Шпаргалка по "Валютные операции"

24.Банківські кредити на імпорт:акцептний кредит — імпортер погоджується оплатити тратту експортера, і його банк у встановлений термін погашає зобов’язання;акцептно-рамбурсний кредит — банк імпортера виставляє безвідкличні акредитиви на банк експортера. Після відвантаження товару експортер передає документи до банку, який акцептує переказний вексель, і виплачує експортерові вартість товару. Потрібні для цього кошти банк експортера отримує через переоблік тратти на світовому грошовому ринку. Коли настане термін оплати, останній тримач пред’являє її до оплати банкові експортера, який здійснює платіж за рахунок відшкодування, отриманого від банку імпортера;бланковий кредит — надається банками великим фірмам-експортерам, з якими вони тісно пов’язані, кредит без формального забезпечення;експортний кредит;фінансовий кредит;брокерський кредит;компенсаційні угоди — форма довгострокового кредитування, за якої в рахунок погашення кредиту здійснюються зустрічні поставки продукції, виробленої на обладнанні, під купівлю якого був наданий кредит.Кредитування експорту може здійснюватися в таких формах:банківського кредитування — надання кредитів у дорозі; відкриття кредитних ліній; надання кредитів під товари або товарні документи в країні імпортера;факторингу — придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи послуги. Експортер надає факторинговій фірмі право отримання платежів від платників за поставлені товари. Остання, у свою чергу, зобов’язується повертати йому гроші в міру їх надходження від боржників або оплатити йому всю суму відразу. За здійснення факторингових операцій експортер вносить передбачену угодою плату, яка може бути дещо вищою від процентів за кредит;форфетинг — купівля банком-форфетором в експортера векселів, акцептованих імпортером. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик несплати зобов’язань та разового збору за зобов’язання купити векселі експортера;лізинг — кредитування купівлі машин, обладнання, споруд виробничого призначення на основі укладення орендної угоди, за якої орендар сплачує орендну плату частинами та орендодавець зберігає право власності на товари до кінця терміну. Експортні кредити поділяються на: короткострокові (надаються і використовуються в межах одного року для кредитування експорту споживчих товарів та сировини; середньострокові (надаються на строк від одного до п'яти років) і використовуються для кредитування експорту машин та обладнання; довгострокові (надаються на строк понад п'ять років) і використовуються для кредитування експорту інвестиційних товарів та великих проектів.

25. Факторингова операція — комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта). Іншими словами можна сказати, що факторинг передбачає продаж права на вимогу торгових боргів за негайне отримання готівкових від факторингової компанії, яка бере за це комісійні. Суть факторингової операції полягає у тому, що яка-небудь кредитно-фінансова чи спеціалізована факторингова компанія викуповує у продавців неоплачені рахунки у комплекті з документами, які підтверджують виконання ними зобов'язань з поставки товарів. Предметами викупу є відфактуровані (подані до оплати) рахунки, а також ще не подані рахунки при відтер мінуваннях платежів. Етапи здійснення факторингової операції 
Перший етап. Підготовчий. 
Отримання заявки від клієнта.  
Оцінка економічного та фінансового стану клієнта. 
Другий етап. Оформлення факторингової угоди між банком та клієнтом. 
Обов’язки банку: стягнення боргу та функції з його обслуговування; аналіз кредитоспроможності боржників; інкасація, облікові операції та ін. 
Обов’язки клієнта: плата за факторингові послуги банку. Плата складається з: комісійних за послуги по обслуговуванню боргу в розмірі 1—2% загальної суми придбаних банком рахунків; позичкового процента, нарахованого на виданий аванс. Третій етап. Відсилка всіх рахунків-фактур, виставлених на покупця. 
Третій етап. Відсилка всіх рахунків-фактур, виставлених на покупця.Четвертий етап. Аналітичний. 
Вивчення рахунків-фактур. 
Вивчення платоспроможності позичальників (триває від 24 годин до 2—3 днів). 
П’ятий етап. Оплата рахунків. 
Клієнт, що продав дебіторську заборгованість, отримує від банку аванс (готівкою, переказом, оплатою чека та ін.) в розмірі 80—90 % суми боргу. Решту процентів — 10—20 — банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові. 
Шостий етап. Оплата вимог.

