Сутність, причини і види інфляції та економічні, соціальні наслідки і шляхи їх подолання

• ріст соціальних витрат деожави;
• ріст державних інвестицій;
• збільшення витрат компаній і приватних осіб на споживання за рахунок вилучення з рахунків збережень;
• ріст приватних інвестицій за рахунок використання банківських кредитів;
• позитивне сальдо державного платіжного балансу.

    Однак ці фактори викликають інфляцію попиту тільки в тому випадку, якщо не відбувається істотній ріст товарної маси [19].

    Основними джерелами інфляції попиту є держава і фінансовий сектор. Різниця між ними полягає в тому, що останій породжує інфляцію, а держава бере участь в запуску інфляційного механізма, прийманням відповідних мір макроекономічного характеру.

2.2.Інфляція  пропозиції

    Інфляція  пропозиції, або інфляція витрат являє собою зростання цін внаслідок збільшення витрат виробництва чи зменшення сукупної пропозиції.

    Iнфляцiя пропозицii, спостерiгасться в тому випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцii, тобто середнi витрати за данний обсяг виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцiї в економiцi скорочує прибутки й обсяг продукцiї, який може бути запропонований при iснуючому рiвні цiн. Внаслiдок цього зменшується сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищує рiвень цiн [1].

    Таким чином, витрати, а не попит збiльшують цiни.  Зростання собiвартостi, що призводить до iнфляцiї витрат, може бути викликано рiзними причинами, наприклад, недостачею або подорожчанням сировини, матерiалiв, палива, працi.

    Економісти  виділяють три фактори росту  виробничих витрат:

• збільшення заробітньої плати;
• збільшення цін на імпортну сировину і продовольство;
• загальна лібералізація цін.

2.3.Структурна  інфляція

  Структурна  інфляція виникає тоді, коли загальний рівень цін росте внаслідок змін на галузевих чи регіональних ринках. При цьому економісти вказують два варіанти існування інфляції.

  В першій більшість фірм  встановлюють ціни не на основі даних попиту і  пропозиції, а виходячи із власних  уявлень  про ринкову коньюнктуру і витрати фірми. Фактично мова іде про монопольні ринки. Ціни є фактично відірванними від попиту і витрат та встановлюються з урахуванням обмежень рентабельності. А це означає, що неспіввідносність  між товарною і грошовою масами буде зростати. Інфляція попиту посилиться і постійний ріст цін є неминучим [22].

  Друга ситуація – це домінування політичних факторів над економічними. В таких  випадках різко зростають невиробничі  державні витрати. Іншими словами, уряд фінансує ті галузі економіки, продукція  яких  не має споживчої цінності. Чим вищі такі витрати, тим більша їх частина знаходиться на споживчому ринку в вигляді заробітної плати робітників задіяних в цих галузях і тим більше виникає інфляційний тиск, виникає інфляція попиту.

  Структурна  інфляція – лише її різновид, і виділення  економістами в якості окремого виду  продиктовано прагненням переложити відповідальність за ріст цін з урядів на окремих керівників фірм.

  Отже, розрізняють такі типи інфляції, як інфляція попиту, інфляція витрат та структурна інфляція. Інфляцію попиту спостерiгасться, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенцiал економiки, а інфляція витрат спостерiгається в тому випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцiї. Структурна інфляція виникає тоді, коли загальний рівень цін росте внаслідок змін на галузевих чи регіональних ринках.

2. Види  інфляції

    В аналітичній економії існують різні  класифікації інфляції.

      І. За темпами  інфляції розрізняють:                                 

• помірна інфляція. Спостерігається тоді , коли ціни зростають повільно –      до 10 %. Помірну інфляцію,за якої ціни зростають до 5 % за рік, називають повзучою.
• галопуючою є інфляція, коли ціни зростають від 10 до 200 % за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко,тому населення майже не заощаджує їх у вигляді готівки. Люди прагнуть купити за свої гроші товари.
• гіперінфляція настає тоді, коли ціни починають зростати від 200 % і більше аж до тисяч, десятків тисяч, навіть мільйони відсотків на рік. Усі прагнуть запастися речами та позбутися грошей: підприємства купують інвестиційні товари, а населення використовує заощадження і поточні доходи для придбання споживчих благ, поки гроші остаточно знецінились.

