Світова економіка. Сутність, структура й основні етапи розвитку. ВВП, ВНП, ВСП

перехід до єдиних критеріїв техніко-економічної ефективності виробництва.

2. Економічна інтеграція – міждержавні об'єднання з особливою організаційною структурою, новий етап усуспільнення виробництва:

структурна інтеграція – об'єднання високорозвинених національних господарств для координації економічної політики виробничої кооперації, стимулювання міграцій капіталів і робочої сили (ЄС, ОЕСР, ГАТТ/СОТ та ін.);

господарська інтеграція – об'єднання національних господарств, що розвиваються, для використання переваг спеціалізації і більш повного використання економічних ресурсів.
3. Глобальні економічні та екологічні проблеми – загальносвітові процеси, що торкаються інтересів всього людства:
демографічна проблема;
продовольча проблема;
подолання економічної відсталості країн, що розвиваються, у цьому зв'язку – проблеми боргів;
подолання погрози екологічної катастрофи, енергетична проблема;
подолання погрози ядерної війни.
4. Всесвітня торгівля – новий етап розвитку торгівлі в умовах інтернаціоналізації виробництва й економічної інтеграції:
найгостріша конкуренція («торговельні війни»);
створення специфічної торговельної інфраструктури розвинутими капіталістичними країнами (монополія на інформаційні й інші інфраструктурні послуги);
домінуючий стан Японії, США, країн ЄС;
нееквівалентний обмін із країнами, що розвиваються;
монопольний стан на ринку транснаціональних корпорацій.
5. Зростаючі масштаби міграції капіталів і робочої сили:
величезне збільшення масштабів міграції в зв'язку з інтернаціоналізацією виробництва;
вирішальна роль у міграції позикового капіталу міжнародних фінансово-кредитних установ (МВФ, МБРР та ін.);
переважне значення в міграції капіталів експорту-імпорту підприємницького капіталу – прямі і портфельні інвестиції транснаціональних корпорацій, спільних підприємств та ін.;
проблема «відтоку мозків» і іноземної робочої сили, породжена міграцією працівників.

Основні показники розвитку світової економіки

Для аналізу економічного становища світу використовується цілий ряд показників, що характеризують динаміку і стан світової економіки. Основний з них – валовий світовий продукт (ВСП) – виражає загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, зроблених на території всіх країн світу незалежно від національної приналежності діючих там підприємств у визначений період часу. Облік кінцевої продукції передбачає виключення повторного рахунку сировини, напівфабрикатів, інших матеріалів, палива, електроенергії і послуг, використаних у процесі її виробництва.

Показник ВСП виражає загальну активність у світі й окремих країнах. З іншого боку, його складові частини охоплюють основні сфери, галузі і фактори економічного розвитку. Так, розгляд за основними складовими частинами використання ВСП дає уявлення про основні сектори попиту, а аналіз ВСП за виробництвом показує зміни як структури всього господарства, так і основних галузей. ВСП дає можливість визначити місце країни і регіонів у світовому виробництві, суспільну продуктивність праці в різні періоди часу, але не може використовуватися як показник потенціалу окремих видів виробництва, рівня технології або добробуту населення.

У кожній окремо узятій країні розраховується валовий внутрішній продукт (ВВП). Він підраховується на основі системи національних рахунків (СНР), що побудована на концепції продуктивного характеру усіх видів діяльності. Вона являє собою сукупність міжнародно визнаних правил обліку економічної діяльності і відображає основні макроекономічні зв'язки внутрішнього і зовнішнього секторів національних господарств.

СНР постійно удосконалюється. У 1993 р. ООН затвердила нову стандартну СНР (попередня була прийнята в 1968 р.). В українську практику СНР стала впроваджуватися з 1988 р.  (ще за СРСР), що зумовило проведення величезної роботи з перерахування основних макроекономічних показників розвитку країни й істотно змінило картину структури національного господарства, динаміки і темпів його розвитку.
Центральним показником СНР є ВВП, другий за значущістю показник – валовий національний продукт (ВНП). Вони відображують результати діяльності в двох сферах  народного господарства – матеріального виробництва і послуг, – і визначаються як вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за один рік (квартал, місяць). Підраховуються в поточних або постійних цінах.

