Сукупний попит і сукупна пропозиція. Модель економічної рівновага

Рис.1.4. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції.

      В умовах падіння сукупного попиту сукупна пропозиція і загальний ВВП опустяться нижче потенційного рівня з одночасним зниженням цін. Поки номінальна зарплата не зменшиться адекватно товарних цін, сукупна пропозиція не збільшиться і тому реальний ВВП не повернеться до потенційного рівня, а економіка буде депресувати в цьому стані тривалий час. Вивести економіку із стану депресії може лише держава.

      Головна особливість кейнсіанської моделі кривої сукупної пропозиції полягає  в тому, що її форма володіє здатністю відтворювати неоднакові співвідношення між динамікою виробництва і цін, які спостерігаються в короткостроковому періоді, тобто протягом періоду, коли заробітна плата маже не реагує на товарні ціни. При цьому слід зазначити, що форма кривої сукупної пропозиції визначається динамікою цін у формі інфляції попиту. Стосовно динаміки цін у формі інфляції витрат, то вона визначає не форму цієї кривої. а її горизонтальні переміщення

Досі ми розглядали залежність сукупної пропозиції лише від цін (товарних) за інших незмінних умов, до яких відносяться нецінові фактори, як видно з рисунків 1.3 і 1.4, зміна сукупної пропозиції під впливом цін відображається на графіку за допомогою переміщення точки реального виробництва вздовж нерухомої кривої сукупної пропозиції. Якщо ж змінюються нецінові фактори, то за даних цін зміни в сукупній пропозиції відображаються на графіку заміщенням її кривої у відповідний бік (див. рис.1.5). 

 
 
 
 
 
 
 
 

Рис.1.5. Вплив нецінових  факторів на сукупну  пропозицію.

Нецінові  чинники сукупної пропозиції (чинники зміщуючі криву сукупної пропозиції):

1. Зміна цін на  ресурси: 

· Наявність  внутрішніх ресурсів (земля, трудові  ресурси, капітал, підприємницькі здібності);

· Ціни на імпортні ресурси;

· Господарювання на ринку.

· Зміна в  продуктивності 

2. Зміна правових  норм 

· Податки з  підприємств і субсидії

· Державне регулювання. 

Усі нецінові фактори  мають одну загальну рису: коли вони змінюються, то внаслідок цього змінюються середні витрати. Між середніми  витратами і сукупною пропозицією  діє обернена залежність. Коли нецінові фактори зменшують середні витрати, сукупна пропозиція збільшується, а її крива зміщується вправо. І навпаки, якщо вони збільшують середні витрати, сукупна пропозиція зменшується, а її крива зміщується вліво.

     Серед нецінових факторів найбільший вплив на сукупну пропозицію справляють ціни на ресурси. Зростання продуктивності ресурсів є основним фактором збільшення сукупної пропозиції у довгостроковому періоді. Підвищення податків з підприємств збільшує середні витрати та зменшує сукупну пропозицію. Збільшення субсидій підприємствам зменшує середні витрати і збільшує сукупну пропозицію. 

Цінові  фактори сукупної пропозиції:

     Цінові  фактори визначають нахил короткострокової кривої сукупної пропозицій. До цінових факторів належать різноманітні причини, які сприяють або, навпаки, протидіють зростанню середніх витрат і підвищенню рівня цін при збільшенні сукупного випуску. Чим більшою тенденцією до зростання рівня середніх витрат і рівня цін при збільшенні випуску характеризується суспільне виробництво, тим більшим кутом нахилу до горизонтальної осі сукупного випуску характеризується крива SRAS.

