Причини та наслідки банкрутства банків

Міністерство  освіти і науки України

Державний вищий  навчальний заклад

«Київський  національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана»

 

Кафедра гроши та кредит

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз наукових публікацій за темою:

«Причини та наслідки банкрутства банків»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2011

 

Перелік проаналізованих  статей:

1. «Банкрутство комерційних банків України: причини виникнення та шляхи запобігання», А.О. Сорокіна.

Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі, проблеми теорії та практики, 2010, №1(9). Стор. 109-116.

2. «Удосконалення механізму ранньої діагностики банкрутства комерційних банків», Р.А. Павлов, І.В. Зленко.

Українська академія банківської справи НБУ,  2010.

3. «Ризики у сучасній банківській діяльності та шляхи їх зниження»,

У.І. Путько.

Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.9.

4.  «Окремі проблемні аспекти правового регулювання неспроможності банків в Україні», Лобач А.М.

Вісник Хмельницького  національного університету 2010, № 6.

5. «Вплив глобалізацій них процесів на форми та методи реструктуризації банків в Україні», О. Д. Вовчак.

Науковий вісник Національного університету ДПС  України (економіка, право), 1(48), 2010.

 

 

Стаття №1

Назва: «Банкрутство комерційних банків України: причини виникнення та шляхи запобігання»

Автор: А.О. Сорокіна

Джерело: Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі, проблеми теорії та практики, 2010, №1(9). Стор. 109-116

Опрацювавши дану статтю, можна зазначити, що автор присвятив її аналізу особливостей процесу банкрутства банківської установи України та пошуку  напрямків поліпшення стану банків.

Головними причинами  банкрутства комерційних банків автор вважає неякісні активи, недосконалість планування, політики та управління, зловживання  інсайдерів, несприятливі економічні умови, відсутність правильного аудиту і контролю, шахрайство, підтасовка звітних даних, незабезпечені витрати.

Результати  досліджень автора свідчать про те, що характерною рисою сучасної банківської  кризи є істотне погіршення банківських  балансів, зростання части проблемних кредитів і проблемних активів у цілому. Це говорить нам про те, що на сьогодні важливе практичне значення має розробка підходів до вдосконалення організації управління проблемними активами на основі системи організаційно-правових і адміністративних заходів.

Для ефективної роботи банківських установ, автор  пропонує  постійно слідкувати та намагатися прогнозувати стан ринку банківських послуг, планувати банківську діяльність та оперативно управляти фінансовими ресурсами банку.  Також, щоб поліпшити стан банківських установ, автор пропонує вирішити декілька задач, а саме: поліпшення управлінського контролю, адаптування кредитної політики до ринкових вимог, досягнення надійної структури кредитного портфеля, розробка заходів для підвищення ефективності роботи відділень, створення умов для ефективного управління активами і пасивами, надання клієнтам комплексу високоякісних банківських послуг, планування ефективної маркетингової програми і її здійснення.

Я повністю згодна з автором, що на сьогоднішній день банківська система України має багато проблем, які потрібно негайно вирішувати, тому що вони зачіпають перед усім питання, які пов’язані з подальшим розвитком банківської системи України. 

 

Стаття №2

Назва: «Удосконалення механізму ранньої діагностики банкрутства комерційних банків»

Автор: Р.А. Павлов, І.В. Зленко

Джерело: Українська академія банківської справи НБУ,  2010

Проаналізувавши статтю, перш за все, необхідно зазначити, що в даній роботі звертається досить велика увага на удосконалення механізму ранньої діагностики банкрутства банків України. Автор розглядає це удосконалення за рахунок визначення узагальнюючого показника схильності конкретного банку до банкрутства на основі побудови кластерної моделі вітчизняної банківської системи за алгоритмом Кохонена з довгостроковим горизонтом прогнозування.

У результаті досліджень, які провів автор, з’ясувалося, що використання карт Кохонена має значні переваги перед традиційними підходами та характеризується комплексним підходом до визначення рівня кризових зрушень у банках. Автор запевняє всіх, що використання даного підходу дозволить удосконалити методичну складову організаційно-економічного механізму антикризового регулювання банківської системи.

