Трудові ресурси України. Стан, проблеми та перспективи їх ефективного використання

Значних масштабів набула незареєстрована  зайнятість як основна стратегія виживання для більшості населення. Низький рівень оплати офіціальної праці призводить до поширення неформальної, "тіньової" та кримінальної зайнятості населення. За оцінками, саме у неформальному секторі сьогодні виробляється близько половини ВВП України, а загальна частка зайнятих у неформальній економіці сягає 11 млн. осіб.

Аналіз динаміки змін чисельності  самозайнятих в Україні за останні  роки загалом свідчить про позитивні  тенденції розвитку цього сегмента зайнятості. Чисельність самозайнятих у 2000 році збільшилась на 18,1% та становила 1634 тис. чоловік, або 7,1% економічно активного населення, а станом на кінець першого півріччя 2001 року – 1679 тис. чоловік, або 7,3% економічно активного населення. Водночас, розвиток цього виду зайнятості населення не можна вважати визначальним, оскільки його питома вага в загальній структурі населення, зайнятого економічною діяльністю, залишається незначною.

2.2. Проблеми та перспективи ефективного використання трудових   ресурсів в Україні

Аналіз стану ринку праці свідчить, що існують такі тенденції сучасного розвитку зайнятості :

По-перше, порівняно з попередніми  роками спостерігається зниження темпів зростання зайнятості й чисельності  робочої сили у виробничій сфері.

По-друге, темпи зростання зайнятості сповільнюються швидше, ніж знижується чисельність робочої сили, про що свідчить наявність значного за розмірами прихованого безробіття.

По-третє, скорочення чисельності  зайнятих за темпами істотно відстає  від зниження обсягів виробництва. Це означає накопичення надлишкової чисельності зайнятих. Її наявність пояснюється низкою чинників: існуванням кредитно-фінансової підтримки державою окремих збиткових галузей і виробництв; стримуванням процедури банкрутства чинною системою оподаткування, що не стимулює скорочення зайвої чисельності працівників, своєрідністю проведення першого етапу приватизації.

З усіх означених тенденцій в  розвитку сфери зайнятості переважна  частина має насторожувальний характер. Сучасна ситуація така, що життєво важливим для оздоровлення економіки є не лише зусилля зі збереження перспективних робочих місць, а й стимулювання організованого вивільнення і мобільності працюючих, використання для цього коштів спеціальних фондів, включаючи фонд зайнятості. Необхідно тісно пов'язати процеси роздержавлення, темпи і масштаби скорочення чисельності працівників, реструктуризації й ліквідації збиткових підприємств із заходами щодо регулювання зайнятості.

Негативні тенденції на ринку праці  найближчим часом ще більше поглиблюватимуться. Незайнятість стає масовим явищем, а соціальне напруження наближається до критичного рівня, тому в умовах, що склалися на ринку праці, державне регулювання зайнятості набуває особливого значення.

Але зниження рівня прихованого  безробіття частково можна досягти  ліквідацією його окремих причин (нестача сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, труднощі зі збутом продукції й фінансуванням виробництва). У сучасних умовах не можна цілковито ліквідувати ці причини, аби досягнути бажаного результату, але треба розробити часткові заходи, що сприятимуть зниженню гостроти негативних наслідків прихованого безробіття. Серед яких:

• законодавче обмеження тривалості вимушених відпусток з ініціативи адміністрації;
• законодавче передбачення лібералізації процедури звільнення частково зайнятої робочої сили;
• розроблення заходів соціального захисту осіб, що перебувають у становищі вимушеної неповної зайнятості;
• рекомендація підприємствам про застосування комплексу превентивних заходів, зокрема таких, як завчасне переведення працівників на інші робочі місця; надання можливості перекваліфікуватися.

Завданням сучасного етапу в  сфері регулювання  зайнятості є  перехід до активної політики на ринку  праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання  на ринку праці, а з іншого - відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль, у процес управління.

Пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці є  вдосконалення  системи оплати праці, розширення можливостей  отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп; підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення  і перерозподілу зайнятих, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.

Отже, процес формування сучасного  ринку праці відбувається в  умовах його адаптації до економічної ситуації та державної політики щодо структурної перебудови економіки.

Останнім часом спостерігається  тенденція до поступового скорочення частки зайнятих на підприємствах державної  форми власності та відповідного збільшення зайнятих в недержавному секторі економіки.

Поряд із змінами пропорцій в  розподілі зайнятих за формами власності, відбуваються значні зрушення у розподілі  працюючих за статусом зайнятості.

В Україні крім офіційного безробіття існує й приховане безробіття, в стані якого перебувають переважно працівники з високим рівнем освіти і кваліфікації.

Безробіття набуває все більш  застійного характеру. Наростання цієї тенденції – загрозливий процес, оскільки тривале перебування в стані безробіття призводить до поступової декваліфікації робочої сили, втрати набутих професійних звичок, зниження мотивації до продуктивної праці, а також невпинного погіршення рівня життя та зниження соціального статусу людини.

Значних масштабів набула незареєстрована  зайнятість як основна стратегія виживання для більшості населення. Низький рівень оплати офіціальної праці призводить до поширення неформальної, "тіньової" та кримінальної зайнятості населення.

Доходи населення є визначальним чинником рівня життя громадян і  важливим показником соціального становища в державі.

 

Висновки

Трудові ресурси — це частина  працездатного населення, яка володіє  фізичними й розумовими здібностями  і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.

Економічно активне населення  — це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих із безробітних, які на даний момент не мають роботи, але бажають її одержати.

Економічно неактивне населення  — це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці.

Процес відтворення робочої  сили поділяється на окремі фази. Це фаза формування, фаза розподілу й  перерозподілу і фаза використання.

Перерозподіл робочої сили здійснюється у вигляді її руху відповідно до попиту і пропозиції на ринку праці.

Сучасній демографічній ситуації притаманна тенденція до зменшення  чисельності населення України, його економічно активної частини.

Баланс трудових ресурсів являє  собою систему взаємозв'язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів.

Зайнятість населення являє  собою діяльність частини населення  щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому  полягає її економічна сутність. Зайнятість населення — найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва. Зайнятість об'єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв'язків.

Під трудовими ресурсами розуміють частину населення, яка досягла необхідного фізичного розвитку, розумових здібностей і знань для праці у народному господарстві.

Масштаби трудових ресурсів характеризують потенційну масу живої праці, або  ж "запас" робочої сили, яким володіє  суспільство для задоволення своїх потреб. Економічно активне населення-це частина працездатного населення, зайнята суспільно корисною працею, яка дає їй доход, необхідний для відтворення самої себе.

Аналіз стану ринку праці  свідчить, що існують такі тенденції  сучасного розвитку зайнятості :

• порівняно з попередніми роками спостерігається зниження темпів зростання зайнятості й чисельності робочої сили у виробничій сфері.
• темпи зростання зайнятості сповільнюються швидше, ніж знижується чисельність робочої сили, про що свідчить наявність значного за розмірами прихованого безробіття.
• скорочення чисельності зайнятих за темпами істотно відстає від зниження обсягів виробництва. Це означає накопичення надлишкової чисельності зайнятих. Її наявність пояснюється низкою чинників: існуванням кредитно-фінансової підтримки державою окремих збиткових галузей і виробництв; стримуванням процедури банкрутства чинною системою оподаткування, що не стимулює скорочення зайвої чисельності працівників, своєрідністю проведення першого етапу приватизації.

Отже, процес формування сучасного  ринку праці відбувається в умовах його адаптації до економічної ситуації та державної політики щодо структурної перебудови економіки.

