Типы предприятия

       У зв'язку з цим підприємство  втілює новий альянс різних  видів діяльності. Ключовими фігурами  тут є кваліфіковані співробітники  (це професійний стрижень підприємства). Вони, як правило, одержують високу  винагороду і пільги; підприємство зацікавлене утримати й прив'язати таких працівників до себе. Другий рівень становлять субконтрактники — фірми або окремі фахівці, що виконують ті чи інші функції краще і дешевше за інших. Розрахунки показують, що для деяких компаній до 80% вартості їхнього кінцевого товару (послуги) створюється людьми, які працюють поза даною структурою. Третій рівень — гнучка робоча сила (ті, хто трудиться неповний день, і тимчасовий персонал). Справді, запрошувати додаткових працівників від випадку до випадку дешевше, хоча і складніше. Це дає змогу задовольняти зростаючі потреби клієнтів, бути готовими як до злету, так і до спаду попиту.

       Вихідна посилка теорії залежності  від ресурсів — підприємства  не просто відіграють роль  пасивного спостерігача зовнішніх впливів (що, зокрема, має на увазі популяційно-екологічна теорія), а намагаються керувати зовнішнім середовищем для досягнення власних вигод. При цьому жодне підприємство не здатне створити всі необхідні йому ресурси (як такі розглядаються сировина, фінанси, персонал, набір послуг або виробничих операцій, продуктові і технологічні новації і т. ін.). Більш того, не кожний вид діяльності можна здійснити усередині підприємства, щоб зробити його самодостатнім.

       Підприємство має стратегічний  вибір. Рішення формується за наявності низки альтернатив і активного впливу на навколишнє середовище. Зміни, що виникають, наприклад розвиток підприємства через трансформацію (злиття, поглинання, кооперацію) та інші міжорганізаційні угоди, є результатом свідомих, запланованих реакцій на вплив середовища. Так, в автомобільній промисловості починаючи з 80-х років минулого століття багато компаній відмовилися від власного виробництва різних деталей і комплектуючих і закуповують їх у зовнішніх джерел — субконтракторів. У 90-і роки частка власного виробництва за більшою частиною позицій наблизилася до нуля.

       На думку прихильників теорії  залежності від ресурсів, розвиток  підприємств відбувався шляхом  створення інтегрованих корпоративних  структур, що ведуть спільну діяльність  на основі консолідації активів або договірних відносин. У світовій практиці широко використовуються такі їхні форми, як концерни, холдингові компанії, фінансово-промислові групи, консорціуми, стратегічні альянси, мережні організації. Вони є наслідком стратегічного вибору в умовах обмеженості ресурсів.

       Отже, розвиток підприємств припускає  такі варіанти:

       внутрішнє зростання за рахунок  використання власних ресурсів;

       злиття, поглинання як засіб збільшення  ресурсів;

       перерозподіл внутрішніх ресурсів, зосередження їх на пріоритетних напрямках;

       припинення непріоритетних напрямків  діяльності, не забезпечених ресурсами,  за допомогою продажу акцій  та активів або внутрішньої  ліквідації — переорієнтації;

       відокремлення, передача видів  діяльності, не забезпечених ресурсами, іншим виконавцям на договірній основі, через продаж або виділення активів.

     Як  механізм, що адаптується, організація  змінюватиметься відповідно до змін зовнішніх умов та об'єктивних умов до неї. На перший план вийдуть такі риси підприємства, як висока гнучкість, прихильність до індивідуумів, переважне використання командної праці, висока внутрішня конкурентоспроможність, прагнення до диверсифікації.

     Можливості  досягнення успіху сучасних підприємств  значною мірою залежать від зовнішніх  умов. Це інтенсивна і глобальна конкуренція, швидкий технологічний розвиток, демографічні чинники тощо. Щоб досягти успіху, компанії повинні точно і оперативно враховувати ці зміни у програмах свого розвитку для того, щоб створити гнучку і мобільну організацію. Це суттєво впливає на можливість найму, підготовки та утримання кваліфікованих, адаптивних та інноваційних кадрів для виробництва високоякісного продукту з якнайбільшою часткою доданої вартості. Усі перелічені щойно характеристики підприємств надзвичайно важливі, але їх пріоритетність різна залежно від умов різних країн, галузей, ринків тощо.

       Отже, відбувається перехід до  нової моделі управління, в основу  якої покладено інтеграційні  процеси в компаніях, їх об'єднання  за допомогою глобальних інформаційних  систем з творенням стратегічних альянсів та інших союзів найрізноманітніших типів. Глобалізація бізнесу, формування стратегічних альянсів, мереж із компаній, використання інформаційних технологій — це ті чинники, які сприяють створенню «найкращої в усіх розуміннях» організації, в якій будь-яка функція і процес реалізуються на світовому рівні, чого неможливо досягнути в окремо взятому підприємстві.