Основна відмінність полягає в тому, що ВВП підраховується за так званою територіальною ознакою, ВНП – за національною.
ВВП – це сукупна вартість продукції сфери матеріального виробництва і послуг незалежно від національної належності підприємств, розташованих на території даної країни.
ВНП – це сукупна вартість всього обсягу продукції і послуг у національній економіці незалежно від місцезнаходження національних підприємств даної країни.
ВНП = ВВП + чистий факторний дохід.

Чистий факторний дохід – це різниця доходів від використання  факторів виробництва, що знаходяться за рубежем у власності резидентів, і виплат нерезидентам за використання належних їм факторів виробництва в даній країні, тобто різниця між прибутком і доходами резидентів за рубежем і нерезидентами в даній країні. Звичайно для розвинутих країн ця різниця  невелика і складає близько 1% від ВВП.
Підрахунок ВВП/ВНП проводиться за трьома принципами: за виробництвом, використанням і доходами.
ВВП за виробництвом (за галузями) – це сума доданої вартості за всіма галузями національної економіки. Дозволяє виявити співвідношення і роль окремих галузей у створенні ВВП. Динаміка за ряд років дозволяє виявити зміни структури ВВП, динаміку розвитку окремих галузей національної економіки і характер економічної політики в країні. Додана вартість або умовно чиста продукція окремих галузей являє собою різницю між вартістю валової продукції і сумою поточних виробничих витрат, тобто вартість, привнесену в процесі виробництва на тому чи іншому його етапі. Вона складається з перенесеної на продукт амортизації основних фондів, заробітної плати, прибутку, податків. Останні враховуються при підрахунку в поточних цінах.
ВВП за використанням (за витратами) – це сума усіх витрат на купівлю загального обсягу зробленої в даному році продукції. Включає наступні статті:

кінцеві споживчі витрати (товари першої необхідності, предмети споживання тривалого користування та ін.);
кінцеві витрати органів державного керування (державні витрати на купівлю продукції підприємств і купівлю ресурсів для потреб держави, тобто сума витрат держави на виплату заробітної плати держслужбовцям і на закупівлю товарів і послуг);
валові капіталовкладення, валові накопичення і зміна запасів матеріальних оборотних коштів;
сальдо експорту  та імпорту (різниця), тобто частина ВВП направляється на експорт і частина витрачається на імпорт товарів і послуг.
ВВП за доходами – це сума доходів, отриманих у країні від виробництва продукції даного року (сума доходів від економічних ресурсів, використаних у процесі виробництва суспільного продукту за певний час).  Включає наступні статті:
заробітну плату найманих робітників;
прибуток фірм і корпорацій;
доходи некорпоративних підприємств, що знаходяться в індивідуальній власності, і доходи працівників вільних професій;
рентні платежі (доходи від власності – землі, нерухомості та ін.);
відсоток на позичковий капітал (виплати  за капітал, використаний при виробництві ВВП);
амортизаційні відрахування – відрахування на створення грошового фонду, що відшкодовує знос основних фондів, які беруть участь у створенні ВВП;
непрямі податки – ПДВ, акцизи, мита та ін., – тобто незароблений дохід, що одержує держава шляхом збільшення цін для свого утримання.
З ВВП, підрахованого за доходами, віднімаються державні субсидії. ВВП/ВНП, підраховані за доходами і за витратами повинні бути рівні.
Головна вимога при підрахунку ВВП/ВНП полягає в запобіганні повторного рахунку, тобто щоб враховувалася тільки кінцева продукція.
Кінцева продукція – це товари і послуги, що купуються споживачами для кінцевого користування. Проміжна продукція – це товари і послуги, що проходять подальшу переробку або перепродаються кілька разів, перш ніж потрапити до споживача.
Тому  для виключення повторного рахунку ВВП/ВНП повинні виступати як вартість кінцевих товарів та послуг і включати тільки вартість, що додається на кожній стадії обробки.
Додана вартість (ДВ) – це вартість, створена в процесі виробництва на даному підприємстві, яка охоплює реальний внесок підприємства в створення вартості конкретного продукту, тобто зарплату, прибуток і амортизацію конкретного підприємства.

