Роль кредиту в розвитку економіки

План

Вступ 3

1. Роль  кредиту в розвитку економіки 4

2. Розвиток  кредитних відносин  в Україні 8

Висновки 13

Використана література 15

Вступ

Безумовно, з розвитком  ринкових відносин в Україні роль кредиту у суспільстві підвищуватиметься. З виходом економіки з економічної  кризи зростатимуть доходи населення - основного суб'єкта формування кредитних  ресурсів, поліпшиться фінансовий стан господарюючих суб'єктів та конкурентоспроможність їх продукції на внутрішньому і світовому  ринку, зміцніють українські банки, зросте довіра до України з боку іноземних кредиторів та інвесторів тощо. Все це сприятиме прискоренню  розвитку України і скорішому  входженню її у європейський і  світовий простір.

Через дефіцит власного капіталу для України на сучасному етапі  має велике значення розвиток кредиту  у міжнародній сфері, зокрема  кредитні відносини з Міжнародним  валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, іншими міжнародними фінансово-кредитними інституціями. Уже зараз ряд українських  банків і суб'єктів господарювання тісно співпрацюють з багатьма банками  зарубіжних країн. Завдяки своєму геоцентричному положенню в Україні за певних умов та при відповідних зусиллях міг би сформуватись один із потужних світових фінансових центрів.

1. Роль кредиту в розвитку  економіки

Виконання кредитом певних функцій, які є проявом його сутності, дає змогу йому відігравати надзвичайно  велику роль у розвитку економіки  і суспільства в цілому. З часом  ця роль змінювалась. Ще у період первіснообщинного  ладу з появою сім'ї та майнового  розшарування суспільства кредит сприяв розпаду цього ладу і зародженню рабовласницького. Адже той, хто не зміг повернути борг за отриманою  позичкою, ставав рабом свого кредитора. Кредит розоряв рабовласника і феодала, які отримували кредит на непродуктивні  цілі - ведення війн, придбання предметів  розкоші тощо, а потім не могли  його повернути. Кредит сприяв становленню  капіталістичного ладу, допомагаючи  створювати нові виробництва, сприяючи концентрації і централізації капіталу. Значною мірою кредит сприяв зміні "обличчя" самого капіталістичного ладу, допомагаючи поліпшити життя  широким верствам населення, розбудові  суспільства соціальної справедливості.

У своїй перерозподільній функції кредит, який характеризується високою мобільністю, активно впливає  на всі процеси суспільного відтворення. Насамперед кредит відіграє значну роль в організації грошових розрахунків - готівкових і безготівкових. Він  також допомагає суб'єктам господарювання збільшувати обсяги виробництва, забезпечувати  безперебійність кругообігу основного  й оборотного капіталу та уникати  кризових явищ. Особливо значна роль кредиту  в задоволенні тимчасової потреби  в коштах, обумовленої сезонністю виробництва та реалізації продукції.

Кредит сприяє розширенню виробництва та реструктуризації економіки, спрямованої на зменшення частки підприємств військово-промислового комплексу і розвиток виробництва  товарів народного споживання, гострий  дефіцит яких постійно відчувався в  Радянському Союзі. В умовах тривалої економічної, особливо інвестиційної, кризи в Україні кредит відіграє значну роль у відновленні діяльності підприємств, які тривалий час простоювали, допомагає їм змінити асортимент продукції, що випускається, та поліпшити  її якість, зробити цю продукцію  конкурентоспроможною на внутрішньому і світовому ринках. За рахунок кредиту організовується виробництво нової продукції, багато з якої раніше не випускалось в Україні, створюються підприємства сфери послуг населенню. Особливо велику роль кредит відіграє у насиченні споживчого ринку товарами, у тому числі імпортними.

Кредит сприяє розвитку реформованого  сільського господарства України, сприяючи цим не тільки забезпеченню її населення  високоякісними продуктами харчування, а промисловості сировиною, а  й перетворенню нашої країни з  її багатющими чорноземами і сприятливим  для ведення сільського господарства кліматом у крупного експортера сільськогосподарської  продукції. При цьому значне місце  відводиться іпотечному кредиту.

Дедалі більшого значення набуває кредит у забезпеченні населення  якісним житлом, побутовою технікою, створенні можливостей для отримання  освіти та задоволення інших соціальних потреб. Але поки він тут використовується вкрай недостатньо.

Значну роль відіграє кредит в економії витрат обігу. З його допомогою  вдається скорочувати витрати на виготовлення, випуск в обіг, перевезення, облік, зберігання грошових знаків, бо значна їх частина взагалі не потрібна. З допомогою кредиту також  прискорюється обіг засобів обігу, особливо при застосуванні сучасних інформаційних технологій. Економія витрат обігу досягається й за рахунок того, що при розвинутих кредитних відносинах зменшується  потреба створювати резервні фонди  на рівні господарюючих суб'єктів  і держави.

