Поняття і види нематеріальних ресурсів підприємтсва

Вв — вартість виведених з  експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітному;

— сума амортизаційних відрахувань, нарахованих  у році, що передував звітному.

Залишкова вартість характеризує реальну  вартість основних фондів і визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був занесений  на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції. Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням, називається ліквідаційною вартістю. За цією вартістю підприємство може реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.

Залишкова вартість основних фондів визначається за такими формулами:

де Вп, Вв — відповідно первісна та відновна вартості, грн.

3. Нормування  оборотних коштів

Вихідним моментом нормування є встановлення загальної величини оборотних коштів, необхідної для  безперервного функціонування підприємства. Для цього необхідно виходити з ряду умов:

• По-перше, величина оборотних коштів має бути оптимальною. Іншими словами, з одного боку, вона має бути достатньою для закупівлі в потрібній кількості і певної якості сировини і матеріалів, палива, необхідних для забезпечення випуску продукції в асортименті, кількості і в терміни постачань відповідно до вимог ринку, а з іншої - забезпечити безперервність виробничого процесу.
• По-друге, при визначенні даної величини слід враховувати час, необхідне на відвернення засобів, оформлення замовлень, оплату рахунків, зберігання матеріальних цінностей, що забезпечують безперервність виробництва, на зберігання готової продукції, формування партій для її відправки споживачам, проведення реклами і витрати по реалізації продукції.

 
Норма оборотних коштів визначає величину запасу і поділу в днях і розробляється на ряд років. Іншими словами, вона відображає кількість днів, протягом яких оборотні кошти (гроші) «зв`язані» в матеріальних запасах, - починаючи з оплати рахунків за матеріали і передачі у виробництво і кінчаючи передачею готової продукції на склад для реалізації. 
 
Норма оборотних коштів розраховується по кожному запасу: виробничому, незавершеному виробництву і готової продукції. Найбільша частина (85-90%) оборотних коштів доводиться на створення виробничих запасів. 
 
Норми оборотних коштів відображають лише час (тривалість) відвернення засобів (грошей), їх «зв`язаність» в матеріальних запасах. Але вони нічого не говорять про величину даних засобів. Це встановлюється за допомогою нормативів, що є мінімальною сумою грошових коштів, необхідною будь-якій виробничій структурі для здійснення безперервної господарської діяльності. 
 
Норматив розраховується на основі норми запасу оборотних коштів (у днях), помноженої на одноденну витрату товарно-матеріальних цінностей по відповідних видах оборотних коштів. 
 
Якщо норма запасу оборотних коштів встановлюється на декілька років (це пов`язано з відносною незмінністю технології переробки сировини, сталими зв`язками з постачальниками сировини і матеріалів і так далі), то нормативи оборотних коштів уточнюються щорік. Це обумовлюється необхідністю обліку змін, що відбуваються, в цінах на ринку сировини і матеріалів, а також змінами в обсязі виробництва продукції, її асортименті. 
 
Таким чином, знаючи норму оборотних коштів в днях і одноденну витрату товарно-матеріальних цінностей, можна розрахувати норматив оборотних коштів в запасах і в окремих його видах. Покажемо це на умовних прикладах. 
 
1. Визначення нормативу оборотних коштів поточного запасу. 
 
Витрата сировини і матеріалів на квартал, тис. руб. - 10 900 
 
Кількість днів - 90 
 
Одноденна витрата сировини і матеріалів, тис. руб. - 146 
 
Норма запасу, дні - 26 
 
Норматив (потреба) в оборотних коштах по сировині і матеріалам склав: 146 * 26 = 3800 тис. руб. 
 
2. Потреба в оборотних коштах по незавершеному виробництву встановлюється шляхом множення одноденного випуску продукції на норму незавершеного виробництва (у днях). 
 
Випуск продукції за собівартістю на квартал, тис. руб. - 14 900 
 
Одноденний випуск продукції за собівартістю, тис. руб. - 178,68 
 
Норма незавершеного виробництва, дні - 3 
 
Потреба в оборотних коштах по незавершеному виробництву, тис. руб.: 178,68 * 3 = 536,04 
 
3. Потреба в оборотних коштах по готовій продукції визначається шляхом множення одноденного випуску продукції за собівартістю на норму оборотних коштів по готовій продукції (2 дні): 
 
178,68 * 2 = 357,36 тис. руб. 
 