ДВ = ВПП – ПМВ + амортизаційні відрахування,

де  ВПП – валовий продукт підприємства (ринкова ціна випущеної продукції);

ПМВ – поточні матеріальні витрати.

У СНР до складу доданої вартості входять: амортизація, зарплата, прибуток корпорацій і некорпоративних підприємств, отримана ними рента, відсоток на позичковий капітал і непрямі податки на бізнес.
ВВП завищує обсяг виробництва на вартість річних амортизаційних відрахувань і на суму непрямих податків, тому не може відображувати, що виробництво реально додало до добробуту суспільства в даному році. Для цього існують показники чистий національний продукт (ЧНП)  і національний дохід (НД).

За допомогою  ЧНП виміряється загальний річний обсяг виробництва товарів і послуг, що країна зробила і спожила у всіх секторах свого національного господарства.

ЧНП = ВВП – амортизаційні відрахування.

Національний дохід – це знову створена за рік вартість, що характеризує, що додало виробництво даного року до добробуту суспільства.

НД = ЧНП – сума непрямих податків + субсидії.

Сума податків значна. Вони включаються в ринкові ціни товарів та послуг і сплачуються кінцевим споживачем. Субсидії діють на ціни протилежним чином – вони знижують їх на власну величину. Показник національного доходу приблизно відповідає поняттю зробленого національного доходу. Відзначимо, що для будь-якого національного господарства важливі доходи, які надходять у його розпорядження. Сума доходів, що надходить у розпорядження даної країни, підраховується як різниця між чистим внутрішнім продуктом і сальдо доходів підприємств і громадян даної країни за рубежем і доходами іноземців у цій країні. Цей показник приблизно відповідає поняттю використаного національного доходу.

Валовий національний розподільний дохід (ВНД) – це ВНП, що використовується для накопичення та споживання і включає чисті трансферти з-за кордону.

Чисті трансферти – це різниця між переказами робітників-мігрантів, що вважаються резидентами, з даної країни й до неї.

Рис. 1.2. Основні макроекономічні показники у СНР

У кількісному виразі розходження між ВВП і зробленим національним доходом досить велике і складає приблизно 8 – 11%, дорівнюючи величині амортизаційних відрахувань. У різних країнах це розходження може коливатися, тому що величина амортизаційних відрахувань залежить від національної маси основних фондів. Частка амортизації трохи підвищується в періоди спаду і знижується в періоди підйому.  Динаміка зробленого національного доходу в довгостроковому плані майже цілком відповідає динаміці ВВП, тому при аналізі в основному використовуються показники ВВП і ВСП.
ВВП і інші показники, що входять у систему національних рахунків і розраховані різними методами, погоджуються між собою, тому їхні величини ідентичні. При цьому слід зазначити, що національні показники нерідко переглядаються в межах 10 – 30%.

Обчислення ВВП і ВСП
На національних рівнях обсяг ВВП виміряється в поточних і постійних цінах якого-небудь року. Розходження між цими вимірами може бути досить істотним. Кількісний ВВП, або ВВП у поточних цінах, зростає швидше, ніж реальний ВВП, або ВВП у постійних цінах. Різниця в темпах зростання зв'язана зі зміною цін. При підрахунку в незмінних цінах відбувається усунення ціннісних коливань. Зростання реального ВВП широко розглядається як показник економічного розвитку. Високі темпи часто вважаються ознакою сили економіки.
Підрахунок ВСП провадиться в єдиній валюті – доларах США – за поточним і незмінним курсом, хоча ці показники не можуть претендувати на точний кількісний вимір в окремих країнах і регіонах. Численні дослідження показують, що обмінні курси валют наближаються до фактичного співвідношення національних цін на товари і послуги, що надходять у канали міжнародної торгівлі. Але навіть якщо валютна ставка безпосередньо визначається ринком, вона тільки відображує ціни інтернаціонально реалізованих товарів і послуг, оскільки сама часто визначається іншими видами міжнародних угод, такими, як іноземні інвестиції і позики, перекази доходів і засобів, інші фактори, що також можуть викликати короткострокові коливання у валютних курсах, навіть коли дійсні зміни в економічному становищі не відбуваються. Значні короткострокові відхилення у валютних курсах від середніх і довгострокових, великі коливання у відносних вартостях товарів і послуг знижують корисність підрахунків у єдиній валюті світового виробництва, визначення його рівня і розподілу ВСП за країнами і регіонами. Зміни у валютних курсах ведуть до відповідних варіацій у розподілі та обсязі ВСП.

