Шляхи скорочення зовнішнього державного боргу та підвищення фінансової безпеки держави

Міністерство освіти і науки України Київський національний економічних університет

імені Вадима Гетьмана

Факультет міжнародної економіки та менеджменту

Реферат

з дисципліни «Міжнародні організації»

на тему:

«Шляхи скорочення зовнішнього державного боргу та підвищення фінансової безпеки держави»

Виконала: студентка  10 групи 4 курсу ф-ту МЕіМ спец.6503

Панкова Ілона

Перевірила: Мальченко А.В.

Київ 2010

План

Вступ

1.      Економічна сутність та сучасний стан зовнішнього державного боргу

2.      Механізми скорочення зовнішньої заборгованості

3.      Шляхи покращення фінансової безпеки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Кожна країна, в тому числі й Україна, з метою найефективніше використати свої фінансові ресурси, активізувати підприємницьку діяльність намагається залучити додаткові капітальні вкладення у роз­виток своєї економіки. Залучення додаткових фінансових ресурсів у формі кредитів є передумовою виникнення державного боргу.

Державний борг деформує економіку, гальмує розвиток реальних економічних процесів і в кінцевому рахунку не дозволяє ефективно розвиватися країні.

В перехідній економіці України державний борг все більше набуває характеру не лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми, яка прямо пов'язана з проблемою економічної безпеки країни.

В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги. До основних причин швидкого зростання державного боргу України за роки її незалежності можна віднести: необхідність збільшення валютних резервів для забезпечення стабільності національної грошової одиниці; значні бюджетні дефіцити; залежність від імпорту енергоносіїв; потреби технічного переозброєння більшості галузей національної економіки.

1.      Економічна сутність та сучасний стан зовнішнього державного боргу

Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

За економічною суттю зовнішній державний борг визначає економічні відносини держави як позичальника з її іноземними кредиторами щодо перерозподілу частки вартості валового внутрішнього продукту на умовах повернення, строковості та плат­ності.

Зовнішній борг складається із зобов’язань перед нерезидентами, які виникають внаслідок міжнародних позик або продажу фінансових активів за кордон. Притік зовнішніх приватних та державних фінансових ресурсів, який створює боргові зобов’язання пред нерезидентами, призводить до зростання зовнішнього боргу країни. Зовнішні позики дозволяють країні інвестувати і споживати більше, ніж виробляє її економіка. Можливість позичати зовнішні ресурси означає, що економічні агенти (фірми, уряди) країн, де існує дефіцит капіталу і ринкова процентна ставка нища.

Коли країна залучає зовнішні позики, вона повинна сплачувати проценти по боргу. Зростання боргу супроводжується зростанням процентних платежів, які необхідні для обслуговування боргу. Тому зовнішні позики мають покривати не лише різницю між внутрішніми заощадженнями й інвестициями та державними доходами і видатками, але й проценти по боргу.

Досліджуючи державний борг, не можна обійти проблему бюджетного дефіциту. Існує позитивний взаємозвязок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.

На кінець І півріччя 2010 року обсяг валового зовнішнього боргу України становив 104.5 млрд. дол. США, що на 1.2 млрд. дол. США (на 1.2%) більше, ніж на початок року.

Зміна заборгованості впродовж півріччя сформувалась під дією наступних факторів:

• за рахунок операцій борг збільшився на 4.5 млрд. дол. США;

• курсова різниця, що виникла внаслідок посилення доллара США по відношенню до інших валют, зменшила обсяг боргу на 2.7 млрд. дол. США;

• інші зміни (переоцінка, списання боргу і т.п.) сприяли зниженню боргу на 0.6 млрд. дол. США.

Основними чинниками, що зумовили таку динаміку обсягів зовнішньої заборгованості у І півріччі 2010 року, були:

• суттєве накопичення короткострокового боргу інших секторів за кредитами та кредиторською і простроченою заборгованістю (на 3.2 млрд. дол. США або на 22.1%) до 17.5 млрд. дол. США;

• залучення нових короткострокових кредитних ресурсів сектором державного управління (на 2 млрд. дол. США);

• системне скорочення довгострокових зобов’язань українських банків перед нерезидентами за кредитами та депозитами (на 2.4 млрд. дол. США або на 11.3%).

2. Механізми скорочення зовнішньої заборгованості

Боргова криза – це криза зовнішньої заборгованості яка проя вляється в неспроможності країни-боржника обслуговувати зовнішню заборгованість у повному обсязі, зокрема здійснювати виплати з обслуговування накопиченої суми боргу відповідно до початкових угод. Неплатоспроможність країн-боржників спричиняє падіння платоспроможності фінансових інститутів країн-кредиторів. Вихід з боргової кризи передбачає стабілізацію розмірів та зміну мтруктури заборгованості, відстрочку сплати боргу або перегляд інших умов його повернення.

Традиційним методом зменшення боргу є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування (процент, сума, строки сплати) переглядаються.

Найпоширенішою є реструктуризація офіційного боргу, яка відбувається в рамках «Паризького клубу». Найбіднішими країнами-боржниками з метою полегшання боргового тягара пропонується вибір одного з варіантів допомоги з боку урядів-кредиторів, які є членами «Паризького клубу». Офіційні кредитори надають такі види допомоги: часткове анулювання боргу; подальше продовження термінів дії боргових зобов’язань; зниження відсотків за обслуговування боргу.

