Причини і наслідки інфляції

Маючи успіхи у боротьбі з інфляцією, повинні пам’ятати, що це не самоціль. Інфляція – це наслідок негативних процесів в економіці, особливо надмірної кількості грошей до їх товарного забезпечення:

Грошова маса (М х V) = товарна маса (P x Q) 

Отже, кількість грошей може бути великою або малою лише відносно кількості товарів. Ця відносність  і проявляється у зростанні цін. Тому ліквідувати інфляційні фактори  і українській економіці лише методами обмеження попиту споживчого ринку і кредитних ресурсів неможливо. Адже за умов подальшого зниження пропозиції “інфляційний розрив залишиться”. Враховуючи, що причина інфляції в Україні, є порушення фундаментальних економічних пропорцій між попитом і пропозицією, першочергового значення набувають активно-структурна політика у сфері власності, інвестицій, доходів і цін. Метою цієї політики має бути створення підстав для реального товарного забезпечення грошей, створення умов для ефективного функціонування саме національних товаро-продукуючих структур. 

Жорстка монетарна  політика сприяла ліквідації проявів  інфляції. Але, на жаль, вона не лише не ліквідувала, а й сприяла активізації  такого інфляційного чинника, як спад виробництва і посилення стагфляції – інфляційного процесу, який супроводжується падінням обсягів виробництва.  

Заходи по оздоровленню фінансової ситуації в Україні можуть дати позитивні результати лише за умов початкового, обов’язкового і  суттєвого оздоровлення фінансів базової ланки економіки – фінанси підприємств та організацій, ефективного стимулювання ділової активності та підприємництва, продукуючого процесу. 

Здійснювані заходи по стабілізації фінансової та грошової системи дають утворити передумови для проведення комплексної грошової реформи та запровадження в обіг повноцінної національної валюти України – гривні. 

Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть  змогу зупинити негативні процеси  в економіці – падіння рівня  виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету – та забезпечити передумови для подальшого економічного росту. 

Важливу роль в стабілізації економічної ситуації та приборканні  інфляційних процесів в економіках перехідного періоду відіграє держава. Серед основних стабілізуючих заходів мають бути: 

·         регулювання системи оподаткування (зниження податків і стимулювання виробництва);

·         розвиток ринку цінних паперів;

·         обмеження бартерних операцій;

·         відмова НБ від прямого кредитування бюджетного дефіциту та неперспективних підприємств (підприємств-банкуртів);

·         запровадження комерційних платіжних  інструментів (чеки, векселя)

виплата заборгованостей  по зарплатам, ін.   

 Саме від реалізації  цих та інших заходів залежить  успішний розвиток тієї чи  іншої країни та її інтеграції в світове суспільство в якості рівноправного члена. 

Країни, що рішуче пішла  шляхом ринкових перетворень, частково вже мають певні позитивні  результати, які відображаються, передусім, у стримування інфляційних процесів, зростанні обсягів виробництва, підвищенні рівня життя населення. Безперечно, що й Україна, маючи значний економічний потенціал, не лише стабілізує фінансову ситуацію в країні, але й забезпечить умови «керованості» інфляційним факторам, що надасть їй змогу зайняти належне місце серед інших економічно та соціально розвинутих країн Європи. 

Висновки. Як ми могли  побачити, інфляційні процеси в Україні  з часу отримання нею незалежності й до сьогоднішнього моменту були спричинені цілим комплексом факторів. Не поділяючи погляди деяких економістів, що наголошують на однозначності чинників, що викликали інфляцію в нашій державі (надлишкова емісія або ж ріст світових цін), ми вважаємо доцільним розглядати ці фактори в системі, оскільки їх визначення є досить умовним, а в економічних системах перехідного типу одні чинники інфляції переростають або діють паралельно з іншими( інфляція попиту та витрат), а іноді причини та наслідки цього процесу міняються місцями (кумулятивна спіраль зарплата-ціни-інфляція).  

ЛІТЕРАТУРА

1. «Економікс», Кемпбелл Р. Макконнел, Стенлі Л.Брю, К. 1993. с. 132-133.

2. «Економікс», С.Фішер,  Д. Дорнбуш, Р. Шмалензі, М. 1993. с. 187-188.

3. «Основи економічної  теорії», А.Гальчинський, П. Єщенко, К 1995 с. 192-193.

4. «Про зв’язок  інфляції та монетарної маси»,  В. Прісняков, «Фінанси України», №4 2008 с. 154-155

5. «Основні чинники  та фактори інфляції в Україні», Ковальчук Т., Коваль М., «Фінанси  України», 2008.с. 145

6. Кейнс Дж. М. Общая  теория занятости, процента и  денег. М.: Прогресс, 1978 г. с.89-90

7. С. Бриттам. Капитализм с человеческим лицом / Пер. с англ. Л. С. Горшковой под редакциейВ. М. Гальперина—СПб. : Экономическая школа, 1998.—400 с.

8. Менеджмент, ориентированный  на рынок, Ламбен Ж.2008, Питер,  с. 678-679

9. Риккардо Д. Начала  политической экономии и налогового обложения // Антология экономической классики / Под ред. И.А.Столярова. В 2-х т. Т.1. М.: Эконов, 1993. С.447.

10. М.Фрідмен. "Доходы  от независимой частной практики", 1940. с. 185.

11. Гайдуцький П.    Інфляція: зовнішні і внутрішні  виклики// Урядовий кур'єр.- 2007.- № 244.- 27 грудня.- С. 8.

12. Маркс К., Енгельс  Ф. Капітал: Т.1 // Маркс К., Енгельс  Ф. Твори: 2-е вид. – К.: Держполітвидав  УРСР, 1969. – Т.23. – Передмова до  першого видання.

13. Кораблін С.  Інфляційні орієнтири// Дзеркало тижня, № 10 (589), 18-24 березня, 2006.

14. «The competetiveness of countries in transition during their economic depression and recovery», Slovenia 1998.