     Цінові  фактори сукупної пропозиції поділяються на дві основні групи:

     1. Головною причиною підвищення  рівня цін при збільшенні сукупного випуску є зростання витрат виробництва на одиницю продукції кінцевого використання. Причиною загального підвищення цін сукупної пропозиції є тенденція до збільшення індивідуальних витрат підприємств при розширенні випуску. Причинами зростання відносних цін на ресурси є структурні диспропорції та загальна обмеженість вироблених і природних ресурсів виробництва. Загальним макроекономічним наслідком дії зазначених факторів є поступове збільшення частки проміжного споживання вироблених товарів та послуг у виробництві і зменшення частки продукції, що залишилась для кінцевого використання. Обсяг продукції кінцевого споживання (ВВП) в результаті збільшення виробництва зростає, але проміжне споживання і попит зростають швидше. Тому суспільні витрати і рівень цін виробництва при цьому також підвищуються.

     Фактори зростання середніх витрат виробництва  при збільшенні сукупного випуску:

     1. Індивідуальні середні витрати  при перевищенні оптимального  випуску

     • Виникнення "вузьких місць" при  забезпеченні додаткового випуску сировиною, приміщеннями, комплектуючими виробами, технологічним обладнанням, фахівцями потрібних професій, транспортом.

     • Використання резервних потужностей  з нижчою ефективністю.

     • Заміщення технологій, обладнання та складових матеріальних витрат.

     • Збільшення та інтенсифікація праці  при незмінних обсягах капіталу.

     • Зростання середніх витрат внаслідок  зниження віддачі обладнання та матеріальних ресурсів при збільшенні інтенсивності  праці й використання обладнання.

     • Залучення додаткової робочої сили з нижчим рівнем кваліфікації.

     2. Структурні зміни та природні  умови

     • Нерівномірне досягнення повної зайнятості в окремих галузях.

     • Утворення структурних диспропорцій па ринку ресурсів, підвищення ціп  на відносно дефіцитні ресурси і фактори виробництва.

     • Розширення сукупного попиту за рахунок  товарів з більшими питомими витратами  праці, капіталу й матеріальних ресурсів.

     • Розширення випуску за рахунок збільшення кількості діючих підприємств.

     • Розширення випуску па менш ефективних підприємствах.

     • Збільшення масштабів перерозподілу  ресурсів.

     • Використання дорогих природних  ресурсів, які звичайно не використовуються.

     • Виробництво за межами сезонного  періоду, порушення ритмічності  виробництва.

     3. Зовнішньоекономічні фактори

     • Розширення збуту па дорогих ринках (нових, віддалених, нсосвоєних, зайнятих, захищених тарифами, регульованих та корумпованих).

     • Імпортні тарифи, податки та квоти  па товари, що є ресурсами виробництва.

     • Плата за перевищення експортних та внутрішніх квот па реалізацію.

     • Антидемпінгові включення в ціни вітчизняних експортерів.

     4. Інституційні фактори

     Ставки  податків на додану вартість та з обігу.

     Обмежувальні  нормативи використання ресурсів і  техногенного навантаження.

     • Прогресивні ставки рентних платежів за використання природних ресурсів.

     • Прогресивні тарифи за понаднормове споживання палива та електроенергії.

     • Екологічні нормативи та санкції.

     • Штрафи за порушення норм санітарної, трудової, технічної та пожежної безпеки. 
 
 
 

3. Рівновага: реальний  об'єм виробництва і рівень цін 

В будь-якій економічній  моделі рівновага відображає такий  баланс сил, що змінні, які прагнуть пояснити модель, не збільшуються і  не зменшуються. Економічна модель попиту і пропозиції прагне пояснити ціни і кількості товарів, обмінюваних на ринку за певний період. Ринкова рівновага в цій моделі існує тоді, коли немає тенденції до зміни ринкової ціни мул кількості товарів, що продаються. Якщо ринок знаходиться в рівновазі, ціна товару така, що кількість товару, яка покупці хочуть придбати, точно співпадає з кількістю товару, яка продавці хочуть запропонувати. Коли ціни досягають рівноважної величини, вони «нормують» товари в тому значенні, що всі покупці, які хочуть придбати товари за ринковою ціною, отримають до них легкий доступ. В той же час, всі продавці, які хочуть продати продукт (послугу) за даною ціною, легко знайдуть покупця для своїх товарів. 

В узагальненому  вигляді економічна рівновага є  рівновага між сукупним попитом  і сукупною пропозицією, тобто СПо = СПр.

