Рейтинговая оценка деятельности банка

      У балансовому звіті і примітках  комерційного банку активи згруповано за цільовим використанням та ступенем ліквідності.

      Першим  джерелом на випадок вилучення депозитів і для задоволення початкових потреб клієнтів є готівка. До цієї групи активу належать – валюта, монети і банківські метали, дорожні та інші чеки, кошти на кореспондентських рахунках в Центральному банку. Банки зацікавлені тримати мінімально допустиму суму, оскільки запас готівкових коштів не приносить доходу або забезпечую невеликий відсотковий доход. Актив у вигляді готівки задовольняє потреби банку у ліквідних коштах, тобто в коштах, які необхідні для покриття непередбачених та термінових зобов’язань. 

      Аналіз  динаміки, складу і  структури активів  банку

      Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів, спрямованих  на визначення загального обсягу коштів, які знаходяться у розпорядженні  банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.

      Загальний аналіз активів банку грунтується  на застосуванні методик вертикального  та горизонтального аналізу (як і  при аналізі пасивів), які передбачають обчислення та подальшу оцінку наступних показників:

• процент співвідношення окремих показників з агрегованим показником;
• абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими (базисними);
• темпи росту або приросту показників в аналітичному періоді.

      В процесі вертикального або структурного аналізу активів визначається питома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності, рівнем доходності, а також склад та структура кожного виду активів. Результат цього аналізу використовується в процесі оцінки якості складу активів та їх оптимізації.

      Горизонтальний  або трендовий аналіз дає змогу вивчити динаміку активів в цілому і окремих їх видів у часі, визначити певні тенденції їх зміни або тренда. 

      Аналіз  якості активів

      Метою аналізу якості активів є визначення їх життєздатності і правильності відображення їх вартості у звітному банку.

      Якісний склад активів характеризується співвідношенням продуктивних і  непродуктивних активів і витрат на власні потреби. До продуктивних активів  відносяться усі операції з клієнтурою та контрагентами банку за кредитно-інвестиційною  системою. До непродуктивних відносяться капіталізовані активи, нематеріальні активи, дебіторська заборгованість, та збитки. Це вказує на те, що основним видом діяльності комерційного банку є формування та розміщення кредитно-інвестиційних ресурсів і показником активності банку слугує питома вага кредитно-інвестиційного портфеля у його активах.

      Характер  кредитно-інвестиційної політики впливає  на прибутковість та ліквідність  комерційного банку. Підвищення питомої  ваги кредитно-інвестиційних вкладень у загальних активах свідчить про те, що комерційний банк намагається підвищити прибутковість активів, нехтуючи їх ліквідністю.

      Для оцінки якості активів слід зважити  на їх ризикованість, яка залежить від  обсягу розміщення коштів в активах. З цією метою активи банку слід розраховувати, зважаючи на коефіцієнти їх ризиків, тобто можливість втрати частини їх вартості внаслідок тієї чи іншої активної операції. Активи банку в залежності віл ступеню ризику вкладення й їх можливого обесцінювання поділяються на 5 груп, для яких установлюються відповідні коефіцієнти ризику (Додаток №1).

      За  ступенем ризику вкладень та можливості втрати частини їх вартості активи комерційного банку розподіляються на 5 груп з коефіцієнтами ризику від нуля до одиниці .

      Основними показниками, які дозволяють оцінити достатність високоліквідних активів для забезпечення ліквідності комерційного банку, є коефіцієнт миттєвої ліквідності та коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів і робочих активів банку.

      Коефіцієнт  миттєвої ліквідності обчислюється як відношення суми коштів на коррахунках та в касі до коштів, залучених банком на поточні рахунки: 

      К _мл = (К _кр +К _к ) / К _пр * 100%

      де  К _мл – коефіцієнт миттєвої ліквідності, % ;

           К _кр –кошти на кореспондентських рахунках в інших банках, руб. ;

          К _к – кошти в касі банку, руб. ;

           К _пр – кошти залучені банком на поточні рахунки, руб.