Головною метою ранньої діагностики банкрутства є попередження

кризових явищ, яке покликане у комплексі  вирішити такі задачі:

• спостереження за діяльністю банків у контексті кризових явищ;
• превентивне виявлення проблем у діяльності банків;
• формування коригуючих заходів регулюючих органів;
• оцінка результатів заходів, вжитих регулюючими органами.

Як видно  з цих функцій, рання діагностика  банкрутства повинна бути

ефективною координуючою системою забезпечення взаємозв’язку  між

формуванням інформаційної  бази, аналізом, плануванням розвитку

банківської системи і  банківським регулюванням та наглядом.

Автор статті звертає увагу, що складовою механізму ранньої діагностики банкрутства комерційних банків є узагальнюючий показник схильності конкретного банку до банкрутства, розрахований на основі

побудови кластерної моделі вітчизняної банківської системи за алгоритмом

Кохонена з горизонтом прогнозування 5 років. Щоб оцінити ступінь загроз банкрутств, треба звернути увагу на оптимальні порогові та граничні

значення даного показника.

Наприкінці статті, автор  робить підсумок, що запропонований підхід дозволяє отримувати кількісну оцінку рівня потенційного банкрутства конкретного банку з одночасним визначенням його місця у банківській системі.

 

 

Стаття №3

Назва: «Ризики у сучасній банківській діяльності та шляхи їх зниження»

Автор: У.І. Путько

Джерело: Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.9

Провівши детальний  аналіз даної статті, необхідно сказати, що ризики у сучасній банківській діяльності значно впливають на банкрутства банків.

Метою даної роботи автор визначає виявлення основних чинників і систематизацію ризиків, які притаманні сучасній діяльності банківських установ та обґрунтування шляхів зниження негативних наслідків їхньої дії.

Автор статті вважає, що ризики банківської діяльності можуть бути зумовлені як неправильно обраною стратегією чи незадовільним рівнем керівництва, так і не ефективністю внутрішньобанківського контролю за здійсненням операцій, недостатнім рівнем підготовки банківських фахівців.

Згідно із статистичними  даними, приведеними в статті, за останні

чотири роки зменшилась загальна кількість банків, що діють в Україні, а кількість банків-банкрутів зросла. В даній роботі автор наводить класифікацію ризиків, які впливають на стан банківської системи, отже і на банкрутство банків.

Автор робить висновок, що банківські труднощі можна подолати тільки за умови системного підходу до управління банком у цілому та застосування методів зниження потенційних ризиків. Формуючи систему заходів нейтралізації банківських ризиків, автор наголошує на тому, що треба враховувати можливості й загрози функціонування банків на фінансовому ринку, сильні та слабкі позиції, а також особливості завдань управління банківською діяльністю.

Отже, якщо правильно  обрати напрямок управління ризиками, це дасть змогу спрямувати управлінську діяльність на забезпечення фінансової стійкості банку як на поточний період, так і на перспективу, а отже, сприятиме підвищенню його конкурентоспроможності на ринку та зменшить можливість банку стати банкрутом.

 

Стаття  №4

Назва: «Окремі проблемні аспекти правового регулювання неспроможності банків в Україні»

Автор: Лобач А.М.

Джерело: Вісник Хмельницького національного університету 2010, № 6.

Опрацювавши дану статтю, можна зазначити, що вона присвячена аналізу проблемних аспектів правового регулювання неспроможності банків в Україні. Автор статті звертає увагу на причини кризи банку,а саме на: неповернення наданих ними позик, знецінення інвестицій, втрати по термінових угодах та за іншими активними операціями. Як наслідок втрата активів супроводжується кризовими процесами і на боці пасивів. Автор попереджає, що все це в сукупності може мати наслідком банкрутство банку. Проблемою є те, що банкрутства банків можуть мати великі негативні наслідки для економіки. Це зумовлено тим, що кредитні ресурси банків, як учасників грошових відносин, формуються переважно вкладами і депозитами його вкладників та залишками на поточних рахунках його клієнтів, тобто коштами кредиторів. Отже банкрутство банку може спричинити численні банкрутства його кредиторів.

Однак, не дивлячись на негативне значення банкрутства для кожного окремого учасника господарських відносин, все ж таки автор вважає, що за допомогою механізму банкрутства ринок звільняється від неспроможних до господарювання суб'єктів або дозволяє фінансово оздоровити потенційно життєздатних господарюючих суб'єктів. Отже, можна зробити висновок, що банкрутства банків мають не тільки негативні наслідки.