      Рівновага між ними породжує рівноважний ВВП і рівноважні ціни (див. рис.1.6). На цьому графіку крива СПо₁ – це початкова крива сукупного попиту і крива СПр₁ – початкова короткострокова крива сукупної пропозиції (Пр^g – довгострокова крива сукупної пропозиції, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП (О₁).

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис.1.6.

Точка Т₁ є точкою короткострокової рівноваги як результат перетину кривих СПо₁ і СПо₂ і одночасно точкою довгостроковї рівноваги як результат перетину кривих СПо₁, СПр₁ і СПр^g. Отже, в точці Т₁ має місце подвійна рівновага (короткострокова і довгострокова). Вона може забезпечуватися лише в умовах повної зайнятості.

      Якщо  припустити, що при незмінній сукупній пропозиції (СПр₁) скупний попит зменшиться порівняно з потенційною величиною (СПо₁), а його крива переміститься вліво з положення СПо₂, то короткострокова рівновага буде забезпечуватися в точці Т₂, що порушує довгострокову рівновагу. Якщо, навпаки. при незмінному сукупному попиті (СПо₁) короткострокова сукупна пропозиція зменшиться відносно потенційної величини (СПр₁), а її крива переміститься в положення СПр₂, то короткострокова рівновага буде забезпечена в точці Т₃, що теж порушить довгострокову рівновагу.

      Короткострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює тій кількості, яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння сукупного попиту знизить ціну, то ціна примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупного попиту (О₂). Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну. то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупної пропозиції (О3).

      Довгострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічного буму. коли підприємці вдаються  до надмірного використання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми.

      Рівновага в економіці постійно порушується. Її порушення може викликатися змінами  в сукупному попиті внаслідок  зміни запланованих сукупних витрат або в сукупній пропозиції внаслідок зміни середніх витрат. Але вона постійно відновлюється ринком за іншого рівня ВВП і за інших цін.  Розглянемо механізм відновлення економічної рівноваги на основі моделі СПо-СПр внаслідок її порушення почергово сукупним попитом і сукупною пропозицією.

      Механізм  відновлення економічної рівноваги, яка порушується падінням сукупного  попиту. З метою аналізу механізму  відновлення економічної рівноваги  побудуємо графік короткострокової і довгострокової рівноваги (рис.1.7).

      Точка Т₁, в якій перетинаються всі криві, є одночасно точкою короткострокової та довгострокової рівноваги, тобто в умовах повної зайнятості, коли О₁ дорівнює потенційному ВВП. Ціна Ц₁ – це початкова рівноважна ціна. Цим умовам відповідає і певний рівень зарплати, яка урівноважує ринок праці.

 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис.1.7.

      Далі  припустимо, що сукупний попит суттєво  зменшився. Незалежно від причин, які викликали падіння сукупного  попиту, неминучим результатом цього  буде незаплановане збільшення товарних запасів. Переконавшись у тому, що товари розпродуються повільніше, ніж виробляються, підприємства переглянуть свої плану. Їхня короткострокова реакція на скорочення сукупного попиту буде обумовлюватися тим, що зарплата (та інші ресурсові ціни) тимчасово не знизяться. За цих умов підприємства відреагують на падіння сукупного попиту частково зменшенням реального ВВП до О₂, частково зниженням товарних цін до Ц₂. Графічно перелічені зміни в поведінці підприємств знайдуть своє відображення через зміщення кривої сукупного попиту вліво, в положення СПо₂.

      Коли  економіка досягне точки Т₂, в якій перетинаються криві СПо₂ і СПр₁, заплановані витрати і реальний ВВП знову будуть врівноважені на базі зниження цін до Ц₂, а незаплановане накопичення товарних запасів припиниться.  Точка Т₂ – це новий стан короткострокової рівноваги в економіці, який буде зберігатися доти, поки крива сукупного попиту і короткострокова крива сукупної пропозиції не змінять свого розташування. Але в цій точці довгострокова рівновага буде порушена.