4. Потреба в оборотних коштах по запасах товарів визначається множенням одноденного обігу цих товарів за купувальними цінами на норму їх запасів (у днях). 
 
Обіг товарів за купувальними цінами на квартал, тис. крб. - 2 890 
 
Одноденний зворот, тис. руб. - 32,1 
 
Норма запасу товарів, дні - 2 
 
Потреба в оборотних коштах по запасах товарів склала: 32,1 * 2 = 64,2 тис. руб. 
 
5. Потреба в грошових коштах в касі і на переклади в дорозі визначається множенням товарообігу за підкупними цінами (роздрібним) на норму запасу грошових коштів (у днях). 
 
Товарообіг в квартал, тис. крб. - 3 700 
 
Одноденний товарообіг, тис. крб. - 41,1 
 
Норма запасу грошових коштів, дні - 1 
 
Потреба в грошових коштах составила:41,1 * 1 = 41,1 тис. руб. 
 
6. Потреба в оборотних коштах по інших матеріальних цінностях визначається методом прямого рахунку або розрахунково-аналітичним методом (вартість тари 100 тис. крб.). 
 
7. Сукупний норматив оборотних коштів дорівнює сумі нормативів по всіх їх елементах і визначає загальну потребу підприємства в оборотних коштах: 
 
По = Покпз + Пнв + Пзт + Пгп + Ппр + Пк 
 
де По - загальна потреба в оборотних коштах, тис. руб.; Покпз - потреба в оборотних коштах для створення поточних запасів, тис. руб.; Пнв - потреба в засобах незавершеного виробництва, тис. руб.; Пт - потреба в засобах по запасах товарів, тис. руб.;Пгп - потреба в засобах для запасу готової продукції, тис. руб.; Ппр - потреба в засобах по быстроизнашивающимся предметах, в тарі, тис. руб.; Пк - потреба в засобах по касі, тис. крб. 
 
По = 3800 + 536,03 + 357,4 + 64,2 + 41,1 + 100 = 4898,7 тис. крб. 
 
В той же час визначення суми загальної потреби оборотних коштів ще не означає, що ця сума повинна витрачатися негайно. Тут поважно добиватися такого положення, при якому ця «зв`язаність» засобів в сировині і матеріалах, тобто їх відвернення, з одного боку, не носило б тривалий характер, а з іншої - не вимагало б великих одноразових вкладень в покупку сировини і матеріалів. Крім того, само зберігання товарно-матеріальних цінностей також зв`язане з великими витратами. Досить відзначити, що щорічна сума цих витрат, як свідчить статистика, зазвичай перевищує четверту частину вартості самих запасів. 
 
В цілому проблема створення запасів і зберігання матеріальних цінностей складна, її рішення залежить від багатьох обставин, у тому числі від прискорення оборотності оборотних коштів, вживання ресурсозберігаючих технологій, характеру замовлень (крупні партії сировини, що замовляється, і матеріалів, частота вступу замовлень). Крім того, рішення цієї задачі передбачає організацію відповідної системи управління запасами.

4. Шляхи ефективного  використання обігових коштів

Основними напрямками стратегічної роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів є:

- визначення потреби  підприємства в оборотних коштах;

- визначення наявності  власних оборотних коштів і  приведення їх обсягів до оптимального  значення;

- вживання заходів  щодо прискореного повернення підприємству сум дебіторської заборгованості;

- припинення виконання  робіт для неплатоспроможних  замовників;

- визначення оптимального  обсягу виробництва продукції  з урахуванням рівня беззбитковості  виробництва;

- скорочення управлінських та усунення непродуктивних витрат;

- впровадження прогресивних  методів управління виробництвом;

- поступове збільшення  обсягу статутного капіталу підприємства  для фінансування власних оборотних  коштів.

Отже, в межах сформульованих напрямків стратегічної роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів підприємства, конкретними шляхами підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства є:

- обґрунтоване встановлення  норм і нормативів праці;

- встановлення прямих постійних взаємозв'язків з постачальниками;

- зменшення вартості  застосовуваних у виробництві  сировини і матеріалів на основі  придбання їх за оптовими цінами  чи заміни дешевшими аналогами;

- економія на нормах  витрат сировини і матеріалів  завдяки впровадженню прогресивних технологій у виробництво;

- вторинне використання  відходів у виробництві;

- уніфікація рецептури  виробництва продукції;

- інтенсифікація виробничих  процесів (скорочення тривалості  виробничого циклу);

- перехід до безперервного  здійснення виробничих процесів;

- прискорення обробки  партій постачання матеріальних  ресурсів;

- прискорення процесів  збуту продукції при застосуванні  прогресивних маркетингових технологій.

