Право інтелектуальної власності

     1) це можливо тільки у випадках, зазначених у законі ;

     2) тільки у відношенні правомірно опублікованих творів;

     3) з обов'язковим зазначенням імені автора ;

     4) з зазначенням джерела (видання) ;

     5) із дотриманням недоторканності твору.

     Поряд з авторськими правами названий Закон докладно регулює відносини в сфері суміжних прав. Подібну назву ці права одержали тому, що особи, володіючі ними, творчо використовують створені іншими особами твори, і вони не розглядаються як автори виконуваних чи записуваних і відтворюваних творів. Об'єктом для їхніх прав слугує саме виконання або звуко- і відеозапис. Тому в порівнянні з авторськими ці права носять у визначеній мірі обмежений характер і зводяться по суті до дозволу (згоди) на відтворення (використання) і вимозі відповідної оплати.

     Відповідно до ст. 31 Закону «Про авторське право і суміжні права» виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів творів що виконуються. Виробники фонограм і організації віщання повинні дотримуватись, творчо використовати створені іншими особами твори, і вони не розглядаються як автори виконуваних чи записуваних і відтворених ними творів. Об'єктом для їх прав служить саме виконання або звуко- і відеозапис. Тому в порівнянні з авторськими ці права носять у визначеній мірі обмежений характер і зводяться по суті до дозволу (згоді) на відтворення (використання) і вимозі відповідної оплати.

     Відповідно до ст. 31 Закону «Про авторське право і суміжні права» виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів творів що виконуються. Виробники фонограм і організації віщання повинні додержуватися права авторів і виконавців. Організації віщання повинні додержуватися права авторів, виконавців і виробників фонограм.

     3.3 Суміжні права

     Це права виконавців, виробників фонограм і організацій радио- і телемовлення.

     Вони є суміжними стосовно авторських прав, тобто це права близькі, що примикають, пов'язані з авторськими. Їхня роль свого роду посередницька – між авторами і широкою аудиторією. Водночас вони є вторинними стосовно авторських прав, тому що забезпечують використання творів авторів. Суміжні права забезпечують захист творчої праці осіб, що доводять твори авторів до широкої аудиторії, від нелегального використання результатів їхньої роботи.

     Специфіка суміжних прав:

     1) вони пов'язані з використанням певних технічних пристроїв (тому вони з'явилися лише в XX сторіччі, із розвитком технічного прогресу – винаходу звуко- і відеозапису, радіо, кіно, телебачення, штучних супутників) ;

     2) об'єкти суміжних прав закріплюються на матеріальних носіях (наприклад, наявність запису виконання на магнітних плівках, касетах, видеоплівках);

     3) здійснювати виконання, можливо повторно, нескінченно, перед практично необмеженою аудиторією і без живої участі самого виконавця.

    

     4. Цивільно-правові засоби захисту авторських і суміжних прав

     До загальногромадянських засобів відносяться :

     1) визнання права;

     2) відновлення права;

     3) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

     4) відшкодування збитків;

     5) визнання угоди (договору) недійсним;

     6) стягнення особливої неустойки при невчасній оплаті.

     Особливі (додаткові) засоби захисту, передбачені спеціальним (авторським) законодавством :

     1) стягнення прибутку, отриманого порушником внаслідок порушення авторських або суміжних прав;

     2) виплата компенсації в сумі від 10 до 50 тис. мінімальних розмірів оплати праці (конкретний розмір визначається судом).

     Будь-який з цих заходів потерпілий вибирає сам, але замість відшкодування збитків.

     Терміни охорони суміжних прав встановлені ст.38 даного Закону. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років після першої фіксації виконання або постановки. Особисті права виконавців охороняються безстроково.

     Права виробників фонограм охороняються протягом 50 років після першого опублікування фонограми, а якщо вона не була опублікована, то протягом 50 років після першої фіксації звукового запису.

     Організації ефірного віщання користуються зазначеними правами протягом 50 років після першої передачі в ефір або по кабельній мережі.

     Перераховані терміни починають стікати з 1 січня року, що слідує за роком, у якому мали місце дані юридичні факти.

      До спадкоємців виконавця і правонаступникам виробників фонограм і організацій віщання переходить право дозволяти або забороняти використання виконання, фонограми, передача в ефір і по кабельній мережі, а також право на одержання винагороди в період частини терміну, що залишилася.

      Виникнення і здійснення авторських і суміжних прав не потребує виконання яких-небудь формальностей (ст. 19, 31 Закону «Про авторське право і суміжні права»), оскільки тут охороняється насамперед форма твору, і для визнання творчого твору об'єктом авторського або суміжного права достатньо вираження його в будь-який об'єктивній формі, що дозволяє відтворювати результат творчості.

     У цьому складається їхня відмінність від інших об'єктів інтелектуальної власності, охорона яких припускає дотримання спеціального порядку визначення пріоритету, перевірку новизни і встановлення особливого режиму використання. Тому термін «промислова власність» рекомендується можливим для вживання в двох значеннях: у вузькому значенні, коли в це поняття включається право на винахід, корисну модель і промисловий зразок (патентне право), і в широкому значенні, тобто усі види інтелектуальної власності, за винятком авторських і суміжних прав, як-от всі ті, що підпадають під охорону після попереднього формального закріплення пріоритету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Висновок

     Багато значних діячів софтферної промисловості явно з'їхали з глузду на проблемах інтелектуальної власності, мета їхнього життя звелася до того, щоб змусити суспільство визнати і захистити права якого-небудь сироти, що пірати грабують серед біла дня. Яскравий приклад того – Росія, а останнім часом і Україна: народ, уряд, парламент, одностайно приймають проблеми сироти ближче до серця, ніж свої власні.

     Інтелектуальна власність – це те, що закон вважає такою. Закони повинні працювати на благо суспільства. Немає закону, немає і злочину, незалежно від того, що сирота з цього приводу думає. Вважає суспільство потрібним – захистить його, а не вважає – ну, як вийде.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

     1. Вешневский Л.М. и др. Формула приоритета : Возникновение и развитие авторского и патентного права. : Наука. 1990.

     2. Гаврилов Э.П. Авторское право. - М.,1988.

     3. Гаврилов Э.П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. - М., Юрид.лит.,1988.

     4. Емельянов В.П. Гражданское право Украины. - Киев : Изд. "Консум”. 1996. С. 136 -149.

     5. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів, ч. 1. – К.: Вентурі, 1997.– 544с.

     6. Цивільний Кодекс України

     7. Закон України " Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993р.

     8. Закон України "Про влвсність” від 07.02.1991р.

     9. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 10.12.1993р.

     10. Закон України "Про охорону прав на сорти рослин” від 24.04.1993р.

     11. Конституція України від 28.06.1996р.