Історичне значення марксизму

У другій половині XX ст. класова боротьба у розвинених країнах поступилася взаємним поступкам і узгодженню інтересів робітників і підприємців. Розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки змінив соціально-економічну природу капіталу завдяки поширенню колективних форм приватної власності, акціонуванню, демократизації управління капіталом. Зросла взаємозумовленість мотиваційних пріоритетів найманих робітників і підприємців на основі «соціалізації» капіталу та «капіталізації» праці. Зближенню інтересів суб’єктів сучасної ринкової економіки сприяв також подальший розвиток трудового законодавства та системи колективних договорів.

Звертаючи увагу на сучасну еволюцію розвинених країн, відомий американський економіст, лауреат Нобелевської премії Р. Солоу зазначав, що те, що відбулося з капіталістичною системою, поза будь-яким сумнівом підірвало репутацію К. Маркса у цій царині [2, c. 515].

Теорія К. Маркса справила значний вплив на еволюцію соціалістичної думки у XIX-XX ст., розвиток впливових політичних партій, суспільних рухів, долю мільйонів людей. У 70-ті pp. XIX ст. отримало поширення поняття «марксизму», яке послідовники К. Маркса ототожнювали з перетворенням утопічного соціалізму в науку та з ідеєю революційного переходу до нового суспільного устрою. У подальшому марксизм став ідеологічною основою соціал-демократичного руху, який на початку XX ст. розділився на революційну та реформістську течії. Представники останньої піддали критиці теорію К. Маркса, відмовившись у подальшому від її основних положень. У революційній течії перемогло крайнє ліве трактування марксизму [4, c. 302].

Парадоксальним виявився той факт, що теорія К. Маркса, розроблена на основі вивчення досвіду розвитку європейських країн, отримала найбільше поширення у відсталій на той час Росії, де у 1917 р. була здійснена соціалістична революція. Після перемоги Жовтневої революції в Росії теорія К. Маркса була поставлена на службу тоталітарному режиму, задогматизована і вульгаризована. У країнах, де марксизм був проголошений офіційною ідеологією, учення К. Маркса протиставлялось західній економічній науці і трактувалось як єдино правильне. Основний акцент робився на ідеях К. Маркса – політика, його економічне учення підганялось під потреби ідеології.
Крах тоталітарних комуністичних режимів на рубежі 80-90-х pp. XX ст. відкрив новий етап вивчення та оцінки теоретичної спадщини К. Маркса, прагнення переосмислити основні ідеї його праць з позиції змін, що відбулися в суспільстві та економічній науці.

Сучасні дослідники вважають теоретичну систему К. Маркса одним із важливих напрямків світової економічної думки, якому притаманні наукові помилки і відкриття, і без якого сучасна економічна наука була б неповною [6, c. 401].

Висновки

Марксизм, його політична та соціально-економічна концепції, мали величезний вплив на долю цивілізації у другій половині ХIХ - ХХ столітті.

Історичне значення марксизму було і залишається пов’язаним із діяльністю величезних мас людей – пролетарів, інтерес яких захищала і висловлювала ця громадська теорія. Разом із всесвітньою індустріалізацією, слідуючи за появою і розвитком пролетаріату в різних країнах, поширювався і марксизм. У ході історії з’являються нові види виробництва, змінюється соціальна структура суспільства; змінюється і сам пролетаріат, його склад, його вага у громадських справах. У наш час наймані працівники складають більшість людства. Отже, соціальна база марксизму гігантськи зросла; разом з ходом історії розвивається і марксизм в цілому, й соціально-економічна концепція, як його складова частина.

Але не всі ідеї марксизму витримали перевірку часом. Історичний розвиток людства призвів до таких змін, яких ця теорія не передбачала. Сталися серйозні зміни в складі суспільних сил, які ведуть боротьбу за соціальний прогрес, у способах і методах здійснення соціальних змін. Втратили актуальність ідеї конфронтації, революції, збройної боротьби. У цих умовах по-іншому виглядає і сам процес суспільного розвитку. Змінюються уявлення про владу та її носіїв, державу і роль насильства, диктатуру і демократію, уявлення, що раніше складувалися під впливом психології протистояння і боротьби. Вони повинні бути переглянуті з позиції сучасного етапу світового розвитку, загальнолюдських інтересів.

Світова практика показала, що історично обмеженими виявилися положення марксизму про насильство, про всесвітньо-історичну місію пролетаріату і його диктатури, про зникнення товарно-грошових відносин в епоху соціалізму. Але і зараз залишаються актуальними діалектичний метод аналізу суспільних явищ, ідеї соціальної справедливості та солідарності, положення про те, що вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх.

Список використаної літератури:

1.                  Бартенев С. А. История економических учений. – М.: Юристъ, 2003. – 757 с.

2.                  Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. – М.: Экономическая школа, 2005. – 704 с.

3.                  Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. – М.: Дело, 1994. – 627 с.

4.                  История экономических учений: Учебное пособие / Под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашевой. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 695 с.

5.                  Історія економічних учень: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К.: Знання, 2004. – 1300 с.

6.                  Історія економічних вчень: Підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Титаренко, А. М. Поручник. − К.: КНЕУ, 2007. – 712 с.

7.                  Кириленко В. В. Історія економічних вчень: Навч. посібник. – Тернопіль: Астон, 2008. – 680 с.

8.                  Ковальчук В. М., Сарай М. І. Історія світової економічної думки: Навчальний курс. – Тернопіль: Астон, 1999. – 512 с.

9.                  Лісовицький В. М. Історія економічних вчень: Навч. посіб. − К.: Центр навч. літ-ри, 2004. – 648 с.

10.             Юхименко П. І., Леоненко П. М. Історія економічних вчень. Навчальний посібник. – Київ, «Знання – Прес», 2004. – 586 c.