кредити банків; кредиторська заборгованість бюджету; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги.[6]

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. За цими даними можна визначити коефіцієнт оперативної платоспроможності як відношення суми платіжних засобів до суми строкових зобов'язань, строк погашення яких настав.

Коефіцієнт платоспроможності  може збільшуватись, якщо підприємство скорочує свою діяльність. Саме співвідношення коштів підприємства показує, як фінансуються активи - з коштів акціонерного капіталу або за рахунок зовнішніх зобов'язань.

Високий коефіцієнт платоспроможності  еквівалентний низькому співвідношенню коштів підприємства, тобто невеликому ризику і значними потенційними можливостями для отримання позик (додаткових коштів). Низький коефіцієнт платоспроможності  означає високе співвідношення в  пропорції коштів компанії, великий  ризик і нижчі потенційні можливості для залучення додаткових коштів.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо загальні активи більші, ніж зовнішні зобов'язання. Отже, платоспроможність підприємства - це спроможність виконувати зовнішні зобов'язання. Чим більше загальні активи перевищують зовнішні зобов'язання, тим вищий рівень платоспроможності.

Платоспроможність підприємства в довгостроковому періоді характеризується співвідношенням власного і позикового капіталу, а короткостроковому періоду - ліквідністю балансу [4].

Першочерговими завданнями при аналізі платоспроможності підприємства є:

-   загальна оцінка платоспроможності та чинників, що її зумовлюють;

-   оцінка співвідношення позикового та власного капіталу;

- визначення частки власного капіталу у загальній сумі капіталу підприємства;

-  визначення суми позикового капіталу у загальній сумі капіталу підприємства[1].

Оцінка платоспроможності підприємства передбачає вивчення та аналіз причин фінансових утруднень підприємства. Вивчається, як часто виникають неплатежі, тривалість прострочених боргів. Як правило причинами неплатоспроможності бувають:

-  невиконання плану з випуску продукції;

-  недотримання режиму економії, перевитрати по собівартості;

- недотримання плану прибутків і як результат - нестача власних джерел самофінансування;

-  високий процент оподаткування;

- відвернення коштів у наднормативні запаси сировини, матеріалів, готової продукції.[5]

 

Методика розрахунку показників платоспроможності

 

Прогнозовані платіжні можливості організації за умови погашення  короткострокової дебіторської заборгованості і реалізації наявних запасів (з  урахуванням компенсації здійснених витрат) відображає коефіцієнт покриття (коефіцієнт ліквідності):

Даний коефіцієнт показує, у  якому ступені підприємства здатно погасити свої поточні зобов'язання за рахунок оборотних коштів. Нижньою межею коефіцієнта покриття можна вважати 1,0. [4]

Миттєву платоспроможність  підприємства характеризує коефіцієнт абсолютної ліквідності, що показує, яку  частина короткострокової заборгованості може покрити організація за рахунок  наявних коштів і короткострокових фінансових вкладень, швидко реалізованих у випадку потреби. Короткострокові зобов'язання включають: короткострокові кредити банків та інші короткострокові позики, короткострокову кредиторську заборгованість, включаючи заборгованість по дивідендах, резерви майбутніх витрат і платежів, інші короткострокові пасиви. Показник розраховується по формулі:

Нормальне обмеження  , розповсюджене в економічній літературі, означає, що щодня підлягають погашенню 20% короткострокових зобов'язань підприємства, іншими словами, у випадку підтримки залишку коштів на рівні звітної дати (переважно за рахунок забезпечення рівномірного надходження платежів від контрагентів) короткострокова заборгованість, що має місце на звітну дату, може бути погашена за 5 днів (1:0,2).[3]

Загальна платоспроможність  підприємства визначається як здатність  покрити всі зобов'язання підприємства (короткострокові і довгострокові) усіма її активами. Коефіцієнт загальної платоспроможності розраховується по формулі:

Природним є наступне обмеження  для коефіцієнта:

Основним фактором, що обумовлює  загальну платоспроможність, є наявність  у підприємства реального власного капіталу.

