Проблеми регулювання процесів ресурсозбереження в Україні

   Україна є індустріальною країною, тому що переважаючими галузями промисловості, що набули найвищого рівня розвитку є машинобудівна, металообробна, залізорудна та будматеріалів.

   У зв’язку з цим  в нашій  країні майже вичерпані розвідані копалини нафти й газу, і зміна ситуації з енергоносіями даного виду стала важливим фактором дестабілізації економіки держави. Процес вичерпання доступних природних ресурсів, ускладнення умов їх видобутку, зниження цінних речовин у корисних копалинах призводить до зростання витрат та істотного природного обмеження ефективності суспільного виробництва.

   Важливим пріоритетом є підвищення ефективності енергозбереження у зв'язку з тим, що Україна належить до енергодефіцитних країн і за рахунок власних джерел задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50%. 

   Таким чином, використання альтернативних джерел енергії, посилення державного контролю за видобуванням та використанням ресурсів, зміни у експортній політиці та пріоритети розвитку країни в напрямі побудови інноваційно-інвестиційної моделі мають забезпечити вирішення питання ресурсозбереження в Україні.

   Сучасні проблеми в країні здебільшого пов’язані із системною кризою в світі, що призводить до загострення несталості в суспільстві, зниження макроекономічних показників, непередбачуваності ситуації в зовнішньому та внутрішньому середовищах. Тому на перший план виходить розвиток внутрішнього ринку природно-ресурсного потенціалу України, який до сьогодні залишається недосконалим, характеризується низьким рівнем контролю за трансфером і використанням ресурсів, є хаотичним та неструктурованим. Основною проблемою на внутрішньому ринку є експорт ресурсної сировини, що прямо впливає на стрімке зростання цін на товари та послуги, на поглиблення стратифікації серед населення, а не створення ресурсозберігаючих технологій та їх ефективне використання.

   Актуальними залишаються питання ресурсозбереження, оскільки перспективність використання природно-ресурсного потенціалу залежить не стільки від наявності ресурсів, скільки від ефективності використання ресурсозберігаючих технологій.  

   Перепоною в регулюванні процесів ресурсозбереження в Україні є той факт, що зруйновано колишні міжсоюзні зв’язки, але притримуються старих принципів використання природно-ресурсного потенціалу і розміщення продуктивних сил. Потрібно знаходити нові рішення постійно виникаючих наукових і прикладних проблем.

   Ще одною проблемою є послаблений державний контроль за підприємствами видобувної промисловості (в незалежній Україні підприємства видобувної промисловості і загальній кількості 4 880 є переважно у приватній власності, що послабило державний контроль за видобуванням та використанням ресурсів).

   Ресурсозбереження як фактор підвищення ефективності виробництва повинен функціонувати  в рамках справедливого законодавства, закони повинні чітко формулювати співвідносини між природними ресурсами і фізичними та юридичними особами.

   Особи задіяні в виробництві з використанням ресурсів запаси яких, на межі або скоро будуть на межі, повинні стимулюватись з боку держави за новітні пропозиції, щодо економії ресурсів, за рахунок нових технологій, заміни одних ресурсів другими в нормах балансу реального співвідношення одних ресурсів до других. Треба наголосити що, такі міжнародні іноземні  фонди як Європейський Банк Реконструкції та Розвитку, зацікавлені в проектах наших підприємців, спрямованих на підвищення виробництва завдяки новим технологіям, які також відповідають міжнародним екологічним стандартам, і під перспективні бізнес – проекти на тендерній основі пропонують довгострокові кредити під невисокі відсотки.

   Україна має можливість використання сонячної, вітрової, геотермальної енергії, енергії біомас і енергії світового океану (припливи, відпливи, постійні плини).

   Проте реальної фінансової і державної підтримки даної сфери в нашій країні поки немає. Стримуючими факторами тут виступають більш низькі, ніж в Европі, ціни на тепло й електроенергію і менш тверді екологічні вимоги до виробників. Крім того, для низки технологій (наприклад, виробництво біогазу зі стічних вод, відходів тваринництва, утилізація метану з полігонів, твердих побутових відходів) головний ефект забезпечується екологічними факторами, а не виробництвом паливно-енергетичних ресурсів. Деякі технології ( у першу чергу використання енергії вітру) можуть лише доповнювати традиційну енергетику, оскільки вимагають резервних потужностей для забезпечення безперебійності електоропостачань.  

   Безперечно, вирішенням проблеми має бути застосування жорсткої політики та державного контролю за енерго- та ресурсозбереженням, поступовий перехід від експорту сировини до виробництва та експорту більш дорогих товарів кінцевого споживання, більш широке використання місцевих джерел ( енергії сонця, води, вітру, термальних вод, малих рік, а також біоенергетики), пошуки та введення в господарську діяльність принципово нових екологічно чистих енергоносіїв. 

   Таким чином, пропонуються такі шляхи вирішення проблем ресурсозбереження в країні:

• Підвищення рівня державного контролю за підприємствами видобувної промисловості (в незалежній Україні підприємства видобувної промисловості і загальній кількості 4 880 є переважно у приватній власності, що послабило державний контроль за видобуванням та використанням ресурсів);

 

• Проведення інвентаризації мінерально-сировинних та інших природних ресурсів регіонів і здійснення їхньої економічної оцінки з точки зору нинішнього та перспективного використання;
• Виведення з експлуатації або забезпечення належного рівня безпеки особливо екологічно небезпечних об’єктів;
• Запровадження екологічно чистих і ресурсозберігаючих технологій;
• Забезпечення розвитку виробничих сил і внутрішнього ринку за рахунок власних джерел фінансування, акумульованих внаслідок ефективного використання природних ресурсів;
• Визначення доходу від компонентів регіональних екосистем на основі ринкових цін на природні ресурси, продукцію та послуги в регіональному розрізі;
• Експорт товарів на зовнішні ринки за світовими цінами.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Тести 

1. Україна належить  до:

а)  країн, багатих на енергоресурси;

б)  енергодефіцитних країн;

в)  немає правильної відповіді. 

2. Перспективність використання природно-ресурсного потенціалу залежить від:

а)  наявності  ресурсів;

б) ефективності використання ресурсозберігаючих технологій;

в) немає правильної відповіді. 

3. Що послабило державний контроль за видобуванням та використанням ресурсів?

а) підприємства видобувної промисловості є переважно у держаній власності;

б) підприємства видобувної промисловості є переважно у колективній власності;

в) підприємства видобувної промисловості є переважно у приватній власності. 

4. Які фактори стримують запровадження екологічно чистих і ресурсозберігаючих технологій в Україні?

а) більш низькі, ніж в Европі, ціни на тепло й електроенергію;

б) відсутність підтримки з боку держави;

в) менш жорсткі екологічні вимоги до виробників; 

5. Що буде сприяти вирішенням проблем ресурсозбереження в Україні?

а) застосування жорсткої політики та державного контролю за енерго- та ресурсозбереженням;

б) поступовий перехід від експорту сировини до виробництва;

в) більш широке використання місцевих джерел енергії;

г) всі відповіді  вірні.