      Коефіцієнт  миттєвої ліквідності показує, яку  частину залучених на поточні  рахунки коштів банк може сплатити у терміновому порядку.

      Коефіцієнт  співвідношення суми високоліквідних активів і робочих активів банку характеризує питому вагу високоліквідних активів банку в робочих активах:

      К _ВА = ВА / РА * 100%

      де  К_ВА – коефіцієнт співвідношення суми високоліквідних активів і робочих активів банку, %;

            ВА – сума високоліквідних активів, руб.;

            РА – сума робочих активів банку, руб.

      Робочі  активи включають кошти на коррахунках, в касі, вкладені в майно, розміщенні в інших банках, цінних паперах, надані кредити та інші активи, що дають  доход банку.

 

       Рейтингова система оцінки фінансового стану банків

      (система  CAMEL) 

      Підсумкова   система оцінки стану банку робиться на підставі результатів аналізу  його діяльності за рейтинговою системою CAMEL, що застосовується у США, але з урахуванням спеціфічних особливостей національної банківської системи України. Ця система враховує такі основні компоненти фінансового стану банку:

      С (capital adequacy) – адекватність капіталу: система дає оцінку розміру капіталу з точки зору його достатності для захисту інтересів вкладників і підтпримання платоспроможності

      А (asset’s quality) – якість активів: система визначає спроможність забезпечення повернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку.

      М (managment) – менеджмент, якість управління.

      E (earnings) – надходження або доходність.

      L (liquidity) – ліквідність. 

      Оцінка  деяких компонентів системи CAMEL, зокрема адекватності капіталу і доходності, визначається за даними звітності (балансу, звіту форми №2-КБ), але інші її компоненти (якість активів зокрема, а також ліквідність, менеджмент) виявляють на підставі проведення перевірок на місці для більш точної оцінки. 

      Методика  оцінки сукупного  рейтингу банку 

      За  кожним із вищенаведених компонентів  нараховується бали від „1” (сильний) до „5” (незадовільний). Бали по кожному компоненту підраховують і ділять на п’ять (кількість груп) для отримання сукупної рейтингової оцінки (див. табл. 1).

      Таблиця 1.

      Отримання сукупної рейтигової оцінки діяльності банку

 
 

      Рейтингова  оцінка дорівнює 10 : 5 = 2.

      Сукупний  рейтинг чітко вказує, чи є загальний  фінансовий стан банку сильний (від 1 до 1,4 = 1), задовільний (від 1,6 до 2,4 = 2), посередній (від 2,6 до 3,4 = 3), граничний (від 3,6 до 4,4 = 4), незадовільний (від 4,6 до 5 = 5)(див. табл. 2.). 

Таблиця 2.

Характеристика  крітеріїв сукупного рейтингу

 

Список  використанної літератури 

1. Закон України  „Про банки та банківську діяльність”
2. Інструкція „Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків” затв. Постановою Правління НБУ від 14.04.1998р. №141// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності.- 1998.- Вип. 7
3. Міжнародний стандарт бухгалтерського  обліку №16//Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку/ Пер. з англ. за ред. С.Ф.Голова.- К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, - 1998.
4. План (стандарт) бухгалтерського обліку №7 „Основні засоби”
5. Кіндрацька
6. Аналіз діяльності комерційних банків
7. Гл. 13. Підсумкова оцінка стану.
8. Садвакасов К.К. Коммерческие банки. Управленческий  анализ деятельности. Планирование и контроль. – М., 1998.
9. Стоун Д., Хитчинг К. Бухгалтерский учет и финансовый анализ. Подготовительный курс. – М., 1998.
10. Финансы, учет, банки. Сборник научных трудов/Под ред. д.э.н., проф. П.В. Егорова. – Донецк, 1998.