26. Форфейтингова операція — купівля експортних вимог форфейтером (банком або спеціалізованою фінансовою кампанією) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста) у разі несплати. Форфейтинг (від фр. forfait — відмова від прав) — це купівля боргу, вираженого у зворотному документі (переказний або простий вексель) у кредитора на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов’язання про відмову (форфейтинг) від свого права на звернення регресивної вимоги до кредитора у разі неможливості отримання боргу з боржника. Тобто покупець цих вимог бере на себе комерційні ризики, пов’язані з неплатоспроможністю імпортерів, без права регресу цих документів на колишнього власника. Форфейтер не має права подавати будь-які претензії до експортера у разі неплатежу імпортера. Форфейтер бере на себе фактично всі види ризику, а експортер відповідає лише за правові аспекти вимог, наприклад, за відповідність товару умовам договору. Купівля зворотного документа здійснюється звичайно зі знижкою. Механізм здійснення операцій форфейтингу передбачає, що експортер виконав свої зобов’язання за контрактом і прагне інкасувати розрахункові документи імпортера шляхом їх продажу з метою отримання готівкових коштів.Етапи проведення форфейтингової операціїПерший етап — підготовка операції.Експортер визначає:имоги форфейтера до гарантії;можливий розмір дисконту до завершення операції з імпортером.Форфейтер:розглядає заявку експортера;збирає інформацію про можливу операцію;проводить кредитний аналіз;визначає тверду ціну.Другий етап — документальне оформлення операції.Досягнення попередньої домовленості сторін про укладення форфейтингової угоди.Третій етап — підписання угоди.Експортер:готує серію переказних векселів або підписує угоду про прийняття простих векселів від покупця;отримує гарантію або аваль на свої векселі.Залежно від кредитоспроможності імпортера термін вимог, що купуються, обмежується, як правило, від 180 днів до 5 років, а в деяких випадках — до 7 років. Існують обмеження по мінімальному розміру форфейтирування. Векселі повинні бути з авалем банку країни покупця, а інші вимоги — з банківською гарантією

27. Лізинг — господарська операція, за якою суб’єкт підприємницької діяльності (лізингодавець) передає матеріальні цінності іншому суб’єкту підприємницької діяльності (лізингоодержувачу) у користування за плату для провадження підприємницької діяльності. Об’єкт лізингу — будь-яке майно, яке належить до основних засобів і не заборонено до вільного обігу на ринку: машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, будівлі, споруди, системи телекомунікацій тощо. Суб’єкти лізингу: лізингодавець — банк або суб’єкт господарювання, що є власником об’єкта лізингу і здає його в оренду; користувач — суб’єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об’єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах; Існує два способи здійснення лізингових операцій банком.Для здійснення лізингової операції банк купує за власні кошти об’єкти лізингу. Також банк може бути засновником або співзасновником спеціалізованої лізингової компанії, через яку здійснюватиме лізингові операції. Лізингова операція передбачає укладення відповідної угоди. Договір лізингу укладається у формі двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізин-гоодержувачем або багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізин-гоодержувача, постачальника (інших учасників). Строки лізингу визначаються за домовленістю сторін відповідно до виду лізингу та чинного законодавства. Відповідно передача об’єкта лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі лізингу.Об’єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця, тобто лізингове обладнання виступає заставним забезпеченням угоди.Плата за користування об’єктом лізингу вноситься лізингоодержува-чем у вигляді лізингових платежів.

28. Поточними неторговельними операціями є такі розрахунки: 
- виплата іноземної валюти готівкою та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов’язані з відрядженнями; 
- здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті; 
- виплата іноземної валюти готівкою, за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам); 
- купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами (резидентами та нерезидентами); 
- виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами; 
- перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів та інших міжнародних зустрічей; 
- оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Україні; 
- перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків; 
- платежі з відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів; 
- виплата іноземної валюти готівкою за переказами з-за кордону та переказ за межі України (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам тощо); 
- інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству України. 
Операції з іноземною валютою можуть здійснювати комерційні банки, які отримали ліцензію НБУ на право проведення операцій з валютними цінностями. Для забезпечення розрахунково-касового обслуговування своїх клієнтів в іноземній валюті банки, що уповноважені до цього, мають створити систему елементів внутрішньобанківської інфраструктури. Основними її елементами є: 
- валютне сховище для зберігання запасу готівки іноземної валюти, бланків суворої звітності, бланків платіжних документів (у тому числі дорожніх чеків), іноземної валюти, чеків та інших платіжних документів, прийнятих на інкасо, тратт, векселів, платіжних документів за комерційними кредитами, зобов’язань, акредитивів, різних бланків за іноземними операціями, зразків іноземних грошових білетів, цінних паперів в іноземній валюті, цінностей та документів, прийнятих від фізичних та юридичних осіб на зберігання, нерозібраних пакунків (інкасаторських сумок) з іноземною валютою та інших цінностей, що обліковуються на позабалансових рахунках; 
Також подаються доручення на отримання коштів на відрядження у касі уповноваженого банку. 
Документи, що надаються для виплати іноземної валюти на відрядження за кордон, залишаються в уповноваженому банку. 
Готівка на витрати для оплати добових та витрат на наймання житлового приміщення за кордоном, а також для забезпечення транспортних витрат працівника за кордоном під час відрядження видається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”. 
Виплата коштів на представницькі витрати (організацію прийомів та інших офіційних заходів за кордоном) юридичним особам-резидентам та постійним представництвам юридичних осіб-нерезидентів для від’їжджаючих працівників за кордон здійснюються уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства України за наданою заявкою. 
Видача готівкової іноземної валюти з поточного рахунку та (або) продаж дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті для виїзду за кордон здійснюються уповноваженим банком за наявності заявки офіційного представництва чи представництва юридичної особи-нерезидента, яке не здійснює підприємницької діяльності