Проте на сучасному етапі  роль кредиту в його перерозподільній функції поки що недостатня. Пояснюється  це насамперед дефіцитом позичкового  капіталу в країні. Агрегований банківський  капітал України на початок 2000 р. становив лише 4,6% від ВВП, тоді як у  країнах з перехідною економікою Центральної та Східної Європи - в середньому 40%, у країнах ОЕСР - понад 80%. Причиною цього є низькі доходи населення в умовах економічної  кризи, що негативно впливає на його платоспроможність, а ще більше - на обсяги його заощаджень, які в країнах  з розвинутою ринковою економікою є  основним джерелом кредитних ресурсів. Якщо у Республіці Польща, не найбагатшій країні, банківські депозити на душу населення на початок 2000 р. становили 1300 дол. США, то в Україні - трохи більше 50 дол. Ще однією з основних причин дефіциту позичкового капіталу є його "втеча" за кордон, а також функціонування значних коштів, у тому числі в іноземній валюті, поза банками, у "тіньовій" економіці.

Україна має значний науково-технічний  потенціал, про що свідчать її досягнення у ракето-, літако- і суднобудуванні, інших галузях промисловості. Саме тому поставлено завдання реалізувати  протягом 2000-2004 pp. програму промислово-інноваційного  розвитку української економіки. У  цьому надзвичайно важливу роль має відіграти кредит. Адже своїх  інвестиційних коштів підприємства не мають, а механізм безповоротного виділення бюджетних чи відомчих коштів на капітальні вкладення відійшов у минуле. Особливе значення в цьому  набуває венчурний (ризикований) кредит, який у багатьох країнах функціонує переважно з державною допомогою.

Позитивну роль у вирішенні  цього завдання можуть відіграти  кредитні установи небанківського типу (пенсійні, страхові, інвестиційні, профспілкові, поштові, благодійні та інші фонди), які  володіють значними коштами, їх можна  не тільки інвестувати в економіку  через ринок цінних паперів, а  й надавати безпосередньо у довгостроковий кредит, якщо зняти заборону на ведення  цими установами кредитної діяльності. Адже в багатьох країнах саме ці фінансові посередники стають основними  кредиторами, особливо з надання  довгострокового кредиту. Розвитку фінансово-кредитних установ небанківського типу сприятиме ухвалена у червні 2000 р. Програма державної підтримки  небанківського фінансового сектора  економіки в Україні на 2000-2002 р.

Через дефіцит власного капіталу для України на сучасному етапі  має велике значення розвиток кредиту  у міжнародній сфері, зокрема  кредитні відносини з Міжнародним  валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, іншими міжнародними фінансово-кредитними інституціями. Уже зараз ряд українських банків і суб'єктів господарювання тісно співпрацюють з багатьма банками зарубіжних країн. Завдяки своєму геоцентричному положенню в Україні за певних умов та при відповідних зусиллях міг би сформуватись один із потужних світових фінансових центрів.

У ринкових умовах знижується роль контрольної функції банків, які значно менше використовуються державою для контролю за фінансово-господарською  діяльністю підприємств. Проте зростає  роль кредиту в його контрольній  функції. Адже несвоєчасне повернення кредиту тягне за собою "штрафні" проценти, а його неповернення може призвести до банкрутства підприємства. Це спонукає позичальника досить обережно ставитися до залучення кредиту  у свій господарський оборот, а  якщо кредит отримано, то так господарювати, щоб своєчасно його повернути.

У антиципаційній (емісійній) функції кредит на сучасному етапі  розвитку економіки передусім повинен  відігравати антиінфляційну роль. Для  цього монетарна політика має  бути досить виваженою.

Безумовно, з розвитком  ринкових відносин в Україні роль кредиту у суспільстві підвищуватиметься. З виходом економіки з економічної  кризи зростатимуть доходи населення - основного суб'єкта формування кредитних  ресурсів, поліпшиться фінансовий стан господарюючих суб'єктів та конкурентоспроможність їх продукції на внутрішньому і світовому  ринку, зміцніють українські банки, зросте довіра до України з боку іноземних кредиторів та інвесторів тощо. Все це сприятиме прискоренню  розвитку України і скорішому  входженню її у європейський і  світовий простір.

2. Розвиток кредитних відносин  в Україні

Історія розвитку кредитних  відносин у незалежній Україні ще досить коротка. Але складалась вона на базі тих кредитних відносин, які існували в Радянському Союзі  з його адміністративно-командною  системою господарювання. Щоправда, у  галузі кредитних відносин перехід  від старої до ринкової системи господарювання здійснювався швидше, ніж в інших  сферах життя нашої країни. Це пояснюється  тим, що в основі цих відносин лежить наймобільніший ресурс - гроші. Але, на жаль, кредитні відносини в Україні  після розпаду Радянського Союзу  розвивались недостатньо, що негативно  вплинуло на розвиток і стан економіки.