5. Оцінка економічної  ефективності інвестицій та інвестиційних  проектів

Технологія інвестиційного проектування є зовсім новим епементом економічного аналізу. Саме в той момент, коли західний капітал перетнув кордони країн СНД, на переважній більшості підприємств не вміли оцінювати ефективність інвестицій так, як це було потрібно відповідно до канонів інвестиційного проектування.

Тому всі застосовувані  методики в здебільшого запозиченими й адаптованими до трансформаційних перетворень, які відбуваються в  нашому суспільстві. Але із застосуванням  іноземних методик виникають  певні труднощі, оскільки вітчизняним менеджерам досить складно розуміти зміст розрахованих за ними показників. Через цп варто вказати на певні проблеми, які виникають під час оцінки ефективності інвестицій.

Перша особливість полягає  в нерозумінні поняття економічної  сутності вартості капіталу як прибутковості альтернативного вкладення тих грошей, використовуваних як джерело фінансування інвестиційного проекту.

Друга особливість попягае  в нерозумінні економічного змісту показників ефективності інвестицій. Дисконтування грошових потоків з приведенням їх до певного моменту часу на початку проекту вже не є пробпемою при розрахунках, але фінансовий зміст дисконтування залишається за межами практичного розуміння

Третя особливість лежить у ппощині методичного нерозуміння  інвестиційних технологій. Вона попягае в полярності відносин до інвестиційного проекту кредитного і прямого інвестора. Кредитний інвестор зацікавлений тільки в тому, щоб повернути свої гроші й одержати відсотки за наданий позиковий капітал У той же час власник (прямий інвестор) прагне максимально заробити на проекті. Отже, в умовах вітчизняного інвестування власник має підвищений інтерес до власних грошей та їх використання, а кредитора цікавить повернення інвестованих ресурсів. Це вимагає паралельного здійснення двох оцінок:

1) економічної оцінки  інвестиційного проекту в цілому;

2) оцінки економічної  ефективності впасиого капіталу  за умов повного виконання  всіх зобов'язань перед позичальником

Для того щоб не припустити поминки в оцінці ефективності інвестицій, необхідно керуватися сформульованим принципом, сутність якого попягае в тому, що прогноз грошового потоку й оцінка вартості капіталу, прийнята як показник дисконту, повинні бути об'єднані у вигляді єдиної розрахункової схеми

Розрізняють два підходи  до оцінки ефективності інвестицій.

Перший підхід (традиційний) дає можливість оцінити ефективність усього бюджету капіталу Другий підхід (метод власного капіталу) оцінює ефективність використання власних грошей інвестора. У першому випадку оцінюють грошові  потоки для проекту і порівнюють їх із загальною сумою інвестицій, у другому випадку грошові потоки оцінюють тіпьки для власника і зіставляють їх із сумою власного капіталу, використовуваного для фінансування інвестицій. На рис. 9.3 наведені характерні відмінності розглянутих підходів.

Варто підкреслити, що визначені  розбіжності не є принциповими з  точки зору оцінки результативності інвестицій у вигляді операційного прибутку. Мова йде тільки про узгодження схеми перерахування операційного прибутку в грошовий потік, з одного боку, і розрахункової ставки дисконту - з іншого.

В практиці оцінки ефективності інвестиційних проектів, здійснюваних вітчизняними підприємствами, домінують  запозичені іноземні методики, більш-менш адаптовані до умов вітчизняного товаровиробництва.

До показників, що розраховуються без урахування вартості капіталу, відносять прибутковість продажів (CM), норму прибутку на інвестиції (SRR). строк окупності інвестицій (РВР), точку беззбитковості (ВЕР) і точку  платоспроможності проекту (СВЕР).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Пріоритетні  напрямки інноваційної діяльності  в Україні