Порівняння валового продукту між країнами на основі загальної грошової одиниці, наприклад, доларів США, може занизити в доларовому виразі обсяг товарів і послуг, зроблених у країнах з низьким рівнем розвитку, в зв'язку з великими масштабами в них нетоварного сектору (бартерні угоди, виробництво домашніх господарств, виробництво засобів існування, неформальний сектор, що звичайно не враховуються, –     усі вони можуть складати до 40% ВВП у менш розвинутих країнах). Оскільки ступінь недообліку не визначається систематично, ВВП і ВСП можуть бути непорівнянні.

Дослідження, проведені в рамках Проекту ООН по міжнародних порівняннях, показують, що в менш розвинутих країнах використання поточних валютних курсів може занижувати обсяг ВВП до трьох і більше разів. Цим обумовлене заниження частки країн, що розвиваються, у світовому виробництві. Відповідно при використанні поточних валютних курсів виявляється вплив на підрахунок темпів зростання ВСП, тому що країни, які розвиваються, включаються до нього з меншими питомими вагами.

Один з альтернативних варіантів підрахунку ВСП ґрунтується на використанні коефіцієнтів порівняння купівельної спроможності валют, обумовлених відношенням цін набору  (кошика) однакових товарів кожної країни. Середні співвідношення, застосовані до ВВП кожної країни, визначаються як середньозважені ціни відповідних індивідуальних наборів товарів і послуг при використанні ваги усіх цих товарів і послуг у ВВП за витратами. Цей підхід забезпечує оцінку ВСП скоріше в «міжнародних доларах», ніж у звичайних доларах за обмінним курсом.

Обсяги ВВП, підраховані на основі зазначених методів, значно відрізняються між собою. Підрахунок на основі паритету купівельної спроможності (ПКС) приводить до заниження показників провідних промислово розвинутих країн на 20 – 40% та істотно змінює позиції основних підсистем у світовому господарстві. На промислово розвинуті країни Заходу припадає 55% ВСП (за поточними валютними курсами – майже 75%), а внесок країн, що розвиваються, підвищується до 43% (за поточними валютними курсами – понад 19%). При цьому методі підрахунку істотно змінюється оцінка економічних показників окремих країн. На першому місці залишаються США – 21% ВСП (25,3% за поточним валютним курсом), КНР – 12% (4,4%), Японія – 8,4% (15,7%), ФРН – 5,0% (5,6%), Індія – 4,1% (1,5%). За ними іде Франція, Італія, Великобританія, Канада, Бразилія.

Розходження в оцінках ВСП показують, що немає єдиного показника, який міг би враховувати різні види економічної діяльності в різних країнах ідентично. Придатність кожного методу підрахунку залежить від цілей аналізу. Використання поточних валютних курсів при оцінці ВСП забезпечує корисні дані при визначенні міжнародних потоків товарів і послуг, руху капіталу між країнами, рівнів зовнішнього боргу і платежів, що часто робиться на основі поточних валютних курсів.

У статистиці ООН при підрахунку ВВП і ВСП використовуються валютні курси, очищені від коливання цін. Цей метод дозволяє одержувати показники без обліку відносних коливань валютних курсів та цін і більш точно оцінювати внесок кожної країни у світовий продукт у порівнянні з використанням поточного валютного курсу. Метод розрахунку ВВП на основі купівельної спроможності валют використовується Міжнародним валютним фондом (МВФ) і Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).