З переходом до ринкових умов господарювання змінювався склад  як кредиторів, так і позичальників. Основними кредиторами стали  комерційні банки, у тому числі колишні  державні. А позичальниками дедалі більше ставали приватні та колективні підприємства, приватні підприємці та окремі громадяни. Звичайно, здійснювалось  кредитування і підприємств державної  форми власності. Значні зміни стали  відбуватись у формах і видах  кредитів, особливо в методах кредитування. Від кредитування численних окремих  об'єктів, передбачених банківськими інструкціями в радянський час, комерційні банки  перейшли до кредитування суб'єктів, турбуючись насамперед про свої доходи і повернення кредиту. Замість досить складного  порядку кредитування, який передбачав значні особливості для підприємств  окремих галузей чи підгалузей економіки, кредитування почало здійснюватись  в основному на покриття дефіциту оборотного капіталу підприємств.

Ще у 1991 р. законами України "Про підприємства в Україні" і "Про цінні папери та фондову  біржу" було легалізовано комерційний  кредит, який з 1930 р. у Радянському  Союзі був заборонений. У тому ж таки 1991 р. було визнано, що вексельний обіг в Україні має здійснюватись  відповідно до Женевської вексельної конвенції та Єдиного закону про  переказні і прості векселі. У  лютому 1993 р. Національний банк України  затвердив Порядок проведення банками  операцій з векселями, яким були встановлені  особливості застосування вказаних документів міжнародного загальновизнаного вексельного права в Україні. Як уже зазначалося, комерційний кредит може надаватись як з оформленням векселем, так і без такого оформлення. Останнє переважає, бо спочатку в Україні не повністю було прийнято вексельне законодавство та й обізнаність працівників банків і їх клієнтів з вексельним правом була недостатньою. У подальшому поширенню вексельного обігу заважала платіжна криза.

З 1995 p., після випуску облігацій  внутрішньої державної позики, значних  обсягів набув державний кредит. Причому через відсутність на той час надійних позичальників  та у зв'язку з вигідними умовами  державної позики (високий дохід  на облігації, зарахування сум, укладених  у ці облігації, у рахунок обов'язкових  мінімальних резервів комерційних  банків, звільнення доходу на облігації  від податку на прибуток тощо) комерційні банки в ці облігації вкладали значні ресурси. А це означало, що менше  коштів вони спрямовували на кредитування суб'єктів господарювання. Пізніше  через погіршення умов державної  позики та невиконання Урядом своїх  зобов'язань щодо своєчасного її погашення довіра до цих облігацій  з боку банків дещо впала.

Якщо в перші роки державної  незалежності України кредитування населення на споживчі потреби було майже повністю припинено, то уже  приблизно з 1996 р. споживчий кредит почав поступово відновлюватись і набувати розвитку. В Україні  після затвердження у вересні 1993 р. Указом Президента України Тимчасового  положення про кредитні спілки в  Україні почали створюватися кредитні спілки, які стали займатися взаємокредитуванням  громадян. Широко розгорнулось кредитування населення під заставу рухомого майна ломбардами та нерухомого - комерційними банками. Повільно, але все-таки зростав  продаж торговельними організаціями  товарів населенню з розстрочкою  платежу. Все більшого розмаху отримувало кредитування будівництва і придбання  житла населенням, у тому числі  пільгового для окремих категорій  населення, коли частину витрат брала  на себе держава або місцеві органи влади. Щоправда, темпи такого кредитування стримувались відсутністю законодавства про іпотеку. У 2000 р. уперше почали надаватись кредити талановитій молоді на період навчання у вищих закладах освіти.

Комерційні банки "нової  хвилі", більшість з яких були відомчими, у перші роки переходу до ринкової економіки, розвиваючись самі, сприяли розвитку економіки. Вони надавали кредити як малим підприємствам, котрі в основному і могли  існувати та швидко розвиватись завдяки  цим кредитам, так і великим  підприємствам. Діяльність цих банків підтримувалася як Національним банком України, так і владними структурами. Так, ще у 1992 р. кожен із цих банків на розвиток своїх операцій мав можливість отримати кредит у центральному банку  держави в розмірі свого статутного фонду. Допомогу кредитними ресурсами  надавали їм також державні та колишні  державні банки - Ощадбанк України, Укрсоцбанк, АПБ "Україна" АК, які на той  час мали значні вільні кошти, що формувались  за рахунок коштів на рахунках клієнтів та кредитів центрального банку.