 

Список використаної літератури

1. Конституція України від 26.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141.
2. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.91, N 803-XII // Законодавство України.Т.1-К., 1992. 
3. Адамчук В.В.  Романов О.В.  Сорокина М.Е.  Экономика и социология труда – М: ЮНИТИ, 1999.
4. Бугуцький О.А. Фактори розвитку мотивації праці.\\ Економіка АПК. -  № 7. – 2001 р.
5. Ведяпин В.И. Общая экономическая теория. М., 1995 г.
6. Генкин Б.М.  Основы управления персоналом: Учебник – М., 1999 г.
7. Ковалевский В.В., Михайлюк О.Л., Семёнова В.Ф. Размещение производственных сил на Украине. К., 2000 г.
8. Курс экономики: учебник  / Под ред. Райзберга Б.А. – ИНФРА – М.,1998.
9. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер. с англ.. 11 изд. К., Хагар-Демос. 1993.-с., табл., граф.
10. Морозова Т.Г. Пикулькина А.В.  Прогнозирование и планирование в условиях рынка – М: Учебное пособие: ЮНИТИ, 1999 г.
11. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Климко Г.Н., Несторенко В.П., Каніщенко Л.О. та інші; за ред. Климка Г.Н., Несторенка В.П.-К.: Вища шк., 1994.- 559 с.:іл..
12. Пристанева А.А. Рынок труда: занятость и безработица. К., 1999 г.
13. Стрепов А.П. Загальна теорiя зайнятостi, процентiв та грошей. К.,   1999 р.
14. Травин В.В.  Дятлов В.А.   Менеджмент персонала предприятия – М:  Учебник, 1998 г.
15. Україна за роки незалежності 1991-2001. // К.: Адміністрація Президента України, 2001. – С. 241.
16. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика.-М.:Дело ЛТД, 1993.
17. Экономика. Под ред. Доц. А.С. Булатова. - М.: Издательство БЕК, 1997 г.
18.   Экономическая теория национальной экономики и мирового хозяйства (политэкономия). Учебное пособие / Под общ. редакцией Грязнова А.Г. – М., 2000 г.
19. Аванесов Ю. А.  Экономика предприятий торговли и сферы услуг: Учебное пособие. – М.: МИПП, 1996.
20. Адамчук В.В.  Экономика труда. – М.: ЮНИТИ, 1996.
21. Адамчук В.В.  Романов О.В.  Сорокина М.Е.  Экономика и социология труда. – М.:ЮНИТИ, 1999.

 

Додатки

 

 

Додаток А

Населення  

 

 

 

	Кількість наявного населення			Кількість постійного населення
	на кінець року, тис.осіб	у тому числі		на кінець року, тис.осіб	у тому числі
		міське	сільське		чоловіки	жінки
1990	51944,4	35085,2	16859,2	51623,5	23886,5	27737,0
1991	52056,6	35296,9	16759,7	51708,2	23949,4	27758,8
1992	52244,1	35471,0	16773,1	51870,4	24046,3	27824,1
1993	52114,4	35400,7	16713,7	51715,4	23981,1	27734,3
1994	51728,4	35118,8	16609,6	51300,4	23792,3	27508,1
1995	51297,1	34767,9	16529,2	50874,1	23591,6	27282,5
1996	50818,4	34387,5	16430,9	50400,0	23366,2	27033,8
1997	50370,8	34048,2	16322,6	49973,5	23163,5	26810,0
1998	49918,1	33702,1	16216,0	49544,8	22963,4	26581,4
1999	49429,8	33338,6	16091,2	49115,0	22754,7	26360,3
2000	48923,2	32951,7	15971,5	48663,6	22530,4	26133,2
2001	48457,1	32574,4	15882,7	48240,9	22316,3	25924,6
2002	48003,5	32328,4	15675,1	47823,1	22112,5	25710,6
2003	47622,5	32146,5	15476,0	47442,1	21926,8	25515,3
2004	47280,8	32009,3	15271,5	47100,5	21754,0	25346,5
2005	46929,5	31877,7	15051,8	46749,2	21574,7	25174,5