Самі по собі ці коефіцієнти  не несуть серйозного значеннєвого навантаження, однак, узяті за ряд тимчасових інтервалів, вони досить повно характеризують роботу підприємства.

Підставою для визнання структури  балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним є виконання  однієї з наступних умов:

1. коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;
2. коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду - менше 0.1.

Платоспроможність підприємства з урахуванням майбутніх надходжень від дебіторів характеризує коефіцієнт поточної ліквідності. Він показує, яку частину поточної заборгованості організація може покрити в найближчій перспективі за умови повного  погашення дебіторської заборгованості:

Нормальне обмеження означає, що кошти і майбутні надходження  від поточної діяльності повинні  покривати поточні борги. Для  підвищення рівня поточної ліквідності  необхідно сприяти росту забезпеченості запасів власними оборотними коштами, для чого варто збільшувати власні оборотні кошти й обґрунтовано знижувати  рівень запасів.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує наявність  власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості:

Він визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних  коштів (реальний власний капітал) і  фактичною вартістю основних коштів і інших позаоборотних активів (підсумок I розділу активу балансу) до фактичної вартості оборотних коштів, що знаходяться в наявності у підприємства, у виді виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, коштів, дебіторських заборгованостей і інших оборотних активів (підсумок II розділу активу балансу).

Аналіз платоспроможності  показує значну залежність підприємства від зовнішніх фінансових джерел. Коефіцієнт платоспроможності свідчить, про відсоток активів підприємства які сформовані за рахунок власних джерел.[5]

 

Шляхи покращення платоспроможності  підприємства

 

Зважаючи на загальне збільшення вартості активів та капіталу підприємства, а також на збільшення реалізації та прибутку підприємства, відбувається збільшення відносних показників, які  характеризують ефективність фінансової діяльності підприємства.

Отже, для підвищення ефективності використання фінансових коштів підприємства необхідно впровадити заходи, які  сприятимуть збільшенню прибутку, зменшенню  вартості матеріальних активів та дебіторської заборгованості, а також оптимізації  структури капіталу підприємства.

Для покращання показників ліквідності і платоспроможності підприємства запропонуємо такі заходи:

1. З метою підвищення показників ліквідності та платоспроможності підприємства пропонується ввести управління запасами підприємства з метою оптимізації запасів матеріалів, незавершеного виробництва та готової продукції. Оптимізація рівня запасів має вплинути на перерозподіл обігових коштів підприємства, в результаті чого очікується збільшення величини ліквідних грошових коштів та зменшення величини неліквідних виробничих запасів.

2. Аналіз активів підприємства дозволив виявити негативне явище збільшення дебіторської заборгованості підприємства.

3. Крім того для більш підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємству необхідно планувати свою фінансову діяльність та контролювати виконання фінансових планів.

Оптимізація   ліквідності   підприємства   реалізується   за   допомогою оперативного механізму фінансової стабілізації - системи заходів спрямованих, з одного боку, на зменшення фінансових зобов'язань, а з іншого - на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов'язання.

Фінансові зобов'язання підприємство може зменшити за рахунок:

-   зменшення суми постійних витрат (в тому числі витрат на утримання управлінського персоналу);

-       зменшення рівня умовно-змінних витрат;

-       продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями.

Збільшити суму грошових активів, що можна за рахунок:

-   рефінансування дебіторської заборгованості (шляхом факторингу, врахування та дисконтування векселів, форфейтингу, примусового стягнення);

- прискорення  оборотності  дебіторської  заборгованості  (шляхом скорочення термінів надання комерційного кредиту);

-  оптимізація запасів товарно-матеріальних цінностей (шляхом встановлення нормативів товарних запасів методом техніко- економічних розрахунків);

-   скорочення розмірів страхових, гарантійних та сезонних запасів на період перебування підприємства у фінансовій кризі.

Звідси слідує висновок, що вирішення проблеми підвищення фінансової стійкості і ліквідності підприємства, що аналізується та збільшення наявності власних коштів є реальним і можливим перш за все за рахунок подальшого збільшення обсягу реалізації продукції, розмірів прибутку та підвищення рівня прибутковості.