Далі автор  аналізує правове регулювання неспроможності банків України.

Наприкінці  статті, автор робить висновок, що в Україні на даний час не забезпечено належного рівня правового регулювання всього того спектру

відносин, що виникають  у разі фінансової кризи банку, відсутня чітка процедура банкрутства банку, що не виключає можливості порушення

прав самого банку, прав його кредиторів, і, зрозуміло, що цей механізм потребує суттєвого удосконалення.

 

 

Стаття №5

Назва: «Вплив глобалізацій них процесів на форми та методи реструктуризації банків в Україні»

Автор: О. Д. Вовчак

Джерело: Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), 1(48), 2010.

Провівши детальний  аналіз даної статті, можна зробити висновок, що метою роботи є є дослідження теоретичних аспектів, форм і методів реструктуризації та фінансового оздоровлення банків, а також особливостей їх використання в сучасній банківській практиці для запобігання банкрутства окремих банків і зміцнення фінансової стійкості банківської системи.

Опрацювавши дану статтю, можна зазначити, що відкритість економіки України та зростання залежності українського ринку банківських послуг від ресурсів європейського ринку капіталів зумовлюють уразливість банківської системи від зовнішнього середовища, що у поєднанні з незбалансованою діяльністю банків, веде до посилення кризових явищ та банкрутства банків. Поки що в Україні є незначний, хоча й вагомий, досвід подолання наслідків фінансових криз у банківській системі.

Автор статті говорить, що на сьогоднішній день банківська система  України характеризується низьким  рівнем капіталізації та ліквідності, слабко пов’язана з реальним сектором економіки, є дуже чутливою до коливань на фінасово-кредитному ринку та має низький рівень банківського менеджменту, що в свою чергу веде до банкрутства банків. Крім того, українська банківська система вимагає постійного збільшення залучених коштів, що є джерелом виникнення ризиків банкрутства.

Щоб не допустити  банкрутства жодного з банків, Національний банк та Кабінет Міністрів України намагаються рестриктуризувати банківську систему та реорганізувати окреми банки згідно з Законом України „Про банки і банківську діяльність”. Автор даної работи звертає увагу на першочергови цілі реструктуризації банківської системи України, а саме на:

1) посилення  здатності банківської системи  запобігати банкрутству окремих  її установ; 

2) збільшення капіталу банківської системи насамперед за рахунок покращання якості активів великих банків, формування надійної ресурсної бази, що дозволить створити фінансову основу для виконання банками своїх основних функцій;

3) реструктуризація  окремих неплатоспроможних банків з групи „малих” і „середніх”, ліквідація яких може спричинити серйозні соціальні й економічні наслідки;

4) проведення  комплексу заходів для посилення  довіри до банків з боку  приватних вкладників, кредиторів, клієнтів, у тому числі іноземних партнерів;

5) підвищення  рівня банківського управлінського  персоналу, покращання банківських  технологій.

Автор зазначає, що кінцевою метою реструктуризації банківської системи повинно стати відновлення діяльності усіх зареєстрованих банківських установ на комерційних принципах і створення умов для їх активної роботи з реальним сектором економіки, адже банкрутства банку обходиться суспільству дуже дорого і лягає на плечі платників податків, тобто на нас. Найбільш поширеною формою реорганізації і реструктуризації банків, як свідчить зарубіжний досвід, є процес злиття та поглинання комерційних банків. 
Залежно від мети автор статті виділяє три основні напрями оздоровлення банків:

– рекапіталізація (націоналізація);

– впровадження нової системи менеджменту;

– залучення  нових вкладників через відновлення  довіри до банків.

Завершальними умовами реабілітації банківського бізнесу повинні бути такими:

– відмова від  виплати дивідендів акціонерам;

– припинення сплати податків за наявності збитків;

– заморожування виплат на вклади (депозити);

– звільнення від  „поганих” активів.

Ще однією особливістю  реабілітація банку є те, що вона неможлива при збереженні колишнього керівництва. Тому неодмінною умовою успішного виходу з кризи є заміна колишнього керівництва банку на нове. Поява нового керівництва банку призведе до зміни його власників. Так, можуть бути вирішені два завдання: змінастратегії і політики банку, спрямованих на вихід із кризи, і рекапіталізація банку у зв’язку з приходом нових власників.