ІІ. За формами виявлення  розрізняють:

• подавлену (приховану) інфляцію – коли знецінення грошей відбувається без відкритого росту цін. Ціни утримуються на фіксованому рівні за допомогою адміністративних заходів.
• відкрита інфляція, що виявляється безпосередньо в рості цін. Така інфляція заснована на дії ринкового механізму в економічній системі. Хоча вона і деформує його, але не руйнує остаточно, оскільки механізм ринку продовжує працювати і надсилає його суб’єктам цінові сигнали для відповідної  реакції.

    ІІІ. В залежності від  того, на скільки  успішно економіка  адаптується до темпів росту цін, інфляція поділяється на:

• збалансовану, при якій спостерігається помірний ріст цін одночасно на більшість товарів і послуг;
• незбалансовану, яка представляє собою різні темпи росту цін на різні товари. Від незбалансованої інфляції страждають перш за все грошовий обіг і система оподаткування [22].

  ІV. В залежності від точного прогнозу господарських агентів відносно майбутніх темпів росту цін і ступеня пристосування до них виділяють:

• передбачену – це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів;
• непередбачена інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що негативно вплинуло на грошовий обіг і систему оподаткування. Раптовий стрибок цін може спровокувати подальші інфляційні очікування, що будуть впливати на ріст цін [2].

    Отже, за темпами інфляції розрізняють: помірну, галопуючу, та гіперінфляція; за формами виявлення розрізняють: подавлену та відкриту; в залежності від того, на скільки успішно економіка адаптується до темпів росту цін, інфляція поділяється на: збалансовану та незбалансовану; в залежності від точного прогнозу господарських агентів відносно майбутніх темпів росту цін і ступеня пристосування до них виділяють: передбачену та непередбачену інфляцію.

    4.Соціальні і економічні наслідки інфляції

    Інфляція, а особливо коли вона сягає рівня галопуючої або гіперінфляції, негативно позначається на всіх сторонах життя суспільства. 

    Її  соціально-економічні наслідки проявляються в наступному:

    1. Знижуються реальні доходи населення. Це стосується насамперед осіб, які отримують фіксовані номінальні доходи. При зростанні цін їхні реальні доходи зменшуються. І навпаки, реальні доходи збільшуються у тих осіб, у яких номінальна заробітна плата зростає швидше, ніж рівень інфляції.

    2. Знецінюються фінансові акти із сталим доходом.

    3. Порушується нормальний розподіл доходів між дебіторами та кредиторами. Від інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, і програють кредитори (позичкодавці).

    4. Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм. Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який очікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції може суттєво зменшитися в реальному вимірі.

    5. Прискорюється матеріалізація грошей. Під час інфляції зростають ціни на товарно-матеральні ресурси і нерухомість.

    6. Інфляція як фактор зайнятості та безробіття. Така інфляція свідчить про зростаня цін на виробничі ресурси, що при незмінній кількості ресурсів скорочує виробництво і збільшує безробіття [25].

    7. Знижується мотивація до праці. Падіння життєвого рівня населення внаслідок інфляції, а також спотворення структури і диференціації доходів негативно впливають на мотивацію підприємницької та трудової діяльності.

    8. Інфляція підриває управлінський механізм економіки. Інакше кажучи, інфляція знецінює не тільки гроші, а й усю систему регулювання економіки.

    Отже, соціально-економічні наслідки інфляції такі: знижуються реальні доходи населення, знецінюються фінансові акти із сталим доходом, порушується нормальний розподіл доходів між дебіторами та кредиторами, знижується мотивація до інвестування довгострокових програм, інфляція як фактор зайнятості та безробіття, прискорюється матеріалізація грошей, знижується мотивація до праці, інфляція підриває управлінський механізм економіки.