29. Порядок здійснення операцій купівлі-продажу готівкової іноземної валюти викладено в Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженій Постановою НБУ 502 від 12 грудня 2002 р. 
Готівкові операції з іноземною валютою банки здійснюють через власні операційні каси та обмінні пункти. Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні установлюються банком щоденно згідно з наказом по банку за підписом його керівника або уповноваженої ним особи. Наказ (розпорядження) про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют за гривні має бути скріплений печаткою банку (фінансової установи). У цьому наказі (розпорядженні) в касі банку або у пунктах обміну валюти мають зазначатися: 
• дата; 
• час, з якого діють установлені курси; 
«значення курсів купівлі та продажу іноземних валют за гривні; 
«місцезнаходження і реєстраційний номер пункту обміну валюти у відповідному територіальному управлінні. 
Протягом робочого дня пункти обміну валюти здійснюють операції за рахунок коштів отриманого від банку авансу в іноземній валюті та в гривнях, а також за рахунок купленої іноземної валюти та отриманих гривень. Під час здійснення валютно-обмінних операцій використовуються бланки довідок та квитанцій, які є бланками суворого обліку. 
Операції з купівлі готівкової іноземної валюти за готівкові гривні у фізичних осіб здійснюють: 
« каси банку з оформленням прибуткових касових ордерів, видаткових касових ордерів із зазначенням у них часу здійснення операції та додатково для фізичних осіб-нерезидентів — довідок за формою № 377; 
«пункти обміну валюти з оформленням квитанцій про здійснення купівлі іноземної валюти за формою № 377-А для фізичних осіб-резидентів, а для фізичних осіб-нерезидентів — довідок за формою № 377.

30. Документи, що надаються для виплати коштів в іноземній валюті, залишаються в уповноваженому банку. 
Уповноважений банк надає морському агенту-резиденту довідку на ім’я капітана судна судновласника-нерезидента для вивезення нерезидентом іноземної валюти готівкою та (або) дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті на експлуатаційні потреби судна. 
Загальна сума іноземної валюти готівкою та (або) дорожніми чеками, яку може вивезти на підставі дозволу уповноваженого банку за межі України на експлуатаційні потреби капітана судна, що належить нерезиденту (зафрахтоване нерезидентом), не може перевищувати норм, установлених Порядком переміщення валюти через митний кордон України для юридичних осіб-резидентів. 
Невикористаний залишок іноземної валюти готівкою, що була отримана юридичною особою-резидентом або представництвом юридичної особи-нерезидента для сплати за витрати на відрядження за кордон чи на експлуатаційні витрати за кордоном, підлягає зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті в уповноваженому банку Відповідно до вимог Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України від 7 липня 1994 р. не можуть бути підставою для відмови в купівлі (обміні) незначні дефекти банкнот внаслідок природного зношення: забруднення, надрив та потертість, а також невеликі плями і надписи, які не змінюють основних ознак платоспроможності. Грошові білети, що не підлягають купівлі (обміну) у зв’язку з пошкодженнями за згодою власника можуть бути прийняті на інкасо уповноваженим банком. Встановлення різних курсів купівлі-продажу, обміну іноземної валюти залежно від року емісії розцінюються як порушення встановлених правил роботи уповноважених банків. 
Відповідно до інструктивного листа Національного банку України від 30 січня 1996 р. банківські білети доларів США всіх років емісії, починаючи з 1928 р., та банкноти марок Німеччини, починаючи з 1960 р. випуску, повинні безперешкодно прийматися до обміну уповноваженими банками та їхніми агентами. Згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 березня 1996 р. у разі здійснення обмінних операцій купюр іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, на інші купюри комісійна винагорода уповноважених банків не може перевищувати 2% за курсом Національного банку України. Комісійна винагорода може стягуватися як в іноземній, так і в національній валюті (за бажанням клієнта). 
До неторговельних операцій в іноземній валюті належать також операції банків з дорожніми чеками та кредитними картками. 
Дорожній чек — платіжний документ, що використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру, переважно для забезпечення валютою туристів. Це — грошове зобов’язання виплатити означену суму грошей власнику, чий зразок підпису проставляється на чеку в момент його продажу. При пред’явленні чека до оплати власник повинен повторно розписатися на ньому. Оплата дорожніх чеків здійснюється при встановленні ідентичності підписів. Така система страхує власника у разі втрати чека. Дорожні чеки виставляються банком на власні відділення за кордоном або на іноземні банки-кореспонденти, але, як правило, без вказування конкретного адресата. 
Емітентами дорожніх чеків виступають комерційні банки, інші кредитні та фінансові установи, туристичні організації (найбільші з них — American Express, VISA, Thomas Cook). 
Дорожній чек містить у своєму тексті: 
- назву “Дорожній чек”; 
- назву компанії, яка випустила чек; 
- наказ емітента про виплату визначеної суми в іноземній валюті; 
- зразок підпису власника чека, проставлений у визначеному місці під час купівлі чека.