Зараз загальноприйнятим методом скорочення зовнішнього боргу є конверсія боргу (борговий своп), яка може набирати таких форм:

Викуп боргу – надання країні-боржниці можливості викупити власні боргові зобов’язання на вторинному ринку боргів. .викуп боргів здійснюється за грошові кошти зі знижкою з їх нормальної ціни.

Капітальзація боргу, тобто обмін зовнішнього боргу на власність (акціонерний капітал) зі знижкою. Капіталізація боргу передбачає надання іноземним банкам можливості обмінювати боргові зобов’язання даної країни на акції її промислових, торговельних та ін. корпорацій. Іноземні небанківські організації отримують можливість купувати ці боргові зобов’язання на вторинному ринку цінних паперів зі знижкою для фінансування прямих інвестицій чи купівлі вітчизняних фінансових активів.

Конверсія “борг - борг”, тобто заміна існуючих боргових зобов’язань новими борговими зобов’язаннями. У даному випадку змінюються умови боргових зобов’язань: відсоток доходу за новими цінними паперами може бути нижчим, ніж за старим, при збережені номінальної вартості облігацій; номінальна вартість нових зобов’язань може бути встановлена з дисконтом до номіналу старих боргових зобов’язань; може змінитися валюта боргу і т.ін.

Капіталізація боргу і заміна існуючих боргових зобов’язань новими є інструментами оптимізації структури зовнішньої заборгованості держави. Викуп боргу країною-боржником означає останнє погашення її зобов’язань перед кредиторами. Втім, зазначені методи зменшення боргового тягара мають певні недоліки, що пов’язані насамперед зі скороченям валютних резервів країни-боржника та з інфляційним тиском конверсійних операцій.

3. Шляхи покращення фінансової безпеки

Важливою складовою фінансової політики держави є забезпечення її фінансової безпеки.

Під фінансовою безпекою потрібно розуміти такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

Стан фінансової системи значною мірою залежить від гармонійного взаємозв’язку та розвитку всіх її складових.

З метою забезпечення фінансової безпеки важливо здійснювати постійний моніторинг її індикаторів, серед який можна виділити наступні [2]:

– рівень перерозподілу ВВП через Зведений бюджет України;

– рівень монетизації ВВП;

– дефіцит державного бюджету;

– ступінь доларизації національної економіки;

– швидкість обігу готівки;

– процентна ставка за банківський кредит;

– ставка рефінансування НБУ;

– відношення суми валових міжнародних резервів НБУ до загальної суми річного імпорту;

– валютний курс;

– питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі наданих кредитів;

– питома вага податків в обсязі ВВП;

– відношення суми власних оборотних коштів підприємств до суми залучених оборотних коштів.

Для забезпечення фінансової безпеки насамперед необхідно вжити таких заходів:

– розробити Концепцію фінансової безпеки України;

– забезпечити вчасне прийняття державного бюджету;

– створити ефективну систему контролю за використанням бюджетних коштів;

– посилити платіжну дисципліну всіх суб’єктів господарської діяльності;

– прийняти Податковий кодекс України та підвищити ефективність податкової системи;

– припинити „втечу” українських капіталів за кордон;

– налагодити ефективний державний контроль за здійсненням валютних операцій.

Висновки

Нестача внутрішніх джерел ресурсів та інвестицій спонукають уряд країни до пошуку альтернативних джерел, якими виступають запозичення, що здійснюються на зовнішніх боргових ринках. Таким чином, країна має змогу використовувати додаткові можливості для покращання економічної ситуації, макроекономічних показників її розвитку, стану платіжного балансу, підвищення рівня споживання тощо. При цьому зовнішні запозичення не відокремлені від загальноекономічних процесів країни-позичальника, завдання щодо управління ними покладається на відповідні державні органи, а наслідки залучення коштів для країни безпосередньо залежать від ефективності використовуваних механізмів державного управління.

Щоб запобігти кризовій ситуації у сфері державного кредиту, не­обхідно вдосконалювати систему управління державним боргом на основі розробки стратегії управління кредитними зобов´язаннями. Головною метою стратегії державного кредиту, зокрема зовнішнього, є визначення оптимальної структури та обсягу державного боргу з ме­тою зниження вартості обслуговування боргу і мінімізації ризику, який виникає при отриманні кредитів.

Найважливішим чинником державних позик є можливість своєчасного і повного повернення боргів і виплати доходу. Це забезпечує в майбутньому і довіру до держави, і зацікавленість у наданні їй позик. Головне при цьому реальне забезпечення боргів, що в свою чергу досягається за рахунок зароблених на залучених коштах доходів.

Список використаної літератури:

1. Вахненко Т. Концептуальні засади управління зовнішнім національним боргом України// Політичний економічний журнал України. - 2007. - №1 С.14-24.

2. Нікіфоров П. О. Сутність та значення фінансової безпеки/ П. О. Нікіфоров, С. С. Кучерівська // Фінанси України. – 2006. – № 5. – С. 65–77.

3. Румянцев А.П., Румянцев Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 377 с.

4. Сухоруков А.І. «Фінансова безпека держави». К.: 2007

5. www.bank.gov.ua