У сучасних умовах глобалізації економічного життя розвинуті країни, де наука виконує роль головного  економіко-відтворювального фактора, забезпечують свій розвиток за рахунок  вдосконалення існуючих технологій, техніки та використання принципово нових наукових досягнень. В розвинених країнах на долю інноваційних продуктів і технологій припадає біля 70% загального приросту ВВП, в більшості країн СНД ця доля менше 20% від загального випуску при дуже обмеженій номенклатурі. Доля інноваційної продукції в структурі промислового виробництва України менше 4% проти 30-35% в технологічно розвинених країнах. Тому питання активізації інноваційної діяльності в Україні надзвичайно актуальне. 
Метою роботи є визначення проблем, що заважають досягненню високого рівня інноваційності та пріоритетних напрямків розвитку інноваційної діяльності в Україні. 
Україна має значний потенціал для розвитку інноваційної діяльності за умов проведення ефективної державної політики. Проте, незважаючи на високий інноваційний потенціал, інноваційна складова забезпечення економічного розвитку використовується слабо. Стан інноваційної діяльності в Україні більшість експертів-науковців визначають як кризовий. 
До основних причин, які перешкоджають розвитку інноваційних процесів у державі, належать такі: 
- нерозвиненість інфраструктури та механізмів розповсюдження передових технологій; 
- недостатня орієнтація наукових досліджень на потреби економіки та суспільства; 
- розрив між необхідним обсягом інвестиційних ресурсів для інноваційної реструктуризації економіки та фактичним їх обсягом; 
- великий ризик розробки та освоєння інновацій і відсутність механізмів щодо покриття та страхування цих ризиків; 
- недостатність інформації про новітні технології, пропозиції їх трансферту та кон’юнктуру інноваційного ринку. 
Внаслідок дії зазначених та інших причин, які гальмують інноваційний розвиток країни, раніше створений науково-технічний потенціал залишається без попиту, що призводить до його руйнації і стагфляції економіки. 
В умовах глобалізації процесів економічного розвитку країн підвищення конкурентоспроможності економіки через інноваційність має стратегічне значення. 
Держава має бути організатором та учасником активних інноваційних перетворень в економіці України. 
Вибір шляху інноваційного розвитку та формування державної інноваційної політики для уряду будь-якої держави починається з визначення пріоритетів як основоположних, базових елементів державної політики.

Як свідчить досвід технологічно розвинутих країн, глибоко продуманий механізм обґрунтування та визначення пріоритетів на державному рівні і надійний моніторинг їхньої реалізації стають обов’язковою умовою ефективності інноваційної політики.

Пріоритетні напрями  інноваційної діяльності в Україні — науково, економічно і соціально обгрунтовані та законодавчо визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави. Вони реалізуються у вигляді важливих міжгалузевих проектів і програм зі створення, освоєння та поширення технологій.

Головними пріоритетами державної політики України є: 
- у сфері наукового розвитку: фундаментальна наука, прикладні дослідження і технології, в яких Україна має значний науковий, технологічний, виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок; вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів з пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку; 
- у сфері технологічного розвитку: дослідження та створення умов для високопродуктивної праці й сучасного побуту людини; забезпечення медичних закладів медичною технікою, а населення – лікарськими препаратами, засобами профілактики і лікування; розроблення ресурсо-, енергозберігаючих технологій; 
- у сфері виробництва: формування наукомістких виробничих процесів, сприяння створенню та функціонуванню інноваційних структур (технопарків, інкубаторів тощо); створення конкурентоспроможних переробних виробництв. 
Але зробити це неможливо без тісної економічної і технологічної співпраці з розвинутими країнами. Міжнародний технологічний та науковий обмін, трансфер інтелектуального потенціалу — одна з ознак нашого часу. Тому стратегічною метою для України повинно бути її входження до міжнародних науково-технічних потоків, які дозволять модернізувати вітчизняне виробництво, забезпечити конкурентоспроможність основних галузей промисловості. 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Украіни

Державний  вищий навчальний заклад

«Краснодонський промислово – економічний коледж»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ  САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

 

з дисципліни «Економіка та планування виробництва»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

студента групи 1 ОКСМ-09

Цирульнікова А.Т.

 

Браки	Подвиды браков	Функции семьи (из курса  социологии)
		Репродуктивная	Экономическая	Хоз.-бытовая	Первичного соц. контроля	Духовное общение
1. По любви	1.1 «Уж замуж невтерпеж»	-	-	-	-	+
	1.2 По любви	+	+	+	+	+
2. По расчету	2.1 «Классика жанра»	-	+	-	-	-
	2.2 «Так надо»	+	+	+	+	+
3. По «залету»	3. 1 Вынужденный брак	+	+	+	-	-
4. Гражданский	4.1 «Это просто